19 травня
Завантажити ще

Комікси про війну в Україні: донести до світу неймовірні історії пересічних людей

Комікси про війну в Україні: донести до світу неймовірні історії пересічних людей
Фото: inker.world

Журнал Inker та видавництво UA Comix створили комікс-добірку історій людей, яким вдалося вибратися з блокадного Маріуполя. До збірки увійшли чотири графічні повісті: «Медик», «Дорога з пекла та назад», «Врятований морем» та «Драмтеатр». Над кожною частиною працювали сценарист та художник.

Про те, що можна отримати кулю в серці і залишитися жити, про людей, які запобігли катастрофі планетарних масштабів, а також про те, наскільки в Україні встигла прижитися культура коміксів, розповів головний редактор проекту Сергій Колесников.

Тільки правдиві історії

- Сергію, яким вийшов ваш комікс? Історії, описані в ньому, ґрунтуються на реальних подіях?

Сергій Колесніков. Фото: facebook.com/ich.bin.kolesnikov

Сергій Колесніков. Фото: facebook.com/ich.bin.kolesnikov

– Раніше наш електронний журнал Inker був російськомовним, спрямованим на аудиторію пострадянського простору. Після 24 лютого концепція різко змінилася, і ми вирішили робити журнал двома мовами – українською та англійською. Фактично «Маріуполь» – перший номер Inker.

Ми зібрали історії звичайних людей, які розповіли нашим журналістам про те, що відбувалося у Маріуполі, як вони вибиралися з міста. На основі оповідань сценаристи створили документальний сценарій, у якому нічого не додумано. А далі сценаристи разом із художниками-коміксистами підготували ці історії для журналу.

– Про що ці історії?

– Перша – про медика, який працював на станції швидкої допомоги, він перебував у Маріуполі з лютого до початку квітня. Застав руйнування, жертви, удар по драмтеатру. Всі події описані очима лікаря, який рятував життя людей, навіть коли його власна та всієї бригади були у небезпеці. Вони самовіддано працювали, але коли зрозуміли, що коштів для надання допомоги не залишилося (росіяни вже встигли зайняти місто), виїхали. Лікарі перебралися до Запоріжжя, а головний герой цієї історії мобілізувався та продовжує службу як медик у ЗСУ.

Історія медика, який рятував людей у розбомбленому драмтеатрі, а тепер службовцям у ЗСУ. Фото: instagram.com/chytomo_books

Історія медика, який рятував людей у розбомбленому драмтеатрі, а тепер службовцям у ЗСУ. Фото: instagram.com/chytomo_books

Друга історія – «Дорога з пекла і назад» – про жінку, яка жила у Маріуполі разом зі своєю родиною. Вона застала початок вторгнення, стала свідком оточення міста. Коли їхній будинок розбомбили, вони вирішили їхати. Однак частина сім'ї – люди похилого віку – не могли поїхати: не хотіли бути тягарем, не вистачало місця в машині і треба було довго йти пішки. Ця жінка вивезла свою сім'ю до Бердянська, але залишатися там не змогла - того ж дня повернулася з водієм-волонтером назад, щоб забрати решту.

Історія про жінку, яка жила у Маріуполі. Вона застала початок вторгнення, стала свідком оточення міста. Фото: instagram.com/inker.world.ua

Історія про жінку, яка жила у Маріуполі. Вона застала початок вторгнення, стала свідком оточення міста. Фото: instagram.com/inker.world.ua

Чергова і досить зворушлива історія – «Врятований морем». Вона присвячена хлопцеві, якому довелося пропливти холодним морем 4 кілометри до найближчого приморського села, щоб тікати з міста. До свого порятунку він страждав від наркотичної залежності, але цей епізод змусив його переосмислити ставлення до свого життя. Він залишив наркотики, а на момент написання коміксу вже перебував у Львові.

"Спасений морем" - історія хлопця, який, рятуючись із Маріуполя, позбавився і наркотичної залежності. Фото: instagram.com/chytomo_books

 

"Драмтеатр". Фото: instagram.com/inker.world.ua

Фінальна історія присвячена подружній парі, яка працювала у Маріупольському драмтеатрі. Головна героїня – інженер-світлотехнік драмтеатру, її чоловік – актор. Саме вони організували бомбосховища, де ховалися люди. Спочатку приміщення було розраховане на 50 осіб, а коли бомбардували, у ньому збиралося до 1500 місцевих мешканців. Подружжя розповіло, як вони організовували побут і розподіляли обов'язки. Виклали всі події від моменту, коли люди вперше прийшли ховатися до дня, коли на театр впала бомба. Трагедія сталася на їхніх очах, коли вони перебували у приміщенні.

 

Буде про «Азовсталь» та партизанів

Другий випуск проекту – 4 історії «Незламні. Цивільні на війні». Фото: instagram.com/inker.world.ua

Другий випуск проекту – 4 історії «Незламні. Цивільні на війні». Фото: instagram.com/inker.world.ua

- А яким вийшов ваш новий комікс?

- Він називається «Незламні громадянські на війні» та присвячений людям, які протистояли окупантам. Здебільшого ці історії про Київщину в період із лютого по березень 2022 року.

Наприклад, є про київських рибалок, які, рятуючи людей від війни, перевозили цивільних із правого берега на лівий, а потім перевозили сили спеціального призначення з лівого берега на правий для рейдів у тилу противника.

Куля в серці. Фото: instagram.com/inker.world.ua

Куля в серці. Фото: instagram.com/inker.world.ua

Також про хлопця, якого разом із братом розстріляли росіяни. Неймовірно, але факт – наш герой вижив. Кілька днів йому довелося йти зимовим лісом, щоб дійти до своїх. Хлопець думав, що поранений у спину, проте з'ясувалося – куля застрягла в серці. Весь цей час він ішов і не здогадувався про це. Вже у лікарні з'ясувалося – від смерті хлопця відділяли буквально півміліметра. Наш герой пережив операцію, йому видалили кулю, тепер він служить у ТРО.

Третя історія – про волонтерів із Чернівців. Вони переселенці із Донбасу зі своїм бізнесом. З початком вторгнення залишили місто та почали допомагати людям – вивозили з Сєвєродонецька та Лисичанська людей з інвалідністю, які не могли самостійно пересуватися. Історія називалася "Ковчег": всі свої машини вони маркували "Ковчег-1", "Ковчег-2" і т.д. Вийшов екшн-блокбастер, у якому є і трагедія, і кохання, і щось смішне.

Заключна історія називається «Чорнобиль. Окупація». Вона присвячена команді вчених-атомників, які перебували на зміні на ЧАЕС, коли її захопили. Їхня зміна замість однієї доби за протоколами тривала більше 20-ти. Планета опинилася на межі катастрофи: росіяни постійно намагалися заглянути в атомний реактор, щоб знайти там міни. Проте вчені так круто себе поставили, що окупантам довелося грати за їхніми правилами.

- А що тепер у планах?

- Inker – періодичне видання, ми виходитимемо й надалі. Третій випуск присвятимо "Азовсталі", четвертий - партизанам. Крім двох описаних випусків має бути ще сім.

Фанатів коміксів дедалі більше

- Скільки часу йде на один проект?

- Близько місяця. Обсяг журналу – 90 – 110 сторінок. Це складна, напружена, велика та дорога робота.

Власником та видавцем журналу є громадська організація «Криголам» у партнерстві з коміксовим видавництвом UA Comics. Журналістська команда Inker відповідає за пошук історій, комунікацію з героями та складання звітів для сценаристів. Сценаристи складають сценарій, після чого працюють у парах із художниками. Над кожною історією працюють один сценарист + один художник. І це ми не беремо до уваги ресечерів (фахівців з пошуку талантів. – Авт.), перекладачів тощо, оскільки Inker виходить двома мовами – українською та англійською.

– А чим ви займалися до війни?

– Ми були зосереджені на правозахисній тематиці. Нас цікавив пострадянський простір – Центральна Азія, Кавказ, Росія (там багато історій про порушення прав людини), Україна та Білорусь.

- У майбутньому плануєте повертатися до цих тем?

- Складно сказати. Зараз ми сконцентрувалися на українській тематиці: хочемо доносити найнеймовірніші історії цієї війни до української та міжнародної аудиторій.

- А як в Україні взагалі із культурою коміксів? Люди купують, читають?

– Наш журнал виходить українською мовою безкоштовно, а англійською він у платному доступі. Культура коміксів в Україні не настільки розвинена, як у США та Європі, проте останніми роками проводилося чимало фестивалів коміксів та книжкових ярмарків. Загальна цифра відвідувачів цьогорічного фестивалю у Львові - понад 10 000 осіб. І це лише ті, хто прийшов. Набагато більше людей читають комікси вдома.

Крім того, в Україні є не одне коміксове видання. І на початок вторгнення вони були комерційно успішними. Це говорить про те, що фанатів коміксів достатньо для того, щоб такі видавництва існували та розвивалися.

До речі, після виходу першого номера було багато питань про друк - чи комікси будуть у паперовому варіанті. Наразі ми ведемо переговори з видавцями та міжнародними донорами, щоб надрукувати тираж.