«Мисливець за нацистами» Елі Розенбаум: знайде злочинців і через півстоліття
…Вони можуть бути милими сусідами, які допоможуть відремонтувати кран у ванній. Або колегами, які вміють гарно говорити тости на корпоративах. Це може бути приємний водій таксі, чоловік похилого віку на лавочці у парку, молодий веселий айтішник з ноутбуком, а може навіть жінка у самому розквіті літ – цікава, небагатослівна, загадкова…
Вони настільки свої, так гармонійно вписуються у світ довкола себе, що ніхто і ніколи не зможе уявити, що ці люди – військові злочинці.
У коморках їхньої пам'яті надійно поховані вбивства, насильство, мародерство та грабежі, участь у тортурах та стратах. Можливо, вони навіть трохи забули про це. Та й жертви вже нічого не розкажуть, бо лежать у поспіхом виритих могилах у Маріуполі, Бучі, Гостомелі, Ірпені або взагалі не знайдені... Але ці милі сусіди та колеги у лютому 2022-го були озвірілими російськими нацистами, які вбивали українців лише тому, що ті – українці.
Але за їхніми головами вже йде полювання. І нехай не одразу, і навіть не через рік, але їх буде знайдено і покарано. Не вірите? Подивимося.
Лише у Бучі під Києвом жертвами рашистів стали 1,3 тисячі мирних жителів. Фото: t.me/V_Zelenskiy_official
У портфоліо – понад 100 справ
В Україні розпочинає роботу група «мисливців за нацистами» зі США, яку очолить легендарний Елі Розенбаум. Широкій публіці він не дуже відомий, проте його ім'я добре знають колишні охоронці концтаборів Другої світової війни, офіцери СС, гітлерівці-вбивці мирних громадян.
Саме Розенбаум майже півстоліття витягував благородних 90-річних американських та аргентинських дідусів із їхніх теплих ліжок до зали суду, де надавав незаперечні докази їхнього страшного минулого. Публіка шуміла: «Залиште старих у спокої!»
Що ж. Тоді у хід йшли кадри печей Освенцима та фотографії розстрільних ям по всій Європі.
Президент із нацистським минулим
Минали роки, і офіцери рейху разом із табірними наглядачами закінчилися – померли від старості та хвороб. Здавалося б, кінець полюванню... Але сьогодні світ заполонили нові злочинці - злочинці Путіна.
На жаль, легендарному мисливцю знову є робота. Генеральний прокурор США Меррік Гарланд запропонував Елі Розенбауму очолити групу, яка допоможе українській владі розслідувати воєнні злочини російсько-української війни.
Розенбаум 36 років пропрацював у міністерстві юстиції, пройшов шлях від стажера до голови Управління спеціальних розслідувань, і в його портфоліо – понад сотню справ щодо позбавлення громадянства та депортації нацистів. Одна з найбільших – це розкриття нацистського минулого колишнього Генсекретаря ООН австрійця Курта Вальдхайма, обраного на цю посаду у 1971 році та переобраного через п'ять років.
Президент Австрії та Генсек ООН Курт Вальдхайм у роки Другої світової був офіцером вермахту. Фото: Bernard Gotfryd//commons.wikimedia.org
1986-го Вальдхайм балотувався на пост президента Австрії, і все йшло дуже непогано, доки у справу не втрутилися Елі Розенбаум та американський історик Роберт Едвін Герцштейн.
Вони оприлюднили документи, що під час Другої світової війни шановний гер Вальдхайм був офіцером німецького вермахту, служив у Греції та Югославії. І за деякими даними, був причетний до розправи у Козарі 1942 року, де було розстріляно десять тисяч сербських біженців та місцевих жителів цієї частини Югославії. З цієї причини влада країни вимагала видачі Вальдхайма за звинуваченням у вбивстві мирного населення.
Тут історія робить кульбіт, тому що спочатку в Австрії спалахнув страшний скандал - а потім Курт Вальдхайм все одно був обраний президентом Австрії. Відносини з багатьма країнами у Австрії різко погіршилися. Так, США та кілька європейських держав відмовили йому у візитах, а Ізраїль взагалі відкликав із Австрії свого посла. Натомість у СРСР до Вальдхайма ставилися з такою повагою, що навіть переклали російською мовою дві його книги – «Єдина у світі посада» та «Австрійський шлях». І на скандал не відреагували.
Розенбауму це розслідування не дало особливої радості. Непримиренна позиція проти Вальдхайма посварила його з тодішнім найголовнішим «мисливцем за нацистами» та його негласним кумиром Сімоном Візенталем, який наполягав на невинності Вальдхайма у будь-яких злочинах проти людяності чи співучасті у будь-яких незаконних воєнних діях.
Підпис Лілейкіса
Литовського поліцая, який знищував євреїв, Олександра Лілейкіса вирахували через 50 років після війни. Фото: en.wikipedia.org
1983 року до рук Розенбаума потрапила справа Олександраса Лілейкіса. Він був начальником литовської поліції безпеки Вільнюської губернії під час нацистської окупації у 1941 році, а з 50-х років скромно жив у штаті Массачусетс і жодним чином не проявляв себе.
На жаль, із 60 тисяч євреїв Вільнюса лише 5 тисяч змогли взагалі жити після війни, решта не без участі Лілейкіса вирушила до могили. Сотні людей були вивезені в Панеряй, село за межами Вільнюса, де їх роздягли, вишукували в ямах і розстріляли.
Елі Розенбаум знайшов Лілейкіса 1994-го. Кату було вже 76, він мирно жив у США, мав американське громадянство і навіть трохи працював на ЦРУ, яке… чудово знало про його нацистське минуле! І навіть спробувало перешкодити розслідуванню.
Розенбаум пред'явив Лілейкісу документ, за яким щонайменше 52 євреїв було відправлено на розстріл у Паняряй. Хоча ім'я Лілейкіса і було надруковано внизу сторінки, його підпису на наказі не було. Та й старий Лілейкіс усе заперечував, повторюючи: «Покажи мені щось, що я підписав».
Розенбаум звернувся до СРСР із проханням вислати документи у справі Лілейкіса, але отримав у відповідь холодну мовчанку – і розслідування зупинилося.
Десять років потому, 1993-го, старший історик-розслідувач Управління спеціальних розслідувань отримав доступ до архівів Литви. Переглядаючи документи з Лукишкської в'язниці у Вільнюсі, він знайшов те, на що вони сподівалися: десятки наказів – відправлення євреїв до в'язниці, трудових таборів, передача їх загонам убивць — і всі підписані Олександрасом Лілейкісом.
Потім усе було швидко: Розенбаум, який уже був головним заступником директора Управління, разом із підручними легко виграли суд. Лілейкіс був позбавлений громадянства і залишив країну, щоб не зіткнутися із звинуваченнями у депортації. У Литві його судили за геноцид, але влада затягла справу, поки 93-річний Лілейкіс не помер у лікарні.
Як розповідає видання Harvard Law Today, серед тих, кого Лілейкіс відправив на смерть, були 6-річна дівчинка Фрума Каплан та її мати Гіта. Розенбаум простежив увесь їхній шлях – від в'язниці до місця страти. І дізнався, що у єврейському гетто у Вільнюсі батьки співали дітям колискову зі словами: «Усі дороги ведуть до Паняряй, але немає доріг назад»...
Інженер з концтабору
Ще одна відома історія "мисливця за нацистами" Елі Розенбаума пов'язана з американською ракетною програмою "Першинг". Здавалося б, ну до чого тут нацисти?
Якось Розенбаум вивчав звіт про примусові роботи на підземному ракетному заводі «Фау-2» у концтаборі «Дора-Міттельбау» під час війни. Керував роботами Артур Рудольф. Інженер-наглядач не церемонився з робочою силою: як повідали документи, всіх неугодних чи слабких Рудольф масово відправляв до газових камер. Ще й вимагав, щоб інші ув'язнені спостерігали за повільним удушенням своїх колег.
Німецький інженер Артур Рудольф керував у концтаборі примусовими роботами щодо створення Фау-2. Фото: commons.wikimedia.org/
Цікавим Розенбауму здалося те, що він знав одну людину з ім'ям Артур Рудольф. Це інженер-ракетник, який керував виробництвом на заводі, який приїхав до США разом з іншими німецькими та австрійськими вченими. У NASA Рудольф керував проектом ракети "Сатурн-5" та ракетною програмою "Першинг".
Пройшло багато часу, перш ніж Елі Розенбаум дістався Національного архіву і знайшов підтверджуючі документи, що наглядач концтабору та шанований інженер – одна й та сама людина.
Артура Рудольфа знайшов «мисливець за нацистами», коли той уже був на пенсії. Невідомо, які саме докази навів Розенбаум, але за лічені дні Рудольф відмовився від американського громадянства і поїхав до Німеччини.
«Ті, хто вижив, побудував тут нові будинки, не повинні зустрічатися зі своїми колишніми мучителями у супермаркетах», — скупо прокоментував Розенбаум цей випадок. Він також залишився розчарованим: Рудольфа не засудили у його рідній країні.
- Здається неправильним, що ми викидаємо людей із нашої країни, бо у них немає потрібних документів? Але чому ми дозволяємо людям, які вчинили злочини проти людяності, жити в наших межах під вигаданими іменами та паспортами? - любить повторювати "мисливець за нацистами".
В Україні вже розслідується понад 16 тисяч кримінальних справ проти російських військовослужбовців. Серед підозрюваних – високопосадовці, політики та військові, медійні персони. За словами Генпрокурора України Ірини Венедиктової, наразі вони перебувають у Росії, тому до них застосовуватиметься спеціальний механізм заочних розслідувань.
Роботи у "мисливця за нацистами" Елі Розенбаума тепер буде більше. Його жертви досить молоді, щоб сховатися від правосуддя за поважним віком чи за кордоном. Є підозра, що карт-бланш Розенбауму на їхній вилов і покарання випише якщо не увесь світ, то більша його частина.
