Унікальна евакуація: військові два дні вивозили з-під обстрілу сотні ящірок
У подружжя Сергія Прокоп'єва та Неллі Кузьменко з Руських Тишків Харківської області незвичайне хобі: вони займаються зоокультурою (розведенням. – Ред.) ящірок. У численних тераріумах сім'ї утримувалося понад тисячу плазунів. Деякі види досить рідкісні, вони практично на межі зникнення.
Для цього хвостатого сімейства наша погода згубна, їм потрібен особливий клімат, який нескладно створити у мирних умовах. Але наприкінці лютого на Руські Тишки обрушилася війна.
Зігрівала рептилій пляшками з окропом
Неллі Кузьменко вдячна нашим військовим за врятування її вихованців. Фото: Віталій Колесник/facebook.com/bion.terrarium.center
- З перших секунд війни ми залишилися без світла та опалення. У будинку стоїть газовий котел, але він на електроніці, – згадує Неллі Кузьменко.
Надворі мороз вісімнадцять градусів, температура у будинку поступово опускалася. Людина укутається тепліше і перетерпить, а ось ящірки - загинуть.
- На щастя, у деяких наших лабораторіях, так ми називаємо кімнати з тераріумами, стояли невеликі конфорочні газові плити. Я їх запалила і вже не вимикала. Так вдалося підтримувати навколишню температуру 28-30 градусів тепла, - продовжує наша співрозмовниця.
Але цього замало. У кого є вдома черепаха чи ящірка, знають: щоб вони не зачахли, їм потрібне ще й яскраве світло, яке замінює сонячне, у променях якого вони гріються.
- Ми екологічно орієнтовані люди, бо сортуємо відходи. І у нас накопичилося багато скляних пляшечок від йогурту, які дивом не встигли вивезти та здати на переробку, – розповідає Неллі. - Я цілими днями кип'ятила воду, наливала у ці пляшечки, розкладала по тераріумах, тварини на них забиралися та грілися.
На жаль, такий метод важко підходив хамелеонам: у природі вони живуть на гілках дерев і просто не пристосовані грітися якось інакше. Тому, на жаль, більшість з них загинула.
У будинок мало не ввлучив снаряд
Руські Тишки опинилися в окупації практично одразу. Коли загарбники увірвалися до селища, чоловіка Неллі Сергія вдома не було: він залишився на підконтрольній ЗСУ території. Але ж саме він головний у сім'ї з розведення ящірок.
- Чоловік у мене – герпетолог, з дитинства цим займається. А я вже остільки оскільки. Але через війну на 80 днів залишилася одна з усім цим господарством, – каже Неллі Кузьменко. – Спочатку гріти пляшечки та в інших справах мені дуже допомагала двадцятирічна дочка Оля. Через два тижні навколишнього кошмару я вирішила евакуювати її до Німеччини через Росію.
На третій день війни на ділянку сім'ї за 50 метрів від будинку прилетів снаряд, залишивши по собі здоровенну вирву глибиною метра три та діаметром у шість. Вибухом знесло паркан, пробило дах і вибило шибки. Залізні ворота перетворилися на друшляк.
Непостраждалих будинків на вулиці, де мешкала Неллі, немає. Є й повністю згорілі будівлі. Дві сусідки зазнали поранень. Їх відвезли у тяжкому стані до шпиталю. Ще одна загинула. Сиділа вдома на кухні, як у вікно влетів снаряд. Жінка загинула одразу. Її поховали наступного дня.
80 днів рептилії разом із людьми виживали в окупації. Фото: З архіву Неллі Кузьменко
Люди згуртувалися і допомагали один одному
Окрім відсутності електрики не було й продуктів: в Руських Тишках є кілька дрібних магазинів, але їх майже одночасно розграбували. Купити продукти було ніде. Ті, хто залишався, різали худобу та ділився м'ясом із сусідами.
- Ми з чоловіком жили доволі замкнуто. У своєму світі. Ні з ким сильно не спілкувалися. Привітаємось із сусідами, і тільки, - зізнається наша співрозмовниця. – Але війна все змінила. Люди дуже згуртувалися, стали допомагати один одному. Ті, хто виїжджали, залишали свої ключі від будинків, погребів: беріть що хочете - консервацію, гриби, овочі. У мене був бензиновий генератор, причому він кілька років не працював. Прийшов сусід Олександр Хілобоков, зумів його полагодити і запустити. Сашко став для мене ангелом-охоронцем, допомагав та підтримував у всьому. По суті, допоміг вижити мені та моїм підопічним.
Але все одно селище стрімко пустіло: на вулиці, де жила Неллі, залишилися вона і ще троє чоловіків.
- Мобільний зв'язок, на щастя, був. Але про якісь речі я чоловікові не говорила. Наприклад, про те, що росіяни влаштувалися буквально за 100 метрів від нашого будинку. Поставили блокпост та гармати, - продовжує наша співрозмовниця. – Спілкувалися лише з приводу наших вихованців. Він мене консультував, але кожна розмова закінчувалася проханням кинути все та поїхати. Але я не могла уявити, як я зачиняю двері і їду, а всі ці тварини помирають від холоду та голоду.
Цьому хамелеону вдалося вижити. Фото: Віталій Колесник/facebook.com/bion.terrarium.center
Загроза голоду
Вихованці вмирали, але народжувалися і нові. Іноді й самій Неллі доводилося робити гіркий вибір, кого залишити, а кому не жити. Тепла не вистачало, ящірок доводилося селити купно, та й їжі для них було замало. Доводилося давати сирок із молока, діставали фрукти із консервованих компотів та робити з них пюре.
У зону ризику знов-таки потрапили хамелеони. Вони комахоїдні.
Цвіркунів та інші види комах подружжя розводили у спеціальному приміщенні за високих температур. Але тепер комахи не зігрівалися та розмножувалися погано.
- Проблеми наростали як снігова куля. Бракувало не тільки комах, але й кормів для них самих. Зазвичай харчову базу брали для них на ринку. А тут узяти вже не було звідки, – пояснює Кузьменко.
З приходом весни стало простіше: пішли кульбаби, листя, конюшина. Це рятувало.
Евакуація плазунів пройшла успішно. Фото: Віталій Колесник/facebook.com/bion.terrarium.center
Рятувальна операція українських військових
Через важкі 80 днів Руські Тишки звільнили. Навколо ще гриміли постріли, але додому тут же на своєму легковику примчав Сергій. Подружжя завантажило у машину частину тварин.
– Ми речей не брали. Взяли свого собаку та тварин, скільки змогли покласти у машину, – згадує Неллі Кузьменко. – Планували повернутися наступного дня та кількома ходками вивезти всіх. Там лишалися сотні ящірок. Але в окрузі почалися сильні бої, і нас уже не пропустили.
Два тижні Неллі та Сергій безуспішно намагалися дістатися додому, просили допомоги у волонтерів, але марно. Нарешті дали телефон військових, які погодилися провести евакуацію рептилій.
- Нас вони не взяли - не хотіли ризикувати нашим життям. Сказали - самі поїдемо та заберемо. І справді, того ж дня врятували дуже багато ящірок. Не всіх, звісно. Когось не знайшли, – усміхається наша співрозмовниця.
І що б ви думали? Дізнавшись, що у будинку залишилися ще рептилії, бійці ЗСУ знову повернулися по них і вже забрали всіх.
– Росіяни контролювали територію дронами. І щойно за ящірками приїхали, почалося бомбардування. Але наші воїни, ризикуючи своїм життям, урятували рептилій. Велике спасибі ЗСУ, - закінчує свою розповідь Неллі Кузьменко.
Наразі ящірки знаходяться у Києві, у столичному BionTerrarium Center: відігріваються, від'їдаються і приходять до тями від пережитого стресу. Життя їх вже поза небезпекою.
