Небезпеки влітку: грибкові захворювання шкіри
У лінійці інфекційних захворювань, хвороби, викликані грибковими паразитами, займають своє «почесне» місце вже тільки тому, що поширеність їх велика і різноманітна.
Відомо про 500 видів патогенних для людини грибків, що викликають ураження шкіри. За інформацією ВООЗ, на такі захворювання страждає кожен п'ятий житель планети, в Україні – майже третина населення. Виживаючи у навколишньому середовищі протягом двох років, ці мікроорганізми оточують нас всюди. А літо з його високими температурами та вологістю є додатковим фактором для поширення інфекції та улюбленою порою року для хвороб, спричинених грибками.
Що таке грибок шкіри?
Паразитарні грибки шкіри - це група мікроорганізмів, що викликають захворювання, відомі як шкірні мікози. Інфекція може вражати гладку шкіру, шкіру волосяного покриву голови та нігтьової пластини. Інфіковані хвороботворними грибками можуть бути і слизові, і внутрішні органи.
Незважаючи на те, що патогенні грибки - постійні супутники людини, сприйнятливість до грибкової інфекції у всіх різна. Можна довгий час бути тільки носієм грибкової інфекції, можна вступити в контакт із хворим і не захворіти.
Для проникнення патогенів у шкіру потрібні різні «сприятливі обставини». Одні стосуються особливостей грибка: масивність дози при зараженні, терміни виживання у навколишньому середовищі. Інші залежать від характеристик людини: стан шкіри, її кислотно-лужний баланс, фізіологічні особливості у вигляді підвищеного потовиділення або плоскостопості. Мають значення і зовнішні умови: висока температура, підвищена вологість. І нинішній стан здоров'я людини: супутні хвороби, які приймаються медикаменти.
Взагалі до зараження більш сприйнятливі діти і люди похилого віку, тільки якщо для перших характерні мікози волосистої частини голови, то для других - мікози стоп. А, наприклад, грибковою інфекцією рук частіше страждають жінки, тоді як у чоловіків лідирує зараження ніг.
Які бувають мікози?
Виділяють дві основні групи – поверхневі та глибокі. Другі зустрічаються рідше і характеризуються ураженням внутрішніх органів та систем.
До поверхневих, залежно від локалізації, відносяться мікози:
- волосистої частини голови;
- гладкої шкіри (обличчя, тулуба, кінцівок);
- пахові (вражають шкіру великих складок – пахових), між сідниць, в області мошонки, внутрішньої поверхні стегон;
- стопи;
- оніхомікоз - вражає нігті рук та ніг.
Як виявляються грибкові інфекції?
До загальних симптомів відносяться: подразнення шкіри та поява на ній лусочок, поява почервоніння або знебарвлених ділянок на шкірі, свербіж, набряки, пузирчики.
Залежно від місця ураження мікози мають характерні прояви.
При мікозі гладкої шкіри: кругла або овальна пляма з пузирчиками, що згодом перетворюються на струпи. Місця ураження шкіри при цьому сильно сверблять.
При паховому мікозі: червоно-коричневі плями на сідницях та внутрішніх поверхнях стегон. Висипання у вигляді папул та свербіж.
При мікозі кистей та стоп: почервоніння шкіри, папульозні висипання, пузирчики, що утворюються на пальцях, бічних поверхнях кистей, на підошвах стоп та між пальцями. Сильний стійкий свербіж.
При оніхомікозі: зміна форми та кольору нігтьової пластини, поява на ній білих, жовтих або темних плям, ламкість, потоншення або потовщення нігтя, свербіння та лущення шкіри навколо нігтів.
При мікозі волосистої частини голови: поява жовтих шкірок, які вростають у шкіру. Волосся стає тьмяним, сухим, легко ламається.
Що є факторами ризику?
В організмі здорової людини є безліч механізмів, що чинять опір інфекції. Тому зараження не завжди відбувається при контакті зі збудником. Але деякі обставини роблять наш захист слабшим:
- травми шкіри та нігтів;
- хронічні захворювання – діабет, псоріаз, захворювання щитовидки;
- гормональні порушення;
- ожиріння;
- імунодефіцитні стани, спричинені ВІЛ, онкологією, пов'язані з вагітністю або літнім віком;
- генетична схильність до зараження різними видами грибків;
- тривалий прийом антибіотиків, гормонів, імунодепресантів, кортикостероїдів;
- підвищена пітливість;
- авітаміноз, дефіцит заліза та цинку;
- неправильне харчування, з надлишком цукру та вуглеводів;
- носіння одягу із синтетичних та непродувних матеріалів, а також тісного взуття, особливо, якщо через професійну діяльність доводиться перебувати в ньому тривалий час.
Чим загрожує ігнорування проблеми?
На жаль, сподіватися, що грибок «розсмокчеться» сам або його вдасться перемогти рецептами з інтернету, зовсім не варто. І за перших симптомів краще йти до дерматолога. Адже навіть якщо опустити естетичну сторону цієї проблеми, зовсім заплющувати очі на неї просто небезпечно.
По-перше, грибкова інфекція може спричинити інші шкірні захворювання, і тоді впоратися буде складніше. Наприклад, грибок шкіри в 30-60% випадків викликає і грибок нігтя, що піддається лікуванню набагато складніше.
По-друге, грибкові інфекції легко поширюються між членами сім'ї. У кожному третьому випадку захворювання однієї людини у сім'ї провокує захворювання іншого.
По-третє, для пацієнтів зі зниженим імунітетом великі ризики виникнення ускладнень, і вони можуть бути дуже серйозними: нефрит, серцева недостатність, абсцеси, менінгіт, ендокардит. У пацієнтів, які перенесли трансплантацію, може статися відторгнення трансплантату.
А нелікований оніхомікоз загрожує бактеріальними інфекціями шкіри, може спричинити алергічні захворювання, поширити інфекцію на інші ділянки тіла. У діабетиків ігнорування проблеми може скінчитися ампутацією пальця.
Як лікується мікоз?
Насамперед, під наглядом дерматолога: самовільне призначення препаратів може не лише не допомогти, а й спричинити рецидив, а то й нашкодити. В середньому для лікування грибкових уражень шкіри потрібно від 2 до 8 тижнів, але у кожного виду мікозу свій термін терапії: якщо у вагінального кандидозу вона може тривати один день, то у випадку з оніхомікозом може розтягнутися на 6 і більше місяців.
Діагностика відбувається на підставі зовнішнього огляду та результатів лабораторних досліджень. Поставлений тільки "на око" діагноз "Так це у вас грибок!" має викликати підозру у пацієнта.
Залежно від місця ураження проводяться: зішкріб з нігтя; зішкріб шкіри – із самого центру ураження та з периферійних областей; мазок слизової оболонки, дослідження рідин організму – мокротиння, слина, сеча, кров, спинномозкова рідина чи тканини органу у разі біопсії; дослідження волосся та волосяних цибулин.
Як правило, лікування починається з місцевих препаратів, що наносяться на уражену ділянку шкіри. Якщо поліпшення не настає, призначаються антибіотики та кортикостероїди, препарати, що знімають свербіж, зволожуючі засоби.
Під час лікування важливо не тільки ретельно дотримуватись особистої гігієни та тримати уражені ділянки чистими та сухими, але й чітко слідувати курсу лікування. Не можна переривати прийом препаратів, навіть якщо зовні все виглядає здоровим.
Не можна самостійно змінювати частоту використання ліків та їхнє дозування. Не треба дивуватися, якщо лікар рекомендує одночасне лікування всіх членів сім'ї.
Не потрібно порушувати правила прийому протигрибкових препаратів: якщо три місяці, відведені для прийому таблеток, не можна пити алкоголь, краще дотримуватися заборони.
Оскільки мікозу властиві рецидиви, під час лікування слід уникати контакту ураженої ділянки зі здоровими. Тому не можна розчісувати сверблячу шкіру: грибок легко «перекинеться» на нігті та інші частини тіла.
Одяг та взуття, що використовується в період лікування, не можна одягати, не продезинфікувавши. А особисті речі, що були в контакті з інфікованими ділянками шкіри, наприклад, білизну, гребінець, рушник, можна використовувати лише один раз, а потім – прати та знезаражувати.
У чому полягає профілактика?
Насамперед, у суворому дотриманні правил особистої гігієни та контролі за шкірою.
- Не користуватись чужими тапочками, рушниками, мочалками, кусачками для нігтів.
- У басейні, лазні, на пляжі ходити у своїх власних гумових шльопанцях.
- Уникати травм та будь-яких порушень цілісності шкіри, оскільки пошкодження зовнішніх шкірних покривів відкриває ворота для патогенної мікрофлори до органів та внутрішніх тканин.
- Носити білизну та шкарпетки лише з натуральних матеріалів.
- Купувати зручне взуття, що не стискає ногу, з натуральних матеріалів.
- Для пом'якшення загрубілої шкіри стоп робити ванни з морською сіллю або білою глиною. Після чого змащувати ноги живильним кремом.
- Уникати пошкодження кутикул під час обрізання нігтів, манікюру або педикюру, щоб не відкривати доступу інфекції.
- При підвищеній пітливості стоп влаштовувати щоденні прохолодні обливання, після яких насухо витирати ноги.
- Ретельно мити ступні та шкірні складки в пахвовій зоні та пахвинній ділянці і не менш ретельно висушувати їх рушником.
- Не чіпати і не гладити бездомних тварин.
