28 вересня
Завантажити ще

Скандал у Болгарії: українські біженці злякалися, що їх поселять у наметах

Скандал у Болгарії: українські біженці злякалися, що їх поселять у наметах
Фото: REUTERS/Спасіяна Сергієва

Історія з виселенням українських біженців із готелів у Болгарії набирає обертів. У мережах з'явилися відео, на яких біженці показують, куди їх вивозять: низка модульних будинків у степу без жодного кущика зелені, інфраструктури, доріг – зате за колючим дротом. Українці відмовляються залишати готелі, влада розгублена, але намагається виправити ситуацію. Або хоча б пояснити її, адже насправді контейнери та модулі – лише перевалочна станція, щоб дістатися іншого, нормального місця проживання. Власне, схоже, що саме відсутність інформації і викликала скандал.

Не хочуть жити у «контейнерах»

Мобільні модулі, представлені як місця для проживання біженців, виселених з болгарських готелів, на перевірку виявилися буферними центрами. Як запевняє болгарська влада, в них планувалося тільки накопичувати людей і через 72 години розвозити по базах для постійного проживання. Чи то болгари не донесли цю ідею до українців, чи то українці не зрозуміли болгар, але, побачивши «контейнери» та загальні туалети, біженці зажадали не «накопичувати» їх, а одразу відправити на нові бази перебування.

Як пишуть болгарські ЗМІ, «масове невдоволення українських мігрантів змусило владу закрити буферний центр для біженців у місті Єлхово». Зрештою українців почали вивозити звідти партіями – наразі там залишилося 250 людей.

- Людей вивозять по різних готелях, начебто теж нормальних, але нижче за класом. Нас відправляють у Пампорово (гірський курорт на півдні Болгарії. – Ред.), шість автобусів людей начебто набралося, - поділилася українка Лариса Хустік. – Правда, ми не знаємо, які там умови, але все ж таки краще, ніж тут, у модульному містечку.

Близько півсотні біженців із дітьми було перевезено з Єлхово на дитячу базу міністерства освіти в Ястребиному. Після кількох годин перебування у модулях-«контейнерах» біженці зраділи навіть окремим туалетам.

- В Єлхові було дуже важко, а тут добре, - розповіла місцевим ЗМІ українка Ірина. - Нам давали тільки бутерброд та круасан на увесь день. А ще в Яструбиному гарна природа.

Намети пропонувати вже бояться

Є ще один буферний центр – у місті Сарафово, але там взагалі розбили наметове містечко, про прийнятні соціальні умови в такому місці й говорити не доводиться. І тепер болгари бояться навіть пропонувати Сарафово для тимчасового перебування іншим українцям. Не рятує навіть те, що намети стоять неподалік моря.

- У Сарафово ми привозили перших українських біженців за умов надзвичайної ситуації, але ніхто там не залишився – одразу ж перевезли людей до Приморська. Наметове містечко в Сарафово поки що не використовувалося, і керівництво сподівається, що намети не використовуватимуться, - цитує керівника наметового містечка болгарське видання Actualno.

У містечку Кітен біженці, які живуть в готелях, вже повідомили, що залишилися без їжі та питної води, оскільки увесь персонал місцевих готелів воліє працювати з платоспроможними туристами в інших закладах. Тож останні чотири дні українці живуть за свій рахунок, купуючи воду та їжу у сусідніх магазинах.

А 200 українців, які живуть у готелі «Золоті пляжі» міста Варна, взагалі відмовилися залишати номери. Автобуси, які приїхали до готелю, щоб забрати біженців та відвезти їх на перевалочний пункт, повернулися порожніми.

- У соцмережах ми вже побачили цей жах. Фото та відео виклали ті, кого туди привезли, тож нікуди не поїдемо! - заявила одна з українок.

Люди налякані

У Слинчев-Брязі, де мешкає близько 1500 українців, наші земляки розповіли, що їм ніхто не пояснив, куди конкретно їх вивезуть. Схоже, болгари забули повідомити, що відправляють людей насамперед у «тимчасовий центр перебування».

– Вони спілкуються з нами жестами. Видно, що все розуміють, але мовчать. У найкращому разі піднімають великий палець вгору, мовляв, зрозумів, добре. Люди налякані, особливо ті, хто має маленьких дітей: вже відомо, що магазинів та аптек біля цих модульних таборів немає, треба кудись йти кілька кілометрів. А колючий дріт навіщо? Ми що - будемо як ув'язнені? На відео з того ж Єлхово видно, що довкола – порожній степ. Що там людям робити? – обурена українка Наталія Маличко. – І ніхто не каже, чи допомагатимуть там нам волонтери чи соціальні служби. Тому ми нікуди не зрушимо. Була б можливість повернутися додому – вже повернулися б і не морочили голову. Але повертатися нам нікуди, у нас квартиру в Харкові розбито.

У Слинчев-Брязі знаходиться база відпочинку Ради міністрів Болгарії. Тут живуть українці з різними захворюваннями чи з інвалідністю. Тут їх обстежували та надають допомогу.

Зрозуміти і вибачити

Скажімо так: влада трохи лукавить, заявляючи, що українські біженці живуть за рахунок бюджету і так небагатої Болгарії і туристичний сезон країні необхідний як повітря. Не сумніваючись аніскільки в останньому, гігантські витрати болгарського держбюджету на українців все ж таки можна поставити під сумнів. Не секрет, що Болгарія отримала 148 млн євро за європейськими програмами допомоги українським біженцям, і відомо, що за три місяці з цієї суми витрачено близько 60 млн євро. За словами віце-прем'єр-міністра фінансів Асена Василєва, гроші з скарбниці виділялися у березні та квітні – трохи більше 70 млн левів (37,7 млн євро).

- Останні два місяці триває європейське фінансування під суворим контролем Європи… Зрозуміло, на що витрачаються кошти – переважно на оплату готелів, - сказав Асен Василєв. Віце-прем'єр з питань ефективного управління Каліна Константинова наголосила, що Болгарія зіштовхнулася з проблемою, з якою ніколи не стикалася.

- Ризик виникнення гуманітарної кризи був справді величезним, - спробувала вона пояснити такі резонансні кроки влади.

За її словами, на даний момент у буферних пунктах, де відбувається направлення на держбази, знаходиться трохи менше 500 осіб, і кожна людина буде переселена та розміщена там, де потреби біженців будуть максимально задоволені.

На запитання, куди подітися державним службовцям, які планували провести свою відпустку у відомчих установах, які зараз зайняті українськими біженцями, Константинова відповіла:

- Вірю, що держслужбовці знайдуть співчуття у душі та альтернативні варіанти відпочинку.

Після чого поспішила оголосити: якщо «альтернативні варіанти відпочинку» не знайдуться, держслужбовці матимуть компенсацію за зіпсований відпочинок.

Інша думка

"Болгари дали все, що змогли"

Втім, не можна говорити про повальне невдоволення українських біженців ситуацією, що склалася. Наші земляки кажуть: про плани влади було відомо заздалегідь, і частина українців подбала про те, щоб переїхати з готелю до орендованого житла або покинути Болгарію.

- Ми дізналися про те, що 31 травня нас мають кудись переміщати, мабуть, тижнів за два. Ми перебували у Варні більше місяця, з роботою не склалося – я податковий інспектор, і система болгарського оподаткування мені не дуже знайома. Плюс у мене дитині 6 років, і вона вимагає особливого догляду. Свої гроші швидко закінчилися, та й у принципі нам можна вже було повертатися до України, Києва. Тому ми поїхали з почуттям подяки болгарам за їхню гостинність. Коли я читала про обурення біженців, мені було неприємно, я відчувала «іспанський сором» за співвітчизників, – розповіла киянка Юлія Зарощенко.

Іншій українці – Альоні із Запорізької області – пощастило трохи більше.

- Я майстер-бровіст, і мене взяли на роботу до маленького салону краси у Софії! До цього я довго копалася на сайтах пошуку роботи, писала через перекладач резюме і розсилала – і мені надійшла одна відповідь, запрошення. Взяли мене на річний контракт, як я й розраховувала. За рік буде зрозуміло, залишатися мені чи повертатися додому. Будинок поки що окупований, їхати нікуди. З 13 червня я приступаю до роботи, і я отримала аванс, щоб сплатити за житло. Вдалося зняти разом з іншою українкою квартиру маленьку, але затишну, на дві кімнати. Прикинула, що заробляти буду достатньо, щоб оплачувати житло і купувати продукти. Жити у готелі було комфортно, але ж ми розуміли, що це тимчасовий варіант, у Болгарії літо – туристичний сезон, їм треба заробляти. Тому я не розумію, чому наші українці щось вимагають від болгар, – вони й так дали все, що змогли…