#Історії із соцмереж. Ми всіх твоїх ворогів переможемо, Саш
"Історії із соцмереж" - рубрика, яка виникла після прочитання постів українців, що переживають війну. У ній ми збираємо історії, які зачепили нас. Напевно, вони не залишать байдужими і вас. Тексти публікуємо без змін.
Ганна Миронюк, журналістка:
Вчора вранці я сказала колегам: “Моє внутрішнє горнятко горя переповнилося, горе ллється через край.”
Ввечері дізналася, що загинув мій колишній хлопець Саша.
Виявилось, що у горнятка є подвійне дно.
Ми були разом два роки.
Останні півтора не розмовляли - так вже вийшло.
Ти зробив мені боляче, але я ніколи не хотіла, щоб боляче зробили тобі.
Навпаки, думала: “Треба вже побачити його після війни.”
Не побачу. Не відкладайте на "після війни".
Сподіваюсь, вмирати було не боляче, Саш. Я завжди буду шкодувати, що ми не встигли помиритися.
Ми були дуже близькі.
Могли до ранку говорити про журналістику, політику, війну. Рідко погоджувались один з одним.
На нашій кухні було гаряче від словесних баталій.
Ми разом вперше побачили океан. Ти грав у футбол з мароканськими дітьми на пляжі та засмутився, коли дізнався, що я не зняла на відео, - вибач.
Ми разом заблукали в горах і ти добряче перелякався. Не за себе, за мене - не варто було, ми ж врешті-решт вижили.
Ми ночували в наметі на Станіславських кручах, коли навколо били блискавки, - це була погана ідея.
Для тебе не було нездійсненних цілей.
Ти мріяв написати книгу та зʼїздити до Португалії.
Ти міг все.
Тепер тебе немає.
Коли я повернулася з Лондона і переживала, як складеться моє життя далі, ти сказав: “Ань, ми всіх твоїх ворогів переможемо”.
“Ми всіх твоїх ворогів переможемо, Саш”.
