#Історії із соцмереж. Що таке снохацтво і яке відношення воно має до війни в Україні
"Історії із соцмереж" - рубрика, яка виникла після прочитання постів українців, що переживають війну. У ній ми збираємо історії, які зачепили нас. Напевно, вони не залишать байдужими і вас. Тексти публікуємо без змін.
Ольга Котрус, письменниця та авторка текстів:
12 квітня о 16:09 в офіційному телеграм-каналі Служби безпеки України було опубліковано чергову перехоплену розмову російського солдата зі своєю дружиною/дівчиною. І ми, звісно, за 48 днів війни чули там усіляке, але цей діалог надломив багатьох українців – мене у тому числі. Я спеціально не публікую цей аудіозапис – за нього можуть забанити. А де його шукати – сказала вище.
Діалог примітний тим, що жінка (!) прямим текстом закликає свого благовірного ґвалтувати українок. Головне – їй про це не говорити. Ах, ну так – і оберігатися. Як то кажуть - поїси, надягни шапку і пісю бережи.
⠀
Усі паблики це репостили, люди у соцмережах заламували руки – і є від чого. Як тут не випасти в осад, коли одна жінка бажає іншій того, про що кожна дівчинка з дитинства знає - це нажахливіше, що може з нею статися. Мало того – дає на це добро своєму коханому. Точніше – сама його до цього заохочує.
⠀
Тобто це такий багатоповерховий пиздець, від якого спершу хочеться бігти і кричати, доки легені не випадуть. А потім хочеться його проаналізувати. Тому що, здається, українська теза «ні хріна ми не схожі на росіян» досягла своєї квінтесенції.
⠀
Отже, що таке снохацтво і яке відношення воно має до війни в Україні?
Згвалтування жінок будь-якого віку - це проблема всеосяжного, планетарного, історичного масштабу. Це відбувалося у кам'яному віці, це відбувається сьогодні. В Україні – зокрема. Ми чудово знаємо, що у мирний час наших жінок ґвалтують їхні ж співвітчизники. І російські чоловіки, звичайно, теж ґвалтують російських жінок.
АЛЕ.
Якщо для нас це проблема і горе, то для Росії, здається, частина культурного коду. Тут ми й під'їхали плавно до снохацтва. Дивіться картинки.
Українські історики та етнографи як одну з фундаментальних відмінностей між українцями та росіянами виділяють саме ставлення до жінки. На ютюбі є 20-хвилинне відео: «Наскільки насправді різняться культура та ментальність українців і росіян, Історія обману» - там теж про це йдеться.
І справді – через ставлення до жінки у суспільстві видно дуже багато. Ну наприклад:
Що можна сказати про державу, де з 2017 року декриміналізовано домашні побої? Вперше – адміністративний штраф. На другий і далі – кримінальна відповідальність. Але до неї нікого не притягнуть, бо ми говоримо про країну, в якій питання домашнього насильства тримається на принципі «не виносити сміття з хати».
Що можна сказати про державу, де однією з ентузіасток закону про декриміналізацію домашнього насильства була жінка, якій належить цитата: «Навіть коли чоловік б'є свою дружину, все одно немає такої образи, щоб принизити чоловіка» - це Олена Мізуліна.
І що можна сказати про населення країни, котрому ціла тоталітарна пропагандистська держава в особі парламенту каже: бити жінку - можна.
Чого в такому разі чекати від населення?
Правильно – заохочення насильства.
Підтримка і навіть його культ.
Ця перехоплена розмова, від якої у багатьох волосся на голові заворушилося, якщо копнути глибше, вона ж не просто про жорстокість, хоча про неї все ж таки в першу чергу.
Знайдіть це аудіо. Вслухайтеся в інтонацію цієї жінки – вона відверто заграє зі своїм партнером, даючи йому карт-бланш на зґвалтування українок. Це говорить про її бажання сподобатися - мовляв, дивись, яка я в тебе класна, ДОЗВОЛЯЮ тобі таке, що іншим чоловікам і не снилося.
Але даючи йому цей «дозвіл», вона також несвідомо каже – зі мною теж так можна.
тут немає ані розуміння власної гідності, ані самоповаги, ані базового ставлення до недоторканності свого тіла.
В одному з постів я говорила про те, що Росія наразі робить все можливе, щоб асоціативно закріпити за собою всі ознаки нелюдяності. Росіяни, так тримати. Скоро тлумачні словники перевидавати доведеться - під вашою національністю фігурною дужкою можна буде об'єднати всі мерзенні прикметники щодо людської натури.
Війна закінчиться, російські солдати – теж. А зґвалтування від «своїх» – ні.
І тому після війни українці мають стати таким суспільством, у якому насильство над жінками буде неприпустимим. Не засуджується, не карається, а саме неприпустимо. Адже тепер, на віки вічні, воно асоціюватиметься з росіянами.
А ми – не вони.
Для цього ми повинні і ратифікувати стамбульську конвенцію, і приймати закони, які мінімізують гендерну нерівність, і бути носіями цих цінностей на наших кухнях та офісах. Зрештою, ми маємо виховувати наших дітей без культу переваги сили над слабкістю, вільними від стереотипів, ґендерних насамперед.
Роботи – непочатий край.
Ми, щоправда, занадто довго не ставили під сумнів свою «схожість» з росіянами. Але ця війна все нейтралізує. А варто подумати про снохацтво – взагалі все як рукою знімає.
І до речі, ці російські недобитки, які ґвалтують наших жінок, напевно, вже робили це раніше у себе вдома і жодного покарання не понесли. Отже, повернувшись додому, вони не почнуть ґвалтувати своїх, а лише продовжать.
Демократія вам не світить, сусіди. Та вам вона й не потрібна. Тоталітарний режим - це ваша волога фантазія про вічний нескінченний бдсм.
Щоправда, стоп-слова на вході вам не видали.
