• Головна
• Суспільство

Фото: time.com

Американський журнал TIME розповів про долю українського фотографа Максима Дондюка, який щодня документує події в Україні та показує війну без прикрас. Він був поранений під час мінометного обстрілу біля Ірпеня, але продовжує працювати. Дондюк упевнений, що люди повинні знати і бачити, що відбувається в його країні, і сподівається, що ці кадри вони довго не забудуть. Про це пише TIME.

- Я залишаюся тут і займаюся цим не тому, що я мазохіст. Я роблю це тому, що іноді фотографія може змінити людей, змінити суспільство. Якщо пощастить, це навіть може допомогти зупинити війну, – каже він.

Коли наприкінці лютого розпочалася ця війна, Дондюк перебував у Києві. Російські війська намагалися оточити місто, скидали бомби та стріляли з артилерії, тоді як танки просувалися з півночі. Мирні жителі намагалися втекти чи сховатись у метро. У головній дитячій лікарні міста Дондюк виявив, що пацієнти стовпилися у підвалі, доки лікарі чекали на прибуття поранених.

Першим був хлопчик, не старше 7 років, батьки та сестра якого щойно були вбиті. Працівники швидкої допомоги віднесли його до палати та повідомили лікарів, що машина сім'ї була зрешечена кулями неподалік центру української столиці. Хлопчик був єдиним, хто вижив. Рятувальники не знали його імені, тому зареєстрували його як «Невідомий №1» та провели екстрену операцію. Дондюк знайшов головного лікаря і попросив дозволу сфотографувати хлопчика.

- Я сказав йому, що російський народ має це побачити, – згадує Дондюк. - Коли ми покажемо їм дітей, убитих російськими бомбами, вони уявлятимуть своїх дітей. Наші діти такі самі. Наші міста виглядають однаково. Вони побачать у нас себе. Вони це відчують, – розповідає фотограф.

Дондюк сфотографував хлопчика, якого, як згодом дізналися журналісти, звали Семен. На той час він усе ще був у критичному стані. Незабаром він помер. Цю історію Максим сприйняв як особисту трагедію і зізнається, що тоді мало не зламався.

Фото

Фото

17 Березня 202217:10

38-річний Дондюк розповів виданню, що його мати була змушена тікати з країни, а батько живе у місті, окупованому російськими військовими. І за допомогою фотокадрів він намагається донести до всього світу цей біль.

6 березня фотограф отримав поранення у передмісті Ірпеня, звідки тими днями намагалися вивезти людей. Того ранку він виїхав машиною до передмістя Ірпеня разом із двома іншими фотографами.

Евакуація з Ірпеня була дуже складною, оскільки українські війська підірвали міст, який веде із цього міста на південь до Києва, щоб не пропустити війська РФ до столиці. Від мосту залишився лише невеликий прохід через річку, де могла пройти одна, максимум дві людини одночасно. Українські військові допомагали людям перейти річку, Дондюк зупинився, щоб їх сфотографувати, і у той момент почув залп із мінометів. Так російські війська намагалися знищити єдиний шлях для евакуації мирних громадян та завадити їх евакуації з міста.

Солдати на мосту відступили, бо бомбардування тривало. Дондюк та двоє його колег залишилися, щоб задокументувати сцену. Уламок боєприпасу влучив йому у плече, фактично вирвав шмат плоті, але Максим все одно зробив кілька кадрів. Він згадує, що того дня десятки мирних жителів було поранено або вбито. Але навіть під обстрілами люди продовжували пробиратися по зруйнованому мосту - мабуть, те, від чого вони бігли, було набагато гірше за ймовірну смерть, каже він.