Наразі, коли до загострення воєнної ситуації в Україні прикуті погляди всього світу, важливою є підтримка не лише зброєю, але й досвідом. Тим, який може зберегти найцінніше – людські життя. В Ізраїлї цей досвід багатий і сумний, не взятий із підручників чи інструкцій, а вистражданий.
Ганна Караулова з Хайфи багато років займалася підготовкою інструкторів ізраїльської армії. Фото: особистий архів
Ганна Караулова з Хайфи, яка багато років займалася підготовкою інструкторів ізраїльської армії, поділилася у соцмережах схемою надання допомоги під час шокової психологічної травми (ШПТ). Її може надати будь-хто, коли опинився поруч із дезорієнтованою людиною. Усілякий інший різновид психотравми вимагає професійної допомоги.
«ШПТ - це поширена реакція під час психотравмуючої ситуації, як, наприклад, ДТП, теракт, участь у воєнних діях, важка фізична травма або інша загроза смерті, - пояснює Ганна. – Може виникнути як у безпосередніх учасників, так і у спостерігачів. Зовні здається, що людина впала у ступор, вона виглядає геть безпорадною, і інстинктивно ми хочемо їй допомогти: дати води, захистити, відвести».
Ізраїльські армійські психотерапевти виробили схему правильного надання допомоги, яку може використовувати кожен і яка знижує шанс появи посттравматичних розладів. МОЗ Ізраїлю разом із фахівцями з лікування таких розладів її спростили та скоротили.
Сама схема виглядає так:
1. Налагодження контакту: переконайтеся, що вас чують/бачать/реагують на вашу присутність якимось чином.
Наприклад: "Я Аня, а як тебе звуть?" Або: "Я стискаю твою руку, стисни у відповідь мою".
Цей етап важливий для зв'язку з реальністю.
2. Наголошення на причетності: "Я з тобою, ми разом, ти молодець". Цей етап важливий для зменшення відчуття самотності та ізоляції.
3. Збір фактів: Цей етап допомагає боротися із емоційним шквалом. Не запитуйте, що людина відчуває. Навпаки: "Скажи твою адресу, дату народження, яке сьогодні число, номер телефону, що сталося, з ким ти був".
На цій стадії ми допомагаємо активувати раціональну зону мозку та вимикаємо емоційну.
4. Зменшення сум'яття та плутанини: чітко повторіть, що сталося, що відбувається і що треба зробити. Простими реченнями описуємо лише дії. "Поруч упала ракета, ми сидимо на вулиці, треба перейти до притулку".
5. Останній важливий етап: давайте чіткі вказівки для подальших дій. Не просіть, а наказуйте. І не виконуйте їх самі. Наприклад: "Ти маєш встати, йди принеси собі води, допоможи дитині дійти" і таке інше. Розвиток самостійної ефективності на цьому етапі критично.
ДО РЕЧІ
При сигналі повітряної тривоги (або звуків близьких розривів):
ВАЖЛИВО! У жодному разі не панікувати і не істерити. Це лише призводить до втрати дорогоцінного часу.