Допомога при шоковій психологічній травмі: як вивести людину зі ступору
Наразі, коли до загострення воєнної ситуації в Україні прикуті погляди всього світу, важливою є підтримка не лише зброєю, але й досвідом. Тим, який може зберегти найцінніше – людські життя. В Ізраїлї цей досвід багатий і сумний, не взятий із підручників чи інструкцій, а вистражданий.
Ганна Караулова з Хайфи багато років займалася підготовкою інструкторів ізраїльської армії. Фото: особистий архів
Ганна Караулова з Хайфи, яка багато років займалася підготовкою інструкторів ізраїльської армії, поділилася у соцмережах схемою надання допомоги під час шокової психологічної травми (ШПТ). Її може надати будь-хто, коли опинився поруч із дезорієнтованою людиною. Усілякий інший різновид психотравми вимагає професійної допомоги.
«ШПТ - це поширена реакція під час психотравмуючої ситуації, як, наприклад, ДТП, теракт, участь у воєнних діях, важка фізична травма або інша загроза смерті, - пояснює Ганна. – Може виникнути як у безпосередніх учасників, так і у спостерігачів. Зовні здається, що людина впала у ступор, вона виглядає геть безпорадною, і інстинктивно ми хочемо їй допомогти: дати води, захистити, відвести».
Ізраїльські армійські психотерапевти виробили схему правильного надання допомоги, яку може використовувати кожен і яка знижує шанс появи посттравматичних розладів. МОЗ Ізраїлю разом із фахівцями з лікування таких розладів її спростили та скоротили.
Сама схема виглядає так:
1. Налагодження контакту: переконайтеся, що вас чують/бачать/реагують на вашу присутність якимось чином.
Наприклад: "Я Аня, а як тебе звуть?" Або: "Я стискаю твою руку, стисни у відповідь мою".
Цей етап важливий для зв'язку з реальністю.
2. Наголошення на причетності: "Я з тобою, ми разом, ти молодець". Цей етап важливий для зменшення відчуття самотності та ізоляції.
3. Збір фактів: Цей етап допомагає боротися із емоційним шквалом. Не запитуйте, що людина відчуває. Навпаки: "Скажи твою адресу, дату народження, яке сьогодні число, номер телефону, що сталося, з ким ти був".
На цій стадії ми допомагаємо активувати раціональну зону мозку та вимикаємо емоційну.
4. Зменшення сум'яття та плутанини: чітко повторіть, що сталося, що відбувається і що треба зробити. Простими реченнями описуємо лише дії. "Поруч упала ракета, ми сидимо на вулиці, треба перейти до притулку".
5. Останній важливий етап: давайте чіткі вказівки для подальших дій. Не просіть, а наказуйте. І не виконуйте їх самі. Наприклад: "Ти маєш встати, йди принеси собі води, допоможи дитині дійти" і таке інше. Розвиток самостійної ефективності на цьому етапі критично.
ДО РЕЧІ
Що робити під час вибухів: з досвіду "бувалих"
При сигналі повітряної тривоги (або звуків близьких розривів):
- якщо ви знаходитесь у приміщенні: виходьте на сходову клітку (тільки у випадку, якщо клітка внутрішня, без вікон або з маленькими віконцями), пішки спускайтеся на нижній проліт і залишайтеся там щонайменше 15 хвилин після закінчення обстрілу;
- якщо ви знаходитесь в приміщенні і з якихось причин не можете вийти на сходи, намагайтеся перебувати в кімнатах з найменшою кількістю вікон або взагалі без них (ванна/туалет не підійдуть, від кахлю у разі попадання - безліч осколкових поранень);
- при можливості тримайте вікна відкритими, тому що скло не захищає, а у випадку ударної хвилі навіть без прямого влучення уламки скла перетворюються на "кулі";
- якщо ви знаходитесь на вулиці, намагайтеся забігти у найближчий під'їзд і піднятися на перший проліт внутрішніх сходів;
- якщо ви знаходитесь на вулиці і поруч немає жодної будівлі, лягайте на землю плазом і прикривайте голову руками;
- якщо ви знаходитесь в автомобілі, з'їжджайте на узбіччя, виходьте з машини, лягайте на землю плазом бажано мінімум за 10 метрів від машини і прикривайте голову руками.
ВАЖЛИВО! У жодному разі не панікувати і не істерити. Це лише призводить до втрати дорогоцінного часу.
