Ректор КНУ Володимир Бугров: Я знав, що буде складно. Але не чекав такого відвертого бруду
Навколо імені ректора Київського національного університету останніми днями не вщухають пристрасті. Спочатку у телеграм-каналі «Червоний Губер» опублікували нібито його листування зі студентками, де він робить дівчатам інтимні пропозиції, запрошує до лазні та заміського будинку. Потім з'явилася інформація про таємні плани продати ні багато ні мало - знаменитий Червоний корпус університету. Щоб замість храму науки розмістити торгово-розважальний центр, найбільший кінотеатр, нічний клуб, а родзинкою стане дельфінарій.
Сам Володимир Бугров на прес-конференції вже заявив, що все це брехня та спланована проти нього кампанія. На своїй сторінці у соціальній мережі неодноразово публікував факти, що викривають фейки проти нього. Чому вона почалася, кому може бути вигідно роздмухувати скандал – про це наша ексклюзивна бесіда в кабінеті ректора.
Битва за землю
- Володимире Анатолійовичу, ТРЦ – це ще сяк-так, але дельфінарій - явно перебір. Звідки могла з'явитись така інформація?
- Це продовження інформаційної атаки, яка має одну мету – настроїти проти мене університетську громадськість. Питання про будівництво на землях університету сягає корінням у 2000-ті роки, коли нині покійний ректор Віктор Скопенко з метою вирішення соціальних проблем віддав під забудову територію на виставковому кампусі. Це ЖК «Сонячна брама» від компанії ТММ на вулиці Ломоносова та «недобуд» «Еврика» на проспекті Глушкова від «Аркади», яка нині є банкрутом.
Тоді ж під перспективну забудову житловими будинками було визначено простір біля університету, на Обсерваторній вулиці та в нашому студентському містечку. Коли я йшов на вибори ректора, то у своїх програмних тезах записав, що такого будівництва не буде. Тема, як ви розумієте, гостра і може бути підставою для формування ненависті до моєї персони.
Щодо торгово-розважального центру, то це теж прив'язка до спланованої атаки. Психологічна операція, де задіяно «якір».
У тих же 2000-х, коли захопилися освоєнням підземних просторів, від вулиці Льва Толстого до бульвару Шевченка на Володимирській хотіли спорудити триповерховий підземний ТРЦ. Один із виходів планували зробити перед центральним входом до університету. Якщо пошукати ці проекти, то виявиться, що так – все можливе. І дельфінарій, і нічний клуб, і ще можна щось приписати. Нічого цього не буде, за жодних обставин.
- Питання впирається в те, як використати землі університету?
- Київський університет наразі дуже великий. Це 30 тисяч студентів, 8 тисяч співробітників, із них 3 тисячі викладачів. Університет національний - від Луганська до Сімферополя, від Львова до Донецької області. Кількістьстудентів з інших міст особливо зросла останніми роками, багато хто приїжджає із Криму. Черга на поселення - близько 800 осіб.
Коли я йшов на вибори, казав, що потрібен новий гуртожиток. Цього року за дорученням президента Верховна Рада виділила 108 мільйонів гривень на початок такого будівництва у студмістечку. І ось коли ми заявили, що у проекті є ці гроші, до мене почали приходити звернення щодо будівництва нового житлового будинку на місці старих занедбаних майстерень.
- Тобто з'явилися претенденти на інакше освоєння цих грошей?
- Так, і це дивна історія. Звернення приходили на електронну пошту: хотіли б з вами зустрітися, обговорити… При цьому надсилали проектну документацію, затверджену у 2000-х роках. З печатками, дозволами. Так, вона стара, але якщо буде земля, її можна оновити. Я на всі пропозиції відповідав "ні".
Проголосували всі, а наступного дня...
- Університет має багато вільної землі?
- У жовтні минулого року, коли вже була бюджетна резолюція на 2022 рік, я на вченій раді запропонував затвердити перспективний план щодо наших територій. Може, комусь вони здадуться великими, але насправді обмежені і вже досить забудовані. Є лише шість чи сім місць, де можна щось нове спорудити. Перед вченою радою я поставив питання, що на цих ділянках можемо будувати лише навчальні корпуси, лабораторії та гуртожитки.
Я розумію людей, які стоять на квартирній черзі, - їм потрібне житло. Але якщо зараз вільні території забудувати житловими будинками, університет не зможе більше розвиватись, оскільки ніде буде будувати нові навчальні корпуси та студентські гуртожитки.
Наразі триває дискусія, як добудувати ЖК «Евріка», започаткований «Аркадою». Це питання ми просуваємо, але новий житловий комплекс на землі університету дозволити собі не можемо.
- У вас було багато опонентів на тій вченій раді?
- Ні, за мою пропозицію проголосували усі. Вголос ніхто нічого не заперечив. А наступного дня надходить запит від громадської організації, однойменної з анонімним телеграм-каналом, де на мене пишуть усякі гидоти: дайте план забудови.
План забудови лише орієнтовний. Він належить навіть не нам, а архітектурній майстерні, яка безкоштовно зробила для університету ескіз. Для затвердження на вченій раді цього достатньо, а коли буде будівництво, то за кожним об'єктом ми замовимо проектно-кошторисну документацію, геологію, плани комунікацій тощо. Все це буде публічно, відкрито для університетської спільноти та усіх громадян.
Коледж уже "продавали"
- Організація називалася "Червоний Губер" - як телеграм-канал? Можна припустити, що «червоний» – це Червоний корпус. А чому Губер?
- Такий телеграм-канал був створений за мого попередника - ректора Леоніда Губерського і друкував гидоти про нього. Леонід Васильович подав до суду позов про захист честі та гідності, але програв його. Молодий чоловік, який представляв однойменну громадську організацію, заявив, що не є власником каналу. Може там писати, але не відповідає за контент.
Те саме відбувається і нині – публікації виходять, а ніхто за них відповідальності не несе. Експерти та правоохоронці вважають, що ряд телеграм-каналів, у тому числі й той, про який ми говоримо, безпосередньо причетні до замовної фейкової інформаційно-психологічної війни проти університету.
- Ви говорили про такий психологічний прийом, як «якір». Фантазії на тему "продажу" Червоного корпусу університету теж його мають?
– Більше тижня тому на одному з інформаційних ресурсів вийшла псевдоінформація на підставі звернення одного з наших відокремлених підрозділів: нібито я із двома народними депутатами вже продав коледж, який раніше готував спеціалістів для заводу «Арсенал». Це огранники лінз, оптики. Випускників цього коледжу ми приймаємо на фізичний факультет.
У коледжі справді були кадрові проблеми, керівництво взяло курс на підготовку економістів, журналістів замість оптиків та «технарів». Коли ми спробували розібратися, чому не виконується держзамовлення, з'явився лист міністрові про "продаж".
Я запросив до себе журналіста видання, а перед цим замовив та завірив у нотаріуса витяги з реєстрів, щоб показати: власник коледжу – держава, а знаходиться навчальний заклад в оперативному управлінні університета. Журналіст був просто приголомшений.
З усіх питань можу довести, що жодної ділянки під комерційну забудову, комерційні інвестиційні проекти ми не розглядаємо.
А Червоний корпус... Це пам'ятник архітектури! Його береже держава, і ми бережемо. Багато хто дивується, чому у нас у коридорах килими. Мовляв, пафосно та по-радянському. А все дуже просто – тут гарний паркет. Дешевше тримати та чистити килими, ніж циклювати та покривати підлогу лаком.
Ректор з господарської частини
- Київський національний університет – це вуз номер один в Україні. Якщо по вас не бояться так грубо працювати, то що тоді може загрожувати ректору меншого закладу? Ось і на адресу КПІ було звинувачення, що не так розпорядилися землею. Від кого залежить земельне питання?
– Земля державна, ми – державний навчальний заклад. Проте багато залежить від керівника. Якби я завтра сказав (що немислимо і неприпустимо) - а давайте запросимо інвестиційну компанію, яка перед фізфаком поставить будинок на 100 квартир, а нам дістанеться 20, багато хто б мене підтримав.
Але я таких пропозицій не внесу. Для університету кисень буде перекрито, ніхто нових земельних ділянок нам більше не дасть.
- Володимире Анатолійовичу, ви педагог, філософ, а міркуєте наразі як господарник. Ректор – це більше управлінець, ніж науковий керівник?
- Влучили у "яблучко". Понад десять років на філософському факультеті я був заступником декана з наукової роботи. Журнали, статті, підготовка аспірантів... З 2009-го до 2021 року - проректор з навчальної роботи. Вступна кампанія, рейтинги, акредитація… Тепер жартую, що працюю ректором з господарської частини. І це вимушено. На жаль, у попередній команді співробітники, які відповідали за цю ділянку, допустили безліч недоробок та певну частину порушень. На це нам вказала державна аудиторська ревізія.
– Це ви замовляли ревізію?
- Я повинен був це зробити. Якби не зробив, то замовило б Міністерство освіти та науки. Тому що Господарський кодекс України зобов'язує під час зміни керівника державної некомерційної установи проводити ревізію фінансово-господарської діяльності.
- Знаємо, що нинішній булінг ви пов'язуєте з ревізією. Але який у ньому сенс, якщо перевірка відбулася б у будь-якому разі?
- Дехто вважає, що можна було не замовляти аудит. А міністерство пропустило б це повз увагу і багато порушень не спливло б.
- Хто має усувати ці порушення і хто несе за них відповідальність?
- Усунути мушу я як керівник університету, але юридичної відповідальності не несу. Її несуть ті, хто припустився цих порушень. По кожному пункту аудиторська служба визначила, хто винний і яку суму.
- Ці люди наразі працюють у виші?
- Так, але на інших посадах. Коли став ректором, я змінив управлінську команду проректорів.
Чимало недоліків вдалося усунути під час ревізії. Але на кілька порядків більше лишилося. На думку аудиторської служби, деякі порушення взагалі не можна виправити. За них понесуть цивільну, а подекуди й кримінальну відповідальність.
Можна зайняти різну позицію
- А якого погляду дотримується колишній ректор?
– Він вважає, що порушень немає. Потрібно заперечувати висновки ревізії в адміністративному суді.
Із ситуації два виходи: або йти цим шляхом, або звернутися до поліції та подавати заяву щодо порушень, які є. Тобто або покривати, або питати з людей.
– Який зробили вибір?
- Ми створили комісію, до якої увійшли юристи, економісти, інженери та інші спеціалісти. Тому що результати ревізії – це величезний масив роботи, близько 30 пунктів. Щось ми можемо виправити, наприклад, повернути кошти. З чимось ми і справді не згодні і це заперечуватимемо в суді. А з окремих питань доведеться звертатися до правоохоронних органів.
Державна аудиторська служба сама відправила деякі документи до столичної поліції, СБУ та прокуратури. Телеграм-канал «Червоний Губер» передав, що акт перевірки передано до слідчого управління поліції Києва і за фактом відкрили провадження. Інформація у них з'явилася раніше, аніж в університеті. Цим я підтверджую те, що у розхитуванні ситуації навколо університету замішані зовнішні сили.
- Звідки вони можуть отримувати інформацію?
- Я думаю, що є і зовнішні зацікавлені джерела, і внутрішні. Злив інформації з університету відбувається, я переконався в цьому.
Розумієте… Керівник може посісти різну позицію. Або суворо принципову, або на якісь речі заплющити очі.
- Чому ж ви не підзаплющили? Це вже більше моральний аспект.
- Коли я йшов на вибори, то знав, що в університеті не все гаразд і потребує виправлення. Багато проблем, як то кажуть, забалакали. І тут я з себе не знімаю моральної відповідальності, хоча юридичної не несу.
Наведу приклад. З боку бульвару Шевченка сиплеться стіна. А там люди проходять, фотографуються біля пам'ятника Грушевському. Одна громадська організація звернулася до нас із запитом: чому непорядок?
Ремонт цієї стіни робили три роки тому – у грудні. Я доручаю проректору з госпчастини провести розслідування із залученням незалежних спеціалістів. Вони беруть журнал нагляду за ремонтом, а там запис архітектора - обов'язково зробити гідроізоляцію. Один запис, другий, третій… Кілька разів написав, а ніхто нічого не зробив.
Наразі ми всі дуже вимогливі щодо потреб маломобільних людей. Чотири роки в університеті билися, щоб зробити ліфт. Зробили. А його не введено в експлуатацію, бо документів немає.
Ще виявилося, що ДСНС звернулася до Окружного адміністративного суду, бо у половині корпусів не працює пожежна сигналізація. Ми терміново вирішуємо ці питання, щоб зняти заборону на експлуатацію.
Ось такі були стилі господарювання.
На проректорів теж тиснуть
- Ваш наступник також проведе аудит. Гарантуєте, що нічого не знайдуть?
– Можна нічого не знайти, якщо нічого не робити. Але нічого не робити не можна, бо наша команда йшла на вибори, щоб були зміни. А вони не всім подобаються. Тільки є помилки, яких можна припуститися, а є злочини та корупція.
Ось розроблялася програма електронного документообігу. Впровадили, виявилася погана – відмовилися. В однієї фірми взяли систему електронного навчання, але й там виникли проблеми. Наразі купили ACКОD. Це програма, яка використовується у Кабміні, у міністерствах і дуже допомагає працювати з документами. Але купили - і одразу ж йде запит з підтекстом від громадської організації.
- Як часто такі запити надходять?
- Відділ, який займається зверненнями громадян, щодня обробляє у середньому 20 документів. Але не всі вони стосуються інформації, що належить до розряду публічної. Якщо людина писала іспит чи викладач складав програму, це не публічна інформація. Але на всі листи та запити доводиться відповідати.
"Дружні", як я їх називаю, громадські організації влаштовують натуральний інформаційний терор. Ми навіть звернулися до Уповноваженого з прав людини, щоб там розглянули цю практику.
- Від вас вимагають піти? Якісь терміни визначені?
- Ні, це просто йде тиск. Тиснуть не тільки на мене, але й на проректорів теж. Їх звинувачують у будь-якій нісенітниці, переслідують, шантажують. Когось звинувачують у сексуальних зв'язках, когось - у пияцтві та наркотиках. Є провокації. Ось, наприклад, надходить на мій телефон повідомлення від журналіста нібито програми «Схеми». А коли ми звернулися до редакції, то виявилося, що там ані такого кореспондента, ані такого редакційного завдання не було.
Все зроблено професійно
- Ви намагалися пов'язати провокації та брудні публікації з конкретними людьми? Тобто знаєте, хто за цим стоїть?
- Я можу тільки здогадуватися і навіть говорив із певними людьми, але не отримав підтвердження. Звинувачувати без доказів нікого не можу.
- До правоохоронних органів зверталися?
- Так, було встановлено адресу IP-сервера, в одному з передмість Києва на хостингу пройвадера було створено спеціальне розсилання.
За нашою заявою працюють, але вже нині можна припустити, що це не просте хуліганство. Використовувалися поштові адреси університету, яких немає у публічному просторі. Це спеціальна база, із якої стався витік. Все зроблено дуже професійно, і є версія, що до акції причетні колишні співробітники певних силових структур.
Наразі заяву до правоохоронних органів подає проректор, який теж зазнає цькування.
– Ви розумієте, чого від вас хочуть. Можете знайти якісь компроміси?
- Цією атакою мене хочуть спонукати до управлінських рішень. Якщо це вимоги віддати землю під житлову забудову чи заплющити очі на зловживання, то - ні, категорично.
Навіть дружина почала сміятися
- Як ви захищаєтесь?
- Зберігаю спокій та пояснюю людям, що саме відбувається насправді. Зараз мені нема з ким судитися, правоохоронні органи мають знайти зловмисників. На мою сторінку в соцмережах і сторінки проректорів приходять запитання, чи я дам телефон на експертизу. Ну звісно, дам, тільки кому? Або - чи піду я здавати тест на наркотики? Вже здав та показав на прес-конференції.
Якщо спочатку тексти в «Червоному Губері» скидалися на доповідні записки, які пишуть у правоохоронних органах, то зараз йде відверта халтура. Навіть моя дружина, яка перебуває у напруженому стані, почала сміятися. Наприклад, передається інформація, нібито я запрошую студентку до заміського будинку. Дружина знає, що за всі роки спільного життя ми ніколи не використовували таке словосполучення. Казали "дача" або "їдемо на село". У нас там шість соток.
Або ще таке: я сонячні панелі дівчині показуватиму – нібито в березні, про що стверджується в «зливі». А насправді ці панелі встановлені лише за півроку, у березні їх і близько не було. Частково простежується дуже професійний похід, частково – величезна дурість.
- Чи з міністром обговорювали цю тему? Адже атака не просто на вас, а на увесь університет, підривається імідж вузу.
– Обговорювали. Міністр теж сказав, щоб я не звертав уваги, бо й на нього приходить такий само бруд. Що треба було бути готовим, якщо обійняв таку посаду. Але ми на постійному контакті з міністерством. Передаємо інформацію. Міністерство повністю поінформоване про факти та діяльність університету.
– А ви були готові?
- Чесно скажу, що до такого - ні. Я розумів, що буде складно, буде опір, але не думав, що почнуть лити відверту грязюку, шантажуватимуть, переслідуватимуть мене, мою команду, членів наших сімей.
Хоча технологія не нова. В інтернеті є джерела – праці Вищої школи КДБ СРСР, методичні вказівки щодо дискредитації українських націоналістів. Так от там вказано три провідні теми: секс, наркотики, корупція.
- Та хтось мав зробити не лише замовлення, але й розв'язати для цього гаманець.
- Думаю, у цю кампанію вкладено чимало коштів. Цілодобова підтримка каналів дискредитації вимагає роботи кількох людей. А за роботу треба платити. Знову ж таки, компіляція – теж непроста праця. У моїх нібито «листах» - фрагменти оригінального листування, які перероблені у негативному плані. Створити розсилку, замовити хостинг, отримати базу даних, організувати публікації на сайтах. Все це витрати, експерти оцінюють вартість замовної кампанії у мільйони та мільйони гривень.
Є багато важливих завдань, а час витрачається на дурниці
– Ви відчуваєте підтримку з боку випускників університету, науковців?
- Безперечно. Понад 90 депутатів - наші випускники університету. Університет зберіг окрему бюджетну програму, отримав фінансування для будівництва гуртожитку. 108 мільйонів за рік – це серйозні гроші.
Днями ми подали до Міносвіти ескіз державного інвестиційного проекту, який розрахований на 3 роки.
З 2010 року у нас працює унікальний Інститут високих технологій. Це поєднання біології, хімії, фізики, математики, ІТ. Керує цим інститутом професор Ігор Комаров – винахідник фотоліків, співавтор нобелівського лауреата з хімії.
На базі Інституту високих технологій та кількох інших інститутів і факультетів ми хочемо створити БіомедтехХаб, де будуть відпрацьовуватися експериментально та практично найсучасніші наукові дослідження і технології, у тому числі з ліків від раку та коронавірусу.
Найбільше дратує, що є безліч оперативних і стратегічних завдань, а я змушений витрачати час на такі дурниці.
- Що порадите тим, хто опиниться у подібному становищі?
- По-перше, діяти виключно у правовому полі. По-друге, відповідати на все публічно.
Володимир Бугров – потомствений педагог. Народився у місті Бучач на Тернопіллі. Школу закінчив із золотою медаллю, 1991 року отримав диплом з відзнакою на філософському факультеті КНУ імені Тараса Шевченка.
Після випуску 1991 року вступив до аспірантури, 1996-го захистив кандидатську дисертацію «Мова і символ у контексті проблеми розуміння». Вчене звання доцента присвоєно у 2000 році, вчене звання професора у травні 2014 року.
З січня 2009 року до квітня 2021 року – проректор з науково-педагогічної роботи КНУ. 24 березня 2021-го на виборах, таємним голосуванням, обрано ректором.
Автор понад 100 наукових та навчально-методичних праць. Науковий керівник 5 кандидатів філософських наук.
Відмінник освіти України, Заслужений працівник освіти. У 2017 році нагороджений Орденом "За заслуги" 3-го ступеня.
