• Головна
• Суспільство

Фото: Поліщук Максим/УНІАН

У «Національний тиждень читання» Руслан Стефанчук закликав депутатів читати. Не лише соціальні мережі, месенджери та заголовки у ЗМІ, а й старі добрі книги. Для цього політик склав для колег «домашнє завдання» із п'яти книг. До списку літератури увійшли: Григорій Сковорода «Найкраще», Норман Дейвіс «Європа. Історія», Михайло Зигарь «Імперія має померти», Борис Джонсон «Фактор Черчілля. Як одна людина змінила історію» і адмірал Вільям Г. Макрейвен «Застилайте ліжко. Дрібниці, які можуть змінити ваше життя, а можливо, і світ».

Чи допоможуть ці книги нашим депутатам і що їм ще почитати для розвитку, «КП в Україні» обговорила з українськими письменниками.

Михайло Сидоржевський: «Ех, якби наші поради хтось почув!»

Михайло Сторожевський Фото: Mykola Vasylechko/Вікіпедія

Почувши наше запитання, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський засміявся:

- Якщо депутати щось читають, крім чекових книжок, то тоді з української літератури кожному з них треба вручити по Жадану та Андруховичу. Чому ці автори? Тому що про решту народних обранців навряд чи чули. Жадан та Андрухович у всіх на слуху, про них говорять.

А ще Леся Подерв'янського хай читають. Там депутати знайдуть багато цікавого! У тому числі про самих себе.

Зі світової та російської літератури раджу познайомитися з «Мертвими душами» Гоголя, «Ідіотом» Достоєвського та його «Злочином і покаранням».

І, звичайно, треба читати казки! Про барона Мюнхгаузена, капітана Врунгеля, про Петрушку та Буратіно. Так, це дитяча література, але в оповідях є глибокий сенс! Не лише міфологічний та семантичний, а й політичний. Це можна побачити, якщо читати уважно. Я, наприклад, нещодавно перечитував "Пригоди барона Мюнхгаузена". Це просто шедеврально! Сюжети багатьох казок чудово накладаються на сучасність.

Ех, якби ці поради хтось почув! Це, звичайно, жартівливі рекомендації, але лише наполовину. На жаль, навряд чи їх прочитають ті, кому вони адресовані.

Сучасну літературу теж треба знати, але багато з неї не візьмеш. 90-95% із того, що написано сьогодні, згодом відсіється. А от класика завжди актуальна – українська та зарубіжна. Це найкраще, що залишається у світовій літературі, а вчитися треба на найкращих прикладах.

Василь Герасим'юк: «До можливостей депутатів ставлюся песимістично»

Василь Герасим'юк Фото: ivasyuk.org.ua

– Цим депутатам уже нічого не допоможе! Це вже зрозуміло! – з ходу відрізав поет, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка та за сумісництвом колишній чоловік ексдепутата Ольги Герасим'юк Василь Герасим'юк. Але потім трохи пом'якшав:

- Ну, є там кілька нормальних людей. Нехай вони читають класику-українську та зарубіжну.

І продовжив:

- У нас багато чудових перекладачів. Добре писали французи, італійці, німці. Поезію корисно читати, шістдесятників треба знати. У домашній бібліотеці мають бути не лише росіяни, але також поляки та чехи. Наприклад, у Чехії є один нобелівський лауреат Ярослав Сейферт, хай депутати поцікавляться, хто це. До речі, там були письменники-депутати. У нас вони теж зустрічалися… Тільки яка користь від них? Це велике питання.

Нехай депутати читають поезію! Це не допоможе їм у роздумах про фіскальні справи і не вирішить питання, як побудувати бізнес, натомість дозволить набути якихось уявлень про людську душу.

А взагалі я песимістично ставлюсь до можливостей депутатів. Так і напишіть! Я відповів щиро! Мені 65 років, і я маю право на свою думку.

Володимир Даниленко: "Роман-антиутопія допоможе уникнути помилок"

Володимир Даниленко Фото Володимир Сердюк/Вікіпедія

Прозаїк, критик та літературознавець Володимир Даниленко підійшов до справи відповідально та порекомендував депутатам найцікавіші, на його погляд, твори, видані цього року:

- Хочу порадити 3 книги. Насамперед – перший том Карла Густава Маннергейма «Спогади», виданий «Астролябією». Книга розповідає про події 1939 року. При цьому вона є актуальною і зараз.

Коли СРСР кинув свою техніку та авіацію на Фінляндію, фіни зуміли відбити атаку. Вони показали, що незважаючи на маленьку армію, можна гідно відповісти ворогові. Думаю, що книга підійде всім українцям. Депутатський корпус має прочитати її насамперед. Спогади Маннергейма корисні не лише людям, які цікавляться питаннями оборони, а й політикам. Якби в 1918 році в Україні був свій Маннергейм, гадаю, наша історія пішла б іншим шляхом.

Наступна книга – політичний трилер-антиутопія «Час тирана. Прозріння 2084 року». Її написав експосол України у США Юрій Миколайович Щербак. Ми обидва виходили з ним на Шевченківську премію. Він довгий час не писав, і в нього міг атрофуватися стиль, проте я був приємно вражений заключною частиною трилогії "Час». Події антиутопії розгортаються у майбутньому. В Україні-Русі на посаду головного менеджера обирають диктатора генерала Гайдука. У книзі показано, що з цього вийшло. Дуже цікавий погляд на майбутнє України.

Третя книга, яку треба прочитати депутатам – «Віктор Петров. Листи до Софії Зерової». Сам Петров – дуже цікава особистість: він був прозаїком, археологом, істориком та… шпигуном.

Радянська влада закинула його до Мюнхена, і він виконував усе те, що доручала йому Москва. Одночасно Петров писав прозу, наукову працю, був членом української діаспори. Через деякий час з'ясувалося, що Петров працював на радянську розвідку.

Софія Зерова була дружиною його друга, в яку він був закоханий довгі роки. Петров та Зерова оформили шлюб лише через 35 років після знайомства. Листи Петрова – епістолярна спадщина дуже закритої людини. До речі, його поховали на Лук'янівському цвинтарі навпроти нашої телевежі. Там ховають лише співробітників спецслужб та військових.

Андрій Курков: «Їм би говорити навчитися»

Андрій Курков Фото: Водник/Вікіпедія

Письменник, викладач та сценарист Андрій Курков вважає, що депутатам треба вміти висловлювати свої думки грамотно. І пояснює:

- Без читання ніяк не вдасться нормально говорити. Людина починає дружити зі словом лише тоді, коли починає уважно читати. Більшість депутатів не вміють говорити публічно про актуальні теми. Тому їм буде корисно більше читати всіляких есе та творів українських письменників.

Есе - письмові роздуми від першої особи. На прикладі  цього жанру можна зрозуміти, як правильно висловлювати свої думки. Досить важливе вміння, особливо для людини, яка вирішила стати політиком.

З книг я порадив би наступні: «Історії для домашнього вжитку» українського історика та письменника Андрія Портнова, «Чарунки долі» Вахтанга Кебуладзе, «Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі XIX-XX століть» Володимира Єрмоленка, «Сполахи » Костянтина Москальця, а також усі книги Миколи Рябчука.

Крім списку літератури, письменник порекомендував депутатам цікавитися історією України, а на ніч читати казки, «щоб не потрапляти у дурні ситуації, які у цих казках описуються».

Сергій Пантюк: «Не можна перетворювати країну на абсурд»

Сергій Пантюк Фото: Роман Закревський/Вікіпедія

Письменник, журналіст, видавець, редактор, викладач та радіоведучий Сергій Пантюк:

– Із задоволенням хочу порекомендувати депутатам новий роман письменника-ветерана Віталія Запеки «Абсурд». Цю книжку мають прочитати усі українці, а депутати – насамперед. Меседж твору дуже простий – не можна перетворювати країну на абсурд!

Друга книга говорить про те, що історія йде спіраллю, і той, хто уважно читає історичні романи, не повторюватиме помилок героїв у сучасному житті, адже це вже було, і було не раз. Такі собі круглі граблі.

А ще я порекомендував би депутатам історичну прозу: вона відтворює сучасність. З останнього цікаві дві книги трилогії Василя Краса з Донецької області – «Татарський бранець» та «Руїна». Ці два романи дуже добре висвітлюють нашу історію, саме в ті не дуже добрі моменти, що проектуються на сучасність.

Як поет я не можу не порадити поезію: вона облагороджує! У нас дуже багато гарної поезії. Наприклад, твори Івана Андрусяка. Дуже корисне читання для наших депутатів.

А ЩО ЩЕ

Поет, публіцист, драматург, перекладач, громадський діяч Михайло Каменюк рекомендує депутатам почитати лауреата Нобелівської премії Жозе Сарамаго «Сліпота» та «Прозріння»:

- У цих двох романах порушуються вічні теми.

Крім того, буде корисною книга «Росія без маски», два романи Володимира Войновича в українському перекладі – «Монументальна пропаганда» та «Малиновий пелікан».

А ще нехай почитають мої вірші: «Пісні ніжного волоцюги». Мабуть, цих книжок вистачить на місяць.

Михайло Каменюк Фото: Андрій Стебелєв/Вікіпедія.