Загибель молюсків і нові греблі - що погубить річки України
Вчені попереджають: якщо екстрено не почати вирішувати проблеми річок, країні загрожує глобальне зневоднення. Про здоров'я і долю наших річок кореспондент «КП в Україні» поговорив з двома вченими: професором кафедри екології державного університету «Житомирська політехніка» Оленою Уваевой, яка вивчає прісноводних молюсків і їх роль у здоров'ї річок, і завідувачем відділом екологічного нормування Інституту проблем природокористування та екології НАН України Василем Андрєєвим (м Дніпро).
Коли в річках зникне останній молюск...
Коли в річках зникне останній молюск, у людства однією глобальною проблемою стане більше, а вода в прісних водоймах стане ще менше схожою на воду. Молюсків-фильтраторов, які мертву воду роблять живий, а брудну - чистої, вже потрібно рятувати, і вони врятують нас, вважає Олена Уваева.
Професор Олена Уваева особистий архів Олени Уваевой
- Коли я працювала над своєю докторською дисертацією, - провела експеримент на здатність молюсків до очищення води так званого відсічна водосховища в Житомирі, - розповідає Олена Уваева. - На жаль, мої випробовувані не впоралися з місією, вони загинули - настільки в цій водоймі брудна вода. Я з упевненістю можу заявити, що в басейнах усіх річок України ситуація з водою катастрофічна.
Конкурент для жабродишащіх молюсків - надлишок органіки в річковій воді - при окисленні органіка забирає у мешканців водойм життєво необхідний їм кисень. Смертельно небезпечно для них і високий вміст сполук важких металів, яке в ряді водойм в кілька разів перевищує гранично допустимі норми. Це, зокрема, мідь, цинк, залізо. Ну і пестициди, які з полів в кінцевому підсумку потрапляють у водойми.
Але і це ще не все. Виробництво «чистої» електроенергії гідроелектростанціями не таке вже й чисте. Воно убивчо для річок. Олена Уваева вказала на небезпеку для мешканців малих річок розвитку так званої малої гідроенергетики. Струмки і невеликі річки з нерегульованим стоком - свого роду заповідники для водних мешканців, в тому числі і молюсків. Як тільки і там з'являться греблі, їм стане зовсім погано.
Але ж вимирання навіть одного виду тягне розрив харчових ланцюгів і симбіотичних зв'язків - це черговий удар по біорізноманіттю, який обов'язково рикошетом вдарить і по людині.
- Це розуміють вчені, але у них немає важелів впливу на прийняття рішень, - з жалем відзначила Олена Уваева. Як позитивний приклад вона привела Польщу, де вчених почули законодавці. Результат: вода у Віслі чиста.
Кожна нова гребля вбиває річки
Про катастрофічні зміни гідрології річок басейну Дніпра розповідає Василь Андрєєв.
Василь Андрєєв особистий архів Василя Андрєєва
Ще одна гребля, ще один ставок на безіменній річечці - і вона вже не підживлює своїми водами велику річку, припливом якої є, і велика річка масштабів Дніпра починає страждати від відсутності підживлення, а разом з нею і все живе в річці і навколо неї.
- В Україні на душу населення припадає найменше прісної води в Європі. І само собою зрозуміло, що потрібно берегти кожне джерело прісної води, - впевнений наш співрозмовник. - Дніпро - це сумарний продукт всіх його приток. Подивимося, що ж відбувається з притоками в нижньому його перебігу. Зокрема, ліва притока Дніпра, річка Оріль, зовсім водність втратила. Падає вона і у всіх приток Дніпра.
Головна причина в тому, що малі річки, які живлять ці притоки, зарегульовані величезною кількістю ставків і малих водосховищ. Їх тисячі! Така фрагментація приводить до знищення екосистеми малої річки. Вона втрачає свою головну функцію - функцію переміщення води і твердих частинок в ній. Отже, тверді частинки десь акумулюються - відбувається заболочування. Площа водного дзеркала збільшується, ставок міліє, інтенсивніше стає випаровування, і ми втрачаємо величезні обсяги води. Більш того: при випаровуванні відбувається накопичення солей в воді, що залишилася, що робить її непридатною ні для піться, ні для господарської діяльності.
Так, якщо гранично допустима концентрація солей в прісній воді становить 1 грам на літр, то за фактом мінералізація ставків, влаштованих на малих річках басейну Дніпра, сягає 10, 12, 15 г/л. Це, в основному, сульфати і хлориди. Для порівняння, мінералізація Азовського моря 10-11 г/л, а Чорного моря - 19 - 20. За останні 20-30 років мінералізація води в Дніпрі також збільшилася за рахунок припинення підживлення з малих річок. Для прикладу: в Дніпропетровській області понад три тисячі ставків. Я задаю владі питання: «Навіщо вам стільки ставків? Ви можете обгрунтувати призначення того чи іншого ставка, якщо для зрошення цю воду використовувати не можна через високої мінералізації, для питного водопостачання - не можна, худобу цю воду теж не п'є? » Логічної відповіді немає. А вода повинна текти і забезпечувати круговорот, в який ми не маємо права втручатися. Так задумано природою.
За останні три десятиліття кількість молюсків-фильтраторов на квадратний метр дна водойми знизилося в рази, очищати воду стало нікому. Фото: Вікіпедія
А ЯК У НИХ
У США і в Європі популярний рух під назвою «Знесення гребель»
Так, може, взяти і підірвати все греблі, щоб повернути життя помираючим річках?
- У всякому разі, В США і в Європі за останні два десятки років набрало чинності рух під назвою «Знесення гребель», - розповідає Василь Андрєєв. - До людей дійшло, що річка має текти. Щорічно в США зносять сотні гребель. Європа теж усвідомила згубність насильства над річками, в Австралії це рух також набирає обертів, в Японії задумалися над цією проблемою. І потихеньку річки повертаються до свого початкового стану.
... Нам би змусити любителів річок відсунути свої маєтки хоча б на 25 належних за законом метрів від води... І адже іншого виходу, крім як повернення річок в їх природні русла і ліквідації загат, немає! І треба б позбутися їх раніше, ніж остання річка в Україні перетвориться в каскад замулених калюж. А, отримавши ковток кисню, почнуть розмножуватися і працювати молюски-фільтратори, перетворюючи мертву воду в живу.
