Бердвотчер Пол Бредбіер з Дніпра: Хочу видати путівник по пташиних місцях України
На початку осені англійці люблять спостерігати за птахами. Бердвотчінг, можна сказати, у британців в крові. Чверть століття тому англійський орнітолог-любитель Пол Бредбіер одружився з дніпрянкою і, оселившись в Україні, заразив своїм хобі багатьох наших співвітчизників.
Сьогодні особистий список Бредбіера налічує близько 1000 видів побачених птахів, третину з яких тепер вже наш земляк спостерігав в українському небі.
Хобі перейняв від батьків
Бердвотчінг в світі дуже популярний. Щось я не чув про спостерігачів за зміями, метеликами або жуками, а от бажаючих поспостерігати за птахами скільки завгодно. Кожен з цих людей має свій іменний список побачених пернатих, і чим довше він, тим крутіше сам бердвотчер.
Особливо популярно це хобі в Англії, де ним опікується практично кожен перший.
Правда, в ранньому дитинстві Пол більше цікавився машинками, але потім схаменувся і, як і личить справжньому британцю, обзавівся піднесеною мрією - спостерігати за птахами.
На пустирі на околиці Лондона 11-річний хлопчина протягом декількох годин чекав появи провансальської славки. Йому здавалося, що чудова співоча пташка ніколи не прилетить. Від нетерпіння і відчаю Пол мало не розплакався.
- Ну що ти, друже, твоя славка обов'язково прилетить, - заспокоювали товариші, - Ти ж її так чекаєш. Це ж твоя пташка!
Так і сталося. Через деякий час, на радість юному натуралістові, славка дійсно з'явилася. Ну а пізніше він зрозумів, що істинний бердвотчер повинен володіти завидним терпінням і витримкою. Ну і, зрозуміло, знаннями. Всьому цьому Пол навчився у батьків.
- Батько дуже любив читати, спостерігати за природою і подорожувати, - зазначає Пол Бредбіер. - Разом з мамою вони багато поїздили по світу. Уже в солідному віці побували в Африці, і не тільки там (більшості наших пенсіонерів таке і не снилося. - Авт.). Скрізь помічали все найцікавіше. Особливо пташок. Сьогодні, на жаль, мами вже немає, а батькові 90, але він як і раніше цікавий, як хлопчисько. По суті, це батьки прищепили любов до птахів.
Пол Бредбіер підглядає за пташками. Фото: особистий архів
Майбутній бердвотчер став дипломованим істориком
Однак стати професійним зоологом Пол не зміг. Підвела повна відсутність інтересу до точних наук. Ну а змушувати вчити ненависні предмети зовсім не в правилах піднесених англійців.
- Процес навчання у нас дуже демократичний, - пояснює співрозмовник особливості британської освіти. - Те, що подобається, то і вивчаєш, а не подобається - так ніхто тебе не змусить. Ось я і закинув математику, фізику та хімію. А без цих предметів на біолога не вивчишся.
Так що захоплений орнітолог-любитель поступив до Кембриджа, після закінчення якого став дипломованим істориком. Свої дослідження молодий спеціаліст продовжив в Індії, де мав намір пролити світло на історичні події XVIII-XIX століть.
Більшу частину свого часу англійський історик приділяв не науці, а птахам. У південній екзотичній країні спостерігач за пернатими побачив як дивовижних тропічних представників орнітофауни, так і старих знайомих з рідної Англії, які, як здалося Полу, вели абсолютно дозвільний спосіб життя. Як ми на заморських курортах!
- У західній Індії я бачив звичайну сочевицю (ця пташка знайома і нам за своєю знаменитою музичною фразою - «Вітю бачив?» - Авт.), іволгу, рожевого шпака, який окупував фруктові дерева навіть в містах, - згадує Бредбіер. - Багато птахів виявилися більш довірливими, ніж у нас в Європі. На них не полювали, про їжу особливо піклуватися не доводилося. Ось вони і розслабилися, точно відпускники. Наприклад, качки, які в Англії ближче 150-200 метрів мене не підпускали, на «зимовому курорті» дозволили мені наблизитися метрів на 70.
Орлан-білохвіст - наша гордість. Фото: Вікіпедія
Британець «окільцювався» в Дніпропетровську
Але найбільші враження, і не тільки пташині, Пол Бредбіер отримав в Україні, зокрема на Дніпропетровщині, куди в середині 90-х років британський історик-орнітолог приїхав за однією з освітніх програм. У вільний від викладацької роботи час англієць цікавився не самими лише пернатими.
Якось молодий історик розговорився з чарівною викладачкою англійської Мариною Тихомировою.
Без будь-якої підзорної труби розгледів він в співробітниці ДДУ свою велику і світлу любов. Ну а після весілля «окольцьований» орнітолог назавжди прикипів до нашого неба.
Звичайно, напрошується питання: чому молодята не перебралися до благополучної Європи?
Виїхати до Англії було дуже проблематично з багатьох причин, тому вирішили залишитися в Дніпрі. Але і тут чудово, і українські птахи нітрохи не гірше британських, - відповів на моє запитання англієць.
Уже понад 20 років Пол Бредбіер викладає англійську мову в дніпровському вузі і спостерігає за птахами. Список Бредбіера поповнюється постійно. Виявляється, інші наші пернаті дадуть фору імпортним.
- Я в захваті від орлана-білохвоста! - захоплюється мисливець за пригодами. - В Англії цю величезну сильну птицю бачив тільки один раз, а на Дніпропетровщині та в самому обласному центрі спостерігав за нею сотні разів. Взимку орлани спокійнісінько ходять по льоду, підбираючи залишки риби за рибалками, не гребують і падаллю. А влітку орлани часто розсікають небо над Дніпровсько-Орельським заповідником. І побачити їх можна навіть без бінокля.
Одного разу поблизу Карабинівки англійцю вдалося побачити справжнє вбивство.
- Два дорослих орла-могильника переслідували молоду чайку, - розповідає Пол. - Один з хижаків підлітав до жертви і сильно вдарив її крилом, а напарник тим часом відрізав шляхи до відступу. Не заспокоїлися, поки не добили чайку. Така ось драма.
Чайка бургомістр. Фото: Вікіпедія
Про українських птахів повинні знати всі!
Цікаво, що Пол Бредбіер не фотографує свої пернаті враження, а просто запам'ятовує їх. Для нього головне - побачити. А побачити можна багато, якщо, звичайно, дуже постаратися.
На Дніпропетровщині на території колишнього Самарського рибгоспу Пол спостерігав рідкісну в країнах Старого Світу картину. Орнітолог запримітив колпицю, яка рогулювалася на березі місцевого ставка. Цей великаий голінатий птах своїм дзьобом-ложкою спокійнісінько намацував відповідну для сніданку їжу і Пола, здавалося, не помічав. Не кожен британський птах поводиться так необачно.
Примітно, що іноді найцікавіші пташки трапляються в самому центрі велелюдного міста.
- Я викладаю англійську мову в університеті імені Нобеля і люблю прогулюватися дніпровською набережною, - розповідає Пол. - Кілька разів бачив морських чайок. Багато хто думає, що чайки всюди однакові, але насправді їх кілька видів, і морські чайки в наших краях рідкісні птахи. А в Кам'янському на греблі вдалося спостерігати за величезною чайкою-бургомістром. В розмаху понад півтора метра! Міць!
Зауважимо, що хоча дніпрянин-англієць побував на різних континентах, але в Україні бачив далеко не все.
- Хотілося б ще раз побувати в Поліссі, - розповідає орнітолог-любитель. - А ще дуже хочу поїхати в Карпати. Там казкові птахи. Шкода, що про українських птахів за кордоном знають мало. Тому хотілося б видати путівник по пташиних місцях України. Для мене це велика мрія.
Сказане переконує, що іноді, щоб побачити чудове і дивовижне, не обов'язково їхати за тридев'ять земель. Дивовижне поряд. Треба просто підняти голову і подивитися вгору. І коли ви помітите казкову пташку, ваш прискорений від хвилювання пульс теж нагадає пташиний.
Пол мріє видати путівник по пташиним місцях України. Фото: особистий архів
