Синдром «Саші Браслета»: чому полтавська обласна прокуратура дозволяє нищити інфраструктуру ЗСУ і залякувати бізнес
Полтавщина ризикує перетворитися на анклав кримінального феодалізму, де закони України не діють для обраних. У центрі безпрецедентної кризи правосуддя – місцевий бізнесмен із кримінальним минулим Олександр Павлюченко, відомий у певних колах як «Саша Браслєт». Погрози вбивством, жорстокі напади на цивільних за участю поліцейських та, що найкритичніше в умовах війни, демонтаж військових об'єктів – усі ці епізоди роками залишаються без належної правової оцінки. За даними джерел, причиною такої недоторканності є потужне лобі в керівництві обласної прокуратури.
Сервіс «усе включено»: рекет, погрози зґвалтуванням та персональний супровід поліції під час бійок
Останній скандал, що викликав обурення полтавської громади, – погрози Павлюченка місцевому аграрію Віталію Яківцю. Полтавська журналістка Дар’я Журавель опублікувала аудіозапис телефонної розмови, де замість вирішення бізнес-конфлікту щодо земельних паїв у правовому полі лунають обіцянки приїхати додому, викрасти, вбити та піддати сексуальному насиллю свого опонента. Попри наявність заяв до поліції та аудіодоказів, реакція правоохоронної системи залишається нульовою.
Відчуття абсолютної вседозволеності виливається і у відкрите насильство на вулицях Полтави. 2 листопада 2024 року стався резонансний інцидент у місцевому ресторані Shade. Олександр Павлюченко, перебуваючи в компанії заступника начальника кримінальної поліції Лубенського райвідділу Олександра Перелі, став фігурантом жорстокого побиття 25-річного киянина. Конфлікт розпочався із зухвалої спроби компанії забрати з собою дівчину потерпілого, супроводжуючи це фразою поліцейського: «Малая, ты поедешь с нами». Коли хлопець став на захист супутниці, його жорстоко побили. Наслідки – зламаний ніс, струс мозку та госпіталізація. Участь чинного правоохоронця у кримінальному злочині змусила втрутитися ДБР, яке оголосило фігурантам підозри у груповому хуліганстві.
Демонтаж оборонного потенціалу та тіньовий бекграунд
Утім, методи «з 90-х» — не найтяжче з того, що інкримінують оточенню Павлюченка. Діяльність бізнесмена становить пряму загрозу національній безпеці. Як стало відомо з матеріалів кримінального провадження (№42024172690000045), управління СБУ в Полтавській області розслідує факт незаконного розбирання військової злітно-посадкової смуги поблизу села Божкове. Територію навколо цього стратегічного об'єкта орендують структури його ПП «Альфа-Капітал». За даними слідства, спеціальний майданчик, застелений плитами та асфальтом, був просто демонтований, а матеріали вивезені на базу підприємства. Орієнтовні збитки державі перевищують 70 мільйонів гривень. Справа кваліфікована за ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ), однак розслідування штучно гальмується на місцевому рівні, і фігурант перебуває на волі.
Нинішній статус недоторканності Павлюченка – це результат багаторічної інтеграції криміналу у владу. Журналістські розслідування свідчать, що в середині 2000-х років він був помічником сумнозвісного міністра екології Миколи Злочевського, а згодом перейшов в орбіту впливу ексміністра внутрішніх справ Арсена Авакова, ставши помічником його найближчого соратника, нардепа Ігоря Котвіцького. Цей потужний «дах» дозволяв його бізнес-партнерам отримувати дозволи на розробку родовищ літію, урану, нафти та газу.
Співпраця ж із корумпованими правоохоронцями має цілком комерційне підґрунтя. У 2015 році Павлюченко особисто вніс майже 10 мільйонів гривень застави за начальника Полтавської обласної ДАІ Петра Блажівського, затриманого на хабарництві. Сам аграрій теж має кримінальне минуле: у 2012 році суд визнав його винним у приховуванні розкрадання газоконденсату з магістрального трубопроводу, а у 2008 році він фігурував у справі про скандальне захоплення дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного.
Прокурорська «парасолька» та виклик для центральної влади
Здавалося б, сукупність таких фактів мала б гарантувати підозрюваному ізоляцію від суспільства. І дійсно, спершу Печерський суд Києва відправив Павлюченка під цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета. Проте вже наприкінці лютого 2025 року суд раптово пом'якшує запобіжний захід на «особисте зобов'язання». Аргумент захисту виглядав цинічно: арешт нібито заважає фігуранту управляти його багатомільйонним агробізнесом.
Інсайдери в правоохоронних органах зазначають: подібна лояльність судів та слідства не є випадковою. За кулуарною інформацією, гарантом недоторканності виступає керівник Полтавської обласної прокуратури Євген Гладій. Саме його негласний патронат пояснює, чому місцева поліція глуха до погроз підприємцям, а розслідування СБУ щодо розграбування майна ЗСУ припадає пилом у кабінетах. Цілком очевидно, що дії Павлюченка мали б стати особистим викликом для прокурора. Але, дивним чином, Гладій їх «не помічає» і не коментує навіть тоді, коли це робить Офіс Генерального прокурора.
Кейс «Саші Браслєта» яскраво ілюструє повний параліч правоохоронної системи в окремо взятому регіоні. Корупційна порука на рівні області досягла тієї межі, коли місцеві інституції або неспроможні виконувати свої функції, або, що ще гірше, відкрито покривають кримінальників. Враховуючи характер злочинів – від спроб викрадення людей до знищення військової інфраструктури під час повномасштабної війни, — справа Павлюченка вимагає негайного реагування з Києва. Зупинити це свавілля можливо лише за умови особистого втручання Генерального прокурора України Руслана Кравченка та взяття справи під жорсткий контроль центрального апарату СБУ і особисто Євгена Хмари. Інакше держава розпишеться у власній безпорадності перед регіональними кримінальними князьками.
