У пошуках сумського Аль Капоне
38-річний підприємець із Сум Михайло Ткаченко, ймовірно, вивів сотні мільйонів гривень збанкрутілого банку “Столичний” свого батька через схему з купівлею нерухомості та підставні компанії. Проте через проблеми з податковою декларацією, схоже, “засвітив” незаконно отримані кошти. Нині Ткаченко перебуває у міжнародному розшуку на вимогу СБУ. Це не завадило йому перереєструвати підприємницьку діяльність з Сумської в Одеську область, а також судитися з-за кордону із сумськими податківцями.
Близько 100 років тому американська поліція не могла спіймати гангстера Аль Капоне, який був одним із найвпливовіших кримінальних лідерів свого часу, причетним до контрабанди алкоголю під час “сухого закону”, організованої злочинності, корупції, насильства, та вбивств. В 1931 році Аль Капоне все ж посадили до вʼязниці – але не через ці злочини, а через несплату податків, у тому числі, із незаконних доходів.
Схеми фінансових зловживань, які правоохоронці виявили у діяльності сумського підприємця Михайла Ткаченка, навряд чи навіть близько можна співставити за масштабами зі злочинами Аль Капоне. Утім, як і в історії сумновідомого гангстера, несплата податків зіграла з ним фатальний жарт.
Схема з агробізнесом
Підприємця Михайла Ткаченка з Сум звинувачують в недоплаті до бюджету України понад 66 млн грн. податку на доходи фізичних осіб та понад 5 млн грн. військового збору. Податківці вважають, що Ткаченко фіктивно придбав агрофірму в Сумській області, а Головне слідче управління Нацполіції – що він був одним із учасників схеми з відмивання коштів на суму понад 300 млн грн.
Привід для цих звинувачень дав сам Ткаченко, коли подав декларацію про доходи фізичної особи за 2020 рік. В декларації він вказав, що продав агрофірму (ТОВ “Зерне”) за 357 млн грн., попередньо купивши її за 340 млн грн. У серпні 2021 року, після подачі декларації, податкова служба Сумської області провела перевірку і виявила, що ніяких підтверджень видатків на суму 340 млн грн. – не було. А отже ці кошти повинні бути зараховані в дохід підприємця, з них має бути сплачено відповідні податки. Про що податківці вказали в податковому повідомленні-рішенні.
Паралельно вони також повідомили про можливе відмивання коштів до Нацполіції. Там відкрили кримінальне провадження. В одному із судових рішень описуються подробиці: після “продажу” ТОВ “Зерне” Ткаченко “інвестував” понад 320 млн грн. у статутні фонди ТОВ «Ткаченкофф Фарм» (ЄДРПОУ 44113089), ТОВ «Філберт Хавест Інвестмент» (ЄДРПОУ 43987484) та ТОВ «Сумська індустріальна мʼясна компанія» (ЄДРПОУ 39925448). А ті, в свою чергу, купили квартири у ПАТ «Позняки-Жил-Буд» на 92 млн грн.
При цьому ці ж компанії також надали Ткаченку поворотну фінансову допомогу на 319 млн грн. Тобто фактично гроші непогано “прокрутилися” через буквально кілька “рукостискань”. Тож у кримінальному провадженні №12020270000000218 Ткаченко проходить і як обвинувачений у відмиванні коштів, здобутих злочинним шляхом, а не лише як ухилянт від сплати податків.
У серпні ж 2021 року СБУ оголосила Ткаченка в міжнародний розшук. Та він за декілька днів до цього уже покинув країну через Закарпатську область. Паралельно він подав до суду на Сумську податкову, аби оскаржити податкове повідомлення-рішення. 20 червня 2022 року Сумським окружним адмінсудом було ухвалене рішення відмовити в задоволенні позову. Далі справа пішла в апеляцію, до Верховного суду, повернулась в Суми і там суд знову відмовив Ткаченку.
В цей же час, очевидно і далі перебуваючи за кордоном, ймовірно в США, Ткаченко через адвокатів здійснює перереєстрацію свого місця сплати податків з Сум до Одеси. У тамтешній податковій він переподає уже нову декларацію, де вказує отримані доходи вірно, що нібито має зняти всі претензії з боку фіскальних органів, а отже – і кримінальну справу має бути закрито. Додатково Ткаченко через адвокатів надав до суду висновки іншої перевірки, яку провели вже одеські податківці – які не виявили порушень у його деклараціях. Наближені до податкових органів джерела переконані, що в Одесі мала місце підробка документів. Утім, щоб це підтвердити, має бути проведена відповідна експертиза і службове розслідування.
Попри такі нібито впевнені позиції Ткаченка, в своєму рішенні Сумський окружний адмінсуд вказав, що платник податків має право подавати уточнюючі декларації і виправляти самостійно виявлені помилки лише до того, як фіскали проведуть відповідну перевірку і винесуть рішення про порушення. Тим більше це не передбачено робити у випадку, коли платник уже судиться з податковою службою. Відтак суд в чергове відмовив Ткаченкові.
Гроші збанкрутілого банку
На перший погляд, мова йде про “звичайний” спір платника податків із податковою, який не має великого суспільного резонансу.
Утім, є один нюанс. Справа в тому, що Михайло Ткаченко – це син колишнього власника збанкрутілого банку “Столичний”, Сергія Ткаченка. Той, до слова, також виїхав за кордон уже після початку вторгення Росії. Фінансову установу вивели з ринку ще в 2015 році, перед падінням вона накопичила чимало боргів, а власники лишили після себе голу оболонку. Коли Фонд гарантування вкладів проводив виплати вкладникам “Столичного”, то заплатив на 100 млн грн. більше, ніж було активів для продажу. Тільки в 2021 році Фонд став судитися з акціонерами за ці кошти, фактично виплачені з кишень платників податків. Але при цьому у позові не згадано про Євгена Антипенка – партнера Ткаченка-старшого, який також ймовірно причетний до банкрутства фінустанови.
На фінансовому ринку існує думка, що кошти, які Ткаченко-молодший “прокручував” через агробізнес і схему з купівлею нерухомого майна – частково або повністю можуть бути коштами, які він отримав чи взяв в борг у батька або в його банку “Столичний”, або ж в повʼязаних з ним оффшорних компаніях.
Частково це підтверджується у судових документах, повʼязаних із кримінальним провадженням щодо відмивання коштів Ткаченком. Там прямо вказано, що “(син колишнього власника ПАТ АБ«Столичний») організував протиправний механізм ухилення від сплати податків, шляхом проведення «сумнівних» фінансових операцій із корпоративними правами та інвестиціями підконтрольних юридичних осіб та активами ПАТ АБ «Столичний»”. За даними, доступними редакції, частину коштів Ткаченки могли перераховувати на рахунки оффшорних фірм Narlen Holding LTD (БВО), Tauroane LTD (Кіпр), Conres Shipping SA (Швейцарія), Portcapital SA (Швейцарія), Tauris SA (Швейцарія) та інших.
Припустившись навмисно чи випадково помилок при заповненні декларації, Михайло Ткаченко, по суті, самостійно “засвітив” перед податківцями і правоохоронними органами цю схему. Відтак “розкручування” цієї спіралі буде цікавим не лише Фонду гарантування вкладів, який від імені держави волів би повернути свої понад 100 млн грн., але й також комерційним кредиторам “Столичного”.
Ба більше, нові факти щодо виведених коштів, які поступово розкриваються в судових засіданнях, мали б зацікавити Офіс Генерального прокурора у розрізі розслідування зловживань, повʼязаних зі збанкрутілими банками. Справа в тому, що банк “Столичний” – єдиний, виведений з ринку під час “великого банкопаду” 2014 – 2016 років, щодо власників якого не проводяться жодні розслідування правоохоронними органами. Підтвердженням є відповідна таблиця на сайті Офісу Генпрокурора, де, станом на 1 липня 2024 року, вказані результати поточних розслідувань щодо усіх збанкрутілих фінустанов.
Чому на Різницькій досі, майже через 10 років після банкрутства “Столичного”, не зацікавились кримінальною стороною діяльності акціонерів цього банку? Можливо, не подали відповідних документів представники Фонду гарантування вкладів або Національного банку України (хоча щодо всіх інших банків це було зроблено). А можливо, причина криється в тому, що в банку “Столичний”, згідно з деклараціями, тримала свої кошти дружина тодішнього генерального прокурора Юрія Луценка. Відповідь повинно дати внутрішнє розслідування як в ОГП, так і у Фонді гарантування чи Нацбанку.
У будь-якому разі, понад 350 млн грн., відмивання яких було викрито завдяки податковій декларації Ткаченка – це очевидно тільки вершина айсбергу схем, які використовували акціонери банку “Столичний”. Їх розшук, а також притягнення до відповідальності сумського Аль Капоне і його батька – мали би стати показовим прикладом для шахраїв у фінансовому секторі, які покладаються на сплив строків давності і проріхи у правоохоронній системі, щоб виходити сухими з води у справі грабування простих громадян.
