У минулі роки перші дні червня для Бердянська були схожі на різнокольоровий клубок: відкривався літній сезон, у місто з'їжджалися відпочиваючі з усіх куточків не тільки України, місто шуміло, грало, співало і блискало вогнями, пахло шашликом і піцею і, звичайно, – морем, лагідним та теплим. У відомої ротонди зазивали запрошували охочих на морську прогулянку, а на хвилях чекали справжні «піратські» кораблики. Було літо, було море, відпочинок та спокій.
Зараз Бердянськ страшенно порожній – і не відпочиваючі заполонили місто, а біженці та переселенці, які прагнуть покинути це місто якнайшвидше. Окупація під виглядом «визволення» звільнила місто від нормального життя і перетворила його на існування.
Літній суботній день на набережній. Ще рік тому тут було не проштовхнутися – гуляючі, відвідувачі численних кафе, роз'їжджають на роликах чи гіроскутерах щасливі діти… Зараз – пустка та тиша. Нікого немає.
Невеселі припущення городян про нинішній курортний сезон знаходять своє підтвердження.
- Хоч нам і розповідали про те, що до Бердянська приїдуть відпочивати росіяни, але не думаю, що хтось захоче поїхати до зони бойових дій, де не працює інфраструктура, немає нормального зв'язку та розваг, зате є вибухи у порту та партизанські листівки на стовпах із загрозою російським окупантам. Не можу уявити автобус чи поїзд із Москви чи Воронежу з натовпом туристів. Що вони хочуть тут побачити? – дивується мешканка Бердянська Галина Прокопенко (ім'я змінено).
Інша річ можливі відпочиваючі з Донецька.
- Якщо нічого найближчим часом не зміниться, саме звідти ми чекаємо на якихось туристів, – розмірковує Галина. - А що? До 2014 року їх було дуже багато. Дістатись зараз буде простіше, та й втомилися вони, напевно, від свого єдиного курорту Сєдово, де море по коліно.
Здається, що це нездійсненні мрії - хто зараз поїде відпочивати до моря? Втім, для місцевих, для яких літній сезон – традиційний метод заробити на весь рік, це остання надія, шанс схопитися за соломинку.
Під можливих відпочиваючих готелі та приватний сектор скинули ціни вдвічі та більше. Сьогодні зняти номер у готелі біля самого моря, який коштував уже далекого 2014 року 600 гривень, можна за 200-250 гривень. А якщо шукати простіше житло, то цілком можна вселитися в апартаменти на трьох за 100 гривень на добу. От тільки люди не їдуть, номери можна навіть не бронювати, більшість комплексів стоять порожніми, в'їжджай і живи... А місцеві з кожним днем стають дедалі сумнішими, навіть не уявляючи, за що житимуть узимку.
Пляжі на узбережжі так і залишилися неприбраними. Та й не для кого – відпочиваючих одиниці. Фото: t.me/berdyansk_occ
У той же час «нова влада» знайшла дуже «важливе» заняття. У центральному парку десяток людей старанно відколупують Ь у слові «Бердянськ» на ротонді – символі міста та його візитній картці.
– У Приморському парку теж відірвали Ь, – бідкаються люди.
Поки окупанти борються з літерами у вивісках та назвах, місцеві переживають за свої дороги.
- Кілька років тому влада нарешті взялася за наші нещасні дороги, замінила старі плити на нормальне асфальтове полотно. Водії зітхнули з полегшенням – ремонтувати двічі на рік ходову частину машини вже не треба. Але дороги робилися поступово і запланований на цей рік ремонт так і не розпочався. І, мабуть, не розпочнеться, – вважає ще один мешканець приморського міста Ярослав Левчук (ім'я змінено). – А без нормальних доріг та їзди ніякої немає ні машинам, ні автобусам.
Хворе місце для Бердянська - мобільний зв'язок та інтернет. Вже майже тиждень у місті складно впіймати мережу українських мобільних операторів.
- Нова «влада» сказала, що це українці відключили свій зв'язок. Але ми бачили офіційні заяви, що жоден оператор не відключав вежі, а насправді це працюють «глушилки» росіян. Я точно знаю, бо так само було в Донецьку, – розповіла Олена, яка у 2018 році стала тимчасово переміщеною особою з Донецька до Бердянська. – З'являться нові місцеві чи російські (я, щоправда, сумніваюся у російських) оператори на «віджатих» вежах зв'язку, які контролюватимуть все і вся, а сім-карти продаватимуть лише за паспортами, щоб тримати у вузді всіх абонентів та прослуховувати їх.
Інтернет у будинках є, але заблоковані українські сайти, доступ до банківських програм та до системи сповіщення про повітряні тривоги. Самі бердянці кажуть: чують звуки вибухів, але жодних сповіщень не приходить – мобільні наполегливо мовчать.
- У магазинах вимагають розраховуватись лише за готівку, бо банкінги не працюють, каси відключені. Зняти гроші з банкомату можна лише в кількох місцях по місту, та й то в центрі. Що стосується сайтів, то через VPN все працює, дякувати Богу. Але як довго це триватиме – ніхто не знає, – каже Ярослав.
Мешканці обмінюються один з одним точками у місті, де можна спіймати безкоштовний wi-fi, а також сигнал українських операторів. Тихенько працюють індивідуальні обмінники, які змінюють гривні на рублі.
Легендарного бердянського бичка на ринку зараз не знайти, залишилися лише поодинокі точки, де продається неякісний ширвжиток. Фото: t.me/berdyansk_occ
Шоковані жителі Бердянська і цінами на продукти та товари першої необхідності – порівняно з цінниками на підконтрольній території України, у приморському місті все дорожче у 2-3 рази.
– При цьому товарів не вистачає, ліків не вистачає, ми просимо друзів, знайомих та незнайомих людей (за гроші) привезти потрібні медикаменти чи памперси для дітей із Запоріжжя. На цінниках вказані ціни у рублях, але за дивним курсом. Говорили, що гривня та рубль будуть 1:2, а цінники подекуди перевели за курсом 2,2-2,3. Наживаються на всьому, – стверджує Галина Прокопенко.
За її словами, у місті стало ще важче з водою: у Бердянську і так були серйозні проблеми з водопостачанням (головний біль багатьох приморських міст), а зараз стало взагалі погано. Вода з кранів йде з неприємним запахом та кольором, городяни впевнені, що вона не очищується та не фільтрується.
- По-хорошому, це скоріше технічна вода, а не питна. Але у цю воду страшно навіть опустити руку – відчуття печіння, і з'являються дрібні червоні висипання, - скаржиться Галина.
Офіційна влада Бердянська, яка моніторить ситуацію в місті, підтверджує: дійсно, окупанти не дають можливості доставити хімічні реагенти на станцію для доочищення води в Якимівці. Тому у воді суттєво перевищено показники по перманганатній окислюваності.
«Тому зараз вода в кранах бердянців не відповідає нормам і є технічною, не придатною для вживання людиною», - зазначили в облводоканалі.
Скільки коштуватимуть товари вже завтра ніхто не знає, ціни змінюються щодня. Фото: t.me/berdyansk_occ
Плюються бердянці та й від нових продуктів, що з'явилися у магазинах. Переселенка із Донецька Олена каже, що аналогічно було і у її рідному місті.
- Реально несмачні продукти – олія, молоко, сири. Все прісне та з присмаком жиру. Шматок вареної ковбаси, куплений на пробу, буквально став грудкою – незвичний присмак не дав проковтнути цей шматочок. Смажили на сковороді – шматочки всмажилися до мікроскопічних розмірів. Ми боїмося уявити, з чого все це зроблено. У Донецьку взагалі були не олія, сир та шоколад, а сирний продукт, шоколадний продукт, спред. Я спредів вже багато років не бачила у нас у магазинах, а тут нате, їжте, дорогі бердянці, «звільнили» вас від нормальних продуктів.
Дивно бачити у літній сезон Бердянськ сумним та тихим. Навіть День захисту дітей, влаштований окупантами, не викликав нічого, крім огиди у городян – танці на крові вбитого міста недоречні та жорстокі. І бравурна заява про «відкриття» кінотеатру «Космос» на перевірку виявилася показухою: через відмову співпрацювати з окупантами колишній персонал був вигнаний з кінотеатру, а колаборанти, що залишилися, оголосили про те, що крутитимуть лише ідеологічно правильні фільми.
Але таке кіно жителям Бердянська не потрібне.