Співзасновник інтернет-порталу Work.ua активно “вкладається” в імідж відповідального бізнесмена. Які “принципи” привели Артура Міхна до співпраці з одіозним “тютюновим королем”?
28 – 30 серпня у місті Винники під Львовом відбудеться Lviv Invest Forum 2026. Цей захід, який організатори називають “головною інвестиційною подією року” та “головним діловим форумом Західної України”, проведуть втретє, проте цьогоріч – з деякими особливостями. Так, згідно інформації на офіційному сайті, ексклюзивним партнером форуму вперше став портал із пошуку роботи Work.ua, а одним із топ-спікерів – його співзасновник і CEO Артур Міхно. Останній 28 серпня візьме участь у дискусії на тему “Економіка довіри: як створити умови для інвестицій в Україну”, де його співрозмовником буде третій президент Віктор Ющенко.
Справді, важливість залучення інвестицій в українську економіку неможливо переоцінити. І Lviv Invest Forum 2026 анонсують як потужний майданчик, що збере понад 3 тис. учасників офлайн і 1 тис. онлайн, а також – більше сотні експертів. Водночас, захід має і наліт одіозності, адже проводиться на елітному курорті Emily Resort, що належить бізнесмену Григорію Козловському, якого у ЗМІ називають не інакше як “тютюновим королем”.
Так, згідно з розслідуванням детективів Національного антикорупційного бюро (НАБУ), 46 гектарів землі, на яких був збудований Emily Resort, були фактично вкрадені родиною Козловських у місцевої громади. Наразі ця справа перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді. Тим часом, підконтрольна Григорію Козловському Винниківська тютюнова фабрика (ТзОВ “Національний виробник”) неодноразово фігурувала у журналістських розслідуваннях як найбільший в країні виробник контрафактних цигарок, що заполонили не лише український, а й європейський ринки.
Григорій Козловський
Такий контекст дає змогу подивитися під іншим кутом на “економіку довіри”, про яку 28 серпня розповідатиме гендиректор Work.ua Артур Міхно. Бізнесмен наразі ніяк не прокоментував свою співпрацю з одіозним Козловським, хоч за останні кілька років став одним із найбільш публічних українських підприємців, ба більше – позиціонує себе в ролі своєрідного морального арбітра.
Сайт із пошуку роботи Work.ua тримається у чільній двійці найбільш популярних інтернет-порталів у своїй ніші останні 15 років. Разом з тим, ім’я його співзасновника Артура Міхна стало регулярно з’являтися у заголовках ЗМІ, починаючи з 2023-го. Так, у серпні, через півтора року після початку повномасштабної російсько-української війни бізнесмен виступив із цілим маніфестом, заявивши про припинення співпраці з компаніями та брендами, які продовжують вести бізнес у російській федерації.
У своєму дописі у Facebook Міхно наголосив: PepsiCo, Leroy Merlin, Nestle, Auchan, Mondelez, P&G та інші компанії, що не вийшли з російського ринку, “зробили свій вибір – бути з нашим ворогом”. Він закликав український бізнес послідувати прикладу Work.ua та розірвати контракти із переліченими фірмами.
Це був не останній раз, коли Артур Міхно вирішив публічно виступити із принциповою позицією. У листопаді наступного, 2024-го року він заявив, що його сайт більше не надаватиме послуг гральному бізнесу. Усі види гемблінгу, бетингу, онлайн-казино – це “ракова пухлина нашої країни”, – написав Міхно у Facebook.
На перший погляд, такі дії справді підкреслюють відповідальність бізнесу та є можуть розглядатися як гарний приклад для інших. Проте виникає закономірне питання: якщо Артур Міхно вважає гральний бізнес “раковою пухлиною”, а компанії, що не вийшли з рф, – поплічниками ворога, – чому рішення про припинення співпраці були ухвалені так пізно? Ті ж азартні ігри були легалізовані у серпні 2020 року і відтоді впродовж чотирьох років онлайн-казино та бетингові компанії без проблем шукали працівників через Work.ua (це підтверджують і сторінки роботодавців, що досі “висять” на сайті, хоч і без відкритих вакансій). Аналогічно, Міхну знадобилося цілих півтора року повномасштабної війни, щоб вирішити “забанити” спонсорів рф. Краще пізно, ніж ніколи, це так. Але чому принциповість і послідовність на цьому закінчуються? Де, наприклад, принесені вибачення за роки співпраці з тими, кого ви самі називаєте “раковою пухлиною”, або ж публічний звіт щодо доходів, отриманих від цієї співпраці? Наразі єдине, що було озвучено, це вартість контрактів, розірваних у 2023 році, – понад 5 млн гривень.
Після того, як Артур Міхно взявся визначати, з ким українському бізнесу етично працювати, він почав масштабувати власний образ, чи то пак персональний бренд. У травні-червні цього року Work.ua, за даними Forbes, витратив близько $1 млн на рекламну кампанію з нагоди 20-річчя інтернет-порталу, центральною фігурою якої став сам генеральний директор. Його обличчя з’явилося на тисячах білбордів з подяками українським компаніям – партнерам Work.ua. Це породило бурхливе обговорення у соцмережах: чи доцільно витрачати такі кошти на самопіар та чи бува не зібрався пан Міхно у політику?
Реклама за участі Артура Міхна
Можливо, одна з найбільших рекламних кампаній року мала на меті перебити скандал, який сам Артур Міхно створив на рівному місці. У квітні він запостив у Threads фото співробітників Work.ua на ранок суботи після безсонної ночі в офісі, похизувавшись працелюбством і “зарядженістю” своєї команди. Проте реакція користувачів соцмережі виявилась не такою, як очікував бізнесмен. Люди почали масово висловлювати обурення через такий підхід до менеджменту та звинувачувати Міхна у порушенні трудового законодавства. Ситуацію погіршило хамство бізнесмена, який у відповідь почав посилати коментаторів “слідом за російським кораблем”.
Парадоксально, але підприємець, який так прагне публічності, у простій ситуації створює комунікаційну катастрофу для своєї компанії. Крім того, викликає подив, що людина, яка стільки говорить про цінності бізнесу, не вважає за потрібне застосовувати їх до своїх працівників.
Нещодавні журналістські розслідування також проливають світло на статки Артура Міхна: елітна нерухомість у Дніпрі, Києві та Львові, парк елітних авто та низка земельних ділянок. Безумовно, йдеться не про чиновника, а про бізнесмена, який має право жити заможно. Цікавішим є питання отримання Work.ua значних державних замовлень за останні роки. За даними Опендатабот, у 2026 році компанія виграла тендерів на 12,9 млн гривень, майже подвоївши результат минулого року (і це при тому, що рік ще не закінчився). Цікаво, що головний конкурент Work.ua – robota.ua – навпаки почала отримувати менше замовлень від держави (на 14 млн грн цьогоріч, тоді як торік було 28,7 млн). Для порівняння, до початку повномасштабної війни сайт із пошуку роботи отримав від держави всього 240 тис. гривень.
Про звинувачення у корупції тут не йдеться, але треба розуміти, що компанія, яка отримує державні кошти під час війни, має ще один рівень відповідальності перед суспільством. Чи є проявом такої відповідальності участь у Lviv Invest Forum? Артур Міхно, який неодноразово закликав український бізнес бути принциповим у виборі партнерів, схоже, цього разу забув про принципи, підтримавши захід одіозного фігуранта розслідувань НАБУ. Це, зрештою, повертає нас до головного питання: де проходить межа між справжньою відповідальністю бізнесу та публічним образом відповідального бізнесмена?