Ринок праці змінюється назавжди: ейчар Наталія Слинько - про те, які фахівці будуть потрібні через 3–5 років
Український ринок праці змінюється швидше, ніж до нього встигають адаптуватися роботодавці, працівники та система освіти.
Чому вітчизняна освіта не відповідає потребам економіки, наскільки радикально штучний інтелект змінює ринок праці та які навички сьогодні цінуються роботодавцями найбільше? Коротко про продовжує розмову з директоркою консалтингової компанії TalentMatch, HR-експерткою Наталією Слинько.
Людина з досвідом простіше вписується в систему
- Пані Наталіє, у зв’язку з дефіцитом кадрів, про який ми говорили раніше, чи готовий сьогодні український роботодавець брати людей без досвіду, перекваліфіковувати їх та навчати на робочому місці?
HR-експертка Наталія Слинько. Фото: особистий архів
- З погляду можливостей, ринок праці нерівномірний. Є великі системні компанії, насамперед міжнародні, у яких немає іншого виходу, ніж навчати персонал. В таких компаніях є спеціальні підрозділи, що створюють правила та політику компанії, розробляють матеріали, формують навчальні центри. Такий бізнес готовий брати, навчати та створювати співробітників «під себе».
Є середній бізнес, який не може собі дозволити таким чином навчати та готувати персонал, але, якщо дуже треба, він може перекупити того чи іншого вузького фахівця.
Малий бізнес ми взагалі не розглядаємо як такий, що готовий навчати. Але є ще бізнес на шляху від малого до середнього, для якого дорого і навчати, і перекуповувати. Він знаходиться в глухому куті, і різні компанії вирішують цю задачу різними шляхами. Дехто все ж таки шукає фахівця за помірну ціну, дехто наважується на навчання персоналу, а дехто просто перестає розвиватися через відсутність необхідної експертизи.
- А що з молоддю? Чи залишається вимога «досвід від двох років» головним бар'єром для молодих фахівців?
- Якщо йдеться не просто про людей без досвіду у конкретній сфері, а саме про молодь, то тут компанія повинна мати спеціальні програми навчання, бо навчання молоді вимагає іншого підходу. Справа в тому, що людина, яка вже має досвід роботи, зазвичай швидше та простіше вписується в нову систему, бо вона вже працювала в інших системах.
Для чималої кількості компаній відсутність життєвого досвіду у кандидата (субординація, письмові звернення, комунікації в команді тощо) стає серйозним бар’єром при оформленні його на роботу. Часто бізнес не готовий витрачати гроші та час на адаптування людини в робочому середовищі корпоративного формату.
Людей замінює штучний інтелект
- Що зараз відбувається з ринком IT-фахівців? Чи справді ера стрімкого зростання попиту на програмістів закінчилася і наскільки штучний інтелект вже впливає на кількість вакансій?
- Тут варто казати про зміну структури ринку.
Зараз складно знайти роботу джуніорам, складно знайти роботу фахівцям, що переходять з іншої професії в ІТ. Раніше такі новачки займали стартові позиції, але зараз ці завдання все частіше виконує ШІ. Це і стабільніше, і дешевше.
ІТ-фахівець зараз має не просто писати код, а стати «архітектором» всієї системи. Один програміст сьогодні може одночасно управляти декількома системами ШІ. Фактично він стає тімлідом команди (team lead - керівник групи фахівців, зазвичай в ІТ-сфері. - Ред.), що складається з різних нейромереж.
Щодо інших фахівців в сфері ІТ, там ситуація інша. Якщо замість 10 програмістів зараз потрібні два, то, наприклад, потреба в маркетологу та продажнику як була, так і залишилася.
- Я знаю, що у багатьох такий «наступ машин» викликає страх. Все ж таки ми це проходимо вперше, і наслідки спрогнозувати важко…
- Я б не сказала, що вперше. Те, що зараз відбувається, можна порівняти з індустріальною революцією. Коли відбувався перехід від ручної праці й ремісничих мануфактур до великого машинного фабрично-заводського виробництва, також чимало людей опинилися на вулиці. Але за підсумком це докорінно змінило життя людей, економіку та суспільство.
Приблизно те саме ми спостерігаємо зараз: людей, які виконували прості типові операції, замінює штучний інтелект, але ці люди неодмінно знайдуть себе в іншій сфері діяльності. Вже зараз виникають і виникатимуть в майбутньому багато нових професій, які обслуговуватимуть ці нові технології.
Необхідні навички для роботи в майбутньому
- Чи можна говорити про появу нового українського працівника - більш мобільного, універсального і готового опановувати кілька професій протягом життя?
- Тут можна сміливо говорити про появу такого нового працівника не в Україні, а в усьому світі. Ринок праці змінюється дуже швидко. І «чотири кар’єри за життя» – це не тільки українська, а цілком європейська історія.
Сучасна людина має розуміти, що її професійне майбутнє знаходиться в її власних руках. Підхід, коли компанія сама готувала працівнику кар’єрний шлях, фактично малюючи йому «кар’єрну карту», вже помер. Відповідальність повністю на самій людині.
До речі, зауважу, що зараз кар’єрні шляхи йдуть не тільки вгору, а й вбік, по діагоналі та й взагалі як завгодно.
- Чи є навички, які роботодавці почали цінувати значно більше, ніж до війни?
- Так, звісно.
Перша навичка, яка сьогодні дуже цінується та вкрай необхідна, – це резилентність, тобто здатність людини швидко відновлюватися після важких подій, стресу та криз. Така стійкість, коли людина може самоусвідомлено брати на себе відповідальність за власний стан, дуже важлива, враховуючи, в якому стресі живе країна останні роки.
Друга важлива навичка – адаптивність. Йдеться як про адаптивність до змін (бо зараз у нас відбувається дуже багато незапланованих подій, що примушують постійно змінювати вектор), так і про адаптивність та гнучкість при спілкуванні. В українській сучасності є свої нюанси. Наприклад, потрібно розуміти, що люди навколо не менш виснажені, ніж ти сам, та не створювати додаткову токсичність в комунікаціях.
І третя необхідна навичка – навчання та розвиток протягом всього життя. Кандидат має постійно відповідати запитам бізнесу.
На ринку дисбаланс, і система освіти його лише поглиблює
- Яким ви бачите український ринок праці через 3-5 років?
- Це залежить від того, як розвиватимуться події. Якщо країна ще три роки буде воювати, цілком може наступити повний колапс. За рік-два активних військових дій та активної мобілізації нам доведеться залучати людей з інших країн. І тут вже буде не до хайпу - нестача людей може реально зупинити економіку.
Якщо ж за цей час бойові дії припиняться і ми обговорюємо післявоєнну економіку, потрібно докласти максимум зусиль, щоб повернути українців додому. У будь-якому випадку вони значно легше адаптуються, адже в нас одна культура, одна мова, одне розуміння, як все було і буде.
Водночас українському бізнесу буде складно запропонувати людям такі умови, до яких вони вже звикли в Європі, тож відбуватиметься пошук балансу.
- Чи зможе українська освіта підготувати достатньо людей для післявоєнної економіки?
- Тут я налаштована скептично, бо вважаю, що українська освіта значно відстає від всіх інших змін в країні, що відбуваються. Щоб освіта відповідала запитам економіки, потрібно гнатися не за потребами студентів, а за потребами технологічного розвитку. У нас погано розвивається наука, мало власних розробок, і водночас надвелика кількість вишів. Діти йдуть в професію не за покликанням, а просто вступають туди, куди їх беруть. Це змарновані роки життя, марно витрачені державні гроші і дуже поганий підхід до свого майбутнього.
Якщо людина хоче отримати вищу освіту, вона має докласти зусиль. Якщо зусилля докладати не планується, потрібно усвідомити і дітям, і батькам, що вища освіта потрібна не всім.
Сьогодні на ринку створився серйозний дисбаланс: всі хочуть працювати в офісі, а роботодавцям потрібні працівники на виробництві. І система освіти цей дисбаланс ще більше поглиблює.
Ринок праці потребує не офісних робітників, а тих, хто поєднує вміння працювати руками та технологічні знання. Саме таке поєднання професійних навичок здатне зробити фахівця конкурентним на багато років вперед.
