В Україні знову заговорили про чотириденний робочий тиждень: на сайті Кабміну зареєстрували петицію із закликом скоротити його до 32 годин без зменшення зарплати. Серед аргументів – зменшення вигорання та підвищення продуктивності.
Але чи дійсно українські компанії готові перейти на чотириденку, які плюси та мінуси такого графіку, чи піде це на користь українській економіці?
Про це – в матеріалі Коротко про.
Петицію «Про розробку та впровадження державної програми переходу на 4-денний робочий тиждень (32 години) без зниження рівня заробітної плати» було зареєстровано на сайті Кабміну на початку липня.
Головні цілі - підвищення продуктивності праці, покращення ментального та фізичного здоров'я громадян, а також адаптація українського ринку праці до сучасних європейських стандартів.
«Психіка громадян України вже тривалий час перебуває під колосальним, безпрецедентним тиском через постійні повітряні тривоги, обстріли, дефіцит сну та хронічний стрес. Працювати у такому режимі 5 або 6 днів на тиждень означає заганяти націю в глухий кут глибокої депресії та психологічного дефолту, - йдеться в петиції. - Додатковий обов'язковий вихідний день життєво необхідний людям не для розваг, а для елементарного відновлення нервової системи, лікування, спокійного сну та зниження рівня гормонів стресу. Здорова психіка працівника – це основа національної безпеки та стійкості тилу».
Авторка петиції впевнена: 4-денний робочий тиждень призведе до зростання продуктивності, різкого зниження кількості лікарняних, зменшенню операційних витрат компаній і навіть поверне українців з-за кордону.
Для України питання чотириденного робочого тижня сьогодні особливо неоднозначне. З одного боку, країна переживає гострий дефіцит працівників, мільйони українців перебувають за кордоном, а бізнес конкурує за людей. На цьому тлі скорочення робочого часу дійсно могло б стати способом утримати співробітників та знизити рівень вигорання на роботі.
З іншого боку, економіка потребує відновлення, країні не вистачає кадрів, підприємства працюють в умовах війни, перебоїв з електроенергією, логістичних проблем та високих витрат. Для багатьох сфер скорочення одного робочого дня означає не просто чотири дні роботи замість п’яти, а необхідність наймати додаткових людей або збільшувати тривалість змін.
Директор консалтингової компанії «Михайлов та партнери» Віталій Михайлов звертає увагу, що далеко не всі можуть працювати короткий робочий тиждень. Наприклад, бухгалтер чи журналіст можуть виконати свою роботу за чотири дні, а ось медперсонал, водій автобуса, продавець, поліцейський, енергетик та багато інших – ні. До того ж українській споживач вже звик до сервісу без вихідних. І так працюють не тільки онлайн-магазини. Ми можемо навіть до лікаря записатися і прийти у той самий день до платної клініки.
Тож, каже експерт, запроваджувати чотириденний тиждень як універсальну норму для всієї української економіки буде дуже складно.
До того ж, якщо, наприклад, магазин працює сім днів на тиждень, скорочення графіка кожного працівника означатиме необхідність наймати додатковий персонал лише на 2-3 дні.
- У нас і зараз дефіцит робочої сили, чимало незакритих вакансій, - зазначив експерт в розмові з Коротко про. – Виникає парадокс: ми ініціюємо розмови про скорочення робочого часу саме тоді, коли в країні не вистачає людей, які мають працювати. На мою думку, така схема має розглядатися при великому рівні безробіття та готовності людей працювати чотири, три і навіть два дні на тиждень.
Другий мінус полягає в зростанні зарплатних витрат. Якщо працівник працюватиме 32 години замість 40, але отримуватиме ту саму зарплату, година його праці стане дорожчою. І тут, каже Михайлов, виникає закономірне питання: за чий рахунок цей «банкет»?
Компанія може спробувати компенсувати це підвищенням цін, скороченням штату, автоматизацією. Але, найімовірніше, вона обере збільшення навантаження на працівників. Тобто люди працюватимуть менше годин на тижень, але в ці чотири дні будуть змушені працювати значно інтенсивніше. І замість балансу отримають «чотири дні пекла».
Третій мінус стосується ризику падіння конкурентоспроможності. Український бізнес вже має величезну кількість додаткових витрат - дорожчу логістику та енергоносії, податки, безпекові витрати, дефіцит кадрів. І додаткове збільшення витрат на персонал ще більше погіршить його конкурентоспроможність. Особливо це стосується підприємств, які працюють на експорт.
- Сьогодні наш ринок праці ближче до 6-денного, ніж до 4-денного робочого тижня, - підсумувала директорка консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертка Наталія Слинько у розмові з Коротко про. – Економіка в такому стані, що ми просто не можемо дозволити собі працювати менше. Водночас окремі компанії, особливо в ІТ, креативних індустріях або професійних сервісах, можуть експериментувати з такою моделлю, якщо оцінюють результат за виконаними задачами, а не за відпрацьованими годинами. Але виробництво з виробничими циклами, агросектор, рітейл ближче до цілодобової роботи, бо там цінується кожна година, і обмежені робочі години можуть стати «вузьким горлом» процесу.
Головним плюсом 4-денного тижня є потенційне зниження професійного вигорання. І це дійсно важливо, зважаючи на те, що українські працівники на п’ятий рік війни перебувають під значним психологічним навантаженням. Три вихідні дні можуть дозволити людині не просто «поспати довше», а реально відновитися. В довгостроковій перспективі це цілком може зменшити не тільки кількість лікарняних, а й випадків звільнення через емоційне виснаження.
Другим плюсом може стати зростання продуктивності. У петиції посилаються на результати міжнародних експериментів у Великій Британії, Ірландії, Іспанії, Ісландії, які довели, що за умов 4-денного робочого тижня продуктивність праці не падає, а в багатьох випадках зростає на 15-35%. Працівники виконують той самий обсяг завдань швидше завдяки вищій концентрації та меншій втомі. Люди менше часу проводять на непотрібних зустрічах, швидше ухвалюють рішення, краще планують роботу тощо. І для IT, маркетингу, фінансів, дизайну, консалтингу та інших інтелектуальних сфер такий розвиток подій може бути цілком реалістичний.
- Оцінювання за результатами, а не за годинами суттєво впливає на продуктивність і мотивацію в позитивному сенсі, - зазначає Наталія Слинько. – У працівників менше вигорання та більше задоволеності життям і роботою, краща концентрація. В цілому я за такий підхід в умовах так званої «розумової роботи». Коли працівники не залучені до клієнтів або до виробничих циклів, це дійсно може покращити результати роботи.
Ще один плюс - конкурентна перевага для роботодавців: чотириденний робочий тиждень здатен стати дуже сильним аргументом. Особливо для молодих батьків, IT-фахівців, дизайнерів, аналітиків тощо. Якщо два роботодавці пропонують однакову зарплату, але один - п'ять робочих днів на тиждень, а інший – чотири, вибір для багатьох людей буде очевидним, навіть якщо об’єми роботи аналогічні.
І, нарешті, каже Віталій Михайлов, як це не парадоксально, але додатковий вихідний може стимулювати споживання. Людина, яка має три вихідні, з більшою вірогідністю може піти в ресторан, поїхати в коротку подорож, відвідати театр чи кінотеатр. Тобто скорочення робочого часу потенційно може стимулювати окремі сектори економіки, такі як туризм, ресторанна сфера, культура, спорт, розваги, внутрішні подорожі.
Тож питання, чи потрібен Україні чотириденний робочий тиждень, наразі однозначної відповіді не має. Експерти кажуть, що, принаймні, зараз про впровадження 4-денного тижня на рівні країни навіть не йдеться, це було б дуже передчасно. Але бізнесу можна дозволити експериментувати, щоб роботодавець та працівник могли домовитися про оптимальний формат роботи.
Таких форматів може бути чимало: хтось працюватиме чотири дні, а хтось п'ять; хтось за змінним графіком, а хтось – дистанційно; хтось обере чотири довгі робочі дні замість п'яти 8-годинних, а хтось готовий поступитися в зарплаті заради третього вихідного.
У будь-якому випадку головним критерієм має стати не кількість днів, які людина провела на роботі, а співвідношення між результатом, продуктивністю, доходом та якістю життя.
Для України це особливо важливо, адже їй одночасно потрібно відновлювати економіку, повертати людей, конкурувати за кадри та підвищувати продуктивність праці.