Божевілля чи тягар відповідальності: про що трилер «Стукіт у двері»
Апокаліптично-психологічний горрор – так вже охрестили нову роботу відомого своїми містичними фільмами режисера Найта Ш’ямалана критики і передрікають, що «Стукіт у двері» поб’є касові рекорди картини «Аватар: Шлях води».
Фільм знято за мотивами роману Пола Тремблея «Хатина на краю світу», який 2018 року завоював премію Брема Стокера – як найкращий горрор. І елементів цього жанру у картині буде достатньо, та понад усе вона вражає саме моральним тиском. Режисер весь час підштовхує глядача до того, щоб він обов’язково поставив себе на місце персонажів, або змушує їх підказувати персонажу, що робити – «стріляй, не тупи!».
Починається все пасторально і мило. Семирічна дівчинка на залитій сонцем лісовій галявинці ловить коників. Вона з батьками – татом Ендрю та татом Еріком - приїхала на відпочинок у чудовий, але віддалений від цивілізації лісовий будиночок. Тут навіть мобільний зв’язок не ловить.
Ігри маленької Вень (Крістен Кюї) виглядають ідилічно, аж поки до неї не підходить кремезний чолов’яга на ім’я Леннарт (Дейв Батіста) і не зав’язує з нею дружню бесіду. Та згодом з’ясовується, що цей милий гігант тут із місією, яка явно загрожує благополуччю сім’ї.
Озброєні якимись дикими середньовічними знаряддями Леннарт і ще трійко його знайомих – дві жінки та чоловік – вриваються у будинок і ставлять сімейство перед важким вибором.
Через слово повторюючи, що для них це все теж неймовірно складно та боляче, незнайомці заявляють сім’ї, що світ чекає апокаліпсис, через який загине все людство. І зупинити його можна лише, якщо принести в жертву когось із родини. Але є умова – і вибрати жертву, і вбити її мають самі члени родини.
З флешбеків ми дізнаємось, які труднощі перенесла гей-пара: і переслідування, і нерозуміння зі сторони найближчих, і удочеріння Вень ледь не обманним шляхом – тож ці троє – найдорожчі одне для одного люди. Тому не те що заради порятунку людства, про який заявляє ця четвірка божевільних, а навіть заради порятунку своїх життів вони не будуть робити цей ідіотський вибір.
На диво, четверо незнайомців не збираються ні вбивати, ні калічити бодай когось із родини. Натомість вони ледве не на колінах благають їх зробити вибір, постійно підкреслюючи, який тягар і яка мука це для них самих. Починається якась божевільна, несамовита, кривава гра, де весь час зростають ставки, де глядача кидає від обурення до співчуття, де ірраціональне може виявитись найлогічнішим варіантом, де паніка наростає до такого стану, що стає важко дихати.
В цьому клаустрофічному психозі намішано багато чого: це й гомофобія, і релігійний фанатизм, і батьківська любов, і найстрашніші внутрішні сумніви.
Та зрештою все, що відбувається, підводить нас до думки: «Не ми винні в тому, що трапилось, але ми відповідальні за те, як ми поступимо у цій ситуації». І щоб ти не вибрав – бездіяльність чи якийсь рішучий крок, – тобі доведеться відповідати за цей вибір і нести тягар відповідальності до кінця своїх днів.
І, як і будь-який інший майстерно зроблений фільм, «Стукіт в двері» залишає по собі післясмак. Найголовніше починаєш розуміти не під час фільму і навіть не після титрів – а коли пройшло вже досить часу, щоб спокійно осмислити побачене. В цьому, зрештою, й полягає мистецтво Ш’ямалана, який ніколи не йде протореним шляхом і завжди відкриває глядачеві несподівані сторони. (До речі, фанати режисера будуть задоволені його невеличким, але кумедним камео в телемагазині).
Перед сім'єю стоїть складний вибір: ким пожертвувати? А, може, жертва й не потрібна? Кадр з фільму
До того ж з несподіваної сторони розкривається акторська майстерність Дейва Батісти. Ми знаємо його як недалекого персонажа з франшизи «Вартові Галактики», але за горою м’язів криється неабияка глибина, здатність передати найтонші відтінки почуттів. І, звісно, ніжний та сповнений співчуття персонаж Леннарта на контрасті з зовнішністю актора – це створює особливо сильний ефект.
Добре відомий за роллю Рона Візлі Руперт Грін – тут перевтілюється у справжнього неотесаного селюка, та за цією грубою личиною теж щось криється.
Варто відмітити й гру Крістен Кюї. Дівчинка блискуче справилась з психологічно складною роллю, де спасували б і дорослі актори, а от за малою не помітно було жодної фальші.
Оригінальна назва: Knock At The Cabin
Рейтинг IMDb: 6.0
Країна: США
Режисер та автор сценарію: М. Найт Ш’ямалан («Шосте почуття», «Таємничий ліс», "Спліт").
В ролях: Дейв Батіста («Вартові Галактики»), Джонатан Ґрофф («Мисливець за розумом»), Руперт Грін (всі фільми про Гаррі Поттера), Бен Олдрідж («Пенніворт»), Ніккі Амука-Берд («Час»), Еббі Квін («Маленькі жінки»), Крістін Кюї.
Тривалість: 02:00
