Наприкінці жовтня блогер Олександр Волошин зробив пропозицію співачці та актрисі Ані Трінчер. За словами закоханих, готуватись до весілля вони почнуть узимку. "КП в Україні" перша дізналася про заручини і розпитала пару про майбутнє свято, скандали навколо їхньої пари та заробітки в соцмережах.
- Сашко, розкажіть, як зробили пропозицію Ані? Усе спланували заздалегідь чи вийшло спонтанно?
Саша: - У серпні ми були в Туреччині з Анею та моїм партнером, тоді вперше мова зайшла про пропозицію. Партнер запитав: "А ти не думаєш робити пропозицію?" Я йому відповів, що ні, не готовий. Пів року тому я взагалі казав, що в мене стосунки будуть лише ближче до 30-ти, на першому місці завжди стояла кар'єра. Я повернувся додому — і мені зателефонував один український телеканал із запрошенням взяти участь у програмі, де знаменитості і не тільки освідчуються своїй половинці. Я не погодився на участь заради шоу, бо люблю цю людину. Але все, що відбувалося навколо цієї теми, ніби підштовхувало до ухвалення важливого рішення: навіщо чекати, якщо все так класно складається? Я освідчився 22 жовтня, а почав готувати все за двадцять днів до цього. Мої хлопці запросили відеографа, щоб обов'язково зробити свій мініфільм, все було дуже красиво.
Аня: - Ми приїхали до торгового центру; я залишилася в машині на парковці, а Сашко вийшов, але попросив мене знімати на телефон, якщо я раптом побачу щось незвичне. До мене підійшов оператор… І тут виїжджають 40 байкерів! Стають у два ряди, останнім виїжджає Сашко… Як справжній принц! Але не на білому коні, а на чорному байку і з букетом троянд розміром із мене. І в моїй голові б'ється одна думка: аби не панічна атака зараз! У мене тремтіли руки, я навіть першою на коліна впала!
- Ви вже повідомили батькам та друзям? Як вони відреагували?
Сашко: – Мій батько зараз в АТО. Мама була у Києві, ми з хлопцями, які допомагають мені в організації, попросили її приїхати у потрібний час на локацію, але вона не знала навіщо. Всім друзям за фактом сказали, що буде просто сюрприз. Коли приїхала мама, я почав перевдягатися зі звичайних речей у смокінг; мама метушилася і не розуміла, що взагалі відбувається. Фури, мотоциклісти кудись мчать... А про саму пропозицію вона дізналася вже під час того, що відбувається. Вона в приємному шоці і справді рада за нас.
Аня: - У мене трохи інша ситуація, на жаль. Моя мама поїхала на той момент до Іспанії, тому Сашко її не попередив і не покликав на пропозицію. А не попередив, щоб, не дай Боже, вона не спалила. Ну, ви знаєте, мами зопалу можуть набрати і розповісти... І до мами все одно дійшли чутки, вона зателефонувала... мені, щоб з'ясувати стосунки. Вона подумала, що я обманюю її і що ми спеціально не запросили її. Тим самим усе "здавши" мені... Я спочатку переживала, потім зрозуміла, що повинна видихнути і не показати Сашку. Він же готувався. На момент пропозиції на нервах забула, що все знаю. На саму пропозицію моя мама відреагувала достатньо, ну, не те щоб негативно... Але скривджена, що їй не повідомили, її не запросили, не почекали... Бабуся також проти весілля, напевно, їй здається, що зарано. Я не знаю її мотивів неприйняття мого життя. Моя тітка теж не відреагувала.
– Ви вже призначили дату свята? Як просувається підготовка?
Аня: - Ми поки не приступали до підготовки, зараз на порядку денному розповісти про це у соціальних мережах та медіасвіті. Тому поки що не було можливості подумки розпочати підготовку самої дії. Я думаю, що після Нового року почнемо збирати команду організаторів.
- А який формат весілля ви хотіли б? Класична урочистість із рестораном, РАГСом чи щось хайпове, як, наприклад, весілля Моргенштерна?
Саша: - Я точно зробив би щось незвичайне. Це в моєму стилі буде – завжди роблю щось незвичайне, що викликає якусь емоцію та реакцію. Не знаю про Моргенштерна, але я б подумав, як найкраще здивувати людей, весь медійний світ.
Аня: - Мені б теж не хотілося чогось стандартного, класичного. Вінчання, весілля та, припустимо, 70 гостей, які їдять та веселяться під одного ведучого. Мені хотілося б шоу, щоб об'єднати кілька культур. У мені багато національностей: є і туркменська, і єврейська, і польська.
- Може, у когось із зірок уже було весілля, яке вам сподобалося?
Аня: - Я колись дивилася фільм "8 перших побачень", і там наприкінці фільму було саме весілля. Мені дуже запам'яталася сукня головної героїні: біла, строга, з атласної тканини, в підлогу і з темно-зеленими лабутенами. Мені здалося це оригінальним, тому що зазвичай весільні вбрання пишні, з рюшами.
Саша: - Навести приклад знаменитості я точно не зможу, але хочу, щоб це було суперемоційно. Щоб після цього свята люди на наступному весіллі, де вони побувають, говорили: "Ну, звісно, не так, як у Волошина з Трінчер було, але теж непогано" (посміхається). Якщо робити собі, то можна удвох поїхати і на Мальдіви. А якщо у тому числі для людей, то треба, щоб воно запам'яталося.
- Будете спеціально для урочистостей наймати режисера та команду?
Аня: - Я думаю, що однозначно цим усім займатиметься команда, бо у нас паралельно є своє життя, кар'єра... Не можна всі сили пускати на весілля.
Саша: - Трінчер (сміється). Крім Анечки Трінчер, більше зірок для мене немає.
Аня: – Це і Jerry Heil, яка співала, коли Сашко робив мені пропозицію. Настя Каменських, Надя Дорофєєва та Дантес, Потап, Позитив, Михайло Поплавський, Павло Зібров. Я думаю, що ми матимемо достатню кількість зірок на весіллі. А хто заспіває і як саме – побачимо.
- Коли вийде це інтерв'ю, то хейтери напишуть, що ви вирішили пропіаритися на весілля. Що про це скажете?
Саша: - Якщо говоритиме лише одна сторона: "Воу! Як круто і класно!" – то це нікому не цікаво. Найкраща реклама – це коли є і шанувальники, і хейтери. Тому радий, якщо люди почнуть таке писати.
Аня: - А мені абсолютно неважливо, що писатимуть. Я навіть не замислююся над цим.
- А як ви взагалі ставитеся до того, що блогери роблять із життя реаліті-шоу? Наприклад, про Пустовітів багато хто дізнався після розлучення та серії скандальних інтерв'ю.
Аня: - Я вважаю, що кожен розфарбовує своє життя фарбами, які йому властиві та які укладаються у його картині світу. Особисто я не роблю зі свого життя реаліті: у мене багато яскравих подій, мені не треба ще вигадувати і намагатися його якось урізноманітнити. Ті, хто має нудне життя, і кому треба глядачеві щось показувати, швидше за все, вдаються до цього. Але для мене в людині найголовніше – особистість. Якщо не буде особистості, то яке б реаліті ти не знімав, все одно за тобою не йтимуть.
Саша: - У мене позиція проста: якщо це нікому не шкодить і не зачіпає нічиї почуття і вигідно для просування, то для мене - це ок. Я не бачу нічого поганого.
- Сашко, в інтерв'ю ви розповідали, що за останні пів року набули величезної популярності завдяки своїм пранкам. Але ми подивилися новини у ЗМІ, і про вас найчастіше пишуть, як "про хлопця Ані Трінчер". Вас це зачіпає?
Саша: - Я в медіаполі перебуваю два роки і вважаю, що за цей час дуже виріс. Не знаю інших людей, які здобули такий результат, як у мене. А якщо говорити про те, що пишуть "бойфренд Ані Трінчер", то Аня вже на ринку 10 років. Я поки що працюю над цим, то нормально.
Аня: - Ми з Сашком рухаємось у різних напрямках. Йому важливіша історія соціальних мереж. Мені як артисту важлива медіаісторія. Тому абсолютно ніяк не реагую на це.
- Аню, не так давно ви розповіли підписникам про свої панічні атаки. У коментарях писали, що все це постановка, тому що зазвичай у таких ситуаціях людина себе не контролює, а вам навіть удалося все зняти на телефон. З якою метою ви це робили?
Аня: - Я за те, щоб підтримати людей, які теж мають панічні атаки. Це хвороба, яка не прийнята суспільством. Коли про панічні атаки розповідали знайомі, то мені це все здавалося якимось міфом емоційно нестабільних людей. Але це серйозна проблема. Мені після відео надсилали багато листів підтримки. В цьому і полягає моя робота – дарувати людям відчуття, що вони не самі. Панічні атаки мають кілька стадій, і під час однієї з них можна ще зреагувати і включити телефон, як це зробила я. І це дійсно в той момент мене врятувало, бо я була абсолютно одна, в замкнутому просторі. Камера - це як особистий щоденник, спілкування із самим собою. А ті, хто негативно висловлюється – просто не обізнані люди, які 100% із цим не стикалися.
- Сашо, пів року тому ви стали героєм новин завдяки постановці з телефоном (блогер на камеру подарував дівчинці iPhone, а потім зажадав його повернути. Все це було спеціально підлаштовано, щоб про Волошина написали в медіа. Телефон він дівчинці подарував. - Авт.) Ви як і раніше пишаєтеся своєю постановкою чи думка змінилася?
Сашко: - Я не зачепив нічиї почуття і не зробив нікому погано, не перейшов нічиї особисті межі. Щодо цієї ситуації, то я телефон дівчинці подарував, зробив собі рекламу та багато заробив. Я цим дуже пишаюся. А в тому, що люди по-різному ставляться до цього, теж полягала моя мета - розділити їх на два табори. А сфера медіа… Ну, мені не так важливо, що там кажуть про мене. Я це навіть не моніторію.
- Чи виправдала постановка ваші очікування? На скільки побільшало підписників і скільки пішло рекламодавців?
Сашко: - Усі три цілі, які були поставлені - заробити гроші, підняти актив та впізнаваність, - виконані та навіть перевиконані. Щодо рекламодавців, то я від них не залежу. Я спочатку прийшов у блогосферу як бізнесмен. Якби я залежав від рекламодавців, то ніколи не зробив би такий перформанс. Так, мене ненавиділи протягом півтора місяця, але кому від цього погано? Люди виплескували свої емоції. На жаль, ми живемо у такому середовищі, де людям не екологічно, вони не ходять до психолога. Вони вихлюпують негатив в інтернеті або в якихось телешоу.
- Якщо слідувати вашій логіці, то виходить, що блогерам можна і не створювати контент, а зробити гучну заяву і чекати на додавання підписників. Вам не здається, що ви нівелюєте роботу блогерів, до яких і так упереджене ставлення?
Сашко: - Я не сказав, що достатньо зробити таку штуку, це спосіб просування, напряму. Є межі, які переступати не можна. Розумієте, в чому прикол… Більшість блогерів не робитимуть таку штуку, бо бояться засудження. А я не прив'язуюсь до чужої думки. Але ніхто не знає, як повернеться наступний прикол - це ризик, рулетка, яка може обернутися на позитив чи негатив. Тут дієш на власний страх і ризик. А я ризикувати люблю.
- Але, по суті, ви просто обманюєте підписників та журналістів. Поясніть нам різницю між вашими перформансами і, наприклад, якщо завтра ви скажете, що не буде весілля і інтерв'ю ви дали заради хайпа. Тобто можна вигадати будь-який обман, зібрати трафік, а потім сказати, що це неправда?
Сашко: – Для мене особисто в цьому величезна різниця! Тому що в наших відносинах і в тому, що я відчуваю до цієї людини, все абсолютно щиро. І мені хочеться говорити про це зараз багато!
Аня: - Ситуація, яка трапилася у Сашка з телефоном, абсолютно не зачіпає жодної чакри. Він нікого не скривдив, не обізвав, нікого не побив, і ні в кого нічого не вкрав.
Сашко: - Це показує те, як людина сприймає ситуацію і як вона її хоче сприймати. Є правило не порушувати особистих кордонів та не завдавати людині фізичної шкоди. Зараз блогінг чомусь сприймається з негативного боку, але не говориться, що даруються машини, подарунки та значні суми грошей. Так, ми з хлопцями, наприклад, зібрали 900 тисяч гривень для хворого хлопчика лише за два дні.
- А чому блогерів сприймають більше у негативному ключі? У Росії вони нарівні з артистами, і ставляться там до них більш поважно, чи що.
Аня: – Більшість блогерів ідеалізують своє життя, і це, на жаль, грає не на руку. Ви питаєте, навіщо ми це показуємо. А що, краще просто жити якоюсь ідеальною картинкою, яку ти транслюєш у соцмережах? А потім, як та сама родина Пустовітів, давати інтерв'ю і просто виливати один на одного тонни лайна? Я не можу це інакше назвати. Краще одразу показати, що я людина, у мене є целюліт, зайві кілограми, я не завжди ідеально виходжу на фотографіях, у мене є панічні атаки, проблеми зі здоров'ям, із сім'єю – і ми їх вирішуємо. Запитання у мене саме виникають до тих людей, які показують ідеальне життя.
Сашко: – У Росії блогерів просувають, допомагають на якихось умовних відсотках, без контрактів. Плюс там більше інтертейменту, аудиторії, шоу, переглядів та охоплень, відповідно, там все набагато масштабніше. Якщо говорити, чому в Україні засуджують, то не лише у нас засуджують, а й у Росії – також. До того моменту, коли там блогерів почали транслювати на телебаченні, їх теж, в принципі, сприймали негативно. Я думаю, що це питання часу і ще залежить від менталітету. У нас шоу-бізнес – це зірки, їх люди не критикують. А блогери – такі ж прості люди, але заробляють більше грошей, і багатьох це дратує. Але коли блогерів ухвалять у медіасфері, то негативу більше не буде.
- А як ви вважаєте, що потрібно зробити, щоб стерти грань між блогерами та зірками? Запрошувати на телепрограми?
Сашко: – Я експерт у блогосфері, але я не розумію, як працює медіасфера. Я не розумію, як і коли це сталося в сусідній країні, коли блогерів почали запускати на ТБ, і вони вже переплюнули багатьох зірок. Звичайного блогера, який не має продюсера та зв'язків на радіо та ТБ, просто не пустять туди.
Аня: - Наші медіа повинні трошки зрушити з місця і перестати показувати одні й ті самі особи, надавати доступ молодим хлопцям. Тут навіть річ не в блогерстві, а є певна дискримінація молодих артистів. Потрібно змінювати думку людей, які сидять за цією картинкою. І, звичайно, дуже важливо відбирати, хто має бути на цих місцях. Зрозуміло, що є блогери, які не думають головою, несуть і роблять будь-яку нісенітницю, і з такими не варто працювати.
- Зараз більшість школярів беруть приклад із популярних блогерів і відмовляються йти до університету. Як ви вважаєте, блогерам взагалі не потрібна вища освіта?
Аня: - Важливо в дитині виховати правильні цінності, дати інформацію, донести знання, а там вона сама далі вирішуватиме, що і як їй робити. Дуже часто батьки нав'язують: "А ось у тебе тато – лікар! Іди вчись на лікаря!". І від цього народжуються некомпетентні лікарі, які не зацікавлені у своїй професії. Але якщо людині подобається щось робити, то вона може йти до університету. Просто всі спихають на блогерів, мовляв, це вони такі погані, демонструють та транслюють, що не треба ходити до інституту. Але, на жаль, це все насправді роблять батьки, які не можуть передати дитині певні цінності знань, умінь і навичок. Найжахливіше - коли батьки нав'язують атмосферу, де дитині буде погано.
- А що скаже Сашко? Він раніше написав пост, у якому виступив проти вищої освіти.
Саша: - По-перше, я вважаю, що людина, яка відучилася в університеті, має право висловлювати свою точку зору. Якби я був без вищої освіти і казав, що навчання не потрібне, то це було б безглуздо, а так я відучився – і мені вища освіта не дала абсолютно нічого. Я казав, що є низка професій, де вища освіта є обов'язковою: лікарі, юристи, вчителі, ті, без кого ми не можемо існувати. Але, знову ж таки, навчаються тисячі студентів. Але до професії йдуть лише п'ять-шість, ті, які по-справжньому хочуть бути вчителями. Наприклад, моя мати. І, відповідно, я не розумію того безглуздого витрачання часу на вищу освіту, коли самоосвіта може дати набагато більше. Я людина, яка займалася самоосвітою: у бізнесі, у блогерстві.
Аня: - Я можу на особистому прикладі та про університет ім. Карпенка-Карого розповісти. Я туди хотіла вступити. Проблема університету в тому, що три роки учень абсолютно не має можливості практикувати навички, здобуті на лекціях, оскільки це, за їхніми словами, заважатиме навчанню. Я, як людина, яка працює в кіноіндустрії і знає структуру кіно, чудово розумію, що людей без практики та досвіду з малою ймовірністю візьмуть на якусь хорошу роль у кіно. Такі дива трапляються лише у людей суперталановитих, яким від природи дана ця професія. Але, даруйте, у відпрацьовуванні навичок лише в рамках власної аудиторії, на сцені 4х4, немає сенсу. Це безплідна робота, яка не дає корисних знань. Потрібна практика, специфіка роботи у театрі та на знімальному майданчику інша, ніж у камерному просторі університету.
- Що вам зараз приносить більший прибуток: музика чи блогерство?
Аня: - Особисто мені більший прибуток приносить блогерство. І, власне, за рахунок цього існує моя музика. А Сашко – бізнес-блогер, тож у нього пов'язано це все в одній історії.
– Сашко раніше казав, що йому основний дохід приносить Інстаграм, а ТікТок більше для розваги. Нині ситуація змінилася?
Аня: – Ні, так і є. Я теж з ТікТока майже не отримую дохід який-небудь.
- Розкажіть про рекламодавців, співпрацею з якими ви пишаєтеся?
Аня: - Я вже третій рік амбасадор Pepsi. Це світовий бренд, якому я віддана. У мене багато яскравих таких колаборацій із великими компаніями та брендами, якими я можу пишатися.
Саша: - У мене дохід не залежить від рекламодавців, я працюю з великими брендами, такими як Flint. Але для мене це додатковий дохід. Я особливо не орієнтуюсь на нього, у мене досить багато напрямів у плані бізнесу, який я просуваю як через Інстаграм, так і поза ним. Загалом, якщо Інстаграм "загнеться", то для мене це не буде проблемою.
ДОВІДКА
Аня Трінчер, 20 років. Представниця України на дитячому "Євробаченні" у 2015 році, суперфіналістка восьмого сезону "Голос країни", учасниця другого сезону "Голос. Діти", актриса серіалу "Школа". Нині Ганна Трінчер активно розвиває кар'єру співачки. Найпопулярніші сингли "По губам", "Малиновіе волосі" та "Короче, понятно". У ТікТок у Ані 1,9 млн підписиків, а в Інстаграм - 1,7 млн.
Олександр Волошин, 24 роки. Як блогер відомий своїми пранками. У червні його ім'я облетіло новини після історії з айфоном. Волошин подарував підписниці телефон, але, знявши про це ролик, відібрав його. За кілька днів заявив, що це була постановка для привернення уваги ЗМІ. Випустив кілька треків "На синем Porsche", "Все повелись". Олександр має 1,7 млн підписників у ТікТоці, і 470 тис. в Інстаграм.