Вже з 1 квітня доведеться згадати, як це було раніше, коли слово «антибіотик» звучало значуще й означало, що хвороба складна. І якщо справа дійшла до таких ліків, то й до лікування потрібно поставитися з усією серйозністю, і що, звичайно, його контролює лікар.
За час свободи від рецептів українці навчилися призначати антибіотики собі самі, «розбиратися» в них, радити один одному, допивати за чоловіком, щоб не пропали дорогі ліки. Потім прийшов ковід, і антибактеріальні препарати отримали шанс на нове життя.
Ними стали лікуватися, не чекаючи походу до лікаря і не знаючи, що бактеріальна інфекція при коронавірусі виникає тільки приблизно в 10% випадків. Тільки за перший рік пандемії, за даними МОЗ, українці «вжили» антибіотиків у 3,5 раза більше, ніж у 2019-му. Велика народна віра у ці ліки, але й шкода від неї велика. Розбираємося, чому МОЗ, підраховуючи обсяги споживання антибіотиків, вирішило, що настав час їх використовувати раціонально, і з'ясовуємо, де тепер добувати «ліки від усього».
Виключно за електронним рецептом, а не за порадою двоюрідної сестри, у якої «таке ж було, і їй ці пігулки чудово допомогли».
Тепер призначає антибіотики лише лікар, який вказує у рецепті не конкретну торгову марку препарату, а діючу речовину, лікарську форму та дозування.
Для отримання електронного рецепту пацієнт має бути зареєстрований у електронній системі охорони здоров'я. При цьому в МОЗ анонсують, що видати його може будь-який лікар, а не лише сімейний, з яким укладено декларацію. Головне, щоб пацієнта було «внесено» і видно в системі. Як це буде працювати - подивимося, поки важко уявити ситуацію, що ти заходиш у перший-ліпший кабінет з вимогою видати рецепт на антибіотики.
Отримавши електронний рецепт, його власник може вирушати в аптеку, звичайно, теж зареєстровану в електронній системі охорони здоров'я.
Поки що йдеться про 1 квітня 2022 року, але історія спроб контролю держави за призначенням антибіотиків в амбулаторних умовах тягнеться ще з часів попереднього міністра охорони здоров'я. І торішнє 1 квітня, коли мали запровадити електронний рецепт, уже пропущено. Але й країна стає все «електроннішою», і антибіотиків без показів та призначень за минулий рік пандемії безконтрольно з'їдено стільки, що цього разу е-рецепт має більше шансів.
Більше того, перелік ліків, на які буде потрібен такий рецепт, цього року обіцяють розширити. У липні до нього планують включити наркотичні та психотропні препарати, а у жовтні – всі рецептурні ліки, зареєстровані в Україні.
Насамперед для контролю пацієнтів, які займаються самодіяльністю, приймаючи антибактеріальні препарати там, де вони не потрібні, у вільній дозі та з неконтрольованим часом лікування. При цьому втрачають дорогоцінний час, завдають шкоди власному здоров'ю та формують стійкість до антибіотиків на рівні популяції, роблячи їх неефективними.
Звичайно, таким чином контролюються і дії лікаря, який повинен фіксувати кожен свій крок щодо призначення препарату. Роботи у медиків, на жаль, додасться, оскільки їм доведеться заповнювати докладний аркуш призначень, який є обґрунтуванням для рекомендації того чи іншого антибіотика. І не просто заповнювати, а вносити всю інформацію про коригування та перебіг лікування.
Крім того, у мріях МОЗ лікар повинен розтлумачити пацієнту, чому і навіщо призначається антибіотик, які бувають ознаки побічних реакцій, а які можуть бути інфекційні ускладнення, що робити у разі небажаних проявів.
Замикає ланцюжок контроль над аптеками, які чуйно реагують на попит, заробляючи на ньому гроші і не несучи ніякої відповідальності за наслідки. З введенням електронного рецепту фармацевт своїм електронним підписом відповідає за кожен проданий препарат. А антибіотик, проданий без рецепта, загрожує штрафом: на перший раз аптекарю доведеться заплатити від 850 до 1700 гривень, у другий – вдвічі більше.
За інформацією Центру громадського здоров'я МОЗ України, сімейні лікарі, терапевти та педіатри тепер зобов'язані письмово обґрунтувати призначення антибактеріальної терапії. Цей листок є обов'язковою складовою Форми первинної облікової документації та включає:
Запуск електронного рецепту має допомогти призупинити розвиток стійкості до протимікробних препаратів, що є серйозною проблемою. Всесвітня організація охорони здоров'я назвала антибіотикорезистентність, чи стійкість до антибіотиків, однієї з десяти глобальних загроз здоров'ю людства.
Чим загрожує безконтрольний прийом, що знижує ефективність цих препаратів? Бактерії «вчаться» протистояти антибіотикам та можуть ділитися цією здатністю з іншими бактеріями. А це у свою чергу призводить до неефективного лікування, збільшення витрат на нього, ускладнень та смерті.
"Стійкість до антибіотиків - природне явище, проте неправильне використання прискорює цей процес, - застерігає ВООЗ, - Все більше інфекційних захворювань - наприклад, пневмонію, туберкульоз, зараження крові, гонорею та сальмонельоз - стає важче лікувати через зниження ефективності антибіотиків".
Тобто використання цих ліків має бути насамперед збалансованим, а не надмірним чи недостатнім. Стійкість до антибіотиків не тільки продовжує хворобу і збільшує кількість смертей, а й загрожує «відкинути» людство за часів, коли їх просто не було і будь-яка інфекція несла смертельну небезпеку.
Антибіотики – це підклас протимікробних препаратів, які працюють лише проти бактерій.
Приймаючи ці препарати "про всяк випадок", людина сприяє виникненню суперстійких до антибіотику бактерій.
Безконтрольне вживання антибіотика може спровокувати інші хвороби – так, намагаючись вилікувати ними вірусну інфекцію, на яку вони не діють, можна заробити дисбактеріоз.
Якщо антибіотики стануть недієвими, пацієнти частіше вмиратимуть від ускладнень після операцій, жінки – під час пологів, туберкульоз стане вироком, а лікування раку сильно ускладниться. Під загрозою опиняються трансплантація органів, хіміотерапія, хірургічні операції.
Грип, ГРВІ, більшість ангін та бронхітів спричинені не бактеріями, а вірусами, та антибактеріальна терапія у таких випадках лише збільшить ризик подальшого розвитку інфекції, яка буде викликана стійкими до лікування збудниками.
Нові антибіотики розробляються і з'являються рідко, оскільки це потребує величезних витрат. Фармкомпанії йдуть на це лише у разі впевненості, що їх легко компенсує прибуток від продажу препарату.