• Главная
• Онлайн-конференции

Мик:

Сергей, откуда Вы черпаете вдохновение, это места, люди, книги? Что вас заставляет снова и снова браться за перо?

 - Ну, власне, Ви самі вже відповіли на своє запитання, Це і книги і люди і спілкування, це якісь елементи реальності, які оточують, які впливають. Насправді, життя дає фантастичні матеріали для написання книжок, для написання повістей, потрібно лише з якоюсь мінімальною увагою ставитися до всего цього. А стосовно другого питання, власне, це і примушує, бо є якісь речі, що залишаються в тобі, шукаюь виходу назовні і ти намагаєшся знайти для них вихід, а звідси - просто займаєшся фіксацією всього цього на папері.

Известно, что сегодня состоится презентация Вашего романа "Ворошиловград". Расскажите, о чем этот роман, легко ли он Вам дался, долго ли Вы работали над ним?

 - Дуже складно відповісти двома словами про що роман. Роман про чоловіка, який намагається знайти себе, який намагається пвернутися в ті місця, звідки він свого часу виїхав, орман ро пам"ять, за великим рахунком ,якщо робити якісь великі узагальнення. Направді, його потрібно просто прочитати, щоб цілком відповісти про що він. Я можу його Вам переповісти, але так буде просто не цікаво, більше того, в романі, крім якогось подієвого наповнення дуже важлива ще атмосфера, розумієте? Можу сказати, що він, як мені здається, відрізняється від моєї попередньої прози, він, очевидно, не так ий брутальний, не такий жорсткий і не такий гумористичній, що багатьох, мабуть, розчаруе. З іншого боку він має таке собі соціальне наповнення, там є досить посутня соціальна складова, яка для мене була надзвичайно важлива в цьому випадку, тому він вийшов такий, дещо незвичий. Чи легко він мені давався? - Не легко, я можу сказати, я писав його досить тривалий час, придумав я його ще роки три тому , кілька разів брався за написання, перша спроба була доволі невдала, бо виходило зовсім не те, чого я хотів. Власне, цей варіант, який вийшов у вигляді книги я писав приблизно більше року , а закінчив навесні цього року.

Донченко Р.А.:

Скажите, пожалуйста, к кому сегодня можно обратиться, чтобы напечатали стихи? Старый Львов Старый город, старый Львов…Листья опадают. Здесь всю осень под дождем парочки гуляют. Нет им дела до дождя, до меня и до тебя, Что весна давно ушла. И настали холода. Впереди зима, зима... Улетают птицы. И влюбленным в этот вечер дома не сидится. Заглянуть в театр, музей? Иль пойти на выставку? Посидеть часок в кафе? Или что-то вытворить… С уважением Р.А. Донченко

 - Зверніться до видавництва, більше нічим не можу Вам зарадити.

1) Який перший спогад із Вашого дитинства? 2) У Ваших книгах не останню роль відіграють (крім образів, кольорів...) ще й запахи. Маєте улюблений? У мене, наприклад, від запаху тиньку або ароматів букіністичного ринку - "состояніє статевого збудження" за Подерв'янським. Дякую.

 - В мене немає чіткого якогось спогаду з дитинства, але є якісь перші асоціації, всі вони пов"язані з пересуванням. Мій тато водій, все життя їздив на машині, переганяв машини, а іноді брав мене з собою. Я пам"ятаю оте дитяче відчуття дороги, коли ти їдишь в автомобілі, пересуваєшься через якісь ландшафти - це з найдавніших спогадів. Власне, разом з татом ми об"їзділи всю східну і центральну Україну і навіть якісь території Росіії. Улюбленого запаху в мене не має, але є запахи які традиційно викликаюь купу спогадів і асоціацій, наприклад, запахи шкільних класів, саме ті, які виникають, коли ті вперше післялітніх канукул приходиш до школи, а школа стояла порожньою впродовж трьох місяців... Якщо говорит саме про ці запахи , то разм з тим, що вони викликають багато асоціацій, вони ще й доволі депресивні - я досить добре згадую той свій стан, коли розумієш, що попереду цілій рік навчання і ти нікуди не подінешся від цього. також дуже люблю запахи, що пов"язані з футболом, це знову таки надзвичайно хименрні і важливі спогади, бо всі ми в дитинстві жили поряд с футбольними майданчиками і в літку і в зимку. Дуже цікаво спострерігати як зі запахи змінюються, бо осінній майданчик пахне зовсім по-іншому, ніж той самий майданчик пахне взимку чи влітку. Так чи інакше мені подобоються запахи, які супроводжують тебе на протязі всього життя.

У якому віці Ви вперше побачили море? Що при цьому відчули?

 - Море я побачив у доволі пізньому віці. у дитинситві я на морі не був, у мене не було піонерських таборів в криму чи на азові, не було колективних поїздок родинних до моря, тому море з"явилося у моєму житті доволі пізно, але я , насправді, дуже люблю море, не говорячи там про якесь конкретне географіне положення, а говорячи про море в цілому, як явище. Надзвичайно люблю Крим, я там дуже часто буваю, бульше того, особливо Крим не у час відпусток, а осінній Крим, чи Крим навесні, коли там надзвичайно мало туристів, а є лише місцеві жителі - це щось взагалі надзвичайне, ні на що не подібне. Дуже люблю бувати у портових місцях, для мене це таків собі транзитні пункти, які поєднують непоєднуване, це нібито відкриті ділянки простору, де простір розкривається і з"являється такий собі протяг, знаходячись у якому можна відчути дуже багато дивних речей.

Сергей, как Вы относитесь к Лесю Подеревянскому? Читаете-ли Вы его произведения? Некоторые люди говорят о Подеревянском: "Это не писатель, это – писака!" Как Вы относитесь к такой оценке?

 - Я до Леся Підерев"янського ставлюся с великою повагою. Я його читаю, раніше слухав. Ми з ним спілкуємося, я його поважаю не тільки як письменника, а ще й як художника. Для мне це людина яка раелізувалася у багатьох напрямках. Говрячи про Леся, мені здається, що це велика література. Без тіні іронії, можливо, це нйкраще, що є в укріїнській літературі після Шевченка, хоча, я розумію, що багато хто зі мною не погодиться. В прниципі, я розумію людей, які це не сприймають. В літературі Леся закладено надзвичайно багато архетипів, він дуже тонко відчуває мовне середовище, всі його діалоги не дарма розлітаються на цитати - він надзвичайно точно фіксує мовні потоки, які існують десь там, в українських містах. Він вибирає з них найвживаніші, найхарактерніші, найтиповіші, робить з них узагальнення. В нього надзвичайне відчуття мови, на мій погляд.

Доброго дня! Чи існує така книга, у якій Вам хотілося б залишитися? Якщо є-яка?

 - Залишитися, мабуть, ні, а побувати так, в багатьох хотілося-б. Скажімо, коли я в дитинстві вперше читав Толкіна, я дуже захопився цим, для мене це було якесь занурення у незнаний світ, я би хотів на якийсь час опинитися поміж хобітів. Залишитися ні, а от побувати там, поспілкуватися - чому ні!? Але чим далі, тим все таких книг стає менше, очевидно, це якась вікова тенденція ,коли ти просто дорослішаєш.

Я работал на многих работах, везде – неудачник. Рабочий за станком – для меня хуже чем каторга. Где-бы то ни было, так даже 50% нормы для меня неописуемые трудности, а 100% - тем более. Но со временем понял, где мое место. Именно ПИСАТЕЛЕМ я только и смогу работать. Тем более, что у меня созрел проект нескольких романов. Вопрос: Как мне стать писателем? Куда обратиться? Я не для того хочу стать писателем, чтобы только-бы не работать, а чтобы по-настоящему принести пользу людям.

 - Якщо це сер"йозне запитання, то я би порадив спочатку всі ці проекти романів просто реалізувати, тому що доки в Вас нічого не написано, погодьтеся, досить складно давати поради. напишіть і мпробуйте їх надрукувати. Я думаю, якщо Ви напишите щось талановите - Вас обов"язково надрукують. Зараз в нашій країні існує досить багато видавництв які зацікавлені у нових авторах. Існують різні літературні конкурси, спробуйте.

Я чув, що Андрухович написав про сто міст, а Ви тільки про одне, та і те Ворошиловград. Це реальне співвідношення сил?

 - Це скоріше реальне співвідношення життєвого досвіду. Юрко все-таки старщий за ме не, очевино, йому є що скзати про це життя. а з іншого боку, я не намагався влаштовувати якихось соціалістичніх змагань, щодо кількості описаних міст, ти більше, що "Ворошиловград" це не книга про місто Ворошиловград, не книга про Луганськ, в даному випадку, це більше просто якась метафора.

Мой вопрос таков: вы старательно выписали 90-ые с их вокзально-алкогольной атмосферой, с заброшенными промзонами, братками и неформалами. опишите кратко конец двухтысячных годов. в чем, по вашему, их фишка?

 - Мені здається, що фішка в соціальній розірваності. Прушилися соціальні зв"язки і кожен представник суспільства локалізований. відбувається тотальне форматування соціуму, населення, принаймні, я так розумію кінець 2000-х років. На мою думку потрібно захищати себе, захищати свій світ і свое приватне життя. Якось так я все це відчуваю. На мою думку існують якісь темні діри в житті суспільства, на які поки що ніхто не звертає уваги, проте, так чи інакше, вони ростуть і згодом проблеми будуть виявлятися і з цим потрібно щось робити.

Здравствуйте,скажите откуда берете истории для своих книжек?

 - Ми вже, здається, торкалися цього питання, я вже розповідав про це.

Сергей,назовите своих любимых писателей,книги?

 - В мне багато письменників, яких я люблю, це і українсьска література і світова лиітература. є, скажімо, декілька, сучасних письменників, за якими я слідкую і намагаюся обов"язков прочитати, наприклад, в українській литературі це Андрухович, це із поетів, Герасим"юк, Наталка Білоцерківець, Іван Малкович...Багато письменників загалом, просто не хочеться когось забути. Із російської літератури я дуже люблю Сорокіна, якого я намагаюся читати постйно. Ще Лімонова люблю читати, слідкую за його творчістю.

Добрый день,скажите Вас посещает муза?

 - Звісно, муза мене відвідує, ми дуже добре спілкуємося... Я так розумію, це іронічне питання... Все добре в мене з музою, в нас із нею гармонійні тривалі стосунки.

Как Вам семейная жизнь? Стоит ли заводить семью до 30 лет?

 - Мені сімейне життя дуже подобається! Розумієте, давати якісь поради справа доволі невдячна, я не сімейний психолог. Мені здається, що краще не одружуватися в 17-18 років, на мою думку краще одружуватися маючи якийсь певний життєвий досвід та достатню матеріальну незалежність, принаймні за таких умов є значно більше шансів, що з цього вийде щось тривале і гармонійне. Але майже завжди є якісь вийнятки і якщо між юнаком та дівчиною шалена пристрасть, то, напевне, не варто зважати на якісь рацональні аргументи, а потрібно просто одружуватися.

 

Сергей,представим, если бы Вы не были писателем, кем бы Вы тогда были?

   - Взагалі, я за освітою педагог, в мене в дипломі написано, що я викладач української мови та літератури. Цілком спокійно можу уявити, щоя якби я не займався літературою, то я, мабуть, вікладав би у школі чи інституті. Доречі, мні це не видається чимось таким фантастичним, в принципі, це абсолютно реально. Я не ставлюся з якимось фанатизмом до занять літературою, я цілком можу уявити, що згодом я відійду від цього частково чи навіть повністю, зміню рід занять і займуся чимось іншим

 - Потрібно дуже багато працювати і не слухати нікого з тих, хто говорить про корумпованість, а просто займатися своєю справою. Якщо Ви вмієте щось робити добре - робіть це і успіх прийде до Вас.

Расскажите, случалось ли вам наблюдать или самому становиться участником ситуаций, связанных с ляпами или ошибками в рекламе, детских сочинениях и т.д. Можете рассказать какой-нибудь смешной случай, запомнившийся вам?

 - Так, можу розповісти. Скажімо, декілька років тому в Харкові з"явилася така собі марка презервативів, які називалися "Зустріч Жадана", власне марка мала назву "Зустріч жадана", з наголосом на другому складі і друге слово мало писатися, очевидно, з малої букви, але, той хто макетував даний товар припустився прикрої помилки. В результаті, я з доволі сумнівною радістю відмітив, що всюди у вагонах харківского метрополітену висить реклама з моїм призвищем. А в м ене на той час вийшла якась книга, вже просто не пам"ятаю яка саме, і була презентация цієї книги. І всі читачі хотіли зробити мені приемно, вважаючи, що якщо він принесе мені плакат із цією рекламою, це буде дуже оригінально. В результаті, ввечері на презинтацію мені принесли штук 50 таких плакатів. В мене залишилася їх ціла пачка, чим особисто я дуже тішився. Зі мною постійно трапляються такі речі.

Добрый день, Сергей. Я знаю, что сотрудничаете с музыкальными коллективами, к примеру, с Собаками в космосе. А как зародилась ваша дружба? Скажите, могут ли с вами посотрудничать другие коллективы?

 - З "Собаками в космосі" я знайомий дуже давно, десь приблизно з 2000-го року, тоді в них був зовсім інший склад. Власне, декілька років тому вони записали перший альбом, а потім звернулися до мене з пропозицією зробити щось разом, так почалася наша співпраця. А вже потім, трохи згодом, я запропонував зробити їм спільний проект, де б я мав щось читати а вони грали при цьому на музичних інструментах. В результаті, ми спробували, нам все це дуже сподобалося, вийшло щось таке несподіване и оригінальне. Спочадку передбачалося, що це буде просто кілька спільних віступів, проте, згодом це перейшло в досить тісну співпрацю. Ми з ними записали альбом, альбом вийшов, ми зробили презентацію і побачивши, що це багато кому подобається вирішили разом виступати . Де ми з ними тільки не були, і в Москві, і в Берліні, звідки нещодавно повернулися, і в Гамбурзі... Я багато з ким співпрацюю, ось нещодавно, наприклад, з харківською групою "Ойра" зробили альбом, сподіваюся, що він вийде наступного року.

Известно, что Вы относительно недавно женились. Как Вам семейные узы, не жмут?

 - Ми вже торкалися цього питання, я дещо розповідав про це.

З ким із сучасних письменників Вам цікаво було-б поспівпрацювати - написати разом книгу, наприклад? Чи Сергій Жадан в цьому плані одинак? Чи є у вас друзі серед письменників?

 - Мабуть ні, мені це просто не цікаво, тому що я доволі важко пишу, це дуже приватний процес і я собі навіть не уявляю, як це можна робити з кимось.

Доброго дня! Скажіть, будь-ласка, чи намагаєтеся Ви знайти себе у своїх творах? Чи пошук свого "Я" Сергієм Жаданом вже відбувся?

 - Ні, пошук власного Я не закінчився, якби він закінчився, я б, мабуть, взагалі перестав писати. Пошук свого я відбувається, через героїв, через персонажів. Це такий собі постійний пошук відповідей на поставлені питання, пошук нових питань і знову пошук відповідей. Безумовно, кожен письменник, в тій чи іншій мірі, пише переважно про себе.