Декілька тижнів тому ведучий телемарафону Орест Дрималовський у прямому ефірі повідомив, що відправляється на службу в ЗСУ. На думку Дрималовського, кожен чоловік призовного віку має бути готовим, що рано чи пізно йому доведеться взяти до рук зброю, аби стати на захист України.
«Це обов’язок перед законом і державою, перед тими, хто вже на фронті, зрештою - перед собою. Я вдячний кожному чоловікові й кожній жінці, які виконують завдання у Силах оборони. Вони тримають державу на своїх плечах. І багато з них потребують якщо не заміни, то хоча б відпочинку. Вони теж хочуть побути з родинами, побачити, як їхні діти йдуть в школу. Тому це мій обов’язок. Це обов’язок кожного чоловіка в Україні», - розповів Орест в коментарі «Вікнам».
Ведучий вважає, що мобілізація в Україні - це питання справедливості: «Не можуть одні жити своє найкраще життя, а інші - за це красиве життя - страждати».
Наші зірки, відповідаючи на питання про мобілізацію, кажуть: якщо повістка – ховатися не будуть. Але часто додають, що у тилу вони корисніші, бо військовій справі ніколи не вчилися. Що думають про це їхні колеги, які воюють, – у добірці Коротко про.
Дмитро Сова: Мій друг каже: «Дімо, це правильно - один вибув, другий зайшов»
Дмитро Сова служить з 23 жовтня 2023 року у 7-й бригаді тактичної авіації ЗСУ. В інтерв’ю Коротко про актор розповідав, що часто навідувався у військкомат з питаннями, коли його заберуть. Сова зізнається, що йому важко говорити щось за інших, кожен має сам ухвалити для себе рішення.
- Я не хочу робити якусь рекламу, що треба йти захищати Батьківщину. У кожного має бути своя думка щодо цього, - говорить актор. - Розумію, що в якийсь момент мені буде дуже важко. Вбивати людей – це певний крок в якусь незворотність. Але я йду захищати своїх рідних, близьких, я йду заради тих людей, яких дуже сильно люблю і поважаю. Можливо, так мене виховали. Я знаю, як друзі, батьки переживають, але вони мене підтримують, розуміють. Є дуже багато нюансів, які іншим заважають це зробити. Наприклад, ті ж корупційні скандали.
Я знав, що потраплю до своїх. Адже якщо поруч будуть мої друзі або дуже хороші знайомі, у нас вийде тандем. Це командна робота. Один в полі не воїн. Тут теж треба розуміти: чим ти будеш займатися, як ти себе бачиш на фронті, як ти хочеш розвиватися, який внесок хочеш зробити.
Один мій друг вже комісований - тричі отримував контузію, а одному нещодавно вирізали пухлину. Я розумію, що він уже не піде. І він мені каже: «Дімо, це правильно: один вибув, другий зайшов». У мене дуже багато друзів, які не йдуть. Але вони дочекаються свого часу, а може, їх і не призвуть. Проте вони достатньо всього роблять у цивільному житті. Мої друзі допомагають аеророзвідці, записують пропагандистські ролики, український контент. До того ж вони займаються тактичною медициною, їздять на стрільби.
Мені просто не подобаються чоловіки, які дуже багато говорять, але нічого не роблять. Як тільки почалася велика війна, ці чоловіки переважно виїхали з Києва. Розумію, у них сім’ї, якісь інші обставини. Але якщо ти не готовий, краще нічого не казати. Не треба виправдовуватися. От і все. Але я не буду ставати на чийсь бік і казати, що ти поганий, бо не захищаєш Батьківщину. Це не моя позиція. Просто хай такі люди нічого не кажуть.
Олександр Чемеров: Якщо забирати когось силоміць, це не розв'язання питання
Музикант Олександр Чемеров каже, що повістка йому не приходила. Та, за його словами, вона йому й не потрібна, адже він і так часто буває на передовій з «Культурним десантом», який вони з Колею Сєргою заснували у 2022 році. Музикант вважає, що кожен в нашій країні має бути готовий до мобілізації.
- Мобілізація обов’язково потрібна. Але влада має розмовляти з народом, доносити до людей ідею, не тиснути на них, тоді все спрацює, - говорить Чемеров в інтерв’ю УНІАН. - Якщо держава, умовно кажучи, буде тебе цькувати за те, що ти боїшся, чи за те, що ти виїхав, і просто тиснути, то ніхто нікуди не піде. І якщо забирати когось силоміць, це не розв'язання питання. Такі люди не принесуть користі, вони не зможуть навчитися. Тому від держави мають бути реальні, активні та правильні дії.
Це питання національної свідомості. Вважаю, обов’язково треба йти тренуватися, вчитися. Якщо ти не будеш робити це сам, то змушений будеш в інших умовах наздоганяти цю історію. Я впевнений, що краще піти й зробити все самому, ніж жити в окупації чи бути страченим.
Всі ми знаємо про Авдіївку, але ми всі забули про Бахмут. А в Бахмуті що відбувається? Те саме! Запорізький напрямок, що там відбувається? Те саме! Тобто треба бути дуже свідомим і розуміти: нині такий час, що коли ти не стаєш свідомим, то не зможеш повноцінно жити. І просто почнеш хворіти. І фізично, і морально. Якщо ти перебуваєш в умовах, коли тобі страшно, в яких ти не можеш себе опанувати, це реально призведе до хвороби. Тому треба бути освіченим і вірно споживати інформацію. Якусь сприймати, якусь не сприймати. Шукати своїх. Збиратися групами. І тренуватися. Бути готовими. Маю надію, що держава теж зробить крок назустріч населенню.
Михайло Безушко (MOLFAR): Артист може бути кориснішим в інформаційній війні
Співак Михайло Безушко, який виступає під псевдонімом MOLFAR, з перших днів повномасштабного вторгнення пішов у ТрО, а в кінці березня минулого року почав нести службу в ЗСУ. Безушко вважає, що відомі люди можуть приносити користь і в тилу.
- Артист може бути голосом, який буде почутим не тільки в Україні, а й за її межами, - говорить Михайло Безушко в інтерв’ю NV Life. - На жаль, ми досі поступаємося ворогу в інформаційній війні, і це факт. А артисти, спортсмени, актори, відомі люди - вони мають свій голос, і він точно буде почутим. Та й в цілому, я вважаю, не всі мають воювати лише в окопах, якщо вони можуть принести куди більшу користь в інших напрямках. Вважаю, що артист може бути кориснішим в інформаційній війні, яка відіграє сьогодні не менш значущу роль, ніж війна на фронті. І вони так само допомагають армії, збираючи донати по всьому світу та закриваючи багато запитів військових. Без цього було б набагато складніше.
Що ж стосується чоловіків, які вільно виїжджають за межі України і не виявляють бажання йти воювати, співак відповів:
- Я вважаю, що це особистий вибір кожного, і це лише на їхній совісті. Я не маю права ані засуджувати, ані виправдовувати. Я відповідальний лише за себе та свій вибір. Звісно, нам потрібні люди, звісно, за два роки нам хочеться, щоб нас змінили. Це вже навіть не бажання, а потреба. Але ми також розуміємо, що тут вивезе лише вмотивована людина. Якщо людина боїться… Боїться померти, боїться вистрелити… Психологічно слабка людина. Такі люди не будуть тут корисними, вони лише підставлять під удар і себе, і нас. Тому не вважаю, що треба прямо всіх хапати і тягнути на фронт, це не завжди на користь.
Коля Сєрга: Блогери могли б стати на облік, показати свою свідомість
Коля Сєрга вступив до ЗСУ у перші дні повномасштабного вторгнення. Згодом музикант створив «Культурний десант», учасники якого дають концерти на лінії фронту, у військових госпіталях та в деокупованих містах. Сєрга зізнається, що війську потрібні люди на зміну тим, хто воює з перших днів великої війни.
- Для хлопців, які воюють, важливі два моменти: щоб був особовий склад на зміну та щоб цей особовий склад був навчений і вмотивований. Вмотивованості тієї, яка була серед добровольців, фактично немає, люди не хочуть іти до війська, - говорить Сєрга в інтерв’ю 24 каналу. - А війську потрібні люди. Мотивацією та вихованням надалі займаються і навчальний центр, і підрозділи, до яких безпосередньо потрапляють мобілізовані. Загальна думка щодо мобілізації – вона потрібна, вона нам просто необхідна. Бо без неї фронт просяде, і вся наша країна перетвориться на Бучу. Дуже помилково вважати, що ми домовимося про щось, і росіяни це спокійно сприймуть. Нічого подібного: їхня мета - знищення України як самостійної країни, знищення і підкорення непідкорених. Тож вони будуть вирізати й нищити тих, хто не згоден із їхнім режимом. Слід розуміти, що це було завжди й буде так надалі, бо приводу для зміни російської ментальності немає.
У січні лейтенант ЗСУ Андрій Коваленко та офіцер управління 12-ї бригади «Азов» Нацгвардії України Дмитро Андрющенко («Дипломат») закликали блогерів показати своїй аудиторії приклад: сходити в ТЦК, пройти ВЛК, піти в «учєбку». Зокрема, згадали Михайла Лебігу. На думку Колі Сєрги, інфлюенсери виконують частину інформаційної політики, але вони можуть робити більше.
- Вони можуть мілітаризуватися, підключатися до українського спротиву не тільки частиною свого часу, а, як і всі, хто залучені до оборони, включатися на повну, - продовжує Сєрга. - Блогери могли б стати на облік, показати свою свідомість. Якщо їм повістка прийде, то пройти на КМБ і чекати на розподіл. Я впевнений, що посада, яку буде обіймати той самий Лебіга, буде пов'язана з медійною, інформаційною боротьбою. Вона є дуже важливою, і від її ефективності багато що залежить на фронті. Тому я на сто відсотків впевнений, що він буде мобілізований на цю посаду, як і його колеги. І вони будуть працювати 24/7 на військо, і це вже є дуже важливим.
Сєрга додає, що Лебіга справді підтримує та робить збори, але це лише частина його часу. В ЗСУ його ефективність може бути вищою у стократ:
- Лебіга багато часу витрачає на свою блогерську кар'єру, своє особисте життя. Звісно, він підтримує збори, включається у деякі процеси, але це лише частина його часу. А якщо він цілковито буде включений у процес, то я певний, що ефективність буде вищою у стократ, бо він потужна медійна персона. Таких медійних особистостей достатньо серед блогерів, тому я вважаю, що вони мають стати до лав Збройних Сил України.
Андрій Хливнюк: Не чекайте, коли до вас у спортзал прийдуть
Андрій Хливнюк добровільно долучився до складу ЗСУ у 2022 році. Лідер гурту «Бумбокс» вважає, що не варто чекати, поки вам вручать повістку, треба вже зараз шукати справу, в якій ти будеш корисним війську.
- Це надовго. З цим потрібно жити. Кожен на своєму рівні, хто як може має долучитися до цієї війни. Різними способами, щоб вона закінчилася. Ми не можемо просто перечекати. Її неможливо перечекати, - говорить Хливнюк в інтерв’ю YouTube-проєкту «Пряма червона». - Сенцов штурмує посадки у свої 40+. Якщо мало такого прикладу, то який треба?
Музикант каже, що не треба чекати ніякого рекрутингу чи мобілізації.
- Наше життя змінилося. У нас у кожного є своя професія, якщо ми достатньо дорослі, мирна, яку теж не треба кидати, нею треба займатися. Але ми мусимо опанувати і якусь військову. Це важливо. І не треба чекати, коли тебе поставлять на блокпост, в окоп чи в штаб. Подивись одразу, до чого в тебе лежить серце, що ти вмієш, хто ти є – гуманітарій, чи в тебе математичний склад, як ти можеш долучитися, маючи певні знання, досвід життєвий, і допомогти. І зараз вже займатися цим. Своїм з групи молодшим я кажу: що ви чекаєте, друзі? Чого ви чекаєте? Ви чекаєте повістки? Давайте сюди! Спочатку туристами. Приїхали, подивилися, як і що: ага, а мені цікаво оце, а цього я боюся, а я можу оце робити, а я можу за комп, а я можу біндити дрони…. І разом гуртом зробили справу. Не обов’язково усім зі штиком бігти. Але є й такі люди, і вони теж потрібні. Ти робиш те, що ти можеш, - продовжує співак. - Це війна. Люди гинуть, вигорають, травмуються… І потрібні нові люди. Це теж еволюційний процес. Теж не можна взяти й не підготувати людину. Тому є навчання. Не можна, на мою думку, взяти й одразу людину кинути в бій. Від неї просто не буде ніякого толку. Від того, що вона героїчно загине, перемога ближчою не стане.
Люди призовного віку - так сталося, що на їхню сім’ю напали, на їхню країну напали. Більше за нас нікому. Треба йти і робити цю роботу. Я ж кажу – не чекайте, коли до вас у спортзал прийдуть, спортсмени мої хороші, самі йдіть, шукайте, чим ви можете в цій війні знадобитися. Зараз у всіх нас одна мотивація – це відбитися від гвалтівників наших сестер, жінок, мам, діточок. Ось це наше єдине завдання. Тому що ці люди порушили усі свої обіцянки, вони наплювали на всі наші брудершафти, вибачте, які відбувалися всі ці роки, на всі документи. Це пробачити неможливо. І треба відбитися від цього лайна. Ось в чому наша задача. Ми не можемо жалітися, що щось іде не так, ми повинні думати, як зробити, щоб все йшло так.