Два роки тому росія розпочала повномасштабну війну проти нашої країни. Десять років - як окупувала Крим і пішла війною на українські міста Донецької та Луганської областей. Коли щодня стільки горя та втрат, здається, найчастіше, що лунає в голові: як, переживаючи жахіття, не втратити розум?
У наших розмовах ми завжди запитуємо зіркових гостей, що дає їм точку опори у ці важкі часи, сили жити, боротися, донатити та підтримувати інших. Можливо, ці прості правила життя зможуть стати у нагоді всім нам, щоб ніколи не опускати руки.
Ольга Гришина: Робота допомагає не застрягнути в порожнечі
- Коли все в нас буде добре, ми всі знову почнемо, я сподіваюся, балансувати себе. Але це й зараз потрібно намагатися робити, - вважає Ольга Гришина. - Не можна відчувати провину, що ти, наприклад, кудись поїхав. Треба тримати свою свідомість. Ходити в кафе. Робити для себе щось, що допомагає зберегти психіку. Ми – люди, і ми прийшли у це життя, щоб жити. Навіть у сумні та страшні часи ми повинні постійно тримати це в голові. Ну а як інакше?
За словами акторки, її точка опори – це рідні люди та робота:
- Відчуття тривоги, на жаль, вже в кожній клітині організму, й часом це проявляється дуже очевидно. Тому іноді це може бути зустріч з друзями, і це щастя. Іноді ти дивишся кіно з родиною або сама. Нарешті я вже можу щось почитати! Бо був час, коли я не могла нічого ні читати, ні дивитися.
І, звісно, справа, якою ти займаєшся, дуже тримає. В мене вже були ситуації в житті, коли робота рятувала. Коли у твоєму житті відбувається жах, ти повинен щось робити щодня. Саме в такі часи раптом навалюється дуже багато роботи. І це не просто так дається. Це допомагає не застрягнути в порожнечі, чорноті, в чомусь сумному.
Тому це може бути що завгодно, - щось смачне, щось красиве. Пропозиція режисерки Олі Гаврилюк грати у виставі «Для домашнього огнища» мене окрилила (вистава йде у театрі ім. Лесі Українки. – Авт.). А потім з'явилися наша робота в серіалі «Розтин покаже». Це класно, коли ти їдеш на роботу і тебе оточують люди, яких приємно бачити.
В’ячеслав Довженко: Ціную жити одним днем, і стільки цікавого для себе відкриваю
В’ячеслав Довженко радить не розслаблятися і не забувати допомагати нашим військовим, адже своїми життями ми завдячуємо саме їм.
- Бо багато людей зараз холонуть до нашої ситуації і якось дуже швидко звикають до комфортного життя. Навіть попри те, що іноді «прилітає», люди все одно комфортно себе почувають, - говорить актор. - Вже забулося, як було страшно, коли все було дуже близько. Але завдяки тому, що наші військові відсунули ворога якомога далі від нас, багато людей розслабилися. Не можна розслаблятися. Треба завжди про це пам’ятати і допомагати максимально, чим можемо. Я розумію психологію людей, які від цього тікають і закриваються. Вони просто втомилися від того перманентного стану, в якому ми живемо. Але ж ми в ньому живемо, це реальність, і треба це сприйняти як даність. Коли війна, дай боже, закінчиться, тоді можна буде думати про якийсь комфорт. А зараз комфорт не на часі. Я так думаю.
Довженко зізнається, що тепер дуже цінує жити одним днем.
- Це та переоцінка, яка прийшла після 24 лютого, що думати наперед взагалі смішно, - продовжує актор. - Зараз ціную жити одним днем. І стільки цікавого для себе відкриваю, коли розумію, що знаходжуся тут і зараз, а не завтра. Тому що завтра може і не настати. Отака парадоксальна правда. Тому цінувати треба кожен день, який ти проживаєш.
Яна Глущенко: Гумор мого сина мені дуже допомагає
Акторка «Дизель Шоу» Яна Глущенко розповідає, що довго думала про те, чи на часі зараз гумор та жарти.
- Багато хлопців з передової казали: «Сидимо в окопах, і щоб хоч якось себе розважити й заспокоїти, дивимося ваші проєкти». Тож якщо це комусь приносить користь, ми щиро раді допомогти нашим людям не тільки фінансово, а й морально, - говорить акторка. - В інстаграмі я здебільшого пасивний користувач, дуже рідко щось виставляю - мені це важко дається. Фраза «сміємося, щоб не плакати», мабуть, мене описує. Протягом усієї війни мені дуже важко морально. Я сильно переживаю, щосекунди мені болить за кожну подію, яка стається в нашій країні. Особисто мені важко вдавати в соцмережах, що все ок. Але якщо я можу завдяки своїй сторінці хоч якось когось трішки повеселити, то я це буду робити. Дуже вражають повідомлення на кшталт: «Сиджу в бомбосховищі, дивлюсь вас вже кілька годин. Дякую, що не даєте зʼїхати з розуму».
Особисто мені більше допомагає не гумор, а мої рідні. Хоча… Гумор мого сина мені дуже допомагає. У нього дуже класне почуття гумору. Він може витягнути мене з психологічно важкого морального стану.
Артемій Єгоров: Припинити спілкування з тими, хто постійно на негативі
- Я по натурі людина запальна і агресивна. Але війна мене трішки приструнила, - ділиться Артемій Єгоров. - Не хочу витрачати свій час марно. Ми з Альоною (дружина Єгорова, акторка Альона Тімкова. – Авт.) дивимося в ютубі мотивуючі відео, історії сильних людей, проводимо чайні церемонії, спілкуємося з позитивними людьми, ходимо на тренування. Фізичне навантаження допомагає позбутися зайвих думок. Це наші фішки, як можна допомогти собі. Комусь, може, достатньо просто погуляти на природі.
Мені здається, я можу помилятися, та найголовніше - це закінчити спілкування з людьми, котрі тягнуть тебе на дно. Припинити спілкування з тими, хто постійно на негативі. Я точно зрозумів – допомагати їм не потрібно. Якщо людина сама не дійде до того, що треба йти до внутрішнього світла, ти їй не допоможеш.
На думку актора, людьми нині керує біль, тому свою агресію багато хто виливає в соцмережах. З такими людьми, вважає Єгоров, краще припиняти спілкування:
- Людьми керує біль. І кожен переживає цей біль по-своєму. Хтось просто закривається, а хтось виливає все назовні. Куди людина може це вилити? Тільки в соцмережі. Це погано. Вважаю, треба все ж таки якось себе стримувати і давати надію. Але людей, які несуть позитив, людей мудрих - більше. Просто ті, хто несе негатив, дуже гучні, тому їх чути голосніше за інших.
Я раджу всім просто відписуватися, видаляти з друзів, не спілкуватися з такими людьми. Звісно, важко не включатися, коли ти бачиш пост якогось гівна, коли розумієш, що він несправедливий. Та це цього не варте. Під час війни я остаточно зрозумів, що справедливості в принципі немає. Це абсолютно ідіотське слово – забудьте про нього. І коли ви це зрозумієте, вам стане легше. Пам’ятайте – всіма зараз керує біль. Тому просто пробачайте людям їхні слабкості.
Юлія Зорій: Я рятуюся мріями
- Іноді ситуативно, звичайно, і в мене опускаються руки - від жахливих новин, від нерозуміння, що далі, де та кінцева точка… І це нерозуміння, коли закінчиться війна, дійсно трохи засмучує і пригнічує. Але якщо ми перестанемо мріяти або планувати своє майбутнє життя, нам краще точно не стане, - вважає психолог, ведуча каналу ICTV2 Юлія Зорій. - Я рятуюся мріями. Ми з Олексієм (чоловік Зорій - ексміністр оборони Олексій Резніков. – Авт.) обговорюємо, чим будемо займатися, куди хочемо поїхати, що побачити, з ким провести час. Можливо, зараз ці мрії нічим не підкріплені, але ніхто не може нам заборонити це робити, якщо це допомагає. Нам хочеться на такі теми говорити, і ми собі в цьому не відмовляємо. Дай Боже, якщо складеться так, що ці мрії стануть реальністю.
Зорій розповідає, що за потреби варто давати собі час просто відпочити:
- Коли я зайнята, в якомусь процесі, не маю часу впадати в якісь тривожні стани. Іноді можу дозволити собі нічого не робити. Просто лежати, займатися хатніми справами, дивитися якісь YouTube-канали, мультики, серіали. Тобто абсолютно нічого не робити, і це мені дуже допомагає.
Я дуже рідко бачуся з друзями, майже не виїжджаю в місто в якісь кафешки на каву. Але ми спілкуємося по відеозв'язку або хтось з подружок може приїхати до мене. Зараз в мене трішечки закритий спосіб життя. В мене є коти, інтернет, а більше й не треба. Я поповнюю свій ресурс, просто нічого не роблячи, дозволяю собі лінуватися. От і все.