Сьогодні українські актори в один голос заявляють: більше ніхто з них зніматися з росіянами не буде. Але такі ж слова звучали і після вторгнення Росії у нашу країну в 2014-му, проте за кілька років все зійшло нанівець – в наше кіно знову почали запрошувати російських артистів, які почувалися тут наче вдома. Багатьох таке «примирення» дратувало, але, як кажуть самі актори, виходу не було – ти міг або погоджуватися на такі умови продюсерів, або просто сидіти вдома. До того ж, кажуть, не було усвідомлення того, наскільки все це небезпечно.
Що тепер говорять українські зірки про зйомки з росіянами та які висновки зробили – у їхніх історіях.
Олеся Жураківська: Держава не забороняла росіянам тут спокійно працювати
Олеся Жураківська згадує, що знімалася у серіалі «Кріпосна» з великим задоволенням. Та зараз їй прикро усвідомлювати, що працювала поруч із людьми, які були не гідні навіть ступати на нашу землю. Розповідаючи про Соню Прісс, Катерину Ковальчук, Максима Радугіна та Михайла Гаврилова, акторка зізнається, що відчуває до них огиду.
- Відчуваю відразу і огиду стосовно цих людей, які, працюючи у нас, сколотили великі статки, стали популярними, зробили собі імена. Це стосується і Каті, і Соні. То й же Діма Пчела. Про акторів «Сватів» взагалі мовчимо - скільки вони тут знімалися, скільки вони тут назаробляли, як їх тут приймали і любили! Цих людей просто немає для мене, – говорить Жураківська в інтерв’ю YouTube-каналу Rostyslove Production.
На питання про те, чому вона продовжила зніматися з російськими акторами після 2014 року, Олеся відповіла, що у себе вдома має більше прав, ніж росіяни, тому відмовлятися від свого – несправедливо:
- Я вдома знімалася, це державна політика. Наша держава не відмовляла росіянам в тому, щоб вони тут спокійно працювали. Мені здавалося несправедливим, що українські актори повинні відмовлятися від можливості грати, заробляти, набувати досвіду, - пояснює вона. - Через що? Через те, що держава не забороняє приїздити сюди росіянам і зніматися? Я вважаю, що у своїй державі я маю більше прав, ніж росіяни. Тому це мій був спротив. І не завжди це було просто на майданчику. Я завжди позиціонувала себе як українка. Були моменти, коли я виховувала колег, зупиняла, коли було якесь хамство, і казала їм, що вони у мене у гостях, це моя земля.
Акторка каже, що навіть якби вона публічно виступила проти зйомок із росіянами, її голос цю політику б не змінив.
- Поки державна політика була така, мій голос нічого б не зупинив. Я в цьому впевнена, - продовжує Олеся. - Я намагалася на своєму місці зробити те, що я можу. Для себе, для своїх колег, щоб захистити наші інтереси.
Міла Сивацька: Трішки по-іншому дивилася на світ
Міла Сивацька погодилася на роботу в Росії після 2014 року, бо, за її словами, була ще зовсім юною і несвідомою, і сьогодні шкодує про це. Акторка прожила там три з половиною роки і знялася в багатосерійному комедійному серіалі «Гранд» та серії фільмів «Останній богатир» від компанії «Уолт Дісней Компані СНД».
- Це був «Дісней». У мене тільки почалося життя. Я мріяла про велике кіно. Спробувала вступити в інститут ім. Карпенка-Карого – мене не взяли. І от я сиджу і думаю, що мені далі робити в житті. І мене запрошують на проби в діснеєвському фільмі. Я була дуже шокована. Я тоді взагалі не думала ні про що, - розповіла Міла в інтерв’ю Аліні Доротюк. - Якби мені було не шкода, я б, напевно, тут не сиділа, і коли почалася війна, поїхала б кудись шукати нову долю. Я ж цього не зробила. Я залишилася тут. Вибачилася, допомагаю, даю робочі місця, я на місці і нікуди не виїжджала. І зараз тут. Я не відчуваю сором, що колись працювала в Росії. Бо я розумію - ось так сталося, ось така я була несвідома. Я тоді трішки по-іншому дивилася на світ. В мене була мрія, і я просто була щаслива, що мала змогу її втілити. В Україні на той момент знімали дуже мало, а акторів дуже багато. Я хотіла там навчитися грати, бо не вчилася на акторському.
Чому Москва справляла враження? Бо коли у нас знімався один фільм, у них таких фільмів знімалося 20. І ти мав шанс туди потрапити. А тут мене на такі проби ніколи не запрошували. До Москви до мене відносились як до акторки 40-серійки «Мереживо долі». І в мене тоді не було багато шансів, що робити. І коли мене вже затвердили, я вирішила, що не буду від цього відмовлятися.
Нині акторка каже, що не хоче більше бачити тут російських акторів, і вважає, що має бути на тисячу відсотків сепарація від росіян.
- Щоб більше таких випадків, як зі мною, не було. Щоб більше ні в кого не було сумнівів, хто ми, яка в нас ідентичність і чому треба розмовляти і знімати українською, - продовжує вона.
На запитання, чи варто запрошувати так званих хороших росіян після нашої перемоги до нас та чи стала б вона з такими акторами, як Дмитро Назаров, в один кінопроєкт, Сивацька відповіла:
- Зараз для мене допустимо з 3-4 акторами, які показали себе людьми, просто не обривати зв’язок і привітати їх із днем народження. Бо я відчуваю, що вони мене не зрадили, що підтримали мене морально. Адже коли сто людей роблять по-іншому, це цінно. Я розмовляла зі своїм психологом, що хочу позбутися всіх контактів, і я їй дуже вдячна за те, що вона допомогла мені завершити так, щоб я могла йти далі, щоб мене це не бентежило, я не відчувала болю, щоб все просто зупинилося. Я на даний момент життя не хочу бачити нікого. Тим паче, щоб хтось, як Молочніков, їхав до нас, щось знімав (у березні цього року російський режисер приїхав в Україну і мав намір знімати тут кіно про дітей із Бахмута. - Авт.). Я за повну сепарацію. Розумію, що в цій сепарації ми знайдемо щось своє, те, що дуже важливо знайти. Це, мені здається, має закінчитися. І я починаю з себе і закінчую це зі свого боку. Їх просто не має бути в нашому інфополі. Треба відписатися, заблокувати, закрити.
Олександр Яцентюк: Грали в спектаклях, які засуджували початок війни
Виконавець головної ролі у фільмі «Памфір» Олександр Яцентюк зізнався, що в 2011 році поїхав навчатися до Росії на експериментальний курс. Там же актор зустрів і початок війни Росії проти України, але продовжив грати у спектаклях, бо вважав це необхідністю.
- У 2011 році оголосили набір до творчої майстерні Варлей та Горянського в Росії. Тоді зібралися актори майже з усіх куточків України, і нас привезли в Москву. Проте уже після приїзду виявилося, що в нас буде викладати Володимир Мірзоєв, більш відомий як кінотеатральний режисер. Знаєте, і нам у цьому плані пощастило, бо Мірзоєв в дуже сильній опозиції – він проти Путіна, - розповідав Олександр Яцентюк в інтерв’ю 24 каналу. - З 2009 року він почав свою боротьбу проти диктатури, яку бачив у перспективі. Там же, у Москві, ми всі зустріли початок війни на сході України, грали в спектаклях, які засуджували ці дії. Тобто спроби всередині «логова» були, комусь цю роботу теж потрібно було робити. І нам довелося долучитися до цієї справи – тоді мені здавалося, що це необхідність.
Тарас Цимбалюк: Це все були прояви низької свідомості
Тарас Цимбалюк шкодує, що не відмовився від роботи з росіянами раніше. Ба більше – декого з них актор вважав своїми друзями, та після 24 лютого вони виявилася «звичайним шматком лайна», підтримавши російський терор в Україні.
- Мене дуже дивувало, що сюди возять те, що непотрібно там. Вони стали зірками тут, а там їх ніхто взагалі не знає. Це мене бісило. Шлак, який не потрібний у Росії. Так 80% всього робилося, - розповідав Тарас Цимбалюк в проєкті «Як ти?». - Зараз українські актори зайняли дуже патріотичну позицію. Сподіваюся, що не буде так, як після 2014-го. Як ми ховали Героїв Небесної Сотні під «Піккардійську Терцію» на Майдані, і всі кілька років говорили: «Не дай бог сюди хоч один росіянин приїде – все, їм тут тринда». Ясно, що все якось замилилося. Ми з ними благополучно всі ці роки знімалися, на превеликий жаль. Я шкодую про це. Це все прояви низької свідомості, якщо бути відвертим.
Анастасія Цимбалару: Треба цю ситуацію прийняти та відпустити
Анастасії Цимбалару прикро, що всю відповідальність за спільні зйомки з росіянами нині покладають на акторів. Анастасія каже, що вони були змушені приймати умови, які диктували продюсери, канали та продакшени, інакше вони просто сиділи б вдома.
На запитання KP.UA, чому раніше майже ніхто не говорив так відверто про нерівні умови зйомок, другий сорт та утиски, Цимбалару зізнається, що це намагалися вирішити завжди. Просто робили це не в публічній площині.
- Ця проблема була завжди. І вирішувати її намагалася не в публічному просторі, а з тими, хто міг у цій ситуації якось повпливати - з продакшнами, продюсерами, телеканалами, - розповідає акторка. - Але оскільки частіше за все гроші давала росія, то й умови диктувала вона. Останніми роками перед повномасштабним вторгненням ми і так зробили великий крок вперед - українські актори нарешті почали отримувати головні ролі у проєктах з росіянами, але цінності своїх акторів не було. І, на жаль, навіть зараз це не змінилося. Що буде після перемоги - подивимося. Але мені здається, що на культурному фронті все тільки розпочнеться.
Анастасія каже, що нині треба відмовитися від усіх стрічок, де грали росіяни.
- Так, шкода цього. Але хто заважав затвердити на головну роль українського актора? Більш того, на останньому етапі проб «Ворожки» я проходила кастинг саме з українським артистом, який ідеально підходив на цю роль, але взяли чомусь росіянина. Треба тепер нести цю відповідальність, - продовжує вона. - Шкода, що тепер через цього росіянина нашу роботу ніхто не побачить. Але показувати це по національному телебаченню теж не можна, навіть якщо буде дубляж. Треба цю ситуацію прийняти, відпустити та зосередитися на нових українських проєктах з нашими акторами та нашою мовою. Кожен у цій війні платить свою ціну. Втрачений проєкт чи гроші, вкладені у нього, - далеко не найгірша ціна. Тож хай такі проєкти залишаються у пам’яті, як досвід, а нам треба йти далі та створювати нове українське кіно.
Андрій Бєдняков: Вони знали, що для мене Крим – це Україна
Андрій Бєдняков зізнається, що йому соромно за те, що він продовжував працювати в Росії після 2014 року, але наголошує, що у нього завжди була чітка позиція щодо Криму та Донбасу.
- Чи соромно мені за те, що я працював? Соромно. Розумію зараз, скільки там було таких «z» і «v». Я знімав у Москві проєкти. Але я ніколи не знімав з людьми, які б підтримували Путіна. Ніколи. Це була моя основна умова. Я не знімався з ними і не запрошував у свої проєкти людей, які його підтримували. Це мене не виправдовує, і я не намагаюсь виправдовуватися. Знімався? Знімався. Мудак. Продавав тоді? Продавав. Мудак. Але у мене завжди була чітка позиція, і там її всі знали. Вони знали, що для мене Крим – це Україна. Єдина помилка, що я думав, що вони (влада. – Авт.) домовляться. Бо мене завжди вчили домовлятись. Я думав, що це цивілізований світ, і все буде добре. Я був упевнений, що все заберуть назад, – розповів Бєдняков в інтерв‘ю Раміні Есхакзай.
До того ж телеведучий вважає, що і тодішня влада робила недостатньо для усвідомлення всього, що насправді відбувається. Наприклад, не називала війну – війною:
- Мені здається, і наша влада, та, яка була на той момент, недостатньо робила, щоб ми зрозуміли, що у нас забрали шматок землі. Зараз ми розуміємо, що це війна, а тоді - антитерористична операція, хтось кудись поїхав… Я кажу так, як про це нам говорили. І я думаю: ну зараз все буде нормально, все зміниться і все назад повернеться.
Анна Кошмал: Не було розуміння, чому це небезпечно
Анна Кошмал пояснила, чому її позиція стосовно росіян кардинально змінилася 24 лютого. Акторка зізнається, що раніше не була політично свідомою.
- По-перше, ми не усвідомлювали масштаби. До 24 лютого не було такої свідомості, відверто. Не було такої свідомої позиції. От скажіть мені: у кого була така свідома позиція, що ось-ось почнеться війна? І наскільки це небезпечно? В моєму колі не було таких людей, які б могли, наприклад, донести мені таку думку, - розповідає Кошмал в інтерв’ю Аліні Доротюк. - Я насправді багато думала: де цей момент цієї свідомості, де він загубився чи де з’явився, як взагалі це було. Я була дитиною. У 2014 році мені було 19. Я не була політично свідомою. Це правда. В моєму колі ми не обговорювали політику, в нас не було таких тем, ми були підлітками. І на офіційному державному рівні дозволялося показувати російські серіали, дозволялося знімати російське кіно. Тому не було розуміння, чому це небезпечно. Тоді звідки в мене могла взятися ця позиція – у несвідомому віці в таких умовах? Я досі не можу дати собі цю відповідь.
На запитання, чому вона погодилася зніматися в останньому сезоні серіалу «Свати», який дознімали у 2021 році, у той час, як Федір Добронравов відкрито підтримував Росію та анексію Криму, акторка відповіла:
- Для мене «Свати» – це не Добронравов, не Кравченко, не Добринін чи Артем’єва. Для мене «Свати» – це Андрій Яковлєв (режисер. – Авт.). Це людина, яку я безмежно поважаю і працювати з якою – величезне задоволення. Усі знають, що це чи не єдиний майданчик якісного крутого кіно, про яке мріє кожен актор саме під його керівництвом. Він для мене як батько. Це людина, яку я дуже поважаю і до якої прислуховуюся в першу чергу. Для мене «Свати» – це він, і я йшла за ним.