2 березня у прокат вийшов найочікуваніший мультфільм «Мавка. Лісова пісня» виробництва студії Animagrad (FILM.UA). Творці стрічки обіцяють: такого в українській анімації ще не було. Приміром, упродовж усього фільму Мавка змінює образи частіше, ніж це властиво більшості анімаційних фільмів. А кожен новий образ – це надзвичайно складна робота художників та аніматорів.
Як створювали Всесвіт Мавки, головну героїню мультфільму та як взагалі зароджувалася ця історія, в інтерв’ю KP.UA розповів режисер «Мавки» Олег Маламуж.
Зовнішність – справа смаку
- Олеже, Анна Єлісєєва, креативна продюсерка FILM.UA, розповідала нам, що найскладнішим було створення образу Мавки, бо як вона може виглядати – кожен уявляє по-своєму. Від чого ви відштовхувалися, коли розробляли головну героїню?
- У нас було досить багато варіантів, але ми обирали той, який найбільше підходив до історії, що вже була написана. Коли є виписана історія, тоді легше зрозуміти, який образ потрібний. Він має відповідати тому, про що герой говорить, як діє в середовищі, у якому знаходиться, відносинам, які він вибудовує. І саме цей образ Мавки, який ми обрали, співпадає з її вчинками.
- А скільки було варіантів?
- Це були десятки ескізів. Але вже конкретно для фільму ми розглядали десь близько трьох.
- Лишилися ці ескізи? Цікаво було б подивитися, як створювалася Мавка.
- У нас дуже багато матеріалу. Зараз на студії ми навіть ведемо розмови про те, щоб видати арт-бук, показати скільки всього було намальовано до того, як з’явився фінальний варіант.
- Глядачі, порівнюючи першу Мавку з нинішньою, зазначають, що нинішня стала більше діснеївською. А от перша виглядала більш українською, така, круглолиця. Що ви на це скажете?
- Якщо подивитися на всі жіночі та дівочі образи, які Disney і Pixar випустили за цей час, то ви побачите всі типажі облич, які тільки можуть існувати: є героїні і круглолиці, і з видовженими обличчями, і азіатської зовнішності, з різними пропорціями.
Варто пояснити, що у нас не було «першої» чи «другої» Мавки. Було безліч ескізів, чорнових варіантів, які наші художники створювали ще на етапі девелопменту, ще до написання, власне, сценарію. Це було потрібно і для дистрибуції, аби представляти проєкт на міжнародних кіноринках, профільних івентах. Один із таких образів був на першому постері – Мавка з блакитним волоссям, інший з’явився у тизері – першому відео, яке так запам’яталося глядачам. Та це були чорнові концепти. Згодом вони змінювалися і допрацьовувалися художниками студії. Це стандартний процес для виробництва анімаційних фільмів.
Насправді, зовнішність – справа смаку. Серед нашої аудиторії є прихильники Мавки з тизеру, та більшість сприймають і люблять Берегиню Лісу такою, якою вона є у нашій історії і якою вони побачать її під час перегляду у кіно.
- Буває, що люди до чогось звикають, і вже нового не сприймають, воно їм здається якимось не таким.
- Образ Мавки найбільше відповідає історії. Як концептуально, так і технічно. Коли глядач побачить мультфільм, думаю, зрозуміє, чому ми створили Мавку саме такою.
Розробляючи образ, ми, наприклад, зрозуміли, що великий вінок на голові постійно відволікає від обличчя. Тобто глядач дивиться не на нього, а на велику кількість квітів на голові героїні. До того ж, великий вінок дуже ускладнює роботу з волоссям з технічної точки зору.
Довга напівпрозора сукня – це красиво, але в ній досить складно бігати, щось робити, і в такій сукні Мавка стає персонажем, який не може робити активні дії. Такі моменти дуже важливі.
- Бачте, такі нюанси виробництва анімації простому глядачеві незрозумілі.
- Це якраз ті моменти, які помітні в процесі девелопменту, розробки. Приміром, якщо аніматори кажуть, що тут, тут і тут вони не зможуть працювати з певних причин, треба це враховувати. Ми або постійно матимемо проблеми і відмовлятимемося від активних сцен, або ж трішки змінимо одяг і дамо можливість нашому персонажу рухатися. Це суто професійні речі, які ми проробляємо в момент розробки фільму.
Виробництво однієї коротенької сцени займає близько року
- Ви справді створили цілий Всесвіт Мавки. У лісі живе багато дивовижних істот. Мій улюбленець – Жабокиць Квусь. Чи є у вас ваш улюблений герой?
- Мені, напевно, найбільше подобається Шумник Гук. Саме він додає в нашу драматичну історію яскравих фарб, він жартує, він позитивно-емоційний. Він, звісно, панікує, але якщо знаходить правильне рішення, все одразу стає на своє місце, і він готовий рухатися далі, незважаючи ні на що. Гук робить увесь ансамбль персонажів більш багатим.
Я 27 років в анімації, і мені подобаються персонажі, які додають фільму енергії, життя. Є головна героїня, головний герой, драматична лінія, вона зрозуміла, вона має викликати емпатію, сльози, позитивні емоції. Але є ще й ті персонажі, які трохи розбавляють драму, дають гумор і енергію фільму. І я їх дуже люблю.
- Катерина Кухар подарувала Мавці свою пластику, міміку і жести. Тобто, Мавка рухається як Катя?
- Катя допомагала надати Мавці якоїсь магічної пластичності. Вона знімалася для відеореференсів певних сцен. Також цю роль виконувала акторка Таісія Хвостова. Свій голос Мавці подарувала акторка Наталка Денисенко, а спів - Христина Соловій. Разом їм вдалося створити цілісний образ Мавки.
- Ви взагалі зібрали шикарний каст акторів для озвучки персонажів. Складно було такий кастинг організувати?
- «Мавка. Лісова пісня» - дуже знаковий проєкт, він виділяється серед інших, на цей мультфільм чекають і дорослі, і діти. Важливо було так підібрати голоси, аби вони ідеально працювали на кожного персонажа. Тому всі, хто дублював мультфільм, проходили кастинги. Дехто - на декілька ролей одразу, як от Олег Скрипка, який озвучує Духа Природи - Того, Що в Скелі Сидить, він також пробував озвучувати Лісовика та Дядька Лева, ролі яких в результаті дісталися Назару Задніпровському та Олегу «Фаготу» Михайлюті.
А от Сергій Притула, приміром, подарував голос манірному Фролові і цією роллю завершив свою акторську кар’єру та загалом роботу у шоу-бізнесі. Він записувався ще до війни. Зараз присвятив себе волонтерській роботі. Ми пишаємося нашим зірковим войс-кастом, зібрати разом таких талановитих людей було непросто, хоча кожен із задоволенням долучився до проєкту.
- У всіх питання - чому «Мавка» робилася так довго? В чому складність такого процесу? Якщо говорити безпосередньо уже про розробку, це, напевно, років п’ять?
- Створення повнометражних анімаційних фільмів - непроста і тривала робота. Середній термін виробництва успішних мультфільмів для світових студій - 5-7 років, а іноді й більше. Це стандартна практика. Значну частину цього періоду відведено на девелопмент: розробку концепту, персонажів, стилістику, написання сценарію та інші важливі етапи. Зазвичай студії анонсують проєкти незадовго до релізу – за рік, а за пів року починається активне промо. «Мавка» ж мала таку глибоку ідею, сенси, якісний матеріал, що ми поділилися ним з глядачами ще на стадії розробки. І все це настільки сильно спрацювало, відгукнулося, що про проєкт заговорили ще задовго до прем’єри. Тому людям поза індустрією здається, що над «Мавкою» працюють дуже довго.
Робота над «Пінокіо» Гільєрмо дель Торо тривала більше 10 років. Адже якщо ви робите щось дуже знакове і досить ретельно, у вас постійно буде місце для змін, це забирає багато часу.
У нашому проєкті багато спецефектів. І частина роботи полягала ще й у тому, аби зменшити об’єм завдань, який перед нами стояв. Не всі наші ідеї відповідали можливостям. Взагалі, в роботі над створенням «Мавки» багато що нам доводилося робити вперше, адже індустрія виробництва та школа сучасної 3D-анімації в Україні лише формувались. Деякі прийоми, до яких ми вдавалися, раніше майже не застосовували. Багато технологічних рішень ми випробували вперше та вчилися просто в процесі роботи. Тому реалізація деяких наших ідей вимагала багато часу. Попри це, терміни роботи над нашою анімаційною стрічкою, з урахуванням обмежень, які наклала пандемія коронавірусу по всьому світу, а потім і війна, стандартні. Та головне – ми завершили роботу над «Мавкою». У війну, під обстрілами, в окупації. Це – перемога. Ми неймовірно раді і горді, що навіть за таких умов «Мавка» була готова згідно довоєнного плану, а кінотеатральний прокат стартував вже з 2 березня.
- Ви зараз говорите про технології?
- Так. Крім анімації, креативної частини, яку ми придумали, намалювали, є ще досить велика частина роботи – це спецефекти, які потрібно розробити. 3D – це чисто технологія. Скажімо, кількість води, яка є в кадрі, мала бути розроблена в програмному забезпеченні дуже якісно.
Адже таких проєктів в Україні ще не робили. Знову ж таки, у Disney і Pixar дуже великі відділи розробки програмування. Програмісти цих студій пишуть власні програми для того, аби створити волосся, живий ліс, який буде сам по собі жити, як його буде колихати вітром. Це досить складно і займає дуже багато часу.
- У вас наче буде живий ліс, судячи з трейлеру?
- Так. Якщо ви побачите, то, приміром, у «Викраденій принцесі» такого ще не було.
- Фахівців ви шукали у нас, в Україні, чи доводилося когось запрошувати і із-за кордону?
- У нас був і аутсорсинг. У нас не вистачало в країні спеціалістів. Нам були потрібні аніматори топового рівня, тому ми шукали по всьому світу тих, хто погодився би за невеликий бюджет робити таку якість.
Кругообіг життя одного шоту, тобто однієї коротенької сцени на декілька секунд, від початку виробництва до її завершення, коли вона вже стає фінальною, – займає приблизно рік. Це досить складні процеси, є дуже багато внутрішніх етапів, через які проходить одна сцена, щоб вона отримала такий вигляд, який глядач побачить на екрані.
Спочатку спланували, розробили персонажів і локації, змоделювали їх, розробили ріги, потім поставили камери, занімували, засимулювали увесь одяг, зробили всі спецефекти, відрендерили, потім скомпозили, пофарбували й отримали фінальну картинку. Паралельно ми виробляємо в середньому 1600 шотів.
Наше виробництво схоже на побудову корабля, коли виготовляється деталь за деталлю, потім це все збирається і спускається на воду.
Нам вже можна викладати у вузах як працювати у війну
- В момент загрози, коли треба захистити лісовий народ від загибелі, Мавка стає вогняною. Такий войовничий образ був запланований чи його створили уже після початку повномасштабної війни?
- Він був запланований. Це все було в сюжеті. Так склалося, що тема, яку ми підіймаємо, відгукнеться глядачеві. Я в цьому впевнений, тому що історія дуже сильно перегукується з нашими реаліями. Ви це зрозумієте, коли побачите.
- Вам довелося доробляти фільм після повномасштабного вторгнення. Як збирали команду докупи як фізично, так і морально? Напевно, хтось же виїхав, комусь було важко прийти до тями…
- Я постійно казав своїй команді, що вони – герої. Влітку я давав інтерв’ю японському виданню і вони дивувалися: «Чому ви не зупинилися? Це ж логічно. Війна в країні, такі проєкти неможливі».
Тиждень ми всі перебували у стані шоку. Декілька членів нашої команди опинилися в окупації під Києвом: наш артдиректор був у Макарові, в Іванкові люди взагалі були без зв’язку. Спершу ми почали зв’язуватися з командою: хто де, кому що треба, кого звідки можемо витягнути. Думали чи переносити виробництво за межі України, чи можемо взагалі далі продовжувати, чи, можливо, треба зупинятися. Ніхто ж з нас у війну не робив таку складну анімацію. Але за часів ковіду ми налагодили процес віддаленої роботи і виробляли продукт на місцях. Якраз цей досвід і допоміг нам зрозуміти, що у війну ми можемо далі працювати.
Тому через два тижні ми вирішили продовжувати виробництво. Комусь навіть відвозили комп’ютери зі студії, бо були й ті, хто роз’їхався по селах, по областях, декілька наших спеціалістів пішли на фронт, хтось виїхав і вже з Європи продовжив працювати. Це трохи затягнуло графік виробництва, але дало можливість закінчити проєкт згідно довоєнного плану.
Нам вже можна викладати у вузах як працювати у війну і як це взагалі можливо. Це дуже великий виклик, але це реально. Ми завершували «Мавку» у перервах між тривогами та з укриттів, про це навіть є відео.
- «Мавку» називають найдорожчим проєктом в історії українського кінематографу. Так і є?
- Можливо, так, а, можливо, і ні. Запитання стосовно бюджету краще спрямувати продюсерам.
- З «Мавкою» ви пройшли великий шлях, у вас є новий досвід. Яку б історію хотілося зняти наступною?
- У нас в розробці є проєкт «Роксолана». 8 березня студія Animagrad (FILM.UA Group) представлятиме його на анімаційному форумі Cartoon Movie. Там відбудеться пітчинг потенційної копродукції.
Якщо «Мавка» - це більше драматична історія з комедійними персонажами, то «Роксолана» - це вже веселіша і драйвовіша історія. Вона більш комедійна, більше подібна до мюзиклу, наші персонажі будуть співати. Мені здається, східна тематика з українською енергією може бути досить цікава світу.