Фінал національного відбору на «Євробачення-2023» відбудеться 17 грудня у прямому ефірі. "Суспільне Мовлення" вже оголосило десятьох фіналістів, які виборюватимуть право представляти Україну на конкурсі у Ліверпулі в травні наступного року.
Ми поговорили з Дмитром Шуровим, музичним продюсером нацвідбору, про те, за якими критеріями обирали конкурсантів, які пісні прозвучать у фіналі, про його власні відчуття, переживання та музику.
Я не визначаю фіналістів, голосує велика команда
- Дмитре, ми бачили лонг-лист, до якого увійшли 36 артистів, вже "Суспільне" оголосило 10 фіналістів нацвідбору. Особисто ви сформували свій список?
- Всі музиканти з лонг-листа цікаві, більшість мають своє обличчя. Звичайно, там є і мої улюбленці, багато з яких так і не опинились у фіналі. Наприклад, «Циферблат», група з величезним потенціалом, фаном якої я вже є, Лілу45, Shy, Zetetics, Макс Пташник та інші.
Місць у фіналі всього десять, і за кожного учасника голосує ціла команда. Хтось ще не зовсім готовий, в когось пісня слабша, ніж могла би бути, і чекатимемо їх наступного року, дехто не зміг виконати правила нацвідбору. Ми всі розуміємо, що іноді краще «вистрілити» на наступному відборі, як слід підготувавшись, ніж бути не поміченим аудиторією на цьогорічному.
Взагалі цього року було достатньо артистів, щоб мати два півфінали, крім фіналу. Але ми всі розуміємо складність моменту. Тішить, що взагалі вільний та якісний відбір відбувається, і ми почуємо 10 дуже різних, але якісних пісень у фіналі, який відбудеться у безпечному місці.
- У списку є артист на ім’я Moisei. Це ж Мойсей Бондаренко? Але він скрипаль?
- Так, це Мойсей. І це його перша в житті пісня. Він все життя грає на скрипці, пішов добровольцем в ЗСУ і під впливом всього, що він бачить і відчуває, створив свою першу пісню, яку й подав на відбір. Типова історія військового часу.
Я, наприклад, в перший місяць війни ледь не перекваліфікувався у водія гуманітарки: просто не міг навіть подумати, що зможу колись ще займатись музикою. Мене самого лише концерти для військових витягли з повної апатії. До речі, у 2tone схожа ситуація, їхня пісня теж одна з перших авторських. Якщо не перша.
- Не боїтеся, що вас звинуватять потім у протекції артиста, який з вами грає на концертах? Хоча я особисто дуже його люблю, він майстер. Але у нас полюбляють вишукувати «зраду».
- Ну, по-перше, я не визначаю фіналістів, голосує велика команда, і це дуже правильно, тому що не можна покладати на одну людину таку відповідальність. У нас цього року навіть членів журі українці обирали самі, голосуванням в додатку "Дія".
По-друге - Мойсей сам влетів до нас на сцену в одній з військових частин у травні, запропонувавши зіграти разом Hallelujah Леонарда Коена, наша зустріч з ним - просто випадковість. Все це зафільмовано та є купа свідків.
Хоча я розумію, що, можливо, ця зустріч надихнула його на розвиток. Нас пов’язує лише творчість, пара благодійних концертів та концертів для військових, які ми зіграли разом. На мою думку, це логічно для музичного продюсера, який має бачення відбору та палітру музики, яку він хоче розкрити, запрошувати і долучати у процес людей, які зможуть це бачення реалізувати.
Я особисто запросив понад 40 артистів на цей відбір, серед них було і декілька музикантів, які зараз проходять службу в ЗСУ, тому що, на мою думку, важливо почути їхнє бачення і хоч на короткий момент повернути їх у музику. З кимось склалося, з кимось - ні. Мойсей здивував і мене, і багатьох з команди "Суспільного", написавши і представивши конкурентоздатну пісню. А фінал вже розкладе все по місцях: за кого українці краще проголосують - та або той і поїде у Ліверпуль.
- Ви, напевно, бачили пост Каті Чілі, де вона написала, що її пісня знову не пройшла нацвідбір і що вона не здивована. Пам’ятаєте, що за пісня була і чому вона не увійшла до лонг-листа?
- Звісно, і я одразу прокоментував її пост. Її пісня була у лонг-листі, який я подав на розгляд "Суспільному". Але після технічної перевірки, яку проходять всі треки, виявилося, що пісню «Вінки» було оприлюднено два роки тому саме в цій версії, і цей ролик є в YouTube, що є порушенням правил. Це прикра помилка, звичайно, але таке буває, всі сторони зрозуміли, що відбулося. Я дуже поважаю Катю і завжди чекаю на нову музику від неї.
Головне питання - де Данилко?
- Раптом що – завжди винен музичний продюсер конкурсу. Але ж ви не один обираєте представників? Хто, окрім вас, приймає рішення?
- Моя робота достатньо об’ємна. Долучати артистів, когось мотивувати, комусь підказати, допомогти обрати пісню, багато чатів, листувань та постійних спілкувань з усіма. Потім прослуховування понад 300 пісень у заявках, аналіз всього цього масиву музики. Формування лонг-листа, який проходить технічну перевірку і який потім голосується командою "Суспільного". Потім ми зустрічаємось на живих прослуховуваннях, іноді під сиренами та з такими небажаними спусками у підвал.
Дуже важливо відчути, що артист хоче сказати, яка в нього енергетика. Мій день народження, до речі, теж цього року пройшов на прослуховуваннях. І потім формується рекомендація з близько 16 найкращих, вони проходять перевірку всіма можливими інституціями на відповідність правилам, включаючи перетини кордонів, дотичність до будь-яких структур, заборонених правилами, і так далі. І тільки після цього команда "Суспільного" проводить збори, на яких обирається десятка, до якої вже немає жодних питань.
Але й тоді все тільки починається: треба ще пройти перевірку штабом самого «Євробачення» - на політизацію в текстах, наприклад. Десь внести разом з артистами правки в текст, десь - переконати комітет, що ми не можемо зовсім ігнорувати події в нашій країні. Роботи дуже багато. І хоча я іноді жартую, що музичний продюсер - це людина, на яку просто можуть повісити всіх собак, мене це не дуже бентежить, тому що я свої функції виконую на максимумі можливостей і відповідаю за свої рішення.
- Вже обрано трійку журі. Усі вже дали свою офіційну згоду?
- Згоди та угоди - не зовсім моя юрисдикція, треба питати у юристів "Суспільного". Але наскільки я знаю, все в нас добре з журі і всі планують бути.
- Незважаючи на те, що цього року було публічне голосування за журі і кожен міг обирати, у мережі все одно піднялася хвиля невдоволених, мовляв, де Тіна Кароль, яке відношення до «Євробачення» має Тарас Тополя… Вам подобається вибір українців?
- Головне питання - де Данилко (сміється)? Ми в цьому схожі з британцями - вони також постійно чимось незадоволені. Українці зробили свій вибір.
- Багато хто висловлював думку, що таке голосування перетвориться на битву фан-клубів артистів. Ви не вважаєте це битвою фан-клубів? І взагалі – а чи є щось погане у такій битві?
- Думаю, фан-клуб - це прекрасно, значить, те, що робить артист, резонує з великою кількістю людей. Нічого поганого тут не бачу, я за будь-який інтерактив і долучення людей до процесу, особливо зараз, коли людям треба щодня якось настрій підіймати. Але й правда в такому твердженні теж є. Кількість фан-клубу не завжди корелює з якістю артиста.
- Чому було обрано варіант, що голосувати можна лише за одного кандидата, а не за трійку? Тобто, напевно, логічно було б обирати трійку журі, а не лише свого улюбленого артиста. Хоча, з іншого боку, все одно моя б трійка відрізнялася, скажімо, від вашої. Ви який варіант бачите оптимальним на майбутнє?
- Для мене самого це дивина. Сподіваюсь, вони це пофіксять наступного року.
- Уявляєте, що буде, коли ми оберемо переможця? Готові до нової хвилі обурених?
- Обурені будуть завжди. А багато хто намагатиметься до себе привернути увагу через такі образи та обурення. Але я вважаю, що найкраще, що може зробити артист, який, на його думку, несправедливо не потрапив у той чи інший лист, - розірвати всіх своїми піснями та концертами. Назвіть десять найпопулярніших артистів України і проаналізуйте, завдяки чому вони стали тим, ким стали. «Євробачення» - потужна та швидка розкрутка, але не єдина.
- Тарас Тополя сказав, що буде дуже прискіпливо вивчати претендентів - їхній творчий матеріал, їхню біографію, їхні заяви, їхню життєву позицію і таке інше. Ви вивчали учасників перед тим, як оголосити список, щоб оминути скандали, які траплялися в минулі роки? Чи це лишили на совісті самих учасників?
- Як я вже сказав раніше - кожен з фіналістів дуже ретельно перевіряється і з музичної точки зору, і з адміністративної. Ніхто зараз не готовий ризикувати і повторювати минулі помилки. Я дуже сподіваюсь, що всі департаменти якісно зробили свою роботу, і цей фінал, нарешті, буде про пісні, вокали, нових артистів, цікаві режисерські рішення. Про вибір людини, яку ми запустимо у вуха світової аудиторії. А не про зашквари і «срачі» між всіма, яких і так вистачає. Нам потрібно виходити в конструктив.
- На вашу думку, чому в Україні «Євробаченню» приділяють аж надто стільки уваги? Навіть війна не стала скандалам на заваді. Багато країн просто їдуть виступити, показати себе, насолодитися музикою. У нас же це завжди перетворюється на якусь трагедію і цькування артистів потім, не дай боже вони займуть якесь не те місце.
- Я думаю, це все частина процесу розвитку країни. Як тільки ми матимемо реальні успіхи на всіх фронтах - у економіці, армії, освіті, геополітиці, енергетиці, медицині, корупцію переможемо тощо - повірте, люди перестануть так багато чекати від музикантів та спортсменів. І перестануть, нарешті, робити з них для себе моральних авторитетів, навіть не знаючи абсолютно цих людей.
У фіналі ідеальний баланс - 5 пісень українською, 5 англійською
- Ви говорили, що краще для «Євробачення-2023» робити трек англійською з українською мелодикою. Чому це краще?
- Можливо, мене не зрозуміли повністю. Немає такого критерію – «краще». До речі, у нас в фіналі врешті-решт ідеальний баланс - 5 пісень українською, 5 англійською, при цьому серед англійських одна з пісень містить український куплет.
Наявність рядків англійською дасть можливість світовій аудиторії глибше сприйняти меседж. Але це лише на папері, де-юре. А де-факто - скажіть це, наприклад, гурту «ДахаБраха», яких прекрасно розуміють всюди через їхню музику та енергетику. На мою думку, будь-яка з пісень у фіналі може представити Україну. Це теж було одним з критеріїв відбору для мене - наявність власної фішки, яка зачепить світову аудиторію.
- А які пісні переважають?
- Скоро все самі почуєте. Але вже зараз можна проаналізувати назви пісень - Stronger, I’m Not Alone, «Квітка», Alive, Heart Of Steel, «Я вдома» - українці, як завжди, явно налаштовані на боротьбу та перемогу.
- Ви як музикант, музичний продюсер нацвідбору яким бачите меседж України на «Євробаченні-2023»?
- Я просто хочу, щоб українська музика стала частиною світового руху, ось і все.
- Ви самі зізнавалися, що за ці місяці повномасштабної війни фактично не написали жодної повноцінної пісні, а ті, що виходять, написані були ще до війни. Не готові вилити почуття в музику? Чи, як у вас виходить, пишете пісні наперед, про майбутнє – і ще не прийшов цей час?
- Думаю, одразу після нашої перемоги мене може серйозно прорвати. Подивимось. Для цього треба спочатку у кожному куточку країни знову відчути свій грунт під ногами. Писати пісні лише для того, щоб заробляти гроші або щоб мене не забули, у мене ніколи не виходило.
- А з Левом щось удвох для себе граєте? Як він переживає ці дні?
- Син навчається в Лондоні в музичному коледжі, прогресує як музикант і як автор. Звісно, він сильно переживає війну. Але для його покоління надважливо зараз вчитись, знаходити себе, отримувати максимально якісну підготовку до життя, вливатися у світовий контекст. Тому що саме вони будуть нашу країну розвивати. На їхніх плечах - майбутнє. Наше покоління тримає країну зараз, а їхнє буде штовхати її вперед та розбудовувати.
Живемо достатньо скромно, так було і до війни
- Ви дали дуже багато концертів для військових. Що вони хочуть слухати?
- Буває по-різному, але їм точно потрібен рок-н-рол, потрібно відволікатись, відпочивати душею. Потрібна жива музична емоція. Ми мало граємо драми, хоча іноді, коли потрапляємо не у поле чи посадку, а у старенький ДК з власною атмосферою, то звучать і «Вітчизна», і «Так добре з тобою», більш камерні номери. Але в кінці кожного сету все одно даєм рок-н-рол, співаємо разом, іноді навіть стрибаємо.
У мирні часи я мріяв, щоб люди, виходячи з наших концертів, певний час відчували, що вони будуть жити вічно. Зараз же мені хочеться, щоб ми разом з військовими добре розуміли, за що ми боремось, і були на одній хвилі тут і зараз.
- Я так думаю, що орден від президента «За заслуги III ступеня» вам - це якраз за ваше волонтерство, допомогу, підтримку військових. Це приємно?
- Так, це приємно. Ми, як і чимало інших музикантів, робимо все, що в наших силах, для наближення перемоги. Звісно, завжди є ті, хто зроблять більше. Але важливо знати, що держава в курсі і розуміє важливість культурного тилу хоча б на рівні відзнак.
Однак зараз найбільша відзнака - це коли хтось з ППО каже: «Ми тепер після такого концерту вдвічі більше ракет зіб’ємо».
- «Ми будемо триматись своїх» - співаєте ви… Хто є ваші люді, крім дружини та сина, звісно?
- Люди, які будуть на нашому боці за будь-яких обставин. Навіть після закінчення нацвідбору (посміхається).
- Ви розповідали, що Земфіра, з якою ви завжди поважали одне одного, товаришували, написала вам однією з перших. На початку війни вона не висловлювала свою позицію відкрито, лише музикою. Тепер співачка прямо на концертах говорить, що її країна знищує Україну і саму себе. Чи писала вона вам ще за ці 9 місяців, запитувала що і як?
- Вона єдина, з ким в мене лишився контакт в Росії, - ми завжди ладили як музиканти. Хоч не робили нічого разом після 2009-го, але тримали один одного в полі зору. Одразу після вторгнення вона написала мені листа. Я не буду, звісно, його цитувати, але, якщо в двох словах, то там було – «Дімон, це пи…ць, чим я можу допомогти?».
- Такі люди, як Земфіра, своїми вчинками здатні щось зрушити з місця у Росії? Чи вона лише поповнить список іноагентів Кремля, як і інші?
- Думаю, єдині, хто зараз можуть дійсно на щось впливати, - наші ЗСУ. Все решта мене давно не цікавить, я не живу вістями з-за "поребрика".
- На початку березня ви перевели сто тисяч гривень з власних заощаджень на допомогу ЗСУ. І це, знаю, не єдиний чек з власного бюджету. Потім вже пішли благодійні концерти, сотні тисяч зароблених на них грошей ви перераховуєте на допомогу. Ви самі з родиною за що живете?
- Ми живемо достатньо скромно, так було і до війни. Багатьох речей, які ми робимо, ми не публікуємо на загал, але ті, кому треба, - все знають. Але тоді, на самому початку, було важливо, на мою думку, дати сигнал: і великий, і середній, і малий бізнеси - всі готові включатись на повну.
Зараз нам вистачає надходжень зі стрімінгів та YouTube на бензин та базові потреби, а смачно поїсти можна й разом з військовими після концерту. Звісно, дорогого алкоголю, нових музичних інструментів чи нового одягу ми собі більше не дозволяємо. Поки йде війна, таких думок навіть не виникає. Я ж подорожую країною скрізь і бачу, що коїться в людей, всі ці села без жодної цілої будівлі - люди втратили все найважливіше. Війна зачепила всіх так чи інакше, на жаль.
- Ваша дружина Оля писала, що ваша родина важко переживає війну. Що сьогодні для вас найважче витримувати?
- Слухайте, всім важко. Але ж надія завжди жива. Скажу краще за позитив. От минулого року ми грали концерт у Херсоні. І декілька днів тому я, нарешті, повернувся туди, щоб зіграти людям під піаніно на генераторі на тій самій площі. Пісня «Триматись своїх» лунала першою, звичайно, після нашого гімну, наживо в деокупованому Херсоні. Такі речі й тримають зараз. Перемога, до якої ти теж трошечки дотичний. Тепер чекаю повернення Маріуполя.
- До речі, вона зізнавалася, що ніколи не була у Британії, США та Канаді і дуже мріє про подорож ними з можливим досвідом роботи та проживання. Здійсните її мрію після Перемоги?
- Обов’язково, як мінімум, будемо подорожувати машиною містечками, каньйонами, лісами та заїдемо у кожен національний парк США!