Зіркові батьки, які виїхали за кордон з початком війни, майже одразу влаштували своїх дітей у місцеві школи. Багато з них кажуть, що такі вимоги – за тамтешніми правилами діти обов’язково мають ходити до школи. Всі, з ким ми розмовляли, запевняють: діти адаптуються швидко, навіть якщо не знають мови.
Звісно, Україна гарантує нашим дітям навчання в дистанційній формі, незалежно від місця, де вони перебувають. Але якщо ви вирішили віддати дитину до школи в країні, в якій нині мешкаєте, - поради зіркових батьків, які цей шлях уже пройшли.
Лідія Таран
Наприкінці липня Лідія Таран вперше з початку війни приїхала з Франції до Києва. До рідного міста телеведуча приїжджала на кілька днів - полагодити вікна і двері, котрі були пошкоджені через обстріли її будинку, взяти техніку для роботи та побачитись з мамою та братом. Через загрозу повторних обстрілів Ліда вирішила поки остаточно не повертатися до України задля безпеки й навчання 14-літньої доньки Василини.
Ліда з Василиною живуть у французькому містечку Нансі. Там Вася ходить до місцевого коледжу.
- В неї є початковий рівень французької. Насправді вона нічого не розуміє. Але вся країна живе в такому шоці, що навчальний шок – це не найбільший шок у її житті. Справиться, - розповідала Лідія Таран в інтерв’ю «КП в Україні». - Вона говорить англійською, але тут ніхто не розмовляє англійською, всі французькою.
За її словами, у Франції дітей в школи беруть дуже легко, але треба певний час, щоб освоїтися. Василина вже адаптувалася.
- У школі є друга мова – англійська. І вони її ніби вчать, але рівень викладання англійської дуже примітивний. Кажу: «Вася, ходи на англійську, ти по ній будеш вивчати французьку», - пояснює телеведуча. - Тобто вони вчать англійську французькою мовою, а вона вчить таким чином французьку.
Юлія Яцечко
Доньки Юлії Яцечко та Анатолія Анатоліча – 11-річна Аліса та 9-річна Лоліта - теж пішли до французької школи. Зрештою, школа і зіграла головну роль у виборі країни, куди родина їхала від війни.
- Коли ми все ж таки зрозуміли, що потрібно виїжджати заради дітей, у нас було тільки два варіанти. Або їхати на захід України, тому що вдома, або у Францію, адже наші діти навчались у французькій школі в Києві.
Але за місяць війни на заході країни так піднялися ціни на житло, що зняти помешкання для нашої великої родини було дуже дорого. І тоді мама Алісиної однокласниці, їхня родина виїхала раніше, запропонувала їхати до них в регіон. Їхня сім’я вже там облаштувалась, і місто із задоволенням приймало українців - люди давали українцям прихисток і адресу для оформлення тимчасових документів, - розповідала Юлія Яцечко в інтерв’ю «КП в Україні». – Дівчата адаптувалися одразу. Вони довго жили перелякані в селі. Лякалися всього. Хоча вибухів там вже не було чутно, але літаки періодично літали. А тут ніби потрапили в цивілізацію. Все спокійно, люди гуляють, погода гарна, всі усміхнені і мають «смішні» проблеми, які в нас були в минулому.
У школу дівчата пішли на другий день по приїзді. За словами Юлі, Лола і Аліса швидко влилися в колектив, адже французька система навчання їм дуже близька і мову вони знають. До того ж, в школі вже навчалися їхні друзі з французької київської школи.
Сніжана Бабкіна
Родина Сергія Бабкіна живе у Німеччині. Як розповіла дружина музиканта Сніжана Бабкіна, їхні діти – 15-річний Артур та 11-річна Веселина - одразу ж пішли до німецької школи.
- Тут за правилами, якщо ти не віддаєш дітей до школи, можуть або депортувати, або виписати штрафи. В Німеччині дуже жорстко з цим, тому коли вони побачили дітей, одразу запитали, який вік, і сказали, що їм треба вчитися, - розповіла нам Сніжана Бабкіна. - І дивним чином у наших дітей з’явилася можливість піти до Школи Монтессорі. Це приватна школа, я не знаю, скільки вона коштує, але кажуть, дуже дорога. Багато німців мріють віддати своїх дітей до цієї школи, але в них не вистачає на неї коштів. Так склалося, що німецькі батьки оплатили навчання 30 українських дітей. І Артур і Веселина дивом потрапили у цю тридцятку.
Як говорить Сніжана, у них вільний підхід до навчання.
- Тобто, хочеш на математику – йдеш на математику. Хочеш замість математики зараз піти в тренажерний зал – йдеш в тренажерний зал. Якщо не хочеш – береш балончик і йдеш розмальовувати фарбами стіни. І у них виростають суперуспішні діти. Це для мене повний розрив шаблону - як так можна! І вони дуже щасливі, - зізнається вона.
Все викладання у школі, звісно, німецькою.
- В інших країнах є інтеграційні школи, ми спілкуємося з іншими батьками, а цих, як сліпих кошенят, кинули і давайте – навчайтеся! – продовжує Бабкіна. - Я у дітей запитую: «Що ви розумієте»? А Артур каже: «Мамо, я розумію, який урок, дивлячись на формули на дошці. Бачу якісь знайомі формули, значить, це алгебра або хімія».
Але от приходить до нас наш хазяїн-німець, я одразу вмикаю перекладач, щоб ми одне одного розуміли, а наша Веселина починає його перекладати. Вона у школі близько 3,5 місяців, а вже починає розуміти німецьку мову завдяки тому, що спілкується у цьому середовищі.
Тоня Матвієнко
Донька Тоні Матвієно та Арсена Мірзояна, 6-річна Ніна, пішла в 1-й клас до британської школи.
- Ніна цього року мала піти в перший клас в Україні, дуже сподіваємося, що у вересні так і станеться. Звісно, ми її готували до цього: цифри та букви знає, писати, читати та рахувати вміє, англійську в садочку вивчала. Якщо з арифметикою зараз у неї немає проблем, то її знань англійської замало, щоб вивчати інші предмети. Але в нашому класі вчителька з Польщі, тому Ніні вона може щось пояснити українською, - розповідала Тоня Матвієнко в інтерв’ю «КП в Україні».
За словами співачки, її дуже тішить те, що Ніна швидко адаптувалася і відразу знайшла друзів.
- Напевно, дітям це простіше зробити, - говорить вона. - Якщо казати про освітній процес - він відрізняється від нашого. У кожної школи своя форма, діти в старших класах можуть самостійно обирати, які предмети будуть вивчати. Також діти в начальну школу йдуть у віці 4-5 років, тому ми одразу потрапили в другий клас, бо Ніні вже 6. Тішить ще й те, що в першу половину дня діти займаються в класі, а в другу - починаються більш інтерактивні заняття: танці, музика, прогулянки лісом. Такий всесторонній розвиток особистості.
Олена Тополя
Сини Олени Тополі та Тараса Тополі – 6-річний Марк і 9-річний Роман - пішли до школи в Америці.
- В нашій школі ми вчимо англійську-британську, а тут – англійська-американська, і вона відрізняється. Але це діти – вони швидко адаптуються. Звісно, вони мало що поки розуміють, але на пальцях, жестах добре з усіма спілкуються, - розповідала нам Олена.
Нині у хлопців канікули, але вони їздять у літній табір.
- Вони їздять у табір, там спілкуються з дітьми. І все у них наче добре. Марк, мені здається, навіть швидше схоплює англійську мову, ніж Роман. Вони перелаштовуються на трохи інший менталітет, вивчають мову, іншу культуру. Це хороший досвід, який допоможе їм у майбутньому.
Санта Дімопулос
Санта Дімопулос вирішила влаштувати 13-річного сина Даніеля в школу за кордоном – артистка обрала приватний французький навчальний заклад Nice International School.
- Я знову на півдні Франції і намагаюся зробити спробу №4 у пошуку житла. Сім’я залишилася в Африці чекати, поки я щось знайду. Я махнула б рукою на Францію, але вже влаштувала Дені в Nice International School і навіть частину сплатила. Пропозицій мало, ціни - космос, якщо об’єктивно, хороших варіантів немає. Хочу додому, – зізналася Санта в Instagram.
Школа була заснована в 1976 році і є провідним навчальним закладом для дітей у віці від 4 до 18 років. Більшість вчителів - британці, американці та французи.
Оля Полякова
17-річна дочка Олі Полякової Марія з вересня буде навчатися музиці у Лондоні. На своїй сторінці в Instagram вона оприлюднила лист, який прийшов їй з навчального закладу.
Загалом же Марія мріє навчатися у Берклі в Бостоні, але навчання там коштує дуже дорого – понад 40 тисяч доларів. Як зізнавалася Оля, сьогодні у родини немає змоги оплачувати їй таке дороге навчання. То ж наступного року Маша спробує отримати грант на навчання в омріяному Берклі.