Яке кіно ми дивитимемося у найближчому майбутньому? Наприклад, незмінний суддя проєкту «МастерШеф» Ектор-Хіменес Браво разом з британським режисером Тоні Хайнтафом готує документальний фільм про те, як українці воювали на кулінарному фронті. Стрічка буде про людей, які, не дивлячись на небезпеку, продовжували готувати, ризикуючи своїм життям, для військових, поранених і цивільних. Її покажуть на Amazon, Netflix, по телебаченню у Великобританії та США.
У свою чергу медіагрупа Starlight Media організувала Starlight Doc, який нині займається розробкою документального контенту про війну в Україні та її героїв. Кіно зніматимуть як для українського глядача, так і для світових платформ.
Ми поговорили з очільницею Starlight Doc, виконавчою директоркою телеканалу ICTV Анастасією Штейнгауз про те, якими будуть наші історії.
Те, що ми зробимо зараз, дозволить зберегти національну пам’ять про війну
- Анастасіє, наразі над якими документальними проєктами ви працюєте? Про що ваші історії?
- Шість наших проєктів вже знаходяться на етапі активного предпродакшну та заходять у зйомки. З них чотири - присвячені різним людям та професіям, що у своїй роботі та житті зіштовхнулись з війною обличчям до обличчя.
Один із таких прикладів - фільм про журналістів на війні. Ці люди не захищають нас зі зброєю у руках, але щоденно вони виконують свою місію на інформаційному фронті.
Ми всі розуміємо, що, враховуючи специфіку цієї війни, кількість пропаганди та фейків, що створюються агресором, та роль, яку ворог відводить інформаційним операціям, - це по-справжньому важливий фронт захисту безпеки нашої країни.
Ще один проєкт - 9-серійний документальний серіал, в якому ми хочемо комплексно розкрити історію гібридної війни Кремля. В кожній серії ми поетапно показуватимемо історію її творення та розвитку - від узурпації Путіним влади до подій сьогодення. Ця документальна робота допоможе відкрити нові факти та ширше подивитися на картину російських втручань та злочинів. Виявиться, що війна в Україні - хоч і найболючіша для нас, але лише частина пазлу, в якому є і війна у Сирії, Грузії, вибори Трампа у США і багато іншого.
Над ще одним проєктом ми працюємо разом із британськими колегами. Він про те, як комік-мрійник змінився на тлі свого президентства, та про людей в його команді, що стали головними політиками світу та лідерами у цій війні. В ньому також йтиме мова про першу леді, людину, яка завжди була партнером Зеленського - в комедії, в телевізійному бізнесі, і тепер у президентстві. Вона весь час була членом його професійної команди, і я думаю, це відрізняє її від багатьох перших леді світу.
- На ваш погляд, які теми будуть затребувані глядачем? Бо ми всі зараз бачимо війну на власні очі, жахіть вистачає і в новинах.
- У нас є гіпотеза, що для того, щоб дивитись на настільки драматичні для нас події, людям потрібно відступити від цього болю на крок у 10-20 років. Те, що ми зробимо зараз, дозволить зберегти національну пам’ять про цю війну. Ми сподіваємось, що усі фільми, які робимо ми та наші іноземні колеги, з плином часу стануть відеопараграфами в історії. Сучасними, аудіовізуальними формами «підручників», що і через 80 років мають нагадувати всім про справжній жах, що спричиняють війни та диктаторські режими.
Поки ми концентруємось на іншій місії - донесенні правди про цю війну світу. Наш основний пріоритет - розповісти ці історії глядачам в інших країнах, щоб вони змогли побачити все, що відбувалось і відбувається, нашими очима.
Ми розуміємо, що навіть з урахуванням всього геополітичного впливу та підтримки наших партнерів, контекст у кожній країні свій. Те, як громадяни умовно Німеччини, Італії чи Франції бачать цю війну, залежить від цього контексту.
До того ж ми маємо визнати, що українське питання зійшло з перших шпальт іноземних медіа. Це реальність, і якою б прикрою для нас вона не була, вона типова для сприйняття всіх війн, що відбуваються не в країні глядача. В тому числі й через це ми віримо, що створення таких продуктів про війну в Україні для іноземних країн - по-справжньому важливо.
Що буде актуальним найближчим часом для українського глядача? Мені здається, що зараз немає чіткої відповіді на це запитання. Навіть з телевізійної точки зору, враховуючи обсяг міграції та соціально-демографічні зміни, нам поки що нема до чого посилатись в такому прогнозуванні.
- Кого з режисерів залучаєте?
- Кожен наш проєкт має свого продюсера й свою креативну групу. У команді є співробітники Starlight Media, які раніше робили зовсім інші формати контенту. Але робили по-справжньому професійно та круто, тому ми не сумніваємося, що документальні проєкти для них стануть новим телевізійним етапом розвитку. Ми працюємо і з зовнішніми авторами та готові співпрацювати з будь-якими українськими професіоналами, які принесуть нове бачення. Також ми відкриті до співпраці з колегами з інших держав, пропозицій документальних проєктів від авторів, режисерів та продакшн-компаній. Можна звертатися з пропозиціями безпосередньо до мене.
Виключення з цієї відкритості до міжнародного партнерства - громадяни країни-агресора. Нещодавно ми відмовилися від вигідної партнерської пропозиції щодо виробництва документального фільму через те, що наші іноземні партнери наполягали на залученні до проєкту російського, хоч і опозиційного, режисера. Ми вважаємо, що зараз не час для таких рішень та напівтонів.
Нам, звичайно, хотілося б, щоб ці історії були розказані, перш за все, українськими авторами, бо неможливо на словах пояснити ті відчуття, які переживають українці. Навіть ті з них, що на момент 24 лютого перебували не в країні.
Усі хочуть зрозуміти, як працює російська пропаганда
- Ви поки зосередитеся на документальних стрічках чи є плани й про художнє кіно про війну?
- У нас є декілька художніх серіалів про війну, які ми обговорюємо із західними партнерами. Але сьогодні художні історії - не наш головний фокус. І на це є ряд причин, одна з яких – бізнес-обставини.
Ми не сумніваємося в тому, що про полк «Азов», Маріуполь, російський корабель і багато інших героїчних подій цієї війни будуть зняті безліч повнометражних високобюджетних фільмів у світі. Ми впевнені, що Голлівуд буде «кусати лікті» та перекуповувати ці історії, щоб зробити яскравий і якісний матеріал. Але на це потрібен час та перемога.
- Мова йшла як про власні розробки вашої команди, так і про проєкти, що створюються за запитом європейських продюсерів і реалізовуватимуться в кодевелопменті та копродакшні. Що цікаво про нас Європі? Які ці запити?
– Ми отримуємо дуже різні запити. Але бачимо два напрями, які цікавлять наших європейських партнерів. Перший – це пропаганда, як вона влаштована в росії, і як ми з нею боремося. Усі хочуть зрозуміти, як це працює, наскільки зомбоване російське суспільство і як це відбулося, враховуючи, що до відносно недавнього часу росіяни мали доступ до діджиталу, інших медіа і не були за інформаційною залізною завісою. Це цікавить різних глядачів з різних країн.
В цій темі нам немає рівних, адже 8 років поспіль телеканал ICTV має два проєкти – «Антизомбі» та «Гражданская оборона», які розвінчують російські фейки й по факту є унікальними. Тепер запит світу на схожі формати зросте.
Також наших європейських партнерів цікавлять історії окремих міст – таких, як Буча. Адже рівень звірства, який вчинили російські окупанти, поза межами сучасної свідомості. Світове цивілізоване суспільство не може усвідомити, як у XXI столітті могло статися те, що сталося.
– Що стосується копродакшну - європейці починають знову заходити на наш ринок?
– Європейці зацікавлені в історіях про нашу війну, але для них копродакшн – це спільний креатив та продюсування. Зйомки та безпосередній продакшн робляться, звичайно, в Україні. По-перше, тому що ми тут знаходимось, а вони - ні.
По-друге, навіть до війни для будь-якого європейського чи американського гравця питання страхування співробітників проєкту було дуже важливим. Жоден серіал Netflix, жоден голлівудський фільм чи рекламна кампанія, які вироблялися в Україні чи на будь-якій іншій території, не заходили у знімальний процес, не маючи повної страховки проєкту. Війна у країні - це форс-мажор для будь-якого контракту, тому світові гравці не підуть на цей ризик.
Є, звичайно, окремі випадки, як, наприклад, американський режисер, що декілька місяців волонтерив в Україні, чи сценарист «Карткового будинку» Бо Віллімон, який приїжджав до Бучі й робив якісь підготовчі роботи для свого фільму. Але це приватні ініціативи. У копродакшні, коли партнер - юридична особа, для них це про спільну розповідь історії, спільне представлення цієї історії поза межами України, а для нас - це власне про саме виробництво.
У наступних сезонах «Холостяка» уже не бачать нікого, крім воїнів ЗСУ
- Кажуть, що у нас тепер можна створити свій всесвіт кіногероїв, крутіше ніж навіть у Marvel. Що скажете ви?
– Нам здається несправедливим, що всі діти, підлітки та потім дорослі, якими вони стають, бачать приклади тільки вигаданих, несправжніх супергероїв, які, до речі, були створені після війни в іншій державі, з іншою культурою та запитом. В той час коли в нашій історії була своя Січ, свої козаки - і круті, і реальні. Власне тому, ще до війни, ми створили серіал «Козаки. Абсолютно брехлива історія».
А зараз, мені здається, що воїни ЗСУ, ТрО, інших легіонів та спецслужб, які захищають країну, а також медики, волонтери, пес Патрон та інші хвостаті сміливці вкотре довели існування в Україні справжніх супергероїв. І ще багато наступних поколінь житимуть із цими героями. Включно з іменами тих, про кого поки що не можна розповісти.
До того ж наші колеги по групі у наступних сезонах «Холостяка», наприклад, уже не бачать нікого, крім воїнів ЗСУ. Тому що надто очевидно, хто тепер найкрутіші хлопці.
- Були думки, щоб в телемарафоні «Єдині новини» пустити документальні фільми, лайфові історії про військових, медиків, рятувальників, а також концерти. Як ви гадаєте, що можна було б додавати в телемарафон, щоб трішечки розбавити цілодобові новини?
- Марафон створений і робиться величезною кількістю журналістів, операторів, режисерів цілодобово, тому що важливо, щоб уся країна та світ були коректно поінформовані про те, що відбувається. Це особливо важливо через специфіку цієї війни, у якій інформація стала зброєю з величезним впливом.
Але при цьому ми бачимо, що у людей психологічно є потреба видихнути. Хтось цю потребу задовольняє контентом на наших «сестринських» телеканалах, хтось читанням чи переглядом кіно. Під час війни Новий канал, наприклад, став каналом №1 саме тому, що в перші ж дні війни було прийнято рішення транслювати контент для дітей, підлітків та сімейного перегляду. Щоб навіть знаходячись в бомбосховищі, можна було відволікти дітей від страшних подій довкола.
В рамках марафону, де цілодобово йдуть новини, є певні обмеження щодо того, який контент буде доречним. Але будь-який розважальний контент, який має в основі показ та посилення української національної ідентичності, підтримку нашого суспільства, мені здається, був би органічним і прикрасив марафон «Єдині новини».