25 лютого Сергій Бабкін представить новий альбом із космічним звучанням «Космотато». А оскільки музикант завжди має цікаві пояснення його творчих задумів, ми розпитали його особисто.
«Хочу заспівати з донькою на концерті в Харкові»
– Сергію, цікава назва – «Космотато». Таке враження, що це маленький Єлисей надихнув на цей альбом.
- Ні. По-перше, зібралося достатньо пісень, і я зрозумів, що треба випускати альбом. Їх 13, а це цілком прекрасна кількість треків для альбому.
- Щасливе число?
- Так вийшло, що їх саме 13. Чудове число, прекрасне тим, що означає початок наступного циклу. Цикл у нас – це 12: 12 годин, 12 місяців, 12 зодіакальних сузір'їв. До речі, це і мій 13-й альбом, і зі Сніжкою ми 13 років у шлюбі.
- А що означає "космотато"?
- Років 5 тому мій чудовий фан-клуб, мої чудові дівчата, подарували мені дуже круту футболку. Вона чорного кольору, на ній білим надрукований космонавт у скафандрі, що сидить у позі лотоса, на грудях написано СБ, а під ним великими літерами – космо тато.
Я зрадів страшно, носив довго. Але як буває - ти носиш-носиш-носиш, а потім з'являється щось новеньке, і ти цю річ акуратно складаєш у шафу.
Альбом мені хотілося назвати не якоюсь назвою однієї пісні, а якось особливо. Як було з «Музосферою» - коли альбом має свою назву. Довгий час не міг нічого придумати, розбирався - а що поєднує ці пісні, почав їх колупати, прослуховувати, прочитувати. Але часто все вирішується само собою, приходить, коли треба. Якщо ти даси час, не будеш жадібно чекати - все прийде, а коли чекаєш, воно від тебе тікає. Тому я вирішив розслабитися та відпустити.
І ось, перебираючи речі у шафі, дивлюся – футболочка, розгортаю її, а там – космо тато. Кричу Сніжані: «Дивись, ось і назва альбому».
– Витягли назву з шафи.
- Виходить, дівчата, подарувавши мені футболку, подарували мені і назву майбутнього альбому. Але тоді про це ніхто навіть не здогадувався. Це час знав - ось так заздалегідь підкинув ідею на майбутнє.
- Альбом якою мовою? Українською, російською чи мікс пісень?
- І українською, і російською. Плюс є бонус – трек навіть англійською. Це пісня "Because you love", яку ми записали разом із Веселиною.
«Космотато» – це як нові композиції, які ще ніхто не чув, так і збірник пісень, що виходили окремо синглами. Наприклад, «Привіт, Бог» якось вийшла сама собою і до жодного альбому не увійшла. Або – «Крізь твої очі», яку співав на нацвідборі на «Євробачення». Або ж – «Ще осінь зовсім молода». Пісні вже 11 років, а студійного запису так і не було, вона є лише на записі з концертів. Люди запитували, тож вирішив записати її на студії.
Є ще класна пісня «Тарган» – я її писав для мультика. Дуже її люблю, вона прикольна, легенька.
Ми зробили трохи інший мастеринг, щоб пісні звучали інакше, дали їм нове народження.
- Потім – у тур?
- Хочемо зіграти у великих містах. Леся Патока робить нам костюми. Це такий наш бзік (сміється).
Загалом так було і з піснею англійською. Розумію, яка у мене англійська. Але в мене була мрія заспівати разом із Веселинкою.
- Вона з вами теж у тур поїде, щоб співати цю пісню разом?
- Ні, в тур вона не поїде. Хочу, щоб вона виступила на концерті у Харкові. Може, я її вламаю, бо вона не хоче. Була маленька, виходила з радістю на сцену, стрибала, підспівувала, а зараз подорослішала, і все. Дякувати Богу, вона записала зі мною пісню - це вже велике щастя для мене.
– Їй не подобається публічність?
- Якось так. Юнацькі сором'язливості. Потім, може, знову захоче. Хоча написати та заспівати пісню англійською – це її ініціатива, вона захотіла.
Круто, що у "5'nizza" почався якийсь рух
- У вас є пісні різними мовами, вам якою краще пишеться - російською чи українською? Багато музикантів кажуть, що можуть писати або однією, або іншою, залежно від того, якою мовою їм думається.
- Я вдячний Богу, що якось до мене прийшло бажання писати пісні українською мовою. Найперша, здається, «Я не той», ми її досі виконуємо на концертах гурту "5'nizza". Вони з'являлися потроху, і я дуже радів цим моментам.
Десь бралося. Хоча у мене української бази взагалі немає. База української мови – це 4 роки навчання в Інституті мистецтв на театральному. Вистави, пісні – все було українською. Мабуть, усе, що я читав, чув, грав, залишилося в мені.
Так приходять думки. Зараз чомусь частіше приходять українською. Можливо, я вже розкрутив себе. Та й української стало більше звучати, сам став більше на ній розмовляти. Не скажу, що я думаю на українській мові, але мені приходять якісь слова, словосполучення, фрази, підказки, а я потім беру їх і розвиваю. Думаю, чи можна так сказати, а чи є таке слово. І це дуже цікавий процес.
Я вже навіть можу деяких своїх друзів поправляти, підказувати – а як правильно сказати, а чи правильне розуміння, а які ще є слова… Кльово, що можу ще комусь допомогти з українською мовою.
- Нещодавно в інстаграм-сторіс ви показували спільну репетицію з ексколегою із групи "5'nizza" SunSay. Що готуєте? Чекати на нові концерти?
- Все залежить від організаторів, у гурту "5'nizza" ж немає свого продюсера. Є Ніна Марченко – директор SunSay, є Сніжана Бабкіна – директор Сергія Бабкіна. Тому схема – а давайте зробимо собі концертик – не працює.
Якщо є запит, чи є організатор, який бере на себе всі організаційні моменти, ми граємо. Якщо ні – не граємо. Репетируємо, творимо, іноді збираємось разом.
Зате круто, що у "5'nizza" почався якийсь рух. Думаю, випустимо EP, три пісні вже точно є (EP – це мініальбом, що містить від 2 до 8 треків. – Авт.). А, може, і цілий альбом – четвертий. Я мріяв, щоб "5'nizza" мала хоча б три альбоми, а ми вже виходимо за рамки і думаємо про четвертий. Дай Боже. Записали дві пісні, саунд продюсував Женя Філатов.
Загалом зараз поки що записуємо, а далі дивитимемося – може, з'являться ще цікаві пісеньки, які нам обом подобатимуться. Тому що буває так, що Андрюсі подобається пісня, а мені не дуже, здається прохідним варіантом. Чи навпаки. А важливо, щоб обом подобалося.
- Після виступу на День Незалежності на «Олімпійському» ви говорили, що запам'ятайте це на все життя. Бажаєте зібрати «Олімпійський»? Які у вас були відчуття?
- Відчуття були чудові. По-перше, до цього я ніколи не співав на «Олімпійському». По-друге, це був сам із себе великий день, 30-річчя незалежної України. Для кожного це була особлива подія. Хоча, можливо, для всіх і по-різному – хтось просто прийшов як на роботу, хтось уже робив таке і прийшов із думкою «ну ще раз виступлю». А для мене, який вперше зробив крок на цю сцену, - це було вау. Було і страшно, і хвилююче, водночас намагався почуватися вільно.
Чи хотів би я концерт на «Олімпійському»? Я про це не думаю – хочу чи не хочу. Якщо так станеться в житті, що так сильно розвинеться успіх і популярність і ми зможемо собі це дозволити, то чому б не зібрати на «Олімпійському»! Я не буду проти, якщо це буде логічним, виправданим, не натягнутим, не з пальця висмоктаним.
Взяти, наприклад, «Океан Ельзи» - вони ж із самого початку йшли як стадіонна група у якомусь сенсі. У них і пісні такі. Як на мене, є пісні стадіонні, а є камерні.
Але зараз мені є про що думати, куди спрямовувати сили, енергію, думки. І точно не в напрямку – а коли ж я виступлю на «Олімпійському», що для цього потрібно зробити, куди піти, як стати. А станеться так - чудово, буду тільки радий.
Може, для "Ліги сміху" потрібен іншого плану тренер
- Як після операції на оці самопочуття? Далі можна жити спокійно?
- Уже давно все добре, дякувати Богу. Нещодавно Єлисей знайшов окуляри, які мені прописали надівати ще до операції, і каже: «Тату, окуляри не забудь надіти». Щовечора я читаю йому розповіді чи казки, і він починає мені їх надівати.
- Єлисей розумничок, переживає.
- Так, він дуже турботливий. Іноді підходить і каже: "Тату, не переживай, все добре".
- Чому вас немає у цьому сезоні «Ліги сміху»? Набридло чи є інша причина?
- Не знаю, це завжди пропозиція з боку програми. У мене було бажання попрацювати з «Ветеранами Космічних Військ», моєю улюбленою командою, – і у мене було таке щастя, я був їхнім тренером. У другому сезоні були новачки – теж було цікаво.
Може, для шоу потрібен іншого плану тренер - я ж ні з ким не лаюся, не скандалю, реагую, тільки коли мені справді щось подобається. Коли мені смішно - сміюся від душі, регочу, мене просто розриває на шматки, і мені все одно, як я виглядаю на екрані. Коли страшенно нудно - сиджу і нудьгую, потім і нічого сказати, адже воно не чіпляє. Не все ж таке смішне, не всі ж такі діаманти.
- Підбиваючи підсумки року, ви зізналися, що 2021-й у вас асоціюється із «Вона знає». Чому саме з цією піснею?
- Вона дуже багато звучала, вона особлива, хоч і не встигла обзавестися кліпом. Ми навіть розробляли ідею, і не одну, але все так і не пішло далі. Але пісня настільки самодостатня, що довела – кліп їй і не потрібний.
І, виходить, «Вона знає» – єдина пісня, яка вийшла у 2021 році. Хоча пісні готові вже були – бери та випускай. Але, з іншого боку, було багато іншого - спекотне фестивальне літо, «Ліга сміху», «Маска» з моїм Тигром. Потім почав займатися альбомом.
«Якщо комусь наші одкровення не подобаються - це нормально»
- Ви завжди дуже відверто розповідаєте про своє особисте життя. Багато хто таке розповідати не став би. Потім не шкодуєте про свої одкровення ?
- Ні краплі! Що далі, то більше хочеться бути відвертим, таким, яким ти є, нічого не ховати. І про стосунки розповідати – як буває. Ми просто такі люди – інакше не можемо. Буде дуже видно, якщо ми почнемо грати, хоч ми актори не погані, зіграти можемо. Але ми приймаємо бік, коли краще казати правду.
Мене прямо бісить, коли починають щось вигадувати, висмоктувати те, чого немає.
- Або коли всі намагаються зображати із себе ідеальних.
- Іноді аж нудить від цього. А якщо комусь одкровення не подобаються – ради Бога. І це нормально – не всім все має подобатися. І я розумію, чому не подобається. Тому що треба розбиратися в собі.
А ми показуємо, що не треба нічого ховати, навпаки, треба витягувати і дивитися, розглядати – а чому так, а що заважає, шкодить, а як цього позбутися. Багато хто цього не хоче. Багатьом подобається закривати всі переживання в собі, щоб здаватися іншими людьми, щоб, не дай Боже, не подумали, що вони якісь не такі.
- Так, багато хто страждає від цього - а що люди скажуть, а що про мене подумають.
- Так. Мама мені постійно в дитинстві говорила: «Боже, що ти одягнув, які штани, жах, а що люди скажуть! Сергію, ну подумай, на тебе ж люди дивитимуться». Мені вже 43 роки, мамі – 70, а вона досі каже: «Сіренький, ти що босоніж ідеш, ну навіщо ти це робиш, ну люди ж дивляться!» Або: «Штани в тебе подерті, не можеш нормальні вдягнути» (сміється).
- Ви кажете, що зараз у вас із Сніжаною все ідеально.
- Ні, не говорю, що все ідеально. Ніхто не Вуді Аллен (усміхається).
- Тоді як будуєте життя, щоб жити щасливо?
- Потрібно прислухатися – а це дуже складно. У нас також іноді бувають якісь сутички. Будинок, дітки, турботи день у день, і все ніби однаково, буває якась незадоволеність, здається, щось не так. І це нормально. Раніше частіше виїжджали на гастролі, зйомки, це своя романтика. Нині рідше. Тому трішки не вистачає енергії, яка тебе надихає.
Але найголовніше - ми намагаємося дуже чуйно сприймати одне одного. Любити одне одного – а це значить поважати одне одного, особистий простір. Вона не повинна бути такою, як ти, а я не повинен бути таким, як вона. Ми повинні знаходити гармонійні орбіти, щоб співіснувати.
Важливо вміти поступатись і водночас бути уважним, коли треба підтримати, допомогти. Тут немає якихось правил, це все дуже тонко, хаотично, треба бути уважним, чуйним, чути, слухати, любити, вміти прощати, прибирати своє невдоволення, менше жалості до себе коханого. Потрібно вичленяти із себе руйнівні моменти.
Потрібно прожити життя так, щоб зрозуміти, хто ти і що тобі по-справжньому важливо та цінно!