20 січня в кінотеатрах стартує романтична комедія «Любов і блогери», «заснована на життєвих подіях». Євген Таллер, співпродюсер та співрежисер фільму, каже, що саме так все і є – адже всі герої та історії взяті з нашого з вами реального життя. До того ж, вперше в українському кіно на одному знімальному майданчику чудили як популярні артисти, так і відомі блогери інстаграму та популярні персонажі з ТikТоk.
З Євгеном Таллером ми обговорили всі найцікавіші та закадрові моменти. І не лише в кіно, а й у мережі.
Наголошували на народному гуморі
- Женю, ви знаєте свою картину найкраще, тому розкажіть щось таке, що захоплює, щоб глядачі пішли в кіно.
- Ваша фраза «ви знаєте свою картину найкраще» - стовідсоткове влучення, тому що з мене вже сміється вся знімальна група і режисер монтажу. Я дійсно цитую фільм «від і до», і якщо, не дай Боже, пропаде звук, можу продублювати кожен шматочок, навіть – інтонаційно.
Чому треба прийти? Як мінімум тому, що це перша українська комедія, зроблена не за класичними шаблонами, адже ми залучили персонажів з інтернету. І це не лише блогери, а й мемні персонажі, які були дуже популярними у мережі.
У нас є прекрасна бабуся, яка каже: «Боже, яке кончене». Це відео вірусилося у ТikТоk дуже тривалий час, а ми її знайшли, привезли з іншої області та спеціально під неї зняли сцену.
Знялася у нас і прекрасна Людмила Миколаївна, яка в інстаграмі популярна зі своєю донькою Зірочкою. Ці люди – не актори, але вони дуже багато додають колориту в фільм та передають особливу атмосферу. А ми якраз і наголошували на суперзрозумілому, народному гуморі.
Якщо поїхати, скажімо, до Полтавської чи Миколаївської області і подивитися, як люди розмовляють та жартують, то у нас вийшло чітке влучання. За це велике спасибі нашому сценаристу Олексію Приходьку, який писав усі три частини «Скаженого весілля». Ми, власне, саме шукали того, хто чітко розуміє і вміє писати народний гумор. І так само, якщо змушувати актора говорити суржиком, слова з якого він ніколи не використовував, це буде неправдоподібно і не спрацює.
- А що спрацює у цій комедії?
- Ми об'єднали дві протилежні планети – блогерів та іменитих акторів. По-перше, такий каст одразу закриває широку лінійку цільової аудиторії. Для молодших глядачів у нас є блогери - Аня Трінчер, Богдан Шелудяк, Віка Маре, а для аудиторії доросліше - прекрасний Назар Задніпровський, неймовірна Ольга Сумська, Анатолій і Таня Зіновенко, Катя Кістень.
По-друге, вони здорово один одного доповнювали. Це було видно навіть під час знімального процесу. Коли в кадрі були тільки блогери, вони розслаблено грали, їх постійно треба було підбадьорювати, десь - навіть батогом, щоб грали краще. Але як тільки в кадр входила, наприклад, Ольга Сумська, у них одразу ж вмикався азарт, вони мимоволі починали грати краще, додавати якісь свої фішечки.
Ну а нашим народним зіркам дуже великий респект за те, що вони не тиснули в кадрі на блогерів, не пожирали їх своїм бекграундом, навпаки, тягли до себе, допомагали, давали поради, щоб результат був кращим.
Мені здається, цей фільм має сподобатися нашому глядачеві.
– До речі, судячи з трейлера, мені за духом картина нагадує «Скажене весілля». Може, тому що сценарист у вас той самий?
- Думаю, якщо взяти пісні Діми Монатика, то всі вони асоціюватимуться з його творчістю. Або якщо автор, який пише для Макса Барських, підготує пісню для іншого артиста, у ній все одно простежуватиметься певна схожість.
У нас абсолютно інша історія та сюжет. Звичайно, коли ви бачите у трейлері Назара Задніпровського чи Інну Приходько, одразу йде відсилання до франшизи «Скажене весілля». Але крім деяких акторів, які грають і там, і у нас, більше жодної подібності немає.
Історія взагалі про інше місце, інших людей, іншу мову, і я не сказав би, що їх можна порівнювати.
«У нас - протистояння нових медіа проти старих»
- Події розвиваються у провінції. Чому в нас усі комедії будуються на стьобі з провінції? Провінція показується як глухе село, де живуть якісь неосвічені люди. Чи глядачеві подобається над цим сміятися?
- Будь-яка комедія чи жарт майже завжди будується на якихось недоліках чи протистояннях, щоб зачепити глядача.
Спочатку у нас був не той задум і сценаристи. Була ідея зняти фільм про антикризового менеджера в інфлюєнс-маркетинговому агентстві, який допомагає блогерам впоратися із ситуацією після гівевею (це розіграш чи вікторина в інстаграмі, для участі в якій потрібно виконати низку певних умов, щоб отримати приз. – Авт.). Я ж вам зараз зламав мозок?
- Майже так!
- Тому що мені зламали, коли до мене прийшли із таким концептом. Я розумію, що широкій аудиторії це не близько. А провінція – це суперзрозуміло та близько.
Я, наприклад, теж родом з невеликого міста Первомайськ. Усі свята, вихід ведучих під фанфари, останні дзвінки, дні міста – я їх особисто вів та знаю, що це таке. Повірте, я зараз приїжджаю до себе у місто – і там нічого не змінилося. І це непогано! Ніхто не насміхається. Але це "улибає", бо такі моменти є суперколоритними.
Комедії будуються на якихось масових речах. Якщо столиця приїжджає до провінції – це конфлікт, і – навпаки.
У нас це протистояння нових медіа у вигляді блогерів проти старих медіа – регіонального телеканалу «Кагапличчя», на якому працює незмінна ведуча Віолетта Гикало та топить за свого кандидата.
Тому не можу сказати, що тут у центрі стоїть гумор та глузування з того, як живуть жителі провінції. Тут якраз баттл між новим поколінням та тими, хто живе у невеликих містечках.
- Тобто ніхто не образиться?
- Все ж таки наші історії взяті з життя. Коли я навчався в університеті і приїжджав додому в рваних джинсах, мені кожна четверта людина казала: «Тебе що, собака покусала? Давай ми тобі залатаємо». Їм здавалося, що це дуже смішно. Ніхто ж ці фрази не вигадує навмисне. Отже, практично все побудовано на тому, що ми коли-небудь бачили або чули. Якісь сцени взяті з мого життя, сценариста та співпродюсера Вови Остапчука.
- А тема виборів – це виграшна тема у кіно?
– Не можу однозначно відповісти на це запитання. Ми самі довго думали про те, як на це відреагує українська аудиторія, чи ця тема викликає сміх чи вже певною мірою роздратування.
Мені здається, бокс-офіс та збори покажуть, але ми не робили на цьому великого акценту.
«Любов і блогери» - це насамперед пригодницька комедія, де є кохання, стосунки та трошки виборів. Вони, можливо, займають відсотків десять всього фільму. Решта - це про взаємини.
Гонорари народних артистів вищі, ніж у блогерів
- Зізнайтеся, блогери працювали за гроші чи за їжу ?
- Я – завжди за те, щоб усі працювали за гроші. Це важка праця, зміни були по 14-16 годин, тож, звісно, блогери знімалися за гонорар.
- Хто обійшовся вам дорожче – наші народні чи блогери?
- Тут все ж таки трохи інша ситуація. Якби ми прийшли до блогерів за рекламою в їхньому інстаграмі, вони були б дорожчими, ніж народні артисти. А оскільки вони займалися не своєю прямою діяльністю, а акторською, в якій вони ще не суперсильні, звичайно ж, гонорари наших народних акторів були вищими.
- Що дають людям з інстаграму зйомки в кіно?
- Мені здається, це вихід за рамки онлайн-простору, в якому вони – королі. Вони популярні в інстаграмі або TikTok, але у них не так багато офлайн-проектів. А це класна можливість виходу з платформи, де ти і так суперуспішний, і спробувати себе в іншому.
Блогери - це про челендж, тому, думаю, для багатьох запрошення на кастинг було і викликом - а чи зможу я?
Ми мали великий п'ятиденний кастинг, у якому брали участь близько 50 блогерів. Я не хотів складати каст, орієнтуючись лише на кількість підписників. Так, вони могли дати кіно багато своїх плюшок та бонусів, але якби вони зіграли огидно, то вже на другий день прокату всі сказали б, що це дивитися не можна.
Тому ми обирали тих, хто має акторські задатки на рівні.
- Ми вже зрозуміли за тизером, що Міла Куніс та Ештон Кутчер не приїхали. Хто були ці люди у ролику?
- Так співпало, що на майданчику я побачив актора, який неймовірно схожий на Ештона Кутчера. І одразу ж попросив нашого кастинг-менеджера підшукати акторку, схожу на Мілу Куніс. Так ми і зняли наше вірусне відео, яке розбурхало українські ЗМІ.
- Хто вони?
– Чесно, імен не знаю. Це люди, які періодично знімаються у якихось груповках, маленьких епізодах, вони не з акторської тусовки.
- У фільмі грає дружина Вови Остапчука – Христина. Вона кастинг проходила?
- Через ліжко, як каже сама Христина (сміється). Отак перший раз у житті пройшла кастинг і не соромиться про це говорити.
Христина в онлайн-режимі записала відео для кастингу, оскільки має дуже маленьку роль. Причому Вова сам просив, щоб самопроби були.
«Ми писали ролі відразу під акторів»
- Ви з Вовою обидва продюсери. Хто із вас за що відповідає?
- У нас трішечки розділилися зони та обов'язки на самому знімальному майданчику. Я – продюсер та співрежисер, Вова – продюсер.
Ми обидва молодці та обидва красені (сміється). Все робимо спільно. На мені, напевно, більше маркетинг, оскільки у мене інфлюєнс-маркетингове агентство (Таллер - засновник агентства WhyNot? Enot, яке, зокрема, спеціалізується і на роботі з блогерами. - Авт.), і ми неодноразово займалися просуванням інших фільмів - у нас вже були кейси, коли ми робили промокампанії для кіно. На Вові дуже багато було домовленостей із артистами щодо саундтреків, які будуть в нас у фільмі.
У нас знялися Вєрка Сердючка та мама. Ми це не анонсували, залишили цей сюрприз глядачеві для подиву у кінотеатрах.
- Чи були ті, кого ви запрошували, але вони відмовилися?
- Було кілька блогерів, які відмовилися лише тому, що не були готові виділити 20 днів на зйомки. Хтось казав, що він і українська мова – речі несумісні, тобто людина не володіє мовою настільки, щоб вільно грати в кадрі і бути органічною.
Із професійними акторами інша історія. Для Сумської ми писали роль відразу під неї, для Задніпровського - так само, і так далі.
Пам'ятаю, як я прийшов до Льоші Приходька і говорю: «Давай ми на Валю, дочку мера, візьмемо Інну Приходько. Тільки треба з нею якось зв'язатися, у мене немає контактів». А він дивиться на мене здивованими очима: "А нічого, що це моя сестра?" Так, є моменти кумівства (сміється). Але ми під кожного писали роль, одразу розуміли, хто якого персонажа гратиме.
Так само було і з Тамарою Яценко. Коли я вигадав адміністратора готелю, одразу сказав, що ця роль – для Тамари Олександрівни, це навіть не обговорюється.
- Ви колись говорили, що хотіли б знятися в кіно, яке йшло б у всіх кінотеатрах. У вас була така нагода. З'явитесь у своєму фільмі?
- Так, я знявся у дуже короткому епізоді без слів. У Вови, до речі, теж є сцена у цьому фільмі. Але в нього роль із текстом (сміється).
Про Кота Степана та Рафіка Лесі Нікітюк
- SMM-проектом минулого року ви називали Кота Степана. Чому саме він?
- Тому що такого швидкого та органічного зростання у соцмережах не було давно. Відмінний креатив, дозована кількість реклами, дуже гарна співпраця з якісними брендами. Степан не продався всім у першу секунду, а дуже вибірково підійшов до пропозицій, і це, напевно, його перевага.
Так говорю про Степана, ніби він сам усе вирішує (сміється).
- Ви ж ведете чи вели інстаграм песика Лесі Нікітюк Рафіка?
- Ми не вели сторінку, ми займалися та займаємося рекламними інтеграціями. Тобто якщо щось потрібно інтегрувати у профіль Рафіка – із задоволенням. А свою сторінку веде особисто Рафік, звичайно ж (сміється).
- А чому, наприклад, Рафік не вистрілив так, як Степан? Чи не було такої мети?
- Думаю, і в історії зі Степаном не було мети його розкрутити. Це завжди історія про якийсь незрозумілий феномен, який стався, до речі, і зі Степаном. Багато в чому старт дала Брітні Спірс, яка опублікувала відео, і його інстаграм почав зростати у геометричній прогресії – по 50-100 тисяч підписників на добу.
Плюс - формат у Кота стьобніший, і є моменти олюднення, з якими я не зовсім згоден.
Загалом - багатьом нашим брендам ми не пропонували б співпрацю зі Степаном, бо є ситуації, які можна розцінити як не зовсім гуманний підхід до тварини.
Думаю, у Рафіка це так не вистрілило, тому що не було стьоба в акаунті. Він просто селебріті-пес.
- Такі сторінки – це справа щасливого випадку? Якби його не зацінила Брітні Спірс, він так і був би просто кумедним котом у інстаграмі?
- Так, більш ніж впевнений.
Інстаграм і TikTok вже не зникнуть
- Наразі активно розвивається блогосфера, з'являються нові блогери. Що скажете, колись лопне інстаграм, TikTok? Що тоді робитимуть блогери?
- Це один із найпоширеніших кошмарних снів блогерів. Думаю, вже давно варто прийняти той факт, що це повноцінне міцне медіа, яке не зникне. Ми ж з вами не допускаємо історії, за якої завтра пропаде інтернет, а разом з ним і всі бізнеси, які зав'язані на мережі. Звичайно, може, як у фільмі «Не дивись вгору», прилетіти комета, і зникне все, але це вже фантастичні грані, в які я особисто не дуже заглядаю.
Ми ж так не думаємо про телебачення. Всі вже зрозуміли, що воно буде на віки. Хоча останні роки фраза «телебачення вмирає» звучить дедалі частіше. Але нікуди воно не подінеться. Адаптується – так, підлаштовується під тих самих блогерів або діджитал – так, десь переформатується під нові запити аудиторії. Так само Instagram і TikTok. Це махини, які не зупинити.
- Ви розповідали, що у вашій команді немає жодного співробітника віком від 25 років, крім вас. Тобто всі, кому за 25, уже не вписуються у нові реалії?
- Я це говорив, напевно, 2-3 роки тому, коли в нашій команді було близько 10 людей, і ми займалися виключно менеджментом блогерів – вели комунікації з рекламодавцями. І тоді дійсно у нас усі були молодші за 25, крім мене, тому що практично всі блогери були в цій віковій категорії, і вони спілкувалися однією мовою. Це було важливо для коннекту.
Зараз, оскільки у нас з'явилися нові напрямки, у нас багато людей, старших за 25, але поки що немає нікого старшого за 30, крім бухгалтера.
- А які ваші головні плани цього року? Зняти ще кіно? Запросити справжню Мілу Куніс?
- Зняти ще кіно – точно так! Але треба подивитися, що скаже бокс-офіс, глядач, чи йому сподобається фільм. Якщо так, ми з Олексієм вже обговорювали затравки на другу частину.
Хочеться взяти золото на Effie Awards Ukraine.
Але загалом я не з тих людей, які збудували собі план і чітко за ним рухаються. У січні минулого року, якби ви брали у мене інтерв'ю, у моїй голові навіть думки не було про те, що у вересні я зніматиму комедію. Тому, що відбудеться через 2-3 місяці і що я вигадаю нового, поки що не знаю.