Про виставу одного актора
- Дмитре, ви граєте у виставі "Дикар Forever" (це веселий монолог актора про стосунки чоловіка та жінки). Важко одній дві години тримати увагу публіки?
- Спочатку було дуже складно, зараз уже звик і отримую задоволення.
- Чи часто доводиться імпровізувати?
- Це прямий діалог із глядачем. У тебе є тема, ти починаєш говорити з людьми, вони реагують та відповідають на твої запитання. Це все імпровізація. Люди іноді таке кажуть, що придумати таке неможливо.
- І яке спілкування вам найбільше запам'яталося?
- Це була вистава у Харкові. Для тих, хто не бачив наші декорації – це невеликий диван, стилізований під камінь, та телевізор. І ось один чоловік піднявся на сцену, сів на диван та й каже: я звідси послухаю. Ми його намагалися відвести, але, виявилося, він був не надто тверезий, і я був змушений це обігравати. Було смішно, глядачам сподобалося.
- У театрі ви граєте зі Станіславом Бокланом. Кажуть, що має вибуховий характер. Як вам із ним працюється?
- Не знаю, звідки така думка, мені зі Стасом працюється чудово, і про вибуховий характер нічого не знаю. Він партнер, який тебе чує, відчуває, завжди допоможе, підставить плече. До речі, Боклан, можна сказати, мій хрещений тато. Першу виставу у своєму житті я побачив саме з нею, мені було тоді 16 років.
Про зйомки з "Кварталом 95"
- Ви нещодавно перестали зніматися в серіалі "Недотуркані", який готує "Квартал 95". Вам що цікаво у цій картині?
– Думаю, цей проект створить резонанс в ефірі. Я не пам'ятаю, щоб у нас на телебаченні робилося таке – тут є пряма форма спілкування з глядачем. Це політична сатира, такий собі шарж на наших політиків. Я граю Дмитра Гришка – депутата, через кого і відбувається знайомство глядачів із персонажами нашої вигаданої Верховної Ради. Було дуже складно, я такого ніколи не робив і навряд чи подібне найближчим часом зможе повторитися. Плюс це комедія, а це найскладніший жанр. Ми старалися, працювали, подивимося, що з цього вийде.
- Але у вас, образно кажучи, була репетиція – "Слуга народу". Як вам працювалось із "квартальцями"?
- По суті, я попрацював там трохи. Режисер картини Олексій Кирющенко, звісно, – фонтан винахідливості, гумору та енергії. Мені здається, більшість успіху цього проекту завдяки йому. Навіть якщо він гине, він вигадуватиме, жартуватиме, винаходитиме, надихатиме і накачуватиме тебе енергією одночасно. 90% всього, що відбувалося на майданчику, – це Олексій Кирющенко.
- Із Володимиром Зеленським спілкувалися?
- Ні, з ним ми не перетиналися.
- А з ким із акторів потоваришували?
- Я працював з Оленою Кравець, і у нас, як на мене, виникла партнерська єдність. Вона дуже мила. Якщо вийде, із задоволенням продовжу співпрацю з нею.
Про експерименти
- Мені здається, у кожного актора є образ, про який він мріє. Ваш образ який?
- Справа в тому, що чим старшим стаєш, розумієш, що бажання когось зіграти вже не так важливо, важливо зробити свою роботу добре. Нині лише у театрі актор може рости, пробувати, бути незвичайним, неординарним. У серіалах все жорстко. Тож треба робити добре те, що випадає на твою частку.
- А ви на всі ролі погоджуєтесь?
– Ні. Я, наприклад, не дуже вірю в містичні справи, але вважаю, що не треба з цим балуватися.
- У вас були якісь містичні історії у житті?
- Все життя містичне.
- Чи були пропозиції знятися в еротичному фільмі?
- У молодості були постільні сцени, про які я потім не те, що шкодував, просто розумів, що це було не потрібно.
- Під час зйомок у кіно акторам доводиться нелегко: холодні павільйони, екстремальні зйомки... Що ви можете пригадати?
- Актори завжди незадоволені (сміється). Була одна історія, коли я грав ведучого передачі про тварин. Приходжу на майданчик, а мені кажуть: ось висить удав, ти його береш, тут лоскочеш, потім вішаєш назад… Натуралізм такий мене вбиває.
|
Про особисте
- Ви особистість популярна, чи не буває такого, що в коханні зізнаються, переслідують, щоб домогтися вашої уваги?
- Мене Бог милував. Я не сиджу у соцмережах чи на форумах, але мені друзі розповідали, що хтось від мого імені щось там коментував. Я позбавлений будь-яких дзвінків, переслідувань та пояснень у коханні.
- У вас підростають три доньки. Чи хотіли б ви, щоб вони стали актрисами?
- Я хотів би, щоб вони стали тими, ким самі хочуть бути. Я завжди проти того, щоб батьки нав'язували дітям свою думку. Набагато крутіше, коли ти підтримуєш свою дитину в тому, чого їй хочеться. Навіть якщо це, у твоєму розумінні, є помилковим. Я завжди вчився лише на своїх помилках і не вірю, що можна навчитися чужим.
- Вікіпедія пише, що ви у свої 36 років знялися в 97 картинах, не рахуючи ролей у театрі. Ви колись відпочиваєте?
- Якщо Вікіпедія пише, то, мабуть, так. Я не рахував. Я не відпочиваю, мені не вдається зробити те, чого хочеться мені. Якось потім відпочину, коли все зроблю. Заспокоєння та відпочинок – це для мене страшна річ. Мені здається, що якщо людина відпочиває, вона заспокоюється, а якщо ти заспокоюєшся, значить, тобі нема чого робити в цій професії.
- Вам ніколи не хотілося змінити професію?
- Було таке. Я йшов із театру. Чотири роки мешкав без театру.
- І чим займалися весь цей час?
- Знімався у кіно, займався сім'єю.
З ДОСЬЄ "КП"
Дмитро Суржиков народився 31 грудня 1979 року у Маріуполі. Одружений з екс-учасницею ВІА "Сливки" Алле Мартинюк. У актора три дочки - Поліна (від першого шлюбу дружини актора), Олександра та Емілія. Найпопулярніші картини останніх років - "Слуга народу", "Клан ювелірів", "Орлова та Олександрів", "Не зарікайся", "Пристрасті по Чапаю".