Прокуратура полчаса читала обвинение Януковичу и попросила для него 15 лет
Прокуратура попросила приговорить бывшего президента Виктора Януковича, обвиняемого в государственной измене, к 15 годам лишения свободы. Об этом сказал прокурор Максим Крым в ходе судебных дебатов, передают Українськi Новини.
Прокуроры Максим Крым и Руслан Кравченко в течение около 30 минут зачитывали текст дебатов. В течение всего выступления 5 адвокатов Януковича одновременно кричали на прокуроров и мешали им выступать. Они также включили заранее записанное обращение экс-премьер-министра Николая Азарова, в котором он просит допросить его в суде как свидетеля.
Тем не менее, прокуроры огласили полный текст речи.
Согласно ей, Янукович обвиняется в том, что 22-23 февраля 2014 года самоустранился от должности президента и добровольно согласился сотрудничать с российскими властями и военными для захвата территории Крыма. Для этого он составил и направил президенту России Владимиру Путину обращение с просьбой ввести войска в Украину.
Прокуратура расценивает этот факт как подготовленное Россией юридическое обоснование для аннексии полуострова. За содеянные преступления прокуратура просит приговорить Януковича к 15 годам лишения свободы.
Утром в суде произошли столкновения – полиция не хотела пускать "платных" адвокатов Януковича, так как суд решил, что они самоустранились.
Полный текст обвинительной речи
"Шановний суд, присутні в залі судового засідання!
Бог кожному дає свій шанс. Зробити світ навколо себе кращим, людей поряд – щасливішими. Такий шанс отримав і він – зробити Україну сильною та процвітаючою, а 45 мільйонів громадян – успішними.
"Волею народу обраний Президентом України присягаю на вірність Україні, зобов’язуюсь дбати про добробут народу і благо Вітчизни, боронити суверенітет і незалежність України…"
Такими словами, поклавши руку на Конституцію і Святе Письмо – Пересопницьке Євангеліє, він урочисто клявся нам, дивлячись кожному у вічі.
Йому повірили. Повірили військові та лікарі. Шахтарі та вчителі. Студенти і правоохоронці. Повірили у Львові та Донецьку. Києві та Севастополі. Рівному та Луганську. Мільйони українців довірили йому своє майбутнє…
Проте, він зрадив. Президент найбільшої країни в Європі, Верховний Головнокомандувач, Гарант Конституції Янукович Віктор Федорович зрадив свій народ. Зрадив свою армію. У самий складний для країни та людей час.
Палає Майдан, ллється кров невинних людей, народ вимагає справедливості і гідності, на казначейському рахунку держави залишилося всього сто тисяч гривень, а його КАМАЗи вивозять цінності з президентських резиденцій.
Лише один цей факт можна вважати зрадою власного народу. Але він ризикнув не тільки благополуччям країни, але і правом людей на життя. Невід'ємним правом, що гарантоване Основним Законом України.
Як останній боягуз він покинув країну напризволяще, втік в обійми агресора, який уже стиснув Крим воєнним кільцем. Втік, цинічно зрадивши своїх найближчих соратників. Зрадивши навіть правоохоронців, які стояли за нього до кінця.
Зрадив і не залишився гарантом Конституції, не став пліч-о-пліч зі своїм народом у час випробувань, пішов на колаборацію з країною агресором. Його зрада породила жорстоку війну проти нашої країни.
Не маючи і краплі каяття, на догоду ворогові, він зробив все від нього залежне для захоплення території України агресором. З трибуни ООН на весь світ прозвучало його прохання про введення багнетів військ Росії в його рідну країну.
Саме завдяки його зраді, у кожного з нас банально та віроломно вкрали частину Батьківщини. Бухти Севастополя, набережну Ялти, краєвиди Айпетрі, пляжі Євпаторії, та дитячий Артек. Саме через нього, на довгі роки тисячі людей позбавлені права відвідати могили батьків. На догоду загарбника він вчергове допоміг відібрати у кримських татар їх рідну землю та надію на самовизначення…
Скалічені долі, розлучені родини, залишені оселі – ось така гірка ціна зради однієї людини, у якої був шанс….
Історія розставить усі крапки над "і" про роль зрадника держави Януковича.
Я упевнений, що український суд винесе справедливий вирок у цій справі.
Але засудить Януковича і Бог, і люди. Засудять ще у недавньому – президента великої європейської держави, а тепер – самотнього зрадника на службі у агресора, без власної країни та віри українського народу.
Але, до фактів… Всі обставини вчинення інкримінованих Януковичу злочинів, були всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження.
Насамперед хочеться звернути увагу шановного суду на наступні встановлені обставини та докази, якими вони були доведені.
Першим беззаперечним і встановленим фактом є те, що
з 20 лютого 2014 року на виконання наказів представників влади РФ і службових осіб ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України.
Ці дії були спрямовані з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Збройні підрозділи, які незаконно вторглись на територію АР Крим, спільно з військовослужбовцями Чорноморського Флоту РФ шляхом проведення диверсій, блокування військових частин, установ і органів військового управління ЗС України та інших військових формувань, державних установ і органів місцевого самоврядування, забезпечили військову окупацію території півострова Крим.
Водночас, іншими співучасниками цих злочинних дій з числа представників влади РФ та громадян України організовано та проведено незаконні сепаратистські референдуми, спрямовані на порушення територіальної цілісності України. Проголошено так звану Республіку Крим суверенною державою. Підписано 18 березня 2014 року незаконний Договір про прийняття до РФ Республіки Крим і створення у складі РФ нових суб’єктів, який ратифіковано Радою Федерації РФ 21 березня 2014 року.
Ці незаконні дії призвели до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності України та заподіяння збитків у вигляді втрати об’єктів державної власності.
Зазначені обставини повністю підтверджено сукупністю досліджених судом доказів, зокрема:
- показаннями військовослужбовців Збройних Сил України та громадян України, які були безпосередніми свідками вторгнення і військової окупації підрозділами ЗС РФ території АР Крим: Бургомістренка А.І., Воронченка І.О., Гайдука С.А., Глухова Д.С., Гринька О.В., Доскато О.О., Каналюк М.Ю., Кустановича О.В., Ломтєва Р.В., Мамчура Ю.В., Коваля М.В., Сенченка А.В., Чубарова Р.А. та Порошенка П.О.;
- протоколами оглядів відеозаписів та фотознімків від 27 та 29 листопада, 1, 3 і 26 грудня 2016 року, 9, 26 та 30 січня 2017 року, якими підтверджуються обставини: захоплення Верховної Ради АР Крим, незаконного переміщення військової техніки ЗС РФ на території півострову Крим, блокування озброєними військовослужбовцями Росії військових частин, установ та органів військового управління ЗС України, транспортних та морських сполучень у лютому-березні 2014 року (том 35 судової справи арк. 169-179, том 37арк. 1-139 та 168-182);
- повідомленнями, листами, нотами та інформаційними довідками Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, Командування повітряних Сил ЗС України, Командування Військово-Морських Сил ЗС України та Міністерства закордонних справ України, якими підтверджуються конкретні факти та обставини: вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України і їх незаконну діяльність щодо забезпечення військової окупації півострову (том 34 арк. 1-396, том 46 арк. 104-131, том 47 арк. 30-36 і 47-102);
- листом МЗС України від 29.12.2016 №610/17-994-197 разом з інформаційно-аналітичними матеріалами, що надходили до МЗС України з посольства України в РФ, що підтверджують існування загроз національній безпеці України ще у січні 2014 року, наводять обставини, які прямо свідчать про планування, підготовку і початок інформаційно-пропагандистських, а у подальшому і агресивних воєнних дій проти України, деталізують розвиток подій лютого березня 2014 року та їх висвітлення у РФ (том 32 арк. 85-138);
- протоколом огляду відеозапису фільму "Крым. Путь на Родину. Документальный фильм Андрея Кондрашова" від 26-28.04.2016, у якому Президент, Міністр оборони РФ, а також Командуючий ЧФ визнали факт застосування ЗС РФ для забезпечення військової окупації території АР Крим, підтвердивши, що зазначені дії були військовою операцією, очолюваною вищим військово-політичним керівництвом РФ (том 36 арк. 118-163);
- висновком експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №8242/16-32 від 29.07.2016, відповідно до якого в репліках Президента РФ Володимира Путіна, міністра оборони РФ Сергія Шойгу та командуючого Чорноморським флотом Збройних Сил РФ Олександра Вітка, що міститься в текстах їх інтерв’ю у фільмі "Крым. Путь на Родину", наявні висловлювання, зміст яких свідчить про планування, підготовку та проведення потужної військової операції на території України (Автономної Республіки Крим та м. Севастополя), що сприяло порушенню суверенітету України, принципів єдності та цілісності її території, зміни меж території держави Україна та її кордонів шляхом анексії Криму. Крім того в репліках Президента РФ Володимира Путіна містяться висловлювання, зміст яких дискредитує державу Україна, українську владу, українців, які відстоюють українську національну ідею, а також лідерів кримськотатарського народу, які виступають проти приєднання Криму до Росії, в очах російської та світової спільноти, а також жителів Автономної Республіки Крим (том 36 арк. 164-175)
- висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №6924/16-45 від 31.05.2016, відповідно до якого розмір матеріальних збитків, завданих державі у зв’язку із військовою анексією у період з 20.02.2014 по 21.03.2014 Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та захоплення об’єктів державної власності, які знаходяться на вказаній тимчасово окупованій території, з урахуванням висновків Розрахунку розміру збитків, завданих протиправним перешкоджанням щодо володіння, користування і розпорядження майном та майновими правами, що є власністю держави Україна і знаходиться на території Автономної Республіки Крим, незаконно окупованій Російською Федерацією, складеного суб’єктами оціночної діяльності ТДВ "Гільдія Оцінювачів України", складає 1 080 352 000 000,00
(один трильйон вісімдесят мільярдів триста п’ятдесят два мільйони) грн. (том 36 арк. 176-291);
- протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж радника президента РФ Глазьєва С.Ю., проведеного у відповідності до вимог п. 6 ст. 7 ЗУ "Про контррозвідувальну діяльність" на підставі ухвали голови Апеляційного суду м. Києва №01-892цт від 31.01.2014, яким підтверджується, що представники влади РФ здійснювали фінансування, забезпечували безпосередній контроль і координацію незаконних дій щодо захоплення органів держаної влади та вчинення інших дій, направлених на порушення територіальної цілісності України в АР Крим і південно-східних регіонах України, які проводилися контрольованими ними громадянами України, учасниками громадських структур "Оплот", "Одеська дружина", "Союз православних громадян" (том 38 арк. 1-246);
Вищевказане вторгнення підрозділів Збройних Сил РФ; захоплення військових частин, будівель, що забезпечують діяльність органів державної влади; блокування повітряних, наземних та морських транспортних сполучень – є беззаперечним і очевидним актом агресії РФ проти України. Прямим порушенням вимог пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, частини 4 статті 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), від 21 грудня 1965 року №2131 (XX),
від 14 грудня 1974 року №3314 (XXIX), що підтверджується:
- показаннями свідків Дещиці А.Б., Кислиці С.О., Єльченка В.Ю, Плахотнюка А.М., Цимбалюка А.Я., Кушнерука Д.В., Сергєва Ю.А., Пономарьова І.В., Наливайченка В.О., Парубія А.В., Тенюха І.Й., Турчинова О.В., Шишоліна П.А., Яценюка А.П. та Замани В.М.;
- стенограмами засідань Ради Безпеки ООН від 28.02.2014, 01.03.2014, 03.03.2014 (том 32 арк. 142-148, том 33 арк. 4-297
- стенограмою 80-го пленарного засідання Генеральної Асамблеї ООН та резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 27.03.2014 (том 33 арк. 300-334);
- протоколом огляду від 29.01.2017 декларацій і резолюцій: Генеральної Асамблеї ООН та Парламентської Асамблеї організації з безпеки та співробітництва в Європі (том 37 арк. 140-162);
- резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19.12.2016 (том 53 арк. 172-177).
Сукупністю згаданих рішень міжнародних організацій, підтверджено, що всім Світом засуджено факт незаконності окупації Російською Федерацією частини території України – півострова Крим, а РФ визнано агресором;
Наступним встановленим у суді фактом є те, що обвинувачений Янукович В.Ф. упродовж 22-23 лютого 2014 року самоусунувся від виконання покладених на нього обов’язків Президента України та за сприяння представників влади і військовослужбовців Збройних Сил РФ залишив територію України, незаконно перетнувши кордон, виїхав до Російської Федерації, де і перебуває на цей час.
Вказане беззаперечно підтверджується:
- Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 757-VII, якою констатовано факт самоусунення Януковича В.Ф. від виконання покладених на нього конституційних повноважень Президента України (том 35 арк 91-93);
- заявою Януковича В.Ф. від 24 лютого 2014 року про відмову від державної охорони (томі 35 арк. 156-157);
- показаннями свідків Яценюка А.П., Авакова А.Б., Наливайченка В.О., Турчинова О.В., Парубія А.В., Сенченка А.В., Шарана О.В., Резніченка В.В., Нечитайла В.В., Михайленка Р.А., Луценка Є.О. та Козлова В.А.
Наступним підтвердженим фактом є те, що 1 березня 2014 року Янукович В.Ф. перебуваючи на території Російської Федерації склав, підписав та звернувся з письмовою заявою до Президента Російської Федерації Путіна В.В. з проханням використати Збройні Сили цієї держави на території України та з письмовою заявою до Ради Федерації Федеральних Зборів РФ, якою підтримав звернення самопроголошеного голови ради міністрів Автономної Республіки Крим Аксьонова С.В. від 01.03.2014 до Президента Російської Федерації Путіна В.В. про надання всебічної допомоги та захисту кримчан.
Водночас звернення підсудного до Ради Федерації Федеральних Зборів РФ було однією з основних підстав для прийняття Постанови № 48 СФ Про надання згоди Президенту Російської Федерації на використання Збройних Сил Російської Федерації на території України. Ухвалення цього рішення і стало тією юридичною підставою, яка створювала уяву нібито законності дій підрозділів ЗС РФ, що на той час вже здійснили вторгнення в Автономну Республіку Крим і продовжували її окупацію.
А заява Януковича В.Ф. до Президента Російської Федерації Путіна В.В. з проханням використати Збройні Сили цієї держави на території України була єдиною підставою для скликання 3 березня 2014 року Постійним представником Російської Федерації при ООН Чуркіним В.І. 7125-го засідання Ради безпеки ООН. Необхідність демонстрації цієї заяви було єдиним виправданням агресії Російської Федерації у Криму, що була засуджена майже всіма представниками країн Світу під час засідань 28 лютого та 1 березня 2014 року.
Зазначені факти підтверджено сукупністю наступних доказів:
- показаннями свідків: Дещиці А.Б., Єльченка В.Ю., Кислиці С.О., Кушнерука Д.В., Наливайченка В.О., Парубія А.В., Пономарьова І.В., Сенченка А.В., Турчинова О.В., Цимбалюка А.Я., Яценюка А.П. та Сергєва Ю.А.;
- протоколом огляду від 25.01.2017 відеозапису "Встреча Владимира Путина с прессой по Украине" від 04.03.2014, під час якого Президент РФ підтвердив факт звернення до нього підсудного Януковича В.Ф., яке й є підставою для використання російських військ в Україні (том 35 арк 164-168);
- протоколами огляду відеозаписів: інтерв’ю підсудного Януковича під назвою "Інтерв’ю Януковича 02.04 полная версия (том 35 арк. 1-9) та інтерв’ю під назвою "Пресс-конференция Виктора Януковича в связи с обвинениями Киева", де підсудний визнає факт свого звернення про використання військ РФ на території України (том 35 арк. 94-96);
- висновком експерта за результатами проведенням судово комплексної лінгвістичної експертизи усного та писемного мовлення від 02.12.2016, яким встановлено, що висловлювання підсудного щодо підтвердження факту його звернення до Президента РФ є фактичними твердженнями, тобто відповідають дійсності (том 36 арк. 64-72);
- протоколом огляду відеозапису 347-го позачергового засідання Ради Федерації Російської Федерації та стенограмою до нього, якими підтверджується, що дійсними намірами використання військ РФ проти народу України є лише збереження присутності власного військового контингенту у Криму, а словами голови комітету Ради Федерації по конституційному законодавству, правовим і судовим питанням, розвитку громадянського суспільства Клішаса А.О. підтверджується факт надходження до Ради Федерації Федеральних Зборів РФ звернення підсудного, яке і є на його думку єдиною юридичною підставою для прийняття ними цього рішення (том 32 арк. 310-360);
- протоколом огляду сайту Ради Федерації Федерального зібрання Російської Федерації, під час якого долучено до матеріалів кримінального провадження Постанову Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації № 48 СФ від 01.03.2014 про надання згоди Президенту Російської Федерації на використання Збройних Сил Російської Федерації на території України до нормалізації суспільно-політичної обстановки та начебто для захисту інтересів безпеки життя громадян РФ і особового складу військового контингенту ЗС РФ (том 32 арк. 306-309).
- протоколом огляду сайту Президента Російської Федерації, під час якого долучено до матеріалів кримінального провадження звернення Президента Російської Федерації Путіна В.В. до Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації від 01.03.2014 щодо надання дозволу на використання Збройних Сил Російської Федерації на території України. Вказане звернення було подано до Ради Федерації лише після проведення підготовки до ведення агресивної війни та окупації території півострову Крим. Коли військовослужбовцями ЗС РФ здійснено блокування ключових об’єктів інфраструктури, військових частин та захоплено парламент Криму (том 32 арк. 302-305);
- стенограмами засідань Ради Безпеки ООН від 28.02.2014, 01.03.2014, 03.03.2014 (том 32 арк. 142-148, том 33 арк. 4-297);
- протоколом огляду відеозапису засідання 03.03.2014 Ради Безпеки ООН від 06.12.2016, під час якого Постійний представник Російської Федерації при ООН Чуркін В.І. продемонстрував фотокопію оригіналу звернення підсудного до Президента РФ та розповсюдив його як офіційний документ Ради безпеки ООН (том 32 арк. 361-366);
- листами МЗС України від 29.11.2016 № 413/16-190-3513 та від 12.12.2016 №413/16-190-3636 разом з заявою Постійного представника РФ при ООН Чуркіна В.І. від 03.03.2014 на адресу Генерального секретаря ООН, відповідно до якої заява Януковича до президента РФ від 01.03.2014 була розповсюджена як офіційний документ РБ ООН для виправдання військової окупації РФ території півострова Крим (том 32 арк. 75-77 та 80-82);
- листами з Постійного представництва України при ООН та МЗС України з заявою Постійного представника РФ при ООН від 03.03.2014 та заявою Януковича від 01.03.2014 до президента РФ про використання ЗС РФ на території України, що надійшли від секретаріату ООН (том 32 арк. 206-210, 214 та 216);
- висновком експерта за результатами проведення судової комплексної лінгвістичної експертизи усного та писемного мовлення від 21.12.2016, відповідно до якого звернення підсудного до президента РФ від 01.03.2014 спрямоване на застосування Російською Федерацією її Збройних сил на території України, та, загалом, на порушення суверенітету, територіальної недоторканності та політичної незалежності Держави Україна (том 36 арк. 94-112).
- відеозаписом прес-конференції підсудного від 02.03.2018 (том 60 арк. 57)
Ще одним встановленим фактом є те, що підсудний Янукович В.Ф. усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачав його суспільно небезпечні наслідки, тобто звертаючись до Президента Російської Федерації і до Ради Федерації Федеральних Зборів РФ з проханням використати Збройні Сили цієї держави на території України, діяв умисно. Вказані обставини підтверджуються сукупністю наступних доказів:
- розсекреченим листом Служби Безпеки України від 15.01.2013 №8/5-163 "Щодо російської експансії", адресований особисто Януковичу В.Ф., яким підтверджено, що більш ніж за рік до початку використання російських військ у Криму, підсудному було відомо про загрозу національній безпеці нашої держави з боку РФ, яка полягала в економічній, гуманітарній та політичній інтервенції;
- розсекреченим листом Служби Безпеки України від 17.02.2014 №44 "Щодо ролі урядових та недержавних структур РФ у консолідації вітчизняних проросійських сил", адресований до АП України, відповідно до якого підсудний Янукович не тільки щонайменше з початку 2013 року розумів, що діяльність РФ становить загрозу територіальній цілісності України насамперед у південних та східних її регіонах, а й усвідомлював, що його звернення до президента РФ є особливо небезпечним для національної безпеки України;
- протоколом огляду відеозапису - інтерв’ю підсудного Януковича під назвою "Інтерв’ю Януковича 02.04 полная версия", де підсудний визнає факт свого звернення про використання військ РФ на території України, повідомляючи, що він нібито був змушений це зробити, і лише фразою "Я был не прав" обвинувачений пояснює свій заклик застосувати війська іншої держави проти власного народу (том 35 арк. 1-9);
- висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 27.01.2017, якою підтверджено, що підсудний відповідав на запитання журналіста про своє звернення до Президента РФ із проханням використати збройні сили проти України без ознак психологічного тиску на нього (тобто свідомо) із властивостями для самостійного відтворення ним обстановки та обставин події, що передувала написанню заяви (том 36 арк 35-45).
Водночас підсудний Янукович В.Ф. документований паспортом громадянина України серії МЕ №327483, виданим Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві, 04.11.2003, який є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує його громадянство України, ув’язку з чим підсудний є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 111 КК України (том 39 арк. 46-47 та 61-62)
Жоден доказ обвинувачення стороною захисту спростований не був.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено, що 1 березня 2014 року Янукович Віктор Федорович, будучи громадянином України, перебуваючи у невстановленому місці на території Російської Федерації, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 65, 68, 132-134 Конституції України, з метою сприяння Російській Федерації та її представникам у порушенні суверенітету і територіальної цілісності України, сподіваючись отримати преференції від представників влади Російської Федерації для подальшого тривалого проживання на території цієї країни та уникнення кримінальної відповідальності в Україні, для створення уявлення про легітимність дій представників влади і службових осіб ЗС РФ, надання видимості законності вторгнення та окупації підрозділами Збройних Сил Російської Федерації території півострова Крим, усвідомлюючи явну протиправність власних дій, склав, підписав та звернувся з письмовою заявою до Президента Російської Федерації Путіна В.В. з проханням використати Збройні Сили цієї держави на території України та з письмовою заявою до Ради Федерації Федеральних Зборів РФ, якою підтримав звернення самопроголошеного голови ради міністрів Автономної Республіки Крим Аксьонова С.В. від 01.03.2014 до Президента Російської Федерації Путіна В.В. про надання всебічної допомоги та захисту кримчан, чим надав іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, сприяв представникам влади і службовим особам Збройних Сил Російської Федерації у веденні агресивної війни проти України та вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності України - окупації півострову Крим, а також заподіяння збитків державі Україна унаслідок втрати об’єктів державної власності на загальну суму понад 1 трл. грн.
Вказаними діями він вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 111; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України.
Окрему увагу хотілося б звернути на так званих доказах захисту….
Десятки разів ми чули палкі промови адвокатів, що за своєю суттю більше нагадували передвиборні лозунги, красномовні гасла, наповнені черговими нібито викриттями, відомими, нажаль, лише тільки їм самим, а в юридичному контексті – лише пусті слова, які не ґрунтуються ні на одному належному та допустимому доказі.
Тривалий час захист намагався відволікти всіх нас від державної зради їх клієнта та війни, долучаючи до справи десятки томів неналежних доказів щодо подій на Майдані, під Корсунь-Шевченківським і так далі, перш за все, напевно, намагаючись знайти інших винних, будь-кого і байдуже у чому, аби всі забули про винуватість Януковича.
Слідуючи вказівкам свого підзахисного, який напевно розумів наближення невідворотності покарання, позиція адвокатів дивним чином змінювалася…
Першою стадією було абсолютне заперечення. Воно супроводжувалося листами Генеральної прокуратури Російської Федерації, публічними заявами представників Міністерства закордонних справ РФ та інших, немов би Янукович ніколи не звертався до Президента Російської Федерації чи Ради Федерації із проханням використати Збройні сили цієї держави проти своєї країни.
Така позиція захисту, в поєднанні з інтерв’ю тих же самих Путіна та Януковича у березні-квітні 2014 року, а також стенограмою і відеозаписом засідання Ради Федерації від 01.03.2014, напевно і в уяві самих адвокатів виглядало як цілковитий абсурд.
Розуміння абсурдності такої позиції захисту зумовило появу ще 4-х аналогічних, на думку адвокатів, звернень їх клієнта вже до європейських лідерів. Але ж різниця саме в деталях, про які ніколи не скаже захист…
В жодному з цих 4-х листів обвинувачений не закликав адресата використати в Україні його Збройні Сили, так само жоден з цих листів не був виправданням агресії проти нашої Батьківщини. Більш того, захист навіть не довів, що ці листи, якщо вони дійсно були складені саме 22.02.14, взагалі куди-небудь направлялися…
Наступним кроком, вже в переддебатній агонії, була поява нового звернення Януковича, яке за переконанням адвокатів і було основним, проте абсолютно протилежним за контекстом тому, яке так красномовно зачитував Чуркін, представляючи Росію перед усім Світом…
З незрозумілих на перший погляд причин, за версією захисту, це звернення чомусь надсилається не Президенту Росії, хоч він є єдиним його адресатом, а до МЗС РФ. Хоча це тільки на перший погляд виглядає дивним. Захист за безпосереднього сприяння державної машини агресора так довго намагався довести, що лист із закликом використати війська про України ніколи не існував, що мимоволі поспіхом змусив сам себе вигадувати куди ж з цим листом ще міг звернутися їх клієнт... І таким виходом для захисту стало МЗС РФ. Водночас крім копії тексту, і доволі сумнівної з точки зору достовірності відповіді з МЗС РФ, суду так і не надано підтвердження, що саме цей лист кудись надходив. Не отримали ми відповіді і хто із службових осіб вправі розглядати звернення за Президента Росії, як воно надійшло, яким чином реєструвалося тощо.
Все це в своїй сукупності свідчить лише про те, що поява цього звернення – є черговою невдалою спробою підсудного уникнути кримінальної відповідальності.
Також вщент спростовані і твердження захисту про існування міфічної загрози життю Януковича, яка перш за все існувала саме в його уяві. Жодного реального факту, який може свідчити саме про загрозу життю, захистом доведено не було, а твердження про наявність такої – повністю спростовані показаннями працівників Управління держохорони України та штурмана ДП "Украерорух".
Саме уявний страх і міг бути тією рушійною силою, одним з мотивів, що міг змусити підсудного стати на шлях зради, і саме тому адвокати, не спростовуючи діяння по суті, доклали безліч зусиль для обґрунтування суб’єктивної сторони діянь клієнта, що аж ніяк не доводить його невинуватість.
Зупиняючись на суб’єктивній стороні даних кримінальних правопорушень, варто також звернути увагу, що підсудний Янукович до цього часу винуватість не визнав, а отже не усвідомив всієї тяжкості свого діяння, свого морального обов’язку понести покарання за нього.
Підсудний, маючи реальну можливість особисто приймати участь у судовому розгляді, перебуваючи навіть за межами України, і все ж таки дати показання та пояснити суду і суспільству природу своїх злочинних дій, такою можливістю жодного разу не скористався… чим підтвердив висновки обвинувачення і суду, що єдино можливий спосіб досягнення мети кримінального провадження є саме спеціальний порядок судового розгляду. Під час якого у повній мірі підсудному були забезпечені гарантовані йому право на захист і доступ до правосуддя.
Єдиний спосіб участі у даному кримінальному провадженні, обраний підсудним – його публічні виступи під час прес-конференцій, метою яких була лише чергова констатація неправдивих відомостей щодо нібито обмеження його права на участь у судовому розгляді та мовчазне ігнорування, поєднане з запереченням очевидних для всіх обставин: окупації Криму, продовження війни і його особистої ролі у цих подіях.
Таким чином, всі ми змогли переконатися, що доказів, досліджених під час судового розгляду, достатньо аби визнати Януковича В.Ф. винним у вчиненні інкримінованих йому злочинах, а тому я від імені держави обвинувачую і прошу призначити підсудному покарання, яке було б співмірним з тяжкістю вчинених ним злочинів, в межах, встановлених кримінальним законом.
Одночасно з цим, при призначенні покарання необхідно врахувати ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, який віднесено кримінальним законом до категорії особливо тяжких злочинів; тяжкість наслідків, які завдані злочином та відсутність обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги беззаперечність, достатність, належність і допустимість доказів обвинувачення,
ПРОШУ:
Януковича Віктора Федоровича, 9 липня 1950 року народження, визнати винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 111 КК України – у виді 15 років позбавлення волі;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110 КК України – у виді 13 років позбавлення волі;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України – у виді 12 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити Януковичу Віктору Федоровичу покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Стягнути з Януковича В.Ф. процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування у сумі 98 561 грн. 20 коп. на проведення судових експертиз, з них:
- 10 592 грн. 00 коп. – вартість проведення портретної експертизи від 24.11.2016 № 17642/16-35/18393÷18397/16-35;
- 10 592 грн. 40 коп. – вартість проведення судової психологічної експертизи від 27.01.2017 № 17139/16-61;
- 10 592 грн. 00 коп. – вартість проведення комплексної лінгвістичної експертизи усного та писемного мовлення від 02.12.2016 № 17422/16-35/19863/16-32;
- 5 296 грн. 00 коп. – вартість проведення експертизи відеозвукозапису від 02.12.2016 № 17463/16-35;
- 15 888 грн. 00 коп. – вартість проведення комплексної лінгвістичної експертизи усного та писемного мовлення від 21.12.2016 № 18283/16-32/18284/16-35;
- 5 560 грн. 80 коп. – вартість проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.01.2017 № 1390÷1392/17-32;
- 40 040 грн. 00 коп. – вартість проведення комплексної судової портретної експертизи та експертизи відеозвукозапису від 02.04.2018 № 19/9-2/2/9-2/3/09-СЕ/18.
Речові докази у кримінальному провадженні: заяву Постійного представника Російської Федерації при Організації Об’єднаних Націй Чуркіна В.І. від 03.03.2014 № 896/n та копію заяви Януковича В.Ф. від 01.03.2014, адресованої Президенту Російської Федерації залишити в матеріалах кримінальної справи.
Прокурори М. Крим
Р. Кравченко"
Источник: facebook.com/LarysaSargan
