Сергей Жадан презентовал в Киеве новые стихи о войне

Сергей Жадан презентовал в Киеве новые стихи о войне

Сергей Жадан. Фото: страница в Фейсбуке

7 сентября в столичной "Кинопанораме" поэт  Сергей Жадан презентовал новый сборник стихов о войне "Тамплиеры" (издательство Meridian Czernowitz). Зал кинотеатра не смог вместить всех желающих - билеты раскупили задолго до мероприятия. 

Жадан пригласил на литературные чтения бойцов АТО, которые сейчас находятся в госпитале. Поэт часто ездит в зону боевых действий, где читает свои стихи и выступает вместе с группой "Жадан і собаки".

- 39 стихов, которые вошли в сборник "Тамплиеры", были написаны в период с марта 2015 года по март 2016 года. Со временем в моей голове они сформировались в книгу, - говорит Жадан.

Читает он, как всегда, живо и эмоционально, маневрируя взад-вперед по сцене и активно жестикулируя свободной рукой (в другой у него планшет). Зал после каждого стиха аплодирует, а иногда взрывается длительными овациями, после чего Жадан кланяется и скромно произносит: "Спасибо, но это еще не все...".

Жадан читает стихи в "Кинопанораме".
Фото: ТИЩЕНКО Марина

В своих новых стихах Жадан не размышляет о причинах войны, а скорее - о ее последствиях, о том, как жить во время войны и после нее. Но больше внимания он уделяет эмоциям и переживаниям. Лирический герой "Тамплиеров" - это и солдат АТО, и влюбленная в него девушка, и просто любой человек, который наблюдает и невольно становится пассивным участником боевых действий. Это стихи о людях, которые живут (или жили) в соседнем подъезде или даже квартире. И у каждого из них своя правда и своя боль, которую и попытался передать Жадан.

Почему "Тамплиеры"? Так называется триптих в книге. Тамплиеры - это воины, которые пытаются изменить страну к лучшему. А потом этих же воинов общество не признает и делает виноватыми: "Їм ще згадають усе, що сьогодні не має значення, на них ще посипляться зречення та звинувачення, їх ще зроблять винними в усьому, що нині діється, їм ще влаштує трус небесна митниця".

"Тамплиеры" - 39 стихов о войне. Фото: Фейсбук

Проиллюстрировать "Тамлиеров" поэт пригласил одесского художника Александра Ройтбурда.  Он не стал иллюстрировать книгу буквально, рисуя тематический рисунок к каждому стиху.

- Мне не хотелось визуализировать то, что уже есть, – мне хотелось поговорить с Жаданом на каком-то более абстрактном метафизическом языке, - говорит художник. - Поэтому я пересмотрел свои работы разных лет, которые – даже при полном несовпадении сюжета – пересекаются с атмосферой книги, и адаптировал их.

Иллюстрации Ройтбурда к "Таамплиерам".
Фото: ТИЩЕНКО Марина

***

Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.

Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.

Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.

Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.

Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.

Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає.

***

Мій старий, який помирав, вихаркуючи легені,
так і не встиг зрозуміти, що сталось з його країною,
що зробили з нею всі ці фінансові генії,
котрі торгують тепер у відкриту кожною її частиною.

Моя мама, яка розпродала згодом усі його речі,
і яка живе громадянським шлюбом з якимось дятлом,
ховає від мене всі свої згадки й зітхання старечі,
зачиняється на ніч від мене, щоби я не підслухав їх раптом.

Він і досі торкає мене своїм кашлем, ніби шипами.
Приходить до мене вві сні, дивиться чорним оком.
І я знаю, найтяжче, що у нас є – це наша пам’ять.
А найгірше, що вона лише тяжчає з кожним роком.

Він називає мені імена лікарів, які його вбили.
Сидить на ліжку напроти й кличе мене до помсти.
Каже мені: "Малий, в тебе немає ні злості, ні сили.
Ти їм здав свою злість, мов провідникові постіль.

В тебе немає, малий, ні спадщини, ні країни,
і всі твої друзі, малий, згоратимуть, мов комети.
Блукатимете, як цигани, зникнете, як караїми.
Раз уже все прогнило, спробуй хоча б нормально померти.

Скільки можна терпіти їх голоси на сходах,
будильники й окуляри, теплі щоденні предмети!
Вирви їхні серця, надійно спинивши подих!
Спали їх разом у ліжку, ніби старі газети!"

І я витягаю бензин і старі корабельні канати,
й розводжу в кімнаті вогонь, який усіх нас огорне,
і знаю – ніщо не може мати над нами влади,
окрім голосу крові, який заповнює горло.

Добре, коли тобі сняться підпільники та герої.
Погано, коли їх поява на тебе тисне.
Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї.
Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни.

Країна, в якій виживання вважають талантом,
де вся твоя біографія – список боргів і трупів,
називає мене тепер злісно вбивцею і симулянтом,
опитує свідків, які вціліли, шукає рештки отрути.

Хай тепер прокуратура засипле мене своїм спамом.
Хай потопом заллється вулиця кам’яниста.
Хай з’являться миротворці й випалять чорним напалмом
гарячі електростанції мого невтомного міста.

Хай вони тепер спробують усе це без нас поєднати.
Хай спробують врахувати небесні сумні коливання.
Сонця священний вогонь заливає кімнати.
Герої не помирають від стаціонарного лікування.

***

Що з ними буде, коли вони всі повернуться?
Стерті, мов зуби тварин, камінні вервиці,
зморшки довкола очей - глибокі, як ріки в березні.
Справжня віра виростає з єресі.

Доки вони тягаються палестиною,
сонце над ними горить золотою пластиною.
Торкайся святої землі обгорілою шкірою.
Війна за нові території завжди пов’язана з вірою.

Коли вони повернуться, коли роззброються,
коли вони відстояться в чорній хроніці,
поруч із ними залишаться найбільш віддані.
За війною найкраще спостерігати на відстані.

Їм ще згадають усе, що сьогодні не має значення,
на них ще посипляться зречення та звинувачення,
їх ще зроблять винними в усьому, що нині діється,
їм ще влаштує трус небесна митниця.

А доки вони сполохують небо знаменами,
лишаються непереможними та безіменними,
знають, що все недарма, що все по справедливості.
Чим далі війна, тим більше потрібно сміливості.

 

***

І ось вони повертаються з війни,
на яку багатьох їх покликали,
і помічають, що війна насправді
тривала лише для них.
І що відповідати за неї тепер
доведеться лише їм. 

І прірва між їхньою відповідальністю
та їхньою війною заповнена злістю й запеклістю,
але також і вірою та наполегливістю.
І подолати цю прірву може лише той,
хто пам’ятає, з чого все почалося.
А головне – знає, чим усе має закінчитися

***

Мені 42. Я не знаю нічого про існування.
Наді мною щоранку займаються небесні сфери.
В жінках є щось від кораблебудування –
в твердості їхніх ключиць проступають галери.

Коли вони ідуть – назавжди, навіки,
на межі радості і тривоги,
вітрила їхніх легень розгортаються на вітрі,
наповнюючись солоним духом дороги.

Так, ніби це припливи формують їхній подих,
так, ніби їх утримують тут швартові троси.
Я чую щоразу, зустрічаючи їх на сходах,
як у їхніх рухах дзвенять корабельні сосни.

Море довкола них ніколи не знає міри.
Мова, якою вони говорять вві сні – давніша санскриту.
Про жінок я знаю лише те, що хребці в них з-під шкіри
проступають, мов материки з-під води
на початках світу.

Сузір’я в чорному небі, як шиті рани.
Вона озивається вночі на кожен шерех.
Захлинаються побережжя, дихають океани
пам’яті тих, хто помер на цих галерах.

***

Люби, люби своє ремесло,
коли життя відгороджується ровами,
і навіть про те, чого не було
слід говорити простими словами.

Коли небо складається з холодних медуз,
і птахи голосять, як панотці до парафії.
Що таке поезія? Поезія це Ісус,
якого розпинають на хресті орфографії.

Коли серце тебе підіймає щодня
сурмою колоніальної армії.
Що таке любов? Любов це щеня,
чий господар загинув в автомобільній аварії.

Воно тримається вірності, яка була,
і хоче вирватися на свободу,
і в клапанах твого серця потоки тепла
постійно змішуються з потоками холоду.

Світ солодкий, мов різдвяна кутя,
і зірки в кишені, як липкі цукати.
Смерть вигадав той, хто не любить життя –
йому просто потрібно було все зіпсувати.

Люби своє ремесло, люби.
Святі приставучі, як вуличні музиканти.
Те, що виросте з твоєї журби
теж можна розспівувати в церквах, мов канти.

Нічна невидима течія.
Небо заповнює собою історію.
Я повторюю подумки твоє ім’я.
Ніхто не чує. Тому і повторюю.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

Порошенко наградил Жадана премией "Украинская книга года"

Президент Украины Петр Порошенко присудил премию "Украинская книга года" писателю Сергею Жадану за книгу "Месопотамия". Об этом сообщили в пресс-службе главы государства.

 

 

Политика

РПЦ разорвала отношения с Константинополем
РПЦ разорвала отношения с Константинополем 2096 4

Такое решение принял Священный Синод РПЦ на заседании в Минске.

Климкин провел встречу со Столтенбергом в штабе НАТО
Климкин провел встречу со Столтенбергом в штабе НАТО 143 1

Глава Министерства иностранных дел Украины и генсек НАТО провели переговоры в Брюсселе.

Лукашенко выступил против раскола православия
Лукашенко выступил против раскола православия 761 1

Президент Беларуси считает, что церковь часто становится заложницей межгосударственных отношений.

Происшествия

В Азовском море произошло землетрясение
В Азовском море произошло землетрясение 990

Эпицентр толчков находился в 58 км от Бердянска Запорожской области.

На вокзале в Кёльне захватили заложника
На вокзале в Кёльне захватили заложника 266

Во время спецоперации преступник получил ранение.

В Киеве потушили пожар в здании завода, где находится студия нового телеканала Мураева
В Киеве потушили пожар в здании завода, где находится студия нового телеканала Мураева 543

В службе по чрезвычайным ситуациям подтвердили, что пострадавших нет.

Общество

Хмельной голубь стал птицей года в Новой Зеландии
Хмельной голубь стал птицей года в Новой Зеландии 364

Наевшись перебродивших плодов, кереру часто падают с деревьев.

Песня под обстрелами: девушка - военнослужащая поет  о любви
Песня под обстрелами: девушка - военнослужащая поет о любви [видео] 354 1

Софии 21 год, и она - боец 28-ой отдельной механизированной бригады.

На Волыни открыли самый большой в Украине памятник пчеле
На Волыни открыли самый большой в Украине памятник пчеле [фото, видео] 383

Это четвертая скульптура на территории нашей страны, посвященная насекомому-трудяге.

Светская хроника и ТВ

Актер  Глухаря  Михаил Фатеев перед смертью передал записку Роману Виктюку
Актер "Глухаря" Михаил Фатеев перед смертью передал записку Роману Виктюку 1279

Он поблагодарил за поддержку и заявил, что не виновен.

Болгария в третий раз отказалась от участия в  Евровидении
Болгария в третий раз отказалась от участия в "Евровидении" 536 1

У национального вещателя нет денег.

В шоу  Замуж за Бузову  победил сыровар
В шоу "Замуж за Бузову" победил сыровар [фото] 1262

Спустя два года после развода Ольга Бузова встретила новую любовь.

Спорт

Мать Кокорина:  Я стала самым несчастным человеком на свете
Мать Кокорина: "Я стала самым несчастным человеком на свете" 1139

Футболисты российской сборной угодили в СИЗО из-за драки в ночном клубе.

В РФ задержали еще двух футболистов: один был пьяным, другой под амфетамином
В РФ задержали еще двух футболистов: один был пьяным, другой под амфетамином 859

Оба спортсмена оказались одноклубниками.

Глава мирового баскетбола Патрик Бауманн умер во время соревнований
Глава мирового баскетбола Патрик Бауманн умер во время соревнований 491

У мужчины на 52-м году жизни случился сердечный приступ.