• Головна
• Шоу-біз

Фото: Канал «Україна»

4 січня ведучому ток-шоу «Говорить Україна» Олексію Суханову виповнилося 48. Хоча, як він сам говорить, це все умовності, і відчуває він себе на 30. Із цим важко не погодитися – варто лише зазирнути, наприклад, в його інстаграм та переконатися, як він уміє радіти життю.  

Ми поговорили з ведучим каналу «Україна» не лише про вік та святкування, але й про особисте.

«Близькі найчастіше бажають мені не перейматися»

- Олексію, з ким святкували цьогоріч?

- Я не дуже люблю свої дні народження. Люблю бути в цей день вдома, зачинитися, сховатися від усіх. Якось так і святкую. Буває, хтось із друзів зазирне.

На цей мій день народження прийшла моя подруга – ми прогулялися, завітали до ресторації, трохи посиділи, поїли смачнесенько, випили по келиху ігристого.

Не дуже люблю гучні святкування. Я людина проста, скромна, хоча це, напевно, наразі і нескромно звучить – так про себе говорити. Але кажу як є.

Багато було привітань, відповідаю ще й досі. Це дійсно безцінно. І, мені здається, найголовніше.

- Тобто голова у вас після дня народження не болить?

- Та ні, господи, що ви! Мені здається, за всі мої 48 років максимум тричі гуляв так, що дійсно боліла голова. Я взагалі дуже спокійно ставлюся до алкоголю. Якби ви бачили, скільки у мене цих пляшок стоїть удома! І стоять вони роками. Ну, стоять то й стоять.

- До речі, а чого вам друзі та близькі бажають, ті, хто вас добре знає?

- Люди, які мене знають, частіше за все бажають мені не перейматися. Тому що знають: працювати у соціальному ток-шоу – це найскладніше, що може бути на телебаченні. Але як можна не перейматися, якщо ти працюєш в такій програмі?! Ти просто змушений пірнати в ці історії. Не можна, ведучи соціальну програму, не бути в темі, залишатися осторонь, не заглиблюватися у проблеми.

Справа полягає в тому, як після цього перезавантажуватися, відволікатися, лікуватися, позбавлятися від негативної енергетики. Мені здається, за ці майже 10 років я вже навчився.

- То як лікуєтеся?

- Після запису «Говорить Україна» не можу одразу їхати додому. Негатив треба десь залишати і не тягти в дім. Гуляю містом, можу зайти до якоїсь кав’ярні, спостерігаю за красивими людьми. Обожнюю красивих людей - як зовні, так і всередині.

Просто спостерігаю. І це мене перезавантажує - чашка кави або зеленого чаю, свіже повітря, люди. Іноді можу увімкнути собі мого улюбленого Шопена. 

- Бажаю вам ще почуватися щасливою людиною. А взагалі-то щасливі?

- Я вкрай щаслива людина.

- Що вам дає відчуття щастя?

- Думаю, здібність бачити всі дрібнички, які наповнюють твій особистий світ. Вони можуть бути в крапельці води на гілці, у квітці, вікні, за яким триває життя. В цьому щастя і полягає. Воно у тому, хто поряд з тобою, хто зустрічає тебе вдома. У друзях, в тих людях, з якими ти на одній хвилі. Щастя в тому, що ти можеш собі дозволити випити філіжанку кави і з’їсти якесь смачненьке тістечко.

Щастя - у дрібницях. Не буває величезного щастя, адже все значуще складається з дрібниць. Все починається з маленької частинки чогось. Так увесь світ створений. Ми ж всі з атомів, як і все, що нас оточує.

Щастя не в грошах, не в статусі, не в якихось вигаданих людством моментах.  

Перезавантажитися телеведучому допомагають прогулянки містом і спостереження за красивими людьми. Фото: Канал «Україна»

«Живу так, як хочу»

- На прем’єрі новорічного мюзиклу «Нова Снігова Королева» ви весело танцювали у холі разом із аніматорами та закликали всіх не дорослішати. Не хочете цього?

- Ні, і не збираюся. Мені здається, одна з найголовніших мудрощів життя – зберегти в собі дитину. А дорослішати - в своїй відповідальності,  вчинках, їх аналізі, прийнятті рішень. У цьому треба дорослішати і набувати досвіду. А в сприйнятті світу не можна дорослішати. Це вкрай небезпечно, це глухий кут. Це шлях в нікуди.

- Вас вік не турбує? Багато хто журиться, що вже не так виглядає, як раніше, не так почувається, як колись… Вас не мучить оце - як було колись?

- Ні. На мій день народження я говорив своїй подрузі, що от мені 48 років - майже пів століття, а я й досі не можу збагнути, тому що я на 48 себе не відчуваю. Максимум на 30. Дійсно, вже не "шішнадцять", як кажуть у відомій стрічці, але все одно проблеми віку у мене немає.

Я не переймаюся тим, як виглядаю, чи з’явилася у мене якась зморшка... Я такий, який є. Хто не хоче на мене дивитися – хай не дивиться. Я ж нікого не змушую на мене дивитися. Я живу своїм життям, роблю те, що вважаю за потрібне, живу так, як хочу, залишаючись собою.

Звісно, це не скасовує догляду за собою. Я дуже люблю красу у будь-яких її проявах. Мені подобається стильний одяг, і він не обов’язково має бути брендовим чи дорогим.

Наприклад, восени я був у Мілані й накупив купу дуже красивих речей, які коштували по 15-25 євро. І ношу. Нащо ці бренди!

Я відвідую косметичний салон, вважаю, що чоловік має за собою стежити. Це, до речі, ще й дисциплінує, наповнює. Ми ж не будемо снідати чи обідати з брудної тарілки, правда ж?

Мені здається, якщо ти себе поважаєш, то відповідно і ставишся до себе. 

Але це не може бути найголовнішою метою. Ці моменті важливі, але не визначальні. Це велика різниця. Тому я живу спокійно – насолоджуюся простими речами.

Олексій вважає, що одна з найголовніших мудрощів життя – зберегти в собі дитину. Фото: Instagram.com/suhanov.official/

«Якщо у мене немає часу, з Арті є кому погуляти»

- Ви говорите про подругу. Ця подруга – друг чи кохана жінка?

- Ця подруга – друг.

- Я просто пам’ятаю, як ми з вами говорили близько двох років тому і ви розповідали про кохану людину. Ця людина поруч із вами?

- Так, моя кохана людина поруч зі мною. Але я не можу про це говорити. Коли ця людина захоче, щоб я про це говорив, я про це скажу. У стосунках найголовнішим є позиція лише двох людей. І я не буду виставляти їх для загального обговорення. Якщо це комусь цікаво, це мене не обходить. Мені найголовніше - позиція моєї коханої людини і чи хоче вона цього. Вона цього поки не хоче. То чому я маю щось говорити? Кохана людина у мене є – я щаслива людина. І, крім нас двох, це більше нікого не стосується.

- А ви хочете серйозних стосунків?

- Так у мене взяємини! А взаємини - це серйозні стосунки. 

- У вас тепер живе йоркіпу на окличку Арті. Собака – це серйозний крок. Йому треба приділяти час, увагу, гуляти…

- Якщо сім’я створена, то можна дозволити собі ще одну відповідальність. Ми все розподіляємо. Якщо у мене немає часу, то з Арті є кому погуляти. Все добре. Арті не бракує ані ніжності, ані турботи, ані прогулянок, ані їжі, ані іграшок, ані теплого ліжечка. Хоча спить він не зі мною на ліжку. Все у нього є. Це найщасливіший хвостик у світі. І я маю все для цього робити до кінця його життя. Я це розумію.

- Він красень!

- Так, я взагалі не уявляю, як я без нього жив раніше. Господи, це таке велике щастя! Ця хвостата хмаринка дарує мені величезне щастя. Не можу навіть дібрати слів, аби описати всі радощі, ніжності, приємності, які з’явилися з появою Арті в нашій сім’ї.

Тваринки - це ж найкраще, що взагалі є у цьому світі.

- В інтерв’ю ви не раз говорили, що хотіли б усиновити дитину. Це серйозні думки?

- Це серйозні думки.

Абсолютне щастя Суханова – Арті. Фото: Instagram.com/suhanov.official/

Український паспорт вже майже є

- У серіалі «Дитячий охоронець» ви зіграли голову секти Любомира. Він пудрить людям мізки, але зображає із себе святого. Вам такі люди часто зустрічаються у житті?

- Які навішують лапшу на вуха? Таких повно. Їх у світі 95%. Це ж у людській психології закладено – маніпулювання, егоїзм, свої власні інтереси понад усе. Напевно, нічого кепського у цьому немає, якщо ти не перетинаєш у певний час якусь межу, яку не можна перетинати. Якщо ти усвідомлюєш межі допустимого для себе у відстоюванні своїх інтересів і свого егоїзму - ти добра людина. А якщо ти переходиш межі допустимого і починаєш використовувати людей і маніпулювати ними, ти вже стаєш поганою людиною. Це у мене така філософія. Я не наполягаю, але так вважаю.

- А ви вже отримали нарешті український паспорт? Президент Володимир Зеленський підписав указ про ваше громадянство ще у 2019-му, здається.

- Він майже є, бюрократичні процедури ще тягнуться. Але, слава господу, Верховна Рада  вже ухвалила відповідний закон,  щоб нарешті подолати ці бюрократичні процедури. Закон уже підписаний президентом, і днями, наскільки я розумію, вже можна буде запустити процедури, які заважали таким, як я, стати повноцінними громадянами нашої України. Моєї України, яку я обрав для себе. Я дуже давно визначився зі своєю позицією і місцем свого життя.

- Ви займалися бальними танцями. Цікаво, а на «Танці з зірками», наприклад, пішли б?

- Не знаю, чи видам я якусь таємницю чи ні, але мене запрошували на проект вже п’ять разів. Але я - людина команди, дуже ціную і люблю свій рідний канал «Україна».

- Що собі забажали на цей рік?

- Багато чого ще треба встигнути зробити. Для себе визначаю лише одне – працювати над тим, аби життя наше покращувалося, в тому числі і завдяки програмі «Говорить Україна». Хочу зосереджуватися на цій роботі й далі.

А для всіх нас хочу побажати, по-перше, аби ми все ж таки зрештою навчилися поважати одне одного, тому що без поваги до позиції будь-якої людини не буде жодних змін на краще. По-друге, бажаю, аби ми навчилися аналізувати, а не задовольнялися тим, що нам навішують на вуха, маніпулюючи нами, годуючи нас брехнею, казками, обіцянками, і робили свої висновки. Це найголовніше. 

Телеведучий також грає у спектаклях та знімається у кіно. В образі священника Любомира в серіалі «Дитячий охоронець». Фото: Instagram.com/suhanov.official/