3 грудня
Завантажити ще

«Дім Гуччі» - скромна чарівність занепаду імперії розкоші

«Дім Гуччі» - скромна чарівність занепаду імперії розкоші
Фото: planetakino.ua

А такий був манливий синопсис: «Прізвище Гуччі звучало так солодко, так спокусливо… Синонім розкоші, стилю, влади. Але ж воно було їх прокляттям. Шокуюча історія кохання, зради, падіння та помсти, яка призвела до жорстокого вбивства в одній із найзнаменитіших модних імперій світу»

Було так багато реклами, так багато говорили про "Дім Гуччі», так подавали цю історію, зняту за мотивами бестселера 2001 року Сари Гей Форден «Дім Gucci: Сенсаційна історія вбивства, божевілля, гламуру та жадібності», що очікування глядача були більш ніж завищеними. Ще б пак – пристрасне вбивство по-італійськи, світ моди, розкоші, інтриг, зірковий каст, у режисерському кріслі сам Рідлі Скотт – хіба ж можна зіпсувати страву з таких вишуканих інгредієнтів? Виявилось - можна. Принаймні перетримати - так точно.

Незадовго до цього режисер «Дому Гуччі» лайливо паплюжив молодь, через яку, на його думку, провалилася у прокаті високо оцінена критиками історична драма «Остання дуель»:

«Я думаю, що все зводиться до того, що сьогодні ми маємо аудиторію, виховану на цих гребаних мобільних телефонах. Міленіали не хочуть, щоб їх чогось навчали, якщо їм не скажуть про це за мобільним телефоном», - наводить слова Скотта The Hollywood Reporter.

Але яким би хорошим фільм не був, висидіти у кінотеатрі 2,5 години для людини, яка звикла до коротких постів у соцмережах або коротких роликів, практично неможливо. Цю ж помилку, як і в «Останній дуелі», тільки тепер завдовжки у 2 годині 37 хвилин (!) Скотт повторює і в «Домі Гуччі».

Затягнутість – це одна з найбільших проблем картини. Скоротіть її на годину, хвилин на 40 – і дія буде більш гострою, з'явиться динаміка, і фільм вже не виглядатиме таким беззубим.

Відсоток "свіжості" на сайті-агрегаторі думок кінокритиків Rotten Tomatoes становить всього 61% - для режисера рівня Рідлі Скотта це "фіаско, братане".

Ще одна проблема фільму – він сприймає себе надто серйозно, змушуючи глядача зіщулитись під таким тиском.

Англомовні кінокритики ще до одного з недоліків відносять те, що персонажі говорять з італійським акцентом. В українському прокаті (на честь перекладачів) цей недолік теж має місце – герої в тему і не в тему вставляють у свою мову італійські слівця. Альо, громадяни! Ми знаємо, що сімейство Гуччі - італійці, що дія відбувається в Італії, а навіть якщо і в США, то все одно між італійцями - і в житті вони явно говорили італійською! Навіщо їм звучати, як у поганій комедії?

Проте не можна лише лаяти «Дім Гуччі». Він заслуговує на увагу з кількох причин.

Адам Драйвер однаково органічний і в ролі сором'язливого Мауріціо, і в ролі світського лева синьйора Гуччі. Фото: planetakino.ua

Адам Драйвер однаково органічний і в ролі сором'язливого Мауріціо, і в ролі світського лева синьйора Гуччі. Фото: planetakino.ua

1. Історична складова

Патриція Реджані (Леді Гага), статурна дівчина з простої сім'ї, якимось дивом потрапляє на багату вечірку, де знайомиться з незграбним та скромним Мауріціо Гуччі (Адам Драйвер). Зачарована гучним прізвищем, Патриція швидко охмуряє юнака і закохує його в себе. Мауріціо знайомить обраницю з батьком Родольфо (Джеремі Айронс). Той не схвалює вибір сина, мовляв, безграмотна мисливиця за багатством – не треба тобі з нею одружуватися. А якщо не слухаєшся батьківської ради, то позбавляю тебе спадщини і взагалі – геть із дому. Осліплений коханням Мауріціо з парою валіз переїжджає до нареченої, працює в конторі її батька, насолоджується розкішним тілом Патриції. Потім весілля, скромний побут молодої сім'ї.

Втім, Патриція все ж таки примудряється знайти підхід до багатих родичів – і де лестощами, де спокусами, де тиском витягує Мауріціо назад, у світ розкоші. Але численні інтриги, підстави та підлості в результаті обертаються проти самої Патриції. І історія закінчується трагедією.

Просвітницьку місію «Дім Гуччі» виконав на відмінно – після перегляду виникає бажання ще більше заглибитись у вивчення історії цього модного бренду та справді інтригуючої сімейної історії.

Патриція Реджіні не просто увійшла до родини Гуччі, вона ще й спробувала вичавити з неї максимум. Фото: kinofilms.ua

Патриція Реджіні не просто увійшла до родини Гуччі, вона ще й спробувала вичавити з неї максимум. Фото: kinofilms.ua

2. Зірковий склад

Від гри Леді Гаги та Адама Драйвера неможливо відірвати очей. Їхні персонажі разюче змінюються протягом усього фільму. Зі скромного і чесного недотепи Мауріціо перетворюється на жорсткого і самовпевненого ділка, для якого слово «родина» нічого не означає. Рішуча і безкомпромісна модниця Патриція, почувши про розлучення, перетворюється на літню розчавлену тітку в модних вбраннях, що тепер страшенно її старять. А потім і в убивцю, яка ні краплі не шкодує про свій вчинок.

Дядько Мауріціо - Альдо Гуччі у виконанні Аль Пачіно - потужний і владний старий, який залізною рукою керує імперією. Він обожнює племінника і зневажає свого сина Пауло (Джаред Лето), вважаючи того за ідіота. Але і його образ зазнає змін - Альдо від Аль Пачіно може бути не тільки смиренним і стійким перед бідами, але й люблячим батьком.

Мабуть, найнеоднозначнішою можна назвати гру Джареда Лето (зовсім невпізнанного у гримі). З одного боку, його лисіючий і товстий Пауло реально виглядає ідіотом із завищеною зарозумілістю, до якого нічого іншого, окрім гидливої огиди, не відчуваєш, але з іншого – у деяких сценах він викликає справжнє співчуття.

І лише персонажу Сальми Хаєк – екстрасенсу Піні, з якою Патриція звикла протягом багатьох років радитися з будь-якого приводу, вдається знизити градус надмірної серйозності у фільмі. Піна смішна, добра і справді по-дружньому переживає за Патрицію (до речі, у реальному житті вона була далеко не такою милою, як показано у фільмі).

Аль Пачіно та Джаред Літо грають батька та сина. Фото: kinofilms.ua

Аль Пачіно та Джаред Літо грають батька та сина. Фото: kinofilms.ua

3. Емоційна гойдалка

На честь режисера, герої фільму не виглядають однозначними жадібними негідниками, зрадниками або безвинно постраждалими жертвами. Протягом фільму ти постійно вагаєшся, кому співчувати, а над ким зловтішатися - мовляв, отримай по заслугах! І це змушує постійно емоційно реагувати на вчинки персонажів.

Але навіть людські долі тут не головне: завдання режисера – показати через них занепад і розпад клану, а заодно і знаменитого бренду, продемонструвати, як жадібність, некомпетентність та інтриги призвели до того, що сьогодні в родинній справі модного дому не залишилося нікого на прізвище Гуччі.

PS Підбити підсумок фільму найвдаліше, якщо користуватися кравецькою аналогією: тканина хороша, фурнітура багата, та й крій непоганий - а ось пошито це все якось не за розміром.

Адам Драйвер (Мауріціо Гуччі), Джаред Лето (Паоло Гуччі) та Леді Гага (Патриція Реджіні). Фото6 planetakino.ua

Адам Драйвер (Мауріціо Гуччі), Джаред Лето (Паоло Гуччі) та Леді Гага (Патриція Реджіні). Фото6 planetakino.ua

ПРО ФІЛЬМ

Жанр: біографія, драма, кримінал

Режисер: Рідлі Скотт («Чужий», «Гладіатор», «Той, що біжить по лезу»)

Сценарій: Роберто Бентівенья

У ролях: Леді Гага («Зірка народилася», «Американська історія жахів»), Адам Драйвер («Остання дуель», «Аннет»), Аль Пачіно («Хрещений батько», «Адвокат диявола»), Джаред Лето («Далласський» клуб покупців»), Джеремі Айронс («Ліга справедливості Зака Снайдера», серіал «Охоронці»), Сайма Хаєк («Охоронець дружини кілера», «Вічні»), Джек Х'юстон («Підпільна імперія», «Фарго»), Камілль Коттен («Десять відсотків»).

Рейтинг IMDb:

Тривалість: 02.37