Політологи про саміт Сі Цзіньпіна, Трампа та Путіна: приниження диктатора чи порожні розмови

Ця зустріч не принесла і не могла принести якихось конкретних результатів.

Iori Sagisawa-China Pool/Getty Images

Вперше в історії відбулася зустріч трьох лідерів - США, Китаю та РФ. Звісно, весь світ одразу почав шукати в ній приховані знаки та намагатися їх розшифрувати. Чому Путіна на загальному фото поставили лише поруч із лідером В'єтнаму, а не поруч із Сі та Трампом? Чому Сі Цзіньпін не зустрів кремлівського диктатора в аеропорту, а за американським президентом приїхав особисто - і чи можна це розцінювати як показове приниження Путіна? Або навпаки - про що свідчить те, що Трамп знову назвав Путіна "другом"?

Але найголовніше питання - до чого ж привела ця зустріч? За поясненнями журналіст Коротко про звернувся до провідних політологів та експертів-міжнародників.

Політолог, експерт-міжнародник Тарас Загородній: Повне фіаско Путіна

- Провальний для Путіна результат завершення "зустрічі трьох" цілком логічний та передбачуваний. Невипадково Сі Цзіньпін послав зустрічати Путіна найвищого члена свого політбюро. Невипадково, що під час зустрічі Трампа грав гімн США, а при зустрічі Путіна замість гімну Росії китайський оркестр зіграв фрагмент із балету Чайковського "Лускунчик". І це ж був не запис - грав живий оркестр. Це означає, що китайці свідомо до цього готувалися. Чи варто згадувати те, що Трампа Сі поставив поруч із собою, а Путіна відокремив своєю дружиною на загальному фото?

Тому це фактично була зустріч не трьох, а двох - про те, як США та Китай ділять геополітичний вплив Росії між собою. Сі Цзіньпін із самого початку сказав про те, що треба позбуватися ядерної зброї. Позиція Китаю та США щодо Ірану така, що в нього не має бути ядерної зброї. І це може з часом торкнутися і Росії.

Тому в принципі це добрі знаки. А згадка Путіна про Другу світову війну та про Ялту взагалі не підходить для китайців. У свідомості Путіна Ялта була вершиною могутності СРСР, але проблема в тому, що ця ж сама Ялта якраз для Китаю нічого доброго не дала.

В уяві китайців Китай якраз і був поділений після Ялти - на материковий та Тайвань, через що з'явилося два Китаї. Тобто з погляду китайців, Ялта нічого доброго не принесла, бо вони втратили частину території. Тут Путін вистрелив сам собі в ногу.

А те, що Трамп назвав Путіна другом, так це лише тактика переговорів. В розумінні Трампа, коли ти йдеш на переговори з кимось, ти не маєш у нього плювати і зневажати його.

А ось те, що президент США відверто сказав, що потребує допомоги Пекіна у вирішенні українського питання, - це ознака того, що він визнав своє безсилля закінчити війну в Україні, як обіцяв. Це великий провал американців і дипломатична поразка США. Тому вердикт цієї зустрічі - повне фіаско Путіна.

Дипломат Роман Безсмертний: Все пройшло в рамках дипломатичного протоколу

- Попри те, що в нас радіють начебто приниженню Путіна в Китаї, в дійсності все було зроблено строго в рамках дипломатичного протоколу. Різниця в тому, що Сі Цзиньпін зустрів Трампа в аеропорту, а зустрічати Путіна послав лише свого керівника протоколу, це також пояснюється дипломатичними правилами. Щодо Трампа Сі Цзиньпін використав дзеркальний принцип: Трамп особисто зустрічав його в аеропорту в США і тепер він особисто зустрічає президента США в аеропорту в Пекіні. Щодо Путіна, то Сі Цзиньпін ніколи не зустрічав його особисто біля трапу літака, він туди завжди відправляв свого керівника дипломатичного протоколу.

Тепер - розстановка під час так званого сімейного фото. Тут теж все в рамках протоколу. По традиції сімейні президентські пари не можуть розриватися, вони мають стояти поруч. Тому якщо по праву руку від Сі стоїть Трамп, то по ліву руку – його дружина, а лише потім Путін.

Тепер стосовно власне самої тристоронньої зустрічі. Для таких форматів не встановлено ні порядку денного, ні регламенту - визначено лише загальний час, це 50 хвилин. Це означає, що кожен із лідерів говоритиме про те, що вважає за необхідне. Жодних підсумкових документів такі зустрічі не передбачають: кожен із них виголосить лише свою позицію, і після цього навіть спільної пресконференції може не бути.

Тобто по факту ця зустріч - це просто обмін думками, не більше. Плюс вони визначають самі, про що говорять - це те, про що зараз пишуть в світових ЗМІ: ядерна безпека, війна в Україні, ситуація в Ірані і так далі. Це просто виклад позицій сторін, не більше і не менше.

І це ніяка не нова Ялта і не Мюнхен, це просто розмова. Кожен говорить про те, що вважає за необхідне. А те, що Трамп назвав Путіна своїм другом, то це було використано за межами зустрічі втрьох, це було сказано лише на двосторонній зустрічі. Це їх справа. Те, що Трамп називає міжнародного злочинця Путіна другом - це вирівнює їх в їх моральності, у відношенні дотримання норм міжнародного права, закону і так далі.

А коли Трамп сказав, що очікує допомоги в українському питанні від Сі Цзіньпіна, то це свідчення того, що він сам не здатен нічого зробити для досягнення миру в Україні. Але до цього я додам, що так само і Сі Цзіньпін у цьому питанні також не робитиме нічого і не братиме участі ні в обговоренні теми України, ні в залученні до переговорів Європи.

Він ухиляється від участі в цьому процесі, тому що нинішній статус його відносин з Україною та Європою його влаштовує, і тому він не хоче псувати ці відносини заради якихось абсолютно пустих і безрезультативних обговорень. Резюме - ця зустріч є великою "горою, яка породила мишу", суцільна порожнеча.

Політолог Володимир Фесенко: Всі союзні відносини між Росією і Китаєм зберігаються

- Ця зустріч стала дуже популярною темою в Україні та світі, мовляв, вона є красномовним приниженням Путіна. Але це не зовсім так, адже це лише сигнали про те, яке насправді місце займає Путін. Тому не потрібно плутати пропаганду з реальною геополітикою. Це була демонстрація того, що для Сі Цзіньпіна Штати набагато важливіші, ніж Росія. Ось і все.

Всі партнерські та союзні відносини між Росією і Китаєм зберігаються, але Сі Цзіньпін чітко продемонстрував, що для нього більш важливий Трамп, ніж Путін.

Те, що Трамп назвав Путіна другом, так він усіх називає друзями, навіть Кім Чен Ина. І взагалі, коли ми говоримо про Трампа, не треба з його окремих висловлювань робити глибокі політичні висновки. Для нього існує вища геополітична ліга, куди входять США, Росія і Китай. Всі інші знаходяться нижче, і тут нічого не змінюється.

Крім того, Трамп сприймає міжнародні відносини через особисті зв'язки. Саме тому він вважає, що такі компліменти та звернення "мій друг" сприяють налагодженню добрих стосунків з лідерами інших країн, особливо з найбільш впливовими. Це звичайна бізнес-стратегія, лише тактика з боку Трампа і не більше того.

А те, що Трамп сказав про очікування допомоги від Пекіна у вирішенні українського питання, так він про це говорить ще з 2024 року. Тоді він навіть інаугурацію не пройшов, а вже заявляв, що чекає кроків від Китаю для припинення війни в Україні. Це було ще в грудні 2024 року.
 
Тобто заяви є, а допомоги Києву від Пекіна так і не буде. Китай не буде втручатися в безнадійну справу і тим більше допомагати Трампу стати переможцем у цій історії. Це я достеменно знаю від особистого спілкування з китайськими дипломатами.

І раніше, і зараз Китай офіційно заявляє про небажання втручатися і тиснути на Путіна. Це війна Путіна, і псувати через неї відносини з Росією вони не хочуть. Пекіну ця війна не дуже подобається, але вони на ній заробляють.

Також треба враховувати, що свого часу Китай намагався вплинути на переговори навколо України. У 2024 році навіть діяла спеціальна місія китайського представника, яка закінчилася провалом. Після цього Китай не робить жодної реальної спроби втручатися в ці переговори. Зараз Китай не бачить перспективи швидкого завершення війни і, головне, готовності воюючих країн домовитися про мирну угоду.

Щодо результативності зустрічі слід зазначити наступне. Трамп є "кульгавою качкою" через втрату контролю над Конгресом, у Путіна багато власних проблем, і він не є переможцем, здатним виграти війну проти України. У ролі переможця виглядає лише Сі Цзіньпін, що для Китаю вкрай важливо.

Саме ж значення цієї зустрічі є виключно символічним. Вона демонструє наявність трьох найбільш впливових лідерів світу, здатних обговорювати міжнародні проблеми та впливати на них, але жодних конкретних рішень ухвалено не буде.

Це зустріч "на полях" і аж ніяк не предметні переговори. Якщо на саму зустріч виділена лише година, а треба обговорити п'ять-шість тем, на кожну залишається по десять-дванадцять хвилин. За відсутності попередніх домовленостей домовитися про щось конкретне за такий час неможливо.