Як у Ялті ділили Європу: що Сталін забрав собі, а що залишив Черчиллю та Рузвельту

Чому зустріч Трампа, Путіна та Сі нагадує зустріч Сталіна, Черчилля і Рузвельта та чому світ її побоюється.

Pedro Pardo-Pool/Getty Images

19 листопада 2026 року вперше мають зустрітися лідери трьох ядерних наддержав: Трамп, Путін і Сі Цзіньпін. Світові політики, зокрема Володимир Зеленський, уже бачать у цьому небезпечний натяк на "Ялту-2". У 1945 році Сталін, Черчилль і Рузвельт вирішували долю цілих країн. У Коротко про нагадуємо, як поділили Європу в Ялті та чому у світі побоюються нового поділу.

"Мені дуже не хотілося б, щоб це [зустріч Трампа, Сі та Путіна] перетворилося на якусь "Ялту-2, 3, 4" — переділ сфер впливу. Сьогодні світ інший… Тому, на мою думку, неможливо просто взяти й здійснити такий переділ між трьома сторонами. Хоча Росії цього дуже хочеться", — заявив Володимир Зеленський напередодні "зустрічі трьох".

У лютому 1945-го, коли поразка Гітлера вже була неминучою, лідери СРСР, Великої Британії та США зібралися в Криму, щоб вирішити, яким буде світ після Другої світової війни, поділивши Європу на власні сфери впливу.

Польща: велика здобич Сталіна

Польща стала одним із головних питань Ялтинської конференції: саме після нападу Німеччини на цю країну в 1939 році Велика Британія та Франція вступили у Другу світову війну.

До лютого 1945-го Червона армія вже витіснила німецькі війська з більшої частини Польщі, а в країні діяла підтримувана Москвою комуністична влада.

Черчилль і Рузвельт хотіли, щоб до польського уряду увійшли представники різних політичних сил, а в країні відбулися вільні вибори. Сталін погодився на декларацію про демократичні вибори.

Але обіцянки вільних виборів не врятували польську демократію. Комуністи поступово усунули суперників і в 1947 році провели вибори під жорстким контролем. Польща опинилася в радянській сфері впливу.

Німеччина та Берлін: країну поділили на чотири частини

Німеччину союзники вирішили окупувати спільно, залучивши до управління Францію: країну поділили на чотири зони — радянську, американську, британську та французьку. Берлін, хоча й розташовувався всередині радянської зони, також поділили на чотири сектори.

Але Захід і СРСР дедалі менше довіряли одне одному, і замість єдиної Німеччини у 1949 році з'явилися дві держави: Федеративна Республіка Німеччина на заході та Німецька Демократична Республіка на сході. Берлін також опинився розділеним. Берлінська стіна, яка пізніше стала символом холодної війни, з'явилася вже у 1961 році.

Східна Європа: кому "дісталися" решта країн

Усе виглядало досить просто: там, де стояла Червона армія, Сталін мав набагато більше можливостей диктувати умови, а реальна влада опинялася в руках комуністів, підтриманих Москвою.

Румунія. Радянські війська увійшли до країни ще у 1944 році. Після Ялти комуністи поступово усунули суперників, а в 1947 році король Міхай I був змушений зректися престолу. Румунія стала комуністичною республікою.

Болгарія. Після приходу радянських військ влада перейшла до коаліції, у якій головну роль поступово захопили комуністи. У 1946 році монархію скасували, а Болгарія стала республікою і частиною радянського блоку.

Угорщина. Тут комуністи не відразу отримали більшість, але за підтримки СРСР крок за кроком усували політичних противників. До кінця 1940-х років країна опинилася під владою комуністичної партії.

Чехословаччина. Після війни в уряді були представлені різні політичні сили, але комуністи користувалися підтримкою Москви. У лютому 1948 року вони захопили всю повноту влади. Країна стала частиною радянського блоку.

Югославія. Тут до влади прийшли комуністи на чолі з Йосипом Броз Тіто. Але, на відміну від інших східноєвропейських лідерів, Тіто не захотів підкорятися Сталіну. У 1948 році відносини двох країн різко погіршилися, і Югославія пішла хоч і соціалістичним, але власним шляхом.

Австрія. Її, як і Німеччину, поділили на чотири окупаційні зони. Але у 1955 році країна відновила незалежність і проголосила постійний нейтралітет. До радянської імперії Австрія не увійшла.

Греція та Фінляндія: дві країни, які не ділили в Ялті

Грецію Сталін і Черчилль фактично розподілили за сферами впливу ще восени 1944 року: британці хотіли утримати країну від переходу до комуністів, і Сталін погодився не втручатися.

Фінляндія взагалі не була предметом розмов у Ялті: ще до конференції вона уклала перемир'я із СРСР, поступилася територіями та зобов'язалася виплачувати репарації, оголосила нейтралітет, але зберегла незалежність. Ця політика отримала назву "фінляндизація" і зараз часто згадується західними експертами як один із варіантів перемир'я в Україні.

Ялта-2: що можуть ділити у 2026 році в Шеньчжені

Звісно, сьогодні, у 2026 році, так нахабно ділити світ сильним державам уже не вдасться. Тим більше, що переможцями вони не є — ні в Україні, ні в Ірані, ні на Тайвані. Та й головною темою зустрічі офіційно заявлені переговори щодо ядерного стримування — денуклеаризації. Але ніхто не сумнівається, що за зачиненими дверима лідери можуть неофіційно обговорити багато чого: сфери впливу, дипломатичні поступки, військові дії та обмеження.

Україна. Головний ризик — домовленості про припинення війни та майбутню безпеку України без участі Києва.

Тайвань. Китай вважає острів своєю територією і домагається об'єднання, не виключаючи застосування сили. США підтримують Тайвань і постачають йому зброю, але Трамп уже називав американські продажі озброєнь "розмінною монетою" в переговорах із Китаєм. Тому в Тайбеї побоюються, що Вашингтон може пом'якшити свою позицію.

Європа та НАТО. Москва хоче не лише відірвати частину України, а й змінити всю систему безпеки в Європі. Кремль домагається обмежень на розширення НАТО та на розміщення сил альянсу в країнах, які вступили до нього після 1997 року. Це може зачепити Польщу, країни Балтії і навіть Фінляндію.

Іран. Тут може йтися про домовленості навколо ядерної програми, санкцій і безпеки на Близькому Сході. Вашингтон може шукати підтримки Пекіна та Москви для виходу з конфлікту, а Китай зацікавлений у стабільних постачаннях нафти та відкритих морських маршрутах. Для Тегерана це також неприємна ситуація: рішення про його майбутнє обговорюватимуть без нього.

Чим небезпечна нова Ялта

У травні 2005 року, перед поїздкою до Москви на 60-ту річницю Дня перемоги в Європі, Джордж Буш-молодший заявив у Латвії, що Ялта "прирекла мільйони людей на комуністичне рабство. Коли могутні держави вели переговори, свобода малих держав чомусь вважалася другорядною", — нагадує The Guardian.

Відтоді Трамп суттєво змінив позицію США: назвав Західну півкулю територією Америки, вимагає підпорядкування Канади, Гренландії та Венесуели, тим самим даючи іншим наддержавам хибне виправдання діяти так само, водночас демонструючи повагу до сфер впливу Росії та Китаю.

Тому сама ідея, що кілька сильних держав із ядерними арсеналами можуть вирішувати долю інших країн без їхньої участі, нікуди не зникла. І це знову змушує мільйони людей побоюватися за власне майбутнє.