50 років тому на екрани вийшла картина про силу людського духу та становлення характеру – "Роккі". Фільм став настільки популярним, що породив п’ять сиквелів та три спін-офа ("Крід"). Тож на честь ювілею в 2026 році випустили фільм про створення "Роккі" й про злет Сильвестра Сталлоне. Творці картини "Я – Роккі" (I Рlay Rocky) змогли перетворити історію зйомок в справжній тріумф волі та духу – достоту, як в оригіналі.
Світ (а особливо зараз) завжди потребував історій про справедливість: коли ти чесно ревно працюєш і невпинно йдеш до своєї мрії, то зрештою отримуєш велику нагороду. І Голлівуд не скупився на подібні розповіді. Правда, оскільки більшість з них були вигадані, то й віри їм було мало.
А тут зняли фільм, заснований на реальних подіях. Історія простого хлопця Сильвестра Сталлоне з бідного району Нью-Йорка, який в 1970-х мріяв стати актором і таки досяг успіху.
Нерозбірлива мова, частково паралізована від народження ліва частина обличчя, характерна зовнішність – здавалось, такій людині взагалі не місце на екрані. Та Сталлоне не відступив від мрії: працював на обробці риби, білетером в кінотеатрах, паркувальником машин за чайові, навіть знявся у фільмі для дорослих – і мріяв про справжнє кіно, безнадійно ходив на кастинги.
А потім якось в барі подивився боксерський матч, у якому понад 9 раундів любитель тримався проти професіонала, і написав сценарій фільму "Роккі". І так гарно написав, що продюсери Ірвин Вінклер и Роберт Чартофф вхопились за цю ідею і готові вже були екранізувати. От тільки зіткнулись з упертістю молодого сценариста, який заявив: віддасть сценарій лише за умови, що сам гратиме головну роль. Не бажаючи ризикувати з невідомим актором, продюсери пропонують Сталлоне все більше і більше грошей – аж кілька сотень доларів - за його сценарій, та він вперто стоїть на своєму – "Адже це моя історія, Роккі – це я". Зрештою, голова студії здається, але ставить умови: маленький гонорар, крихітний бюджет, жорсткий дедлайн – а якщо буде зірвано хоч один день зйомок, Сталлоне звільнять і візьмуть на його місце відомого актора.
Чим це закінчилось (ой, вибачте за спойлер), ми знаємо: три "Оскари", зокрема за найкращий фільм та режисуру, 13 номінацій – в тому числі за найкращу чоловічу роль та найкращий сценарій. Сталлоне з актора малобюджетного кіно стає зіркою, а фільм "Роккі" - одним із найкращих в історії.
От і "Я – Роккі" – типова голлівудська кіномрія під лозунгом "через терни до зірок", "ніколи не здавайся" та інше неабияк вистрілила. Тільки на агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes 86% схвальних відгуків від критиків та 97% від глядачів.
У цьому фільмі все таке хороше і всі такі гарні люди, хоч до рани прикладай. Продюсери картини – просто феї-хрещені: вболівають за долю фільму так, що ладні власні будинки заставити; дружина Саша переконує чоловіка не відмовлятись від мрії навіть заради великих грошей "тут і зараз", навіть головний антагоніст фільму – голова кіностудії, що й чути не хотів про Сталлоне в головній ролі та урізав бюджет до сміховинних мільйона доларів, - в кінці розкаюється, сам Сильвестр Сталлоне – чесний і порядний молодик, який не цурається чорної роботи і готовий жертвувати своїм здоров’ям та благополуччям заради мети; маловиідомий режисер, який чітко бачить, що це фільм не про бокс, а про характер людини й наполягає на цьому. Не вистачає лише німбів над їхніми головами.
Сентиментальність у фільмі зашкалює так, що весь час треба мати із собою носовичок. Лише переказ відомого факту, як Сталлоне продав свого пса, якого він підібрав ще цуценям, бо не було чим годувати, а потім викупив назад за безумні гроші, чого вартує.
Дивно, та ця глянцевість і сентиментальність, які б не пішли на користь якійсь глибокій філософській картині, тут доречні. Ми не хочемо розбиратися в тому, хороша людина Сталлоне насправді чи погана, не хочемо нічого знати про мотиви кіноділків (заробити гроші, аякже!), не хочемо переживати їхні реальні труднощі – ми хочемо красиву картинку, попереживати за героїв, звичайно, але зовсім трішечки, знаючи, що хепі-енд точно буде – ми хочемо відпочити, згадавши культовий фільм, і вийти з кінотеатру з думкою про те, що "ну ось! Є ж у світі справедливість". І хай кіносноби критикують цей байопік за шаблонність та кліше, ми, як глядачі, цією подачею цілком задоволені - просто, передбачувано і водночас з любов’ю до оригіналу.
Для фанатів оригінального "Роккі" тут повно ностальгічних моментів з відтворенням культових сцен. І навіть емоційна сила цих картин схожа. Режисер Пітер Фарреллі зізнавався, що не став би знімати "Я – Роккі" без благословення самого Сильвестра Сталлоне, і він його отримав. З цим благословенням Фарреллі обійшовся дуже дбайливо, створивши одну з найдобріших картин про кіновиробництво. Дещо нагадує за духом серіал "Пропозиція" - про зйомки "Хрещеного батька", але ще душевніший. Історія зйомок передана з трепетністю, любов’ю та великою пошаною до оригіналу. Вражає увага до деталей – від операторської роботи (чи не перше застосування стедикама в кіно) до костюмів та музики.
Ще у трейлері дуже впадало в очі, наскільки виконавець головної ролі Ентоні Іпполіто схожий на самого Слая (ба більше! Він іноді більше схожий на Сталлоне, ніж сам Сталлоне). І це вражаюче перевтілення – у вищезгаданій "Пропозиції" Іпполіто грав Аль Пачино, і це було ну… не дуже. А тут ніби сам Сталлоне грає себе, молодшого на 50 років. Важлива не лише зовнішня подібність. Ентоні Іпполіто настільки глибоко вжився в образ і видав таку потужну, зворушливу й надихаючу гру, що неможливо не полюбити його персонажа.
Замість висновку
Любите "Роккі"? Тоді фільм про його створення для вас.Любите байопіки і не хочете ніяких негативних емоцій? Це кіно для вас. Любите Сильверстра Сталлоне? Його молода копія Ентоні Іпполіто видасть навіть кращу версію улюбленого актора. Не дивно, що вже пішли чутки, що Іпполіто може отримати навіть номінацію на "найкращого актора" на "Оскар" - кіноакадеміки люблять перевтілення. Та й сам фільм "Я – Роккі", який вже став глядацьким хітом і отримав схвальні відгуки на кінофестивалях у Торонто та Саванні, теж може номінуватись як "найкращий фільм".
Я – Роккі / I Рlay Rocky
Країна: США
Режисер: Пітер Фарреллі ("Дурний та ще дурніший", "Я, знову я та Ірен", "Любов зла", "Зелена книга")
У ролях: Ентоні Іпполіто ("Пурпурові серця", серіал "Пропозиція"), Анна-Софія Робб ("Чарлі та шоколадна фабрика", "Міст в Терабітію"), Тобі Кеббелл ("Конг: Острів черепа", "Принц Персії: Піски часу"), Пі Джей Бірн ("Вавилон", "Кінець Оук-Стріт"), Метт Діллон ("Дім, який побудував Джек", "Капоне"), Джей Дюпласс ("Інша мама", серіал "Очевидне"), Стефан Джеймс (серіал "Повернення додому")
Тривалість: 02:08