Цієї осені Україна переживає незвичайну навалу. Ні, не сарани, мух чи комарів. Масово прилетіли птахи із Сибіру - крапчасті горіхівки. Деякі з них подолали тисячі кілометрів, щоб опинитися в українських лісах, парках і навіть на приватних подвір'ях.
Про те, що змусило пернатих залишити рідну тайгу, чим вони харчуються, чи загрожують нашим птахам і чому орнітологи так радіють несподіваним гостям, читайте у матеріалі Коротко про.
Прилетіли, побачили, здивували
Уявіть: ідете собі парком, розглядаєте пожовкле листя, аж раптом на гілці сидить незнайома пташка. Коричнева, вся в білих цяточках, із міцним дзьобом. Ще й поглядає навколо претензійно.
Приблизно такі зустрічі цієї осені переживають українські любителі птахів. Бо до України завітала горіхівка крапчаста - птах, якого в багатьох регіонах зазвичай не зустрінеш.
Одну з перших незвичайних гостей помітили на початку жовтня на Волині. Працівники Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща" побачили горіхівку поблизу села Діброва. Пташка спокійно шукала їжу на землі, потім перелетіла на дерево. Для нацпарку це була перша зареєстрована зустріч із таким видом.
А наприкінці жовтня подарунок отримали вже київські любителі птахів. У Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка виявили щонайменше шість горіхівок.
Український натураліст Олег Марцун, який 31 жовтня вирушив фотографувати рідкісних гостей, розповів, що птахи поводилися доволі довірливо. Розгрібали лісову підстилку в пошуках їжі, а двоє навіть ласували насінням туї.
І це не поодинокі випадки. Повідомлення про горіхівок надходять із різних куточків України, від Полісся до південних областей.
- Такі нальоти час від часу відбуваються, - розповідає Коротко про кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник та заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника Віталій Грищенко. - Попередній був у 2018 році. Перед цим у 2008 році. Зоологи називають цей процес інвазією.
Для звичайної людини - ну пташка й пташка. А для орнітолога така зустріч приблизно як для колекціонера знайти рідкісну монету серед дріб'язку.
Що сталося в Сибіру?
Насправді горіхівка не перелітний птах у звичному розумінні. Це не ластівка чи лелека, які щороку збирають валізи і вирушають в теплі краї.
Зазвичай горіхівки живуть осідло або кочують неподалік своїх лісів. Особливо люблять хвойні масиви, де можна знайти їхнє улюблене насіння сосен.
Але іноді природа підкидає їм неприємний сюрприз.
- Причина перельоту цих пташок – широкомасштабний неврожай основних харчових рослин в місцях гніздування, тобто на північному заході Європи, у Сибіру, - зазначає Віталій Миколайович. - Горіхівки харчуються в основному кедровими горішками. Коли вони не вродили, то птахи шукають іншу їжу. І починають кочувати.
Іноді за тисячі кілометрів. Причому не обов'язково в теплі краї. Важливо долетіти туди, де можна знайти корм.
Подібні великі переміщення сибірських горіхівок трапляються нерегулярно, орієнтовно раз на 8–10 років. Утім, точну причину цьогорічної інвазії ще потрібно дослідити: неврожай насіння у тайзі – це найімовірніше пояснення, а не остаточно доведений факт.
Але не Україною єдиною. Деякі горіхівки майнули у Європу і долетіли аж до Туманного Альбіону. Там у британському графстві Норфолк одну із таких сибірських мандрівниць помітили на початку жовтня. Тамтешні орнітологи чекали на таку зустріч десятиліттями.
Родичка ворони, яка працює лісником
А тепер познайомимося ближче з нашою гостею.
Горіхівка крапчаста належить до родини воронових. Тобто вона родичка звичайної ворони, галки, сороки та сойки. Щоправда, на чорну ворону зовсім не схожа. Її оперення темно-коричневе, густо всіяне білими плямками. Наче хтось узяв пензлик і старанно розмалював пташку.
Завдовжки горіхівка приблизно 30–36 сантиметрів, важить орієнтовно 125–200 грамів. Має міцний дзьоб, яким вправно дістає насіння з шишок.
А ще ця пташка справжня господиня. Восени вона не стільки їсть, скільки активно заготовляє запаси на зиму. Збирає насіння, переносить його у спеціальному під'язиковому мішечку та ховає в різних місцях: у ґрунті, під мохом, серед лісової підстилки. Іноді таких схованок бувають тисячі. Горіхівки мають чудову просторову пам'ять і здатні знаходити чимало своїх запасів навіть через кілька місяців.
Частину насіння птахи забувають або не встигають забрати. І тоді навесні з нього можуть прорости молоденькі дерева.
Виходить, горіхівка не лише годується в лісі, а й допомагає йому відновлюватися. Такий собі пернатий лісник.
Їжі вистачить на всіх
Звісно, коли в країну масово прилітають незвичайні птахи, виникає логічне запитання: а чи не зашкодять вони місцевим мешканцям? Адже корм в лісі не бездонний. Українські сойки, дятли, синиці та інші пернаті теж мають чимось харчуватися.
- Наших птахів пернаті мандрівниці не об'їдять, бо їх, гостей, не багато, - каже Грищенко.
До того ж горіхівка - не чужорідний інвазивний вид, який людина випадково завезла з іншого континенту. Це природний мешканець Євразії. В Україні є і власні гніздові популяції горіхівки крапчастої - у Карпатах. Сибірські гості належать до іншої географічної популяції.
А ще ці птахи не живляться виключно одним видом корму. Окрім насіння хвойних дерев, вони їдять горіхи, ягоди, комах та інших безхребетних. Іноді можуть поїдати яйця чи пташенят дрібних птахів. Але це не означає, що вони прилетіли полювати на українських синиць або горобців.
Та й інвазії зазвичай тимчасові. Птахи можуть затриматися там, де знаходять їжу, а потім переміститися далі.
- Але зазвичай вони гинуть протягом зими, - додає орнітолог. – Деякі намагалися гніздитися у нас, та безрезультатно. Не приживаються, тому що пристосовані до зовсім інших умов.
До речі, цієї осені Україною мандрують не лише горіхівки. Птахоспоглядачі повідомляють також про незвичайні переміщення шишкарів, чижів та інших північних птахів.
Тож, схоже, у пернатому світі нині велике переселення.