Почути від лікарів "вам залишилося два роки" і перетворити цей вирок на шанс на порятунок для сотень хворих... Історія 28-річної Юлії Куць із Тернополя - це не просто розповідь про перемогу над тяжкою хворобою. Поборовши апластичну анемію, дівчина разом із чоловіком домоглася зміни нормативних правил і створила перший у країні регістр донорів кісткового мозку.
Як особиста трагедія перетворилася на порятунок сотень життів і як сьогодні працює таке донорство в Україні - читайте у матеріалі Коротко про.
Симптоми не лякали
Коли Юлія Куць із Тернополя поверталася зі стоматологічної конференції у Швейцарії, у неї раптово почалася кровотеча. Звичайно, це вагомий привід піти до лікаря. Діагноз довго не могли встановити, але потім запідозрили апластичну анемію (коли кістковий мозок перестає виробляти необхідну кількість всіх видів клітин крові).
- Коли здала кров, вона була світло-червоного кольору, - згадує ті дні у розмові з Коротко про Юлія Куць. - Лікарі забили на сполох, почала проходити обстеження...
Юлія розуміла: справи кепські. Вона сама медик. Почалися нескінченні переливання крові – кожні кілька днів жінка їздила до Києва задля цієї процедури. У Тернополі її не проводили.
Врятувати Юлю могла лише пересадка кісткового мозку. Донор знайшовся – за всіма показниками підходив її брат. Але в Україні операції такого типу не проводили. Великі суми лікування, сотні тисяч євро на кілька місяців, і єдиний вихід – переїзд за кордон. Кудись їхати не дуже хотілося, на руках крихітна дитина. Термін життя лікарі обмежили двома роками...
Долаючи бар'єри
Апластична анемія – це нестача тромбоцитів та лейкоцитів. І виявляється це не лише у втомі, а й у різкому зниженні імунітету. Померти можна від найпростішої хвороби, адже організм не захищений.
- Мені було страшно жити в країні, де ти приречений, коли у тебе знаходять таке захворювання, - продовжує Юлія Куць. - Була державна програма, яка оплачувала таку операцію за кордоном, але там величезна черга. І можна не дочекатися.
У результаті Юлія з чоловіком Романом без державної підтримки таки переїхали до Польщі, де лікарі давали шанс. І там, власне, і дізналися про регістр донорів кісткового мозку.
Регістр давав можливість швидко знайти донора – видавав усіх, хто підходив не лише в Україні, а й у світі. Коли повернулися додому, то вирішили відкрити такий регістр і в Україні. Адже шанс знайти донора серед родичів невеликий, тож щастить не всім.
Робота зайняла кілька місяців. Щоб завершити справу, довелося вимагати зміни процедурних правил: тоді діяли бюрократичні обмеження, що заважали державним лікарням повноцінно співпрацювати з недержавними регістрами. Тисячі дзвінків, контактів, листування... Але все спрацювало.
Пацієнт познайомився із донором
Щодня список поповнювався новими потенційними донорами. Це нескладно, для цього згодні стати донором відправляли подружжю зразки слини, ті провіряли їх у німецькій лабораторії та вносили людину до списку. Підходить чи ні потенційний донор пацієнту, перевіряють за ДНК.
- Це набагато полегшило життя тим, хто стикається із необхідністю пересадки кісткового мозку, - пояснює Юлія. - І морально це підтримує. Ти розумієш, що не один.
Того ж року знайшли донора з Німеччини для першого пацієнта. Юлія згадує: то був однорічний хлопчик. Тоді була проведена перша в країні трансплантація кісткового мозку від неродича. З моменту забору клітин є лише 72 години, щоб провести операцію. Під час пандемії коронавірусу чоловік Юлії сам возив клітини від закордонних донорів українським хворим – доставити тоді можна було лише наземним транспортом.
Першого року провели п'ять трансплантацій. Потім кількість зросла до 70 на рік. Цього року – 114. Після тернопільського офісу відкрили ще один у Києві. Якось Юлія під час пошуку донора для нового пацієнта побачила в регістрі знайомий код. Прізвища та інші персональні дані не вказуються, лише цифри. То був код її чоловіка Романа.
- Він став першим українським донором кісткового мозку, - наголошує Юлія. - У мене аж сльози навернулися на очі. Пізніше він познайомився із цим хлопцем. Йому було 18 років, він із Дніпропетровської області. Звати Олег. У нього ситуація була навіть гірша, ніж у мене, вже пішли "побочки".
Після пересадки Роман відправив йому записку: "Знаю, що тобі зараз тяжко. Я зробив усе, що міг, щоб допомогти, а ти тепер маєш підхопити це. До зустрічі!" Хоча це незвичайна практика – спілкуватися з тим, для кого став донором, але вони зустрілися.
Завдяки регістру вже вдалося знайти донорів та провести близько 300 трансплантацій кісткового мозку. Подружжя співпрацює з іноземними регістрами. Все це недержавні організації, які заснували такі самі ексхворі. У базі – близько 25 тисяч потенційних донорів із понад 20 країн. Перемігши хворобу, Юлія тепер допомагає одержати шанс на здорове життя іншим.
На замітку
Якщо ви хочете стати донором кісткового мозку, потрібно зареєструватись як потенційний донор на сайті UBMDR.org. Далі вам прийде тест-набір, за допомогою якого можна зробити мазок із внутрішньої сторони щоки. Також потрібно оформити інформаційну угоду. Це триває до п'яти хвилин. На конверті вказано адресу зворотної доставки: Тернопіль, вул. Київська, 5/1а.