Суміш жанрів, хаос подій, несподівані повороти сюжету – фантастично-пригодницький трилер "Надія" південнокорейского режисера На Хон Джина зрозуміють "не тільки лиш всі". Але він чудовий і вартує перегляду.
Через безумства нашого північного сусіда та постійні зриви сеансів через тривоги прокатники змушені були перенести показ цієї сенсації Каннського фестивалю-2026 з вересня аж на кінець жовтня. І якраз зараз він іде в кінотеатрах України. Тож не ігноруйте можливості переглянути ці 2,5 години шаленства на великому екрані. Такого запаморочення в домашніх умовах ви не отримаєте.
Режисер На Хон Джин зробив пекельний коктейль жанрів – тут і загадковий трилер, і наукова фантастика, і екшн-бойовик, і горор на виживання, а погоні на конях – вестерн якийсь. Знято все в настільки шаленому темпі, що ледь встигаєш розуміти, що відбувається. (Нема коли думати! Стріляти треба! Доганяти треба! Тікати треба!)
Починається все з того, що в невеличкому південнокорейскому містечку Надія на кордоні з КНДР знаходять жорстоко вбиту корову. Підозри падають на тигра, який прийшов з боку ворога. Як він міг пробратись через мінні поля – загадка. На пошуки хижака вирушає група місцевих мисливців, а також – сам по собі - голова місцевої поліції Бом Сок. Викликати підмогу немає можливості – всі гасять лісові пожежі.
Та вже за кілька хвилин ти починаєш сумніватись і в наявності тигра, і у власному розумі: Надія перетворюється на місиво жахливих руїн, наповнених скаліченими тілами жителів - і все це на тлі полотен з лозунгами "Ворог не дрімає". Для українського глядача все це виглядає тригерно – от ніби прильот балістичної ракети по цивільному кварталу. А щоб нам було ще більш схоже, в якийсь момент фільму починає вити сирена. Спершу навіть не розумієш звідки: чи з екрану, чи нас попереджають про російську атаку.
Бом Сок носиться на поліцейському автомобілі з однієї вузенької вулички на іншу, ніби через якийсь кошмарний постапокаліптичний лабіринт. Періодично на його шляху трапляються інші місцеві, озброєні до зубів найновішими автоматами та гвинтівками (от що близькість КНДР робить!), які стали на захист рідного містечка. Швидко з’ясовується, що монстр є, і це ніякий не тигр, а взагалі незрозуміло що - здорове, могутнє, збіса швидке і жорстке. І кулі його не беруть.
Перша частина фільму - це суцільна гонитва містом за невідомим монстром. Він то підкрадається ззаду, то щось руйнує на сусідній вулиці, десь чути постріли та крики – але самого монстра ми не бачимо. Лише відчуття, що ось-ось виникне щось страшне й трапиться неминуче. І шалена швидкість та круті віражі поліцейської та місцевих машин лише накручують страх. Потім на допомогу шефу приїде юна поліцейська модельної зовнішності – й екшену буде ще більше.
Монстра, якщо що, нам покажуть. Але все одно нічого не зрозуміло.
Друга частина фільму переносить нас до вищезгаданої групи мисливців, які шукають монстра в вічнозеленому сосновому лісі. З’ясовується, що монстрів декілька. І той, що був у місті – це ще квіточки. А десь там ще й їхній космічний корабель (який викликає асоціації з "Прометеєм" Рідлі Скотта), а десь там на допомогу прибувають місцеві мафіозі на конях (не питайте), але видовищні кінні втечі від прибульців (дві) нам гарантовані.
І ще момент. Знято фільм так, ніби глядач є учасником подій. Тобто періодично втискаєшся в крісло, коли авто розганяється занадто швидко, ухиляєшся від каменюки, що летить тобі прямо в обличчя (і це не 3D!), аж ніби відчуваєш удар від лапи чудовиська чи задихаєшся, втікаючи від нього на своїх двох.
Як в усьому цьому безумстві режисер знаходить місце для чорного гумору (чи він просто знущається над нами?) - незрозуміло. Але знаходить. Чого варта лише місцева бабця, обвішана новітньою зброєю, яка женеться за мостром на якомусь напіврозваленому фургончику, чи ентузіастка-науковиця, яка нагадує маніяка з "Техаської різні бензопилою", або місцевий мисливець, який натикається на інопланетян саме під час нападу діареї, - і таких моментів безліч.
Атмосфера постійно змінюється від фільму-катастрофи до виживання, від безнадії до сміховинної незламності, від шаленого бойовика до драми, від медитативної наукової фантастики до середньовічної погоні на коні, навіть знайшлось місце для згадки про корупцію. Суцільний хаос, абсурд, чорний гумор, ріки крові і безглузда жорстокість на фоні благодатних корейських пейзажів (вид на гори, ліс, океан – жирний плюс до операторської роботи) – що хотів сказати автор? Мабуть, не варто задаватись цим питанням, бо можемо вийти на відповідь - "щоб просто звести європейського глядача з розуму".
Не дивно, що глядачі після перегляду виходять з таким виглядом, ніби вони зійшли з атракціону: дехто нервово підсміюється, дехто з німим питанням в очах "що це було?", але байдужих серед них не залишилось.
І, можливо, незрозуміла назва "Надія" не дуже мотивує йти до кінотеатру. От тільки слово це не лише назва містечка, а й сподівання прибульців на реванш. Сцена після титрів теж оптимістична. Відповідно й глядач отримує надію, що На Хон Джин зніме продовження.
Бонус
Знайди Фассбендера і Вікандер
У титрах заявлені відомі актори - подружжя Алісія Вікандер і Майкл Фассбендер, а також голлівудська зірка Тейлор Рассел. Гратимуть вони іншопланетян, але впізнати їх просто неможливо. Навіщо на роль загримованих чудовиськ режисеру На Хон Джину потрібні були ці знаменитості – не знає ніхто, окрім нього.