Рік тому його життя розділилося на "до" і "після". Вибух міни, лікарні, операції, протезування… А 22 жовтня 31-річний ветеран Іван Лебідь уперше вийшов на робочий рейс за кермом львівського трамвая №3.
Про те, як чоловік наважився почати все спочатку, чого найбільше боявся та що виявилося найскладнішим у новій професії - читайте у матеріалі Коротко про.
Рейс №3
У Львові щодня виходять на маршрути десятки трамваїв. Але рейс №3 став особливим. Бо за кермом трамвая незвичайний новачок. 31-річний Іван Лебідь - ветеран російсько-української війни, який втратив праву ногу нижче коліна. Він став першим в Україні водієм трамвая з протезом.
- Зупинка "Площа Івана Франка". Наступна – "Парк культури", - оголошує у трамвайний мікрофон Іван Лебідь.
Хвилюється, голос трохи тремтить. Ще недавно перед ним були лікарняні коридори, а тепер - львівські колії, світлофори і пасажири, яких треба вчасно доставити на зупинку.
Поки що на рейсі (і ще подальші 140 робочих годин) з Іваном працює більш досвідчений колега, який підказує і пояснює усі нюанси роботи. Бо ж проїхати певні перехрестя Львова – це завдання із зірочкою навіть для досвідчених водіїв.
- Думаю, що впораюся, - усміхається Іван Лебідь.
Хоча Львів трохи знає, та все ж це не його рідне місто.
Іван родом із Сіверська Донецької області. До війни працював на різних підприємствах, трохи їздив на заробітки за кордон.
У лютому 2024 року чоловік долучився до війська. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, був гранатометником та піхотинцем. Воював на Донеччині. Там і отримав поранення.
- Їх було чотири, останнє - у травні минулого року, - розповів Коротко про Іван Лебідь. – Під час бойового завдання наступив на міну. Вибух – і отримав важкі поранення обох ніг.
Найбільше дісталося правій нижній кінцівці. Лікарям довелося ампутувати ногу. Загалом, за словами Івана, він пережив близько десяти операцій. Потім протезування у Львові, реабілітація…
Сів за кермо
Поки тривало лікування, Іван задумувався над подальшим життям. Він розумів, що після ампутації вже не зможе виконувати деякі види фізичної роботи. Проте залишатися без діла не хотів. І почав шукати, де зможе працювати.
Спершу Іван розглядав можливість стати водієм автобуса. Пізніше навіть думав про роботу в київському метро. Але зрештою вирішив залишитися у Львові. А чим знаменитий Львів, крім кави? Трамваями!
І почав Іван діяти. Спочатку знайшов в інтернеті телефони "Львівелектротрансу", зв'язався з підприємством. Чоловіка запросили на співбесіду.
- Прийшов у депо, дізнався про навчання на водіїв електротранспорту, – пригадує Іван Лебідь. - Мені запропонували подивитися на трамваї, щоб зрозуміти, чи зможу дати собі з цим раду. Я сів за кермо і зрозумів, що зможу.
Майбутнім роботодавцям одразу повідомив, що має ампутацію. І чесно каже, був готовий до того, що йому відмовлять у працевлаштуванні. Але у "Львівелектротранс" запропонували наполегливому чоловіку навчатися.
Наступні три місяці Іван Лебідь вивчав правила дорожнього руху, будову трамвая, практикувався за кермом. Потрібно було звикнути до габаритів вагона, навчитися оцінювати дорожню ситуацію, стежити за сигналами, автомобілями і пішоходами. Було важко, тому що до війни Іван не мав посвідчення водія. Але йому все вдалося.
До речі, усі трамваї Львова, окрім однієї моделі, мають ручне кермування, тому для ветерана навчання проходило відносно легко.
Водіїв бракує
І ось, нарешті, офіційний старт – перший виїзд Івана Лебідя на рейс. Тепер ветеран має графік, робочі зміни, колег, професійні обов'язки. А ще у його роботі будуть складні перехрестя, затримки руху, пасажири, які поспішають та нервують, коли трамвай запізнюється. Ну і зарплата, звісно, також.
До слова, про гроші. Середня зарплата водія електротранспорту становить нарахованих 45−47 тис грн. Залежно від класу та досвіду водії "Львівелектротрансу" отримують від 40 до 52 тис грн.
- Беручи до уваги наші оновлення транспорту, кермування трамваєм чи автобусом у новому форматі є легшим і комфортнішим, - зазначив заступник директора ЛКП "Львівелектротранс" Ігор Бегей. - Тому це дозволяє людям із інвалідністю легше адаптуватись до роботи і працювати за кермом, враховуючи безпеку руху та безпеку пасажирів.
Сьогодні на різних маршрутах Львова вже працюють понад 70 ветеранів. І жодних скарг на їхню роботу не надходило.
Щоправда, "Львівелектротрансу" все одно бракує водіїв. На підприємстві понад дві сотні вакансій, а охочим опанувати професію пропонують безкоштовне навчання зі стипендією.
Іван Лебідь також закликає ветеранів шукати і пробувати свої сили у чомусь новому.
- Не треба опускати руки, життя у нас одне, і його треба прожити достойно, - каже чоловік.
Працевлаштування ветеранів - не благодійність. Це можливість і для самих людей, і для міста.