25 команд із 24 країн, вісім випробувань, у яких однаково важливі точність і швидкість, - так відбувся європейський конкурс водіїв трамваїв ТRAM-EM, який у вересні проходив у Варшаві. Україну представляли переможці внутрішнього відбору серед трьох трамвайних депо Києва.
В особистому заліку першим став водій Подільського депо Андрій Бічев. В інтерв’ю Коротко про він розповів, як готувався до змагань, чому найнеординарнішим завданням виявився "трамвайний баскетбол", як прийшов у професію та чим робота водія трамвая в Києві відрізняється від роботи в інших містах. І, що актуально, як електротранспорт столиці справляється з відключеннями світла.
Вагоном треба вдарити по м’ячу і збити кеглю
- Андрію, як проходили змагання у Варшаві? Що потрібно було зробити, щоб туди потрапити?
- Спочатку в нас відбувся внутрішній конкурс між трьома київськими депо. Від кожного відібрали приблизно по дві команди. Від нашого Подільського була одна команда - двоє людей. Від Дарницького - четверо людей, дві команди. І від Шевченківського депо - дві команди, четверо людей.
Ми готувалися близько місяця: вивчали дисципліни попередніх років. На внутрішньому конкурсі ми з колегою показали найкращий результат і посіли перше місце серед трьох депо Києва. Після цього вирушили до Варшави як переможці відбору.
Приїхали за деквлька днів до конкурсу. Один день відвели на тренування - потрібно було опанувати вісім завдань. Зазвичай завдання повторюються з року в рік, але бувають і новинки. Наприклад, цього року додали баскетбол. Такого не було в жодній країні й на жодному конкурсі - це варшавське нововведення.
- А які завдання ви виконували та що виявилось найскладнішим або найцікавішим?
- Завдань було вісім. Перше - плавність руху: тричі рушити з місця і тричі плавно зупинитися у визначених точках. Позаду трамвая на спеціальній дошці стояла скляна миска з водою та шкалою - судді дивилися, скільки води ми розлили.
Друге - відчуття швидкості. Потрібно було розігнати трамвай до 25 км/год із закритим спідометром. Що точніше відчуєш ці 25 км/год, то більше балів отримаєш. Потім - гальмування: шкала від 0 до 500 і від 500 до 0. Що ближче зупинишся до середини, то краще.
Далі - боулінг. П’ять надувних кеглів і надувний м’яч. Потрібно розігнатися так, щоб вагоном ударити по м’ячу й збити якомога більше кеглів, але вчасно зупинитися. Якщо трамвай зачепить кеглі, отримуєш нуль балів. Торкатися можна було лише м’яча.
- У наступному завданні моя напарниця вибігала з трамвая й установлювала фігуру русалки на боковому інтервалі (коли між трамваєм та перешкодою має залишатися мінімальний критичний простір – орієнтовно від 0,5 метра, щоб не зачепити цю перешкоду через коливання вагона. - Ред.). Ми узгоджували дії: я сидів у кабіні й дивився, а вона встановлювала інтервал. Потрібно було проїхати якомога ближче до фігури, але не зачепити її. Що ближче, то більше балів. Загалом ми набрали близько 450 балів - це хороший результат.
Потім одразу знак "Стоп" і спеціальна смуга. Біля знака потрібно зупинитися, а після цього - викинути з вікна в кошик п’ять м’ячів. Це і був баскетбол. Кожен м’яч давав по 100 балів.
Ще одне незвичайне завдання - зупинка біля пандуса. На платформі була шкала від 0 до 500 і від 500 до 0 із поділками через кожні 25 балів. Якщо людина в кріслі колісному стоїть на зупинці, ми маємо зупинитися, вийти, дістати й відкрити пандус, щоб вона могла зручно зайти у вагон. Тут також важлива точність: що точніше зупинишся другими дверима відносно позначки, то більше балів отримаєш. На других дверях посередині була стрілочка - вона показувала, де ми зупинилися.
Останнє завдання - рух заднім ходом. Поруч стояла моя колега зі свистком, а я орієнтувався лише на слух. Один свисток - їдемо, два - пригальмовуємо, довгий - повна зупинка. Потім за шкалою вимірювали, наскільки точно ми встигли зупинитися. Тут ми набрали 475 із 500 балів. Якби зачепили бар’єр, за завдання отримали б нуль балів.
- Звучить непросто.
- Так, і завдання бажано було виконувати ще й на швидкість - її також враховували. У мене був найкращий час серед усіх - приблизно 3 хвилини 40 секунд із невеликим. Укластися потрібно було в п’ять хвилин. Були люди, які виконували завдання понад шість хвилин. Тож важливі і точність, і швидкість.
- Якою була ваша реакція, коли дізналися про перемогу?
- Звісно, було дуже приємно. І відчуття особливе: одна річ - перемогти у внутрішньому конкурсі, інша - у міжнародному.
- Це була ваша перша участь у міжнародному конкурсі?
- Для мене - так. У 2022 році виступали дівчата, вони також брали участь у змаганнях у різних країнах - із Шевченківського депо та з Дарниці. Тоді дівчата посіли п’яте командне місце, а Галина Загорна стала другою в особистому заліку. Цього року наша команда посіла шосте місце, а я в особистому заліку став першим.
- У вас було багато конкурентів?
- Загалом брали участь 25 команд із 24 країн: від Польщі було дві команди - з Великопольського воєводства та з Варшави.
- Як поляки відреагували на те, що перемогла Україна, а не вони у себе вдома?
- Чудово. Скільки ми спілкувалися з поляками за цей час, спілкування було чудовим: вони підтримували нас, допомагали й раділи нашій перемозі. Усе, що можна було зробити з їхнього боку, вони робили - і допомагали, і підказували, і всіляко підтримували.
- Якщо порівнювати українські та польські трамваї, вони, напевно, відрізняються. Що в нас можна було б змінити або поліпшити?
- Якщо говорити про підхід до роботи, у Польщі вимоги суворіші. Але не сказав би, що самі трамваї в нас гірші. У Дарницькому та Шевченківському депо їздять польські трамваї PESA - їх виробляє Польща. Вони в нас приблизно з 2016-2017 років.
Є й вітчизняні трамваї виробництва Дніпра - К1Т306. Також є К1 і К1М, які Дніпро випускав раніше, приблизно до 2015-2016 років. Парк у нас досить різноманітний. Є старіші "Татра Т3", є новіші - К1 і К1М. Є вагони, перевезені з Чехії, - Т6А5. Це також старіші моделі, але в хорошому стані. Є наші К1, К1Т306 і польські PESA. Тобто трамвайний парк у нас дуже різноманітний і його постійно оновлюють. У 2025 та 2026 роки наше підприємство випустило на маршрути 8 нових низькопідлогових трамваїв К1Т306, повністю пристосованих до потреб пасажирів з числа маломобільних груп.
- Хотіли б ще брати участь у змаганнях? Чи спробувати себе в чомусь, не пов’язаному з трамваями?
- Звісно, це було б цікаво. Наскільки я знаю, наступного року змагання відбудуться в Люксембурзі. Було б цікаво взяти участь і подивитися, як усе відбувається в них.
Від тролейбуса в Маріуполі - до трамвая в Києві
- А як ви прийшли в професію?
- Мені завжди подобався електротранспорт, я фанат будь-якого його виду. Починав працювати водієм тролейбуса в Маріуполі, ще до окупації у 2021 -му. До цього вісім місяців був кондуктором. Рік пропрацював водієм, а після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Чернівців - там працював на тролейбусі близько п’яти місяців. Потім був Дніпро - півтора року на тролейбусі.
А потім захотілося опанувати ще одну категорію електротранспорту - трамвай. У 2024 році переїхав до Києва й вивчився на водія трамвая.
- О, то у вас вже навіть більший стаж на трамваї, ніж на тролейбусі. На якому маршруті вас можна зустріти?
- Я працюю на всіх маршрутах Подільського депо: 12, 14, 15, 16, 17, 18 і 19. Переважно на 14-му - це основний маршрут. Але куди поставлять, туди й їду.
- А як водій трамвая реагує на повітряні тривоги?
- У нас завжди працює оголошення зупинок. Під час наближення до кожної зупинки інформатор оголошує найближче укриття - пасажири знають, куди йти за потреби.
Якщо оголошують тривогу, з’являється додатковий напис, я натискаю кнопку, і в салоні лунає: "Будьте уважні, у Києві оголошено повітряну тривогу, ви можете пройти до найближчого укриття".
Загалом під час тривоги робота відбувається майже так само, як і без неї. Ми лише допомагаємо пасажирам зорієнтуватися щодо укриттів - важлива інформаційна підтримка.
- Зараз у Києві настільки проблеми зі світлом, що навіть трамваї, тролейбуси і метро зупиняються. Як ви працюєте в таких обставинах?
- Де є напруга, там їдемо, де немає, там не їдемо. Проте підприємство оперативно організовує рух автобусів за основними напрямками трамвайних маршрутів та на ділянках, які не мають альтернативи перевезень.