Знявши санкції з експорту російського дизеля до США, Дональд Трамп фактично завдав тяжкого удару по інтересах України. Ця кулуарна угода за спиною Києва не лише дає Кремлю мільярдні ресурси на продовження війни, а й відкриває шлях до нав'язування жорстких умов на мир в обмін на території.
Коротко про - про те, до яких наслідків для фронту та світової геополітики призведе так званий «дизельний Мюнхен».
2,5 мільярда доларів, що рятують Росію
За розпорядженням Дональда Трампа Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Мінфіну США видало генеральну ліцензію № 135, яка тимчасово виводить з-під санкцій будь-які транзакції, пов'язані з продажем, фрахтом, розвантаженням та імпортом російського дизельного палива. Цей документ діятиме з 9 жовтня 2026 року до 7 квітня 2027 року. Понад 300 000 тонн російського дизеля вирушає негайно. У листопаді 2026 року буде наступне постачання у розмірі ще 500 000 тонн. Наступний етап – відвантаження ще 1 000 000 тонн. У перспективі є плани довести постачання до 3 млн тонн нафтопродуктів на місяць (залежно від технічного стану НПЗ).
Для Росії, економіка якої впевнено рухалася до потенційного колапсу, рішення Трампа стало «рятувальним колом». За поточними світовими цінами, реалізація лише першої хвилі домовленостей (1,8 млн тонн) принесе Кремлю від $1,2 до $1,5 мільярда прямих експортних доходів. Якщо обсяги зростуть до обіцяних 3 млн тонн, валютний виторг РФ збільшиться на $2–$2,5 млрд щомісяця. Ці гроші підуть безпосередньо на війну в Україні, що, за оцінками Інституту вивчення війни (ISW), гарантовано затягне бойові дії.
– Безумовно, це небезпечна та ризикована ситуація для Києва. Це фактично "дизельний Мюнхен", через який виникають ризики для продовження наших ударів по російських НПЗ. Путін і розраховує, що це може спровокувати якщо не кризу, то охолодження у відносинах між Україною та США. Путін закинув "дизельну наживку", а Трамп її "заковтнув", - вважає політолог Володимир Фесенко.
Мегаугода Трампа та Путіна може виявитися глобальною містифікацією
Однак тут не все так райдужно для Москви, а отже, і для самого Трампа. Він розраховує на те, що російське паливо зіб'є рекордну ціну дизеля у США. Але провідні світові аналітики (включаючи Reuters та експертів фонду Карнегі) називають цю угоду великою містифікацією.
По-перше, через успішні удари ЗСУ (включаючи нещодавні прильоти по Омському та Новошахтинському НПЗ) переробку нафти в Росії паралізовано. До середини вересня шість найбільших заводів РФ, що давали половину дизеля, скоротили чи повністю зупинили виробництво. Фізично накопичити та відвантажити мільйони тонн без шкоди для власної армії та сільського господарства Путін не зможе.
Крім цього, навіть у мирні роки частка Росії у світовому експорті дизеля становила лише 9,5%. Заявлені Трампом обсяги - це "крапля в морі" глобального дефіциту дизеля, посиленого атаками хуситів на саудівські НПЗ.
- З погляду бізнесу та політичних наслідків, ця угода матиме дуже обмежений результат. Те, що поставить Росія у США – це мізер. Для порівняння, американці експортують у десятки разів більше дизеля, ніж одержують від Росії. Але для Трампа важливий символічний ефект напередодні виборів. Адже самі поставки відбудуться ближче до виборів у США, десь наприкінці жовтня. Трампу потрібно зробити це “впорскування” саме напередодні виборів, щоб воно вплинуло на виборців, - вважає експерт.
Геополітичні загрози для України
Але сам прецедент зняття санкцій із Росії несе великі загрози для України. Трамп де-факто став на бік Кремля і тепер може задіяти жорсткіші важелі тиску на Київ для виконання вимог Росії.
Тому він у відповідь на продовження українських ударів по російській нафтопереробці може задіяти непублічний, але найнебезпечніший інструмент тиску - обмеження доступу до американських розвідувальних даних. Обмеження цієї інформації знизить точність українських далекобійних ударів та збільшить час реакції ППО при відбитті масованих ракетних атак на українські міста.
Крім цього, Трамп контролює логістику та виділення пакетів військової допомоги. Без офіційного припинення підтримки Білий дім може використовувати тактику «тихого затягування» з бюрократичними зволіканнями поставок. Обіцяні Києву 300 ракет до "Патріотів" можуть залишитися на складах у США.
Але головне, що Трамп, створивши прецедент угоди з Кремлем заради внутрішніх інтересів США, фактично легітимізує підхід «мир в обмін на території». Білий дім почне просувати свій сценарій зупинки війни по лінії фронту без надання Україні жорстких гарантій безпеки.
- Для України ситуація зараз справді складна. Нам доведеться формувати гнучку тактику. Тому слід сконцентруватися разом із європейськими партнерами на тому, щоб максимально готуватися до російських ударів і як їх мінімізувати. І треба думати про те, щоб шукати новий переговорний трек, - вважає Володимир Фесенко.
У спілкуванні з Трампом має залишитися лише чистий прагматизм
Насамперед Києву треба геть-чисто відкинути будь-яку емоційність. Президент Дональд Трамп зовсім не емпатичний. Спроби апелювати до моралі, цінностей, гуманізму чи показувати Трампу кадри зруйнованих українських міст та загиблих дітей не спрацюють - вони відпочатку приречені на провал. Він цинічний прагматик, транзакційний політик та бізнесмен, його інтерес там, де є лише «угоди» та «втрати».
Розмовляти з адміністрацією Трампа потрібно сухою, цинічною мовою цифр, взаємних поступок та стратегічних вигод.
Можливо, один із найкращих виходів, якщо Україна запропонує Вашингтону зустрічну економічну альтернативу: активізацію укладених угод про спільну розробку критично важливих українських надр (літій, титан, рідкісноземельні метали, природний газ), яких гостро потребує американська промисловість. І переконає Вашингтон, що найбільші контракти на повоєнне відновлення України отримають саме американські корпорації.
Іншими словами, українська влада повинна переконувати американців, що інвестиції у перемогу України – це надприбутки для економіки США. А здавання України під контроль РФ - це довгостроковий економічний збиток для Америки та посилення Китаю.
І при цьому слід враховувати і те, що американська допомога може бути заблокована. Отже, джерела підтримки потрібно максимально диверсифікувати. Київ має зробити своїм головним стратегічним тилом ЄС. Тим більше, що Брюссель і ключові столиці Євросоюзу були шоковані рішенням Трампа. Лідери ЄС вже заявили, що Європа не має наміру скасовувати свої санкції слідом за Вашингтоном. Європейські порти, як і раніше, закриті для танкерів із російським дизелем.
- Головна проблема для нас зараз – знайти правильну тональність у контактах із американцями, без звинувачень, істерик, але пояснити, що ми не можемо не відповідати на російські удари. Я не думаю, що ключова тема – припиняти чи продовжити удари по російських НПЗ. Продовжувати удари треба, це один із дієвих інструментів впливу України на Росію, - вважає Володимир Фесенко.
Європейці та американська політична еліта – за Україну
У кулуарах європейські дипломати називають угоду Трампа "енергетичним Мюнхеном" - умиротворенням агресора за рахунок союзника. Європа усвідомлює: мільярди, які Трамп дозволив заробити Кремлю, підуть на посилення російської армії біля кордонів ЄС.
Що стосується власне США, то там Трамп не має абсолютної влади, і його адміністрація дуже вразлива перед внутрішньою критикою напередодні проміжних виборів до Конгресу. Рішення щодо дизелю вже викликало розкол серед американських законодавців. Українській дипломатії необхідно наполегливо активізувати роботу з «республіканцями-яструбами» та демократами в Сенаті і Палаті представників.
- Для нас важливим є не сам Трамп, важливі інституційні партнерські відносини зі США. Тому переривати стосунки з американцями не можна. Але очевидно, що найближчим часом, щонайменше на пів року, жодних серйозних переговорів не буде. На жаль, можна забути про так зване енергетичне перемир'я. Можливо, крім переговорів про морське перемир'я. Але загалом сподіватися на те, що зараз США діятимуть як ефективний посередник у мирному процесі, на жаль, не можна, - вважає політолог.