Маленька, запашна і зовсім не дешева. Суниця садова повертається з лісових галявин на українські городи й навіть ферми. Головний бонус такої культури полягає в тому, що завдяки ремонтантним сортам ласувати свіжими ягодами можна аж до перших осінніх заморозків. Чим вона відрізняється від звичайної полуниці, які сорти обирати та як збирати врожай майже до морозів - читайте у матеріалі Коротко про.
Вирощувала заради сина
Власниця суничної ферми у селі Шипинці Чернівецької області Анна Рахманова акуратно збирає маленькі червоні ягідки у кошик.
- Суниця ніжна - натиснеш трохи сильніше, і вже пом'ялася, - каже вона.
Знає, про що говорить: під суницю на родинній фермі Рахманових відвели цілих 15 соток. Вирощувати суницю Анна почала не через моду на ягідний бізнес і навіть не заради заробітку.
- Мій маленький синок дуже любить суниці, заради нього ми й почали їх вирощувати, - розповідає Коротко про Анна Рахманова. – І так поступово ягоди стали нашим бізнесом. Частину ягід продаємо, також вирощуємо розсаду. Суниця популярна, але це дорога ягода: кілограм коштує близько тисячі гривень. Я продаю її тільки по пів кілограма.
Кілограм суниці за тисячу гривень? За такі гроші можна купити чималий ящик звичайної полуниці. Але поціновувачі цієї маленької ягоди готові платити за її особливий смак і аромат, який багатьом нагадує дитинство, лісову галявину чи літо у бабусі.
На своїй фермі Анна вирощує лише один сорт - альпійську "Регіну". Це ремонтантна суниця, яка за сприятливої погоди може давати ягоди від кінця весни до осінніх заморозків. У "Регіни" плоди невеликі, видовжені, яскраво-червоні, з виразним ароматом лісової суниці. А ще вона майже не утворює вусів, тому кущі не розповзаються грядкою.
Треба докласти рук і зусиль
Саме ремонтантні сорти викликають особливий інтерес у городників. Бо ж, на відміну від звичайної сезонної полуниці, ремонтантна альпійська суниця здатна плодоносити протягом багатьох місяців. Звісно, кількість ягід залежить від погоди, температури, вологи та стану рослини. Але можливість збирати власну суницю навіть восени для багатьох городників стає вирішальним аргументом.
Альпійська суниця цікава й тим, що для неї не обов'язково мати великий город. Компактні кущики можна вирощувати в контейнерах, на терасах і навіть на балконах. Щоправда, з балконною грядкою теж доведеться повозитися: у невеликому горщику ґрунт висихає значно швидше, ніж на городі.
- Насправді ніяких особливих секретів вирощування суниці немає, - зазначає Анна. - Треба просто любити цю справу і доглядати. Не переливати, але й не засушувати, вчасно полоти. Тут треба докласти рук і зусиль.
Із поливом справді важливо не перестаратися. Суниця має відносно неглибоку кореневу систему, тому чутлива як до нестачі води, так і до перезволоження. Підлили трохи більше – і привіт, гниття ягід.
Для домашньої грядки краще обрати місце з достатньою кількістю сонця та пухким, добре дренованим ґрунтом. Альпійська суниця може рости навіть у легкому затінку, однак освітлення впливає на плодоношення.
Висаджуючи розсаду, важливо не заглиблювати центральну частину кущика, звідки росте молоде листя. Вона має залишатися приблизно на рівні поверхні ґрунту. Інакше рослина може погано розвиватися або загнити.
Ще одна корисна звичка - мульчування. Солома чи інша придатна органічна мульча допомагає зберігати вологу, стримує бур'яни, не дозволяє ягодам лежати і бруднитися на землі. А от поливати краще під корінь, не заливаючи листя і стиглі плоди.
"Регіна", "Александрія", "Білосніжка"
Отож, із місцем для суничної грядки визначилися. Тепер треба обрати сорт. Серед альпійської суниці варто звернути увагу на згадану вже "Регіну", "Рюген", "Александрію", "Алі-Бабу", "Жовте чудо" та "Білосніжку". Ці сорти дійсно перспективні для вирощування.
"Регіна", яку вирощує Анна Рахманова, приваблює тривалим плодоношенням, насиченим ароматом і компактними кущиками. Жовтоплідні сорти можуть стати цікавинкою для тих, кому вже набридла звичайна червона ягода.
Водночас універсального сорту, який однаково добре почуватиметься на всіх українських городах, немає. Для одних регіонів важливіша стійкість до посухи, для інших - зимостійкість. А якщо ягоди вирощують на продаж, значення мають також їхня щільність, транспортабельність і термін зберігання.
Власне, тут ягода пояснює ціну. Дрібну суницю доводиться збирати вручну, вона ніжна, легко мнеться і погано переносить тривале транспортування. На відміну від великої полуниці, яку можна збирати кілограмами за відносно короткий час, із суницею доводиться попрацювати.
Тому тисяча гривень за кілограм у конкретному господарстві - це не лише плата за ягоди, а й за ручну працю.
Жменя ягід замість цукерки
Популярність суниці пояснюється насамперед ароматом. Достатньо жмені стиглих ягід, щоб кухня наповнилася запахом літа. Її додають до десертів, морозива, йогуртів, прикрашають нею торти, готують варення та сиропи. Хоча справжні шанувальники переконані: найкраще їсти суницю просто з куща.
А ще суницю цінують не лише за смак. Вона містить вітамін С, клітковину, фолати та рослинні сполуки з антиоксидантними властивостями. Також у ягодах є:
- вітаміни групи В,
- вітамін Е,
- вітамін А,
- вітамін РР,
- калій,
- кальцій,
- магній,
- залізо.
Жменя ягід на день замість цукерки чи тістечка покращить травлення, допоможе при закрепах, має сечогінну дію, регулює цукровий і мінеральний обмін, підтримує імунітет. А в народній медицині суниці використовують ще й зовнішньо: перетерті ягоди наносять на пігментні плями задля висвітлення.
Але людям з алергією на ягоди, з гастритом, з підвищеною кислотністю, тим, хто страждає на захворювання нирок, печінки, підшлункової залози, суниці їсти не можна.
І ще один нюанс: найбільше користі можна отримати зі свіжих ягід без великої кількості доданого цукру. Про найкращий спосіб їсти суницю знає, мабуть, син Анни Рахманової, з якого й почалася родинна ферма. Хлопчик не чекає варення, десерту чи красивої тарілки, а зриває стиглу ягоду прямісінько з куща.