Зінаїда Кубар вирішила йти до суду проти ЗМІ. У списку тих, хто викликав її невдоволення, опинився і наш сайт Коротко про. Позов один на всіх, хоча за фактом претензії стосуються трьох публікацій у різних виданнях та на різні теми. Зокрема, вона вимагає спростування та компенсації – 200 тисяч гривень моральної шкоди.
Чому саме 200, а не 5 чи 500? Як відбувалася оцінка страждань і чому у справі немає документів, що їх підтверджують? Залишимо це для наступних матеріалів. Зараз пройдемося по суті судової претензії.
Хотіла розголосу – його й набула
Власне, на честь і ділову репутацію громадянки Кубар, а в минулому Лихачової, журналісти спеціально не зазіхали... Вихор скандалу в Мережі закрутився виключно через те, що вона сама і винесла назовні.
Нагадаємо: із Сергієм Льовочкіним Зінаїда Кубар, за її словами, розлучилася понад 15 років тому. За наступні роки вона встигла виїхати до США, вийти там заміж, розлучитися та повернутися до України. Тепер ось у центрі уваги нове життя та новий чоловік – 25-річний сержант-водій ДПСУ Владислав Шевченко, уродженець Фастова. Його ім'я Кубар сама публічно назвала у соцмережах.
Здавалося б, ось він – новий сюжет із хепі-ендом. Але колишній цивільний чоловік несподівано повернувся до цієї історії вже як фігурант гучних звинувачень. Сам Льовочкін ці звинувачення відкинув і через пресслужбу заявив, що поновлювати стосунки з колишньою цивільною дружиною до його планів не входить. Образилися навіть діти. Зінаїда сама зізналася в одному з інтерв'ю, що вони не спілкуються.
Тим часом «серіал», на захват аудиторії, сама Зінаїда і продовжила. У найкращих традиціях мильних опер, де вона – фінансово успішна, а 25-річний чоловік змушений служити спочатку у Києві, потім в Одесі, та у всьому винен колишній. Хоча, за словами адвокатів Льовочкіна, «за 9 місяців після гучних звинувачень Кубар так і не надала слідству жодного доказу по суті своїх брехливих звинувачень».
Цікавий факт, у тому числі й для суду: на заставці ролика в інстаграмі з першою відвертістю Зінаїди стояла плашка «Для розголосу». Далі наголошувалося: «…У мене є підстави заявити публічно». Тобто вона ніби спочатку закликала громадськість не проходити повз сказане.
Хотіла розголосу - його й набула. Зінаїда писала пости, ходила на ефіри, де зі зручного крісла ділилася з ведучими подробицями стосунків з політиком, через багато років переказувала їхні кухонні розмови і скаржилася на недостатній прояв патріотизму під час спільного життя.
Що за інтерес у податкової до творця?
І ось через десять місяців, так і не підтвердивши свої заяви юридично, вона вирішила позиватися до журналістів. Судячи з позову на 18 сторінках, який потрапив у наше розпорядження, основні моральні страждання в ці місяці їй доставили три матеріали: один – про неї саму та її нового чоловіка, другий – про претензії до колишнього цивільного чоловіка, третій – той, що вийшов у нас на сайті 30 березня 2026 року.
Наприклад, на адресу Коротко про прилетіли закиди через фразу про можливий інтерес податкових органів до персони Зінаїди Кубар, а також через спробу знайти підтвердження фінансової успішності та незалежності її творчої діяльності (далі скрин із позовної заяви Кубар проти ЗМІ).
Хотіли б наголосити: інтерес податкової до будь-якого з нас – цілком нормальне явище. А у випадку Зінаїди Кубар він ще й юридично зрозумілий. Все просто: чи малюєш ти яйця на продаж (улюблений об'єкт у творчості художниці, окрім квітів), чи є співмешканкою публічної особи, якою є Льовочкін - не чекай від податкової захоплення та оплесків. Будь морально готовою до інтересу з її боку, а також необхідності пояснювати походження грошей. Наприклад, на купівлю нерухомості. Недарма прізвище Кубар у 2025 році все ще значилося у відкритому реєстрі осіб, пов'язаних із громадськими діячами (PEP).
Ще один привід для нашого здивування – вимога Зінаїди Кубар видалити публікацію з сайту, оскільки там начебто є твердження, що її роботи «нібито ніхто не купує», що «відкриті продажі її робіт нібито відсутні», а «її творча діяльність нібито не приносить доходу».
Такі фрази, звичайно, звучать для будь-якого художника образливо, але є нюанс: у нашому тексті немає жодного з формулювань, які вона наводить у своєму позові. Ба більше, у статті, яка не сподобалася Кубар, прямо сказано, що її роботи купують. Щоправда, невідомі особи. За невідому ціну. І лише два з 8 аукціонних лотів за понад 10 років «успішної» міжнародної діяльності. Це ті, що підтверджені аукціонною статистикою.
Решту сама Зінаїда могла б підтвердити чи спростувати у суді. І не лише формулюваннями з офіційної біографії про кількість виставок, у яких вона брала участь. А назвавши та доклавши підтвердження реальних доходів від реальних продажів картин.
До зустрічі 3036-го!
Окремим пунктом хотіли б розглянути вимогу Зінаїди компенсувати їй витрати на «професійну юридичну діяльність», тобто на послуги адвоката. І тут виникають запитання. Кількість технічних помилок у позові помітна навіть людині без юридичної освіти.
Для початку дамо дружню пораду: змусьте юристів хоча б вичитати позов, який вони самі й склали. Ви в тексті то «позивачка», то «позивач»… Попросіть також визначитися, хто з відповідачів та під яким номером вказано у справі. Не можуть же номери відповідачів в тому самому позові змінюватися від сторінки до сторінки випадковим чином. І головне, з ким ви судитеся? З "Коротко.Про"? То це не ми! Ми - Коротко про. Без крапок, ком і дефісів у стилі ШІ.
А ще розберіться з адвокатом: з якого дива в позові як важливий аргумент згадується відсутність відповіді на запит, надісланий юридичній особі, яка не має до нашої редакції жодного стосунку, причому за зовсім іншим матеріалом, про який у справі немає жодного слова?
Ну і, нарешті, поясніть нам, як ми можемо опублікувати спростування статті, яка вийшла у 3036 році? (Дивіться ще один фрагмент позовної заяви.)
Ось тут уже, справді, співчуваємо і вважаємо, що така «технічна неувага» - неповага до вас як до клієнта. А вимагати з нас плату за це – неповага до нас.
Коли на допомогу приходить репродуктивна медицина
Ще одна цікава деталь. Хоча новий та молодий чоловік не є позивачем у цій справі, у позові, поданому Зінаїдою проти журналістів, чимало тексту про порушення саме його прав. Зокрема, Кубар від свого імені просить суд заборонити всім відповідачам поширювати персональні дані, фотозображення та службово-чутливі відомості про свого повнолітнього чоловіка без його згоди.
Та й сама історія виглядає дивно: вже майже рік Зінаїда б'ється за права свого, повторимося, повнолітнього чоловіка в соцмережах та ефірах, збираючи нечисленні лайки подруг та просто небайдужих громадян. А потім дивується, що за цей час у когось склалося про неї враження «як про особу, яка нібито використовує публічність та особисті зв'язки для втручання у проходження військової служби іншою особою».
Відома деталь їхніх стосунків – це згадана у позові різниця у віці: «51 рік проти 25 років». І всупереч скаргам про те, що сама згадка цієї різниці завдала Зінаїді моральних страждань, адвокати несподівано знайшли у цих відносинах репродуктивні бонуси. (Дослівна цитата з позовної заяви далі на скрині.)
Питання, наскільки молодий чоловік справді покращує судову позицію, залишається відкритим. Але зізнаємося, такого повороту від моральних страждань до репродуктивних переваг ми не очікували. Залишилося лише дочекатися експертного висновку, що ще сприяє репродуктивності.
А якщо серйозно, публічні висловлювання людини, безумовно, не позбавляють її права на приватне життя. Але глибше, ніж це зробила сама художниця, редакція у її особисте життя не проникала та не збиралася.
Чи ставила наша редакція за мету образити творчу людину спробою знайти інформацію про неї у відкритих реєстрах? У жодному разі. Навпаки, ми розраховуємо на прозорість і під час розгляду справи в суді чекаємо на документи та публічні підтвердження фінансової діяльності.