Гучний скандал навколо відставки генпрокурора Руслана Кравченка та його раптова втеча за кордон оголили гострий конфлікт між ключовими правоохоронними відомствами країни. Хоча Кравченко вважався кандидатурою влади, сьогодні президент Володимир Зеленський вже готує кадрові зміни в ГПУ і підписав Указ про відсторонення Кравченка від посади генпрокурора. Чи загрожує це протистояння новою політичною кризою та як воно вплине на відносини України із західними партнерами, в інтерв'ю журналісту Коротко про розповів політолог Володимир Фесенко.
«Війна» між НАБУ і Генпрокуратурою - це ризик провокування політичної кризи
- Те, що зараз відбувається навколо генпрокурора Руслана Кравченка - це реальна боротьба з корупцією чи боротьба за вплив між владою та антикорупційними органами?
- Тут, безумовно, є боротьба з корупцією, тому що ситуація з кол-центрами - це ж не вигадка, і ця проблема буде надалі. Але «кришують» кол-центри не прокурорські, вони лише збирають данину. «Кришують» їх представники інших правоохоронних органів. Тому це може зачепити інтереси різних високих чинів і в СБУ, і в деяких інших спецслужбах, і в правоохоронних органах.
Друге, і оце зараз проблема, яка пов’язана з тим, що Кравченко «грюкнув дверима» перед своєю втечею і виписав підозру на голову НАБУ Семена Кривоноса. А це вже ризик інституційного конфлікту між Генпрокуратурою і НАБУ та САП.
Ну і сама ситуація із Кравченком свідчить про інституційну кризу в самій Генпрокуратурі, що само по собі теж небезпечно. А якщо ще почнеться інституційна війна між нею і НАБУ, то це дуже погано віддзеркалиться на всій правоохоронній системі України. Плюс ще й ризик провокування політичної кризи. Зараз для нас це точно не потрібно і дуже ризиковано в нинішніх умовах. Тому вже нове керівництво Генпрокуратури плюс Офіс президента спробують нейтралізувати ці ризики і якось загасити цю пожежу.
- А що буде з підозрою відносно голови НАБУ Кривоноса, яку ініціював Кравченко?
- Я думаю, що її на даний момент можуть «відкласти в шухляду», але не закривати повністю, щоб це була міна сповільненої дії. Якщо НАБУ буде переходити певні «червоні лінії» в атаках проти президента або його найближчого оточення, ось тоді цю підозру дістануть і можуть запустити у повноцінну справу. Тобто це буде інструмент стримування проти Кривоноса. Але головний інтерес президента Зеленського і його Офісу – це стабілізувати ситуацію і зняти напругу, яка зараз виникла навколо Генпрокуратури і її відносин з НАБУ.
- Ви згадали про «червоні лінії» для НАБУ та САП, а хіба нинішня ситуація з генпрокурором Кравченком - це вже не перехід «червоних ліній»?
- В якомусь сенсі так. Я щось не згадаю, щоб у нас були справи проти чинного генпрокурора. Були конфлікти і звинувачення, криза 2007 року, але там був політичний конфлікт. А тут дуже серйозна ситуація. Але зверніть увагу, президент скористався розслідуванням НАБУ для того, щоб прибрати Кравченка.
Він давно втратив довіру до Кравченка. Я ще навесні цього року чув про те, що на Банковій є плани по заміні генпрокурора. Тобто це, безумовно, перехід НАБУ певних «червоних ліній», і деякі наші правоохоронні генерали саме так й сприймають. Вони вважають, що це дуже небезпечно, що НАБУ перейшло певні "червоні лінії". Але в НАБУ так не вважають, вони вважають, що вони роблять свою роботу.
Кравченко втік, бо побоявся стати фігурантом антикорупційної справи
- Але ж Кравченко - це була особиста кандидатура Зеленського, саме він привів його на посаду, а тепер здає?
- Категорично не згоден. Кравченко був не особистою кандидатурою Зеленського, він, як стверджують різні джерела, був кандидатурою Єрмака. От зараз я чув від деяких парламентарів, що Зеленський сам шукатиме свою кандидатуру на цю посаду. Але у мене є сумніви, а чи є така кандидатура взагалі.
- Чому президент, його Офіс знову і знову наступають на ті ж самі кадрові граблі, коли їхній ставленик стає фігурантом корупційного скандалу?
- По-перше, є загальні проблеми з кадрами, а точніше, немає кадрового резерву, і це давня проблема команди Зеленського. По-друге, коли люди опиняються «на верху», з'являється багато спокус, тут не важливо, чи ти з команди Зеленського, чи взагалі не належиш до якоїсь команди. Хтось вміє встояти перед цими спокусами, а хтось ні. Наведу приклад: колишній голова Верховного суду України Князєв – він пройшов конкурс, перевірку на доброчесність і вважався нормальною людиною. Але коли з'явилися великі суми, мільйони доларів - не встояв (НАБУ затримало Всеволода Князєва на хабарі в 2,7 млн доларів. - Ред.).
Тому тут проблема не лише в кадровій політиці президента Зеленського. Ці проблеми з корупцією і з корупційними ризиками простою заміною президента або окремих посадових осіб не вирішити. Це системна робота.
І я вважаю, що і активність НАБУ, і всі ці скандали формують поле ризику. Плюс обмеження для ПЕП-ів (політично значущих осіб. - Ред.), декларування їх доходів - все це створює поле ризику, і воно буде давати свій ефект, але не відразу, поступово. А стосовно Зеленського, то в його команді, дійсно, опинилося багато випадкових людей, які не пройшли випробування і політичними процесами, і просто життям.
- Чому генпрокурор Кравченко з дружиною втекли за кордон замість того, щоб тримати оборону в Києві, бо ж його втеча красномовно свідчить, що це визнання вини?
- Я думаю, що так, скоріше за все він боявся стати фігурантом цієї корупційної справи. Фактично те, що він зробив - це гра на випередження.
Кравченка без проблем звільнять у Раді, але нового призначення генпрокурора може не бути
- Який смисл було тікати в Європу, адже в разі визнання вини Кравченко буде екстрадований в Україну?
- А ви багато знаєте прикладів екстрадиції підозрюваних чи засуджених українських чиновників, які втекли з України? Екстрадиції нардепа та олігарха Костянтина Жеваго, якого також звинувачують у корупції, добиваються вже років сім, і немає жодного результату. Втік колишній голова Фонду Держмайна – Дмитро Сенченко, і його теж не можуть повернути. Екстрадиція із західних країн зараз дуже непроста справа. Тому я думаю, що й Кравченко саме на це сподівається. Але якщо йому висунуть офіційну підозру в причетності до цих кол-центрів, якщо її сприймуть наші європейські партнерами, тоді ризик екстрадиції для нього зросте.
- Чи звільнять Кравченка в Раді, і чого очікувати від голосування в Раді? Бо ж і ситуативна більшість, і навіть самі «слуги народу» зараз не дуже лояльні до Банкової?
- Ні, його звільнять швидко і без проблем. Я розмовляв з багатьма депутатами, і в Раді немає зараз бажаючих його захищати. Так що тут якраз проблем немає. Інше питання, кого призначити на місце генпрокурора.
- Зараз на місце генпрокурора активно пророкують Данила Гетманцева, авансом непопулярну фігуру з величезним антирейтингом серед бізнесу.
- Він вже сам це спростував, хоча це була цікава інформація. Кажуть про ексголову СБУ Малюка, але він вряд чи піде на це. Бо Генпрокуратура – це дуже специфічне відомство, закрита корпорація з власною внутрішньою етикою, яка дуже погано сприймає чужих. Кравченко був своїм, прокурорським, а от хто приходив як політичний призначенець, всі вони врешті-решт програвали.
Луценко, Венедіктова, Рябошапка, Костін, займаючи цю посаду, не отримували повного контролю над прокуратурою, і зрештою прокуратура їх витискала зі своїх рядів. Тож це ще велике питання, хто буде новим генпрокурором. Найбільш вірогідна версія, яку я чув від деяких депутатів і сам до цього схиляюсь, це такий сценарій, що у нас певний час буде виконувач обов'язків генпрокурора.
Бо призначити нового очільника ГПУ буде дуже важко. Ексклюзивне право на відкриття кримінальної справи, на підозру, на будь-які процесуальні дії щодо народних депутатів – це все робить генеральний прокурор. Якщо це сумнівна людина або людина, в якій не дуже впевнені депутати, навіщо за нього голосувати? Хай краще буде тимчасовий виконувач, який буде розуміти, що йому треба буде йти через Верховну Раду. І це такий стимул - особливо не воювати з депутатами.
Президентові теж зараз треба подивитися, як буде працювати виконувач обов’язків генпрокурора. Якщо його задовольнятиме ця кандидатура, якщо нинішні скандали вщухнуть, тоді вже можна буде висунути його на затвердження Верховної Ради. Цілком вірогідно (і я чув про таку кандидатуру, яку частіше за все називають) – це перший заступник генпрокурора Олексій Хоменко, саме він може стати виконувачем обов'язків генпрокурора.
Арахамія частково заповнив вакуум, який залишився після Єрмака
- Якщо повернутися до Гетманцева, то він же людина Арахамії, яка його роль в подіях навколо генпрокурора?
- Ні, Гетманцев не людина, а союзник Арахамії. Він входить у десятку самих впливових людей в парламенті. Через його зв'язки з Офісом президента, вплив на податкову і митну системи, на деяких депутатів, в тому числі і в опозиції, особливо у фракції.
- А яка тоді роль Арахамії в ситуації з генпрокурором?
- Його роль, як завжди, помітна і важлива. По-перше, він хоче на цю посаду людину, на яку він може впливати. І тому, я думаю, що ідея з Гетманцевим з’явилась не випадково, і це точно було в інтересах Арахамії. З цим я можу погодитись.
- А вам не здається, що Арахамія зараз перебрав на себе частину впливу Єрмака?
- З відходом Єрмака дійсно виник вакуум. Для Зеленського потрібен був неформальний політичний радник, який би пропонував йому певні комбінації, певні рішення і так далі. Раніше цю функцію виконував Єрмак. Просто у Єрмака були можливості ще і для прямих розпоряджень від імені президента. У Арахамії таких можливостей немає, а от бути креативним порадником для президента він може і використовує це.
Він може виконувати делікатні доручення і сам, до речі, може проявляти ініціативу в деяких делікатних ситуаціях. Зокрема, в переговорному процесі з американцями, з росіянами і так далі. І в парламенті також. Він же комунікатор не лише по фракції «Слуги народу», він комунікатор з Порошенком, Тимошенко, з мажоритарниками. Так що в цьому сенсі Давид Георгійович виконує дуже багато різних функцій. Він значною мірою заповнив той вакуум політичних послуг, яких потребує Зеленський.
- Якби Єрмак залишився на посту голови Офісу президента, він був би ключовою фігурою процесу зміни генпрокурора. Чому Буданов такий пасивний в цих процесах, виглядає, що він ледь не самоусунувся від них?
- Тому що вплив Буданова обмежений, він так і не став новим Єрмаком. Він лише виконує доручення президента. Хоча я не виключаю, що по генпрокурору Буданов може бути в цьому процесі. Для нього це теж актуальна тема, і він розуміє, що це важливо для стабільності держави. Але тут зараз ключова роль у президента, і саме він буде все вирішувати.
Якщо Зеленський буде радитись з Будановим або дасть йому доручення підготувати список потенційних кандидатів, провести співбесіди з ними, підготувати співбесіди для президента, то Буданов буде цим займатися. Але Буданов діє зараз дуже обережно. Він намагається бути адміністратором, але який не претендує на самостійну адміністративну політичну роль. Найімовірніше, він виступає як політичний союзник Зеленського, який готовий йому допомагати, готовий забезпечувати внутрішню стабільність. Не буде доручення від президента шукати кандидатури, то Буданов цим займатися не буде.
Удар по іміджу є, але це не призведе до припинення підтримки Україні
- В Україні прийнято вважати, що НАБУ та САП – це ставленики Заходу, зокрема Європи. Справа Кравченка йде від них чи це виключно ініціатива керівників самих антикорупційних органів?
- Це велике перебільшення. Я не знаю прямих фактологічних підтверджень, прямого впливу американців на НАБУ і САП. Я поки що не бачив жодного впливу на Зеленського з боку американців, щоб це дало результат в контексті всіх цих антикорупційних розслідувань. Європейці - так, активно контактують з керівництвом НАБУ і САП, але вони, скоріше, сприяють тому, щоб це не спровокувало політичної кризи в Україні. Я чув від деяких дипломатів про позицію європейців: ми знаємо про корупцію всередині України, з нею треба боротися, але так, щоб це не завадило внутрішній політичній стабільності в Україні. І саме такі поради вони дають очільникам НАБУ та САП – Кривоносу і Клименко. Але загалом перебільшувати їх вплив на ці органи не варто.
- Як це вдарить по іміджу України в очах наших західних партнерів?
- Безумовно, негативно, але це не призведе до припинення підтримки України. Хоча всі ці корупційні скандали дають аргументи критикам підтримки України в США і Європі. Ті, хто виступає проти підтримки України, будуть повною мірою використовувати всі ці скандали. А ті, хто нас підтримують, вони від підтримки України не відмовляться, тому що це безпековий інтерес Європи. Вони розуміють, якщо не буде їхньої підтримки і ми програємо війну, то війна прийде до них. Тому підтримка з боку Європи не припиниться.
- Чим закінчиться цей раунд для НАБУ та САП? Вони посилять свій вплив чи влада після цього скандалу почне системно мститися і урізати їм повноваження через Верховну Раду?
- Зараз немає прямого протистояння між НАБУ, САП і Банковою. Навпаки - Банкова намагається виступати в ролі арбітра, вона може і намагається залагодити цей конфлікт.