Любов до помідорів у цій родині почалася ще з бабусиних шести соток. Зараз Лілія Бабич мешкає на Черкащині. Втікаючи від війни, взяла з собою найнеобхідніше і ще кілька пакетиків з насінням найбільш улюблених сортів томатів. Про те, як господарюється на новому місці, про її помідорну історію, а також поради новачкам у вирощуванні томатів - читайте у матеріалі Коротко про.
"Сержант Пеппер" і компанія
Сумчанка Лілія Бабич розкладає на столі улюблені томатні сорти. Темні, аж чорні – "Блео". Круглі жовто-помаранчеві смугасті – "Тигреня". Яскраві та великі жовті – "Бурштиновий барон".
- А це мій улюблений "Сержант Пеппер", - показує журналістці Коротко про томати Лілія. – Зверніть увагу на його рожевий колір з антоціановими плечиками і цікаву форму з видовженим носиком. А найбільше я люблю жовті помідори. Це сорти, що мають солодкий з тонкою фруктовою ноткою смак. Тож для отримання гарного врожаю і вибору саме «свого» найулюбленішого смаку раджу експериментувати з сортами. Їх треба випробувати: чи підходить ґрунт, як переносить посушливу і дощову погоду, чи добре плодоносить і, зрештою, чи подобається на смак. Рекомендую розглянути не тільки класичні сорти, а й, наприклад, сорти проєкту «Гном томатний», які мають штамбову форму стебла (товсте стебло 0,4-1,4 м та короткі міжвузля) і не дуже поширені ще на українських городах.
Зараз у томатній колекції Лілії Бабич до 40 сортів. Свого часу було набагато більше, але жінка залишила найбільш улюблені. Тому що має не так багато землі для їх вирощування. Всього 5 соток городу, на якому, окрім томатів, ростуть ще й інші овочі і фрукти.
У село Шрамківка, що у Золотоніському районі Черкаської області, вона переїхала два роки тому разом з чоловіком та 13-річною донькою. Звісно, через війну. Ситуація в Сумах з тривогами і прильотами щораз погіршується. Від ворожих снарядів серйозно постраждала і Ліліна квартира.
А переїхати саме у Шрамківку вирішили тому, що родина чоловіка Лілії мала там хату, в якій кілька років ніхто не жив.
Життя і побут на новому місці довелося облаштовувати майже з нуля. А все-таки була і певна радість у вимушеному переїзді: це невелика земельна ділянка біля будинку, де можна вирощувати овочі і фрукти та квіти.
- Ми залишали Суми фактично з однією валізою, куди я поклала лише необхідні на перший час речі, шкільне приладдя доньки і… насіння улюблених сортів помідорів, бо знала, що там є город, - пригадує Ліля. – Зізнаюся, восени 2024-го ми думали, що їдемо ненадовго, можливо, на кілька тижнів, погостювати у рідних. Але так склалося, що ось вже збираю тут свій другий врожай городини.
Так разом із родиною із Сум на Черкащину переїхали і Ліліни помідори. Уже на новому місці вона у березні висіяла привезене насіння на розсаду, а у травні висадила розсаду на ще донедавна чужій землі.
Родина потроху облаштовує своє життя на новому місці. Ліля працює онлайн. Її 13-річна донька так само онлайн навчається у сумській школі. Чоловік допомагає по господарству. На городі, окрім помідорів, посадили також до 10 сортів солодкого перцю, 8 сортів огірків, кілька сортів гарбузів, квасолі та інші овочі. А ще незвичну для цього регіону рослину – арахіс.
Ось так «невеличкий город» перетворився на господарство, де зараз росте близько тисячі кущів томатів. Урожаю вирощених овочів вистачає не тільки на потреби родини, а й на продаж. Хоча цей сезон 2026 року, каже господиня, видався далеко не найкращим: спека, мало дощів. Та помідори все одно є.
До речі
Розкішна розсада ще нічого не означає
Тисяча кущів томатів! Звучить масштабно. Але за кожним красивим помідором багато роботи. Треба знати:
- коли посіяти насіння;
- коли висаджувати розсаду у відкритий ґрунт;
- чим підживити рослину;
- коли підв'язати;
- як уберегти від хвороб;
- як зібрати, зберегти і переробити врожай;
- які помідори лишити на насіння;
- як вибрати насіння і зберегти до посіву.
- Помідорам не підходить ані холод, ані спека, - розповідає Коротко про колекціонерка томатів Лілія Бабич. – У період посіву насіння треба контролювати температуру. За низької температури не проросте насіння, а за високої - рослини швидко підуть у ріст і витягнуться «як ниточки». Ідеальна температура для висаджування в ґрунт розсади – це +15...+20 градусів. Земля обов'язково повинна добре прогрітися, тому краще не поспішати висаджувати розсаду у відкритий ґрунт.
Цьогорічне літо було дуже спекотним і посушливим. За температури вище +30 виникають проблеми із запиленням томатів. Рослини у таку спеку потребують додаткового догляду, поливу та підживлення.
Лілія каже, що намагається не зловживати хімією.
- Десь використовую для оприскування суміш сироватки, йоду і бору, а для підживлення навесні використовую настій кропиви, іноді ще настій курячого посліду, - каже Лілія. - Бо ми ж самі потім їмо ці помідори, тому хочеться виростити їх максимально натуральними. Хоча, звичайно, бувають ситуації, коли без спеціальних засобів не обійтися.
Частину городніх секретів вона отримала у спадок від мами та бабусі. Решту доводиться вивчати самій: читає спеціалізовані групи у Facebook, спілкується з такими ж любителями томатів, експериментує. І за роки городництва вже засвоїла одну річ: навіть ідеальний початок нічого не гарантує.
– Гарна розсада і розрекламовані сорти не означають, що буде прекрасний урожай, - підкреслює вона. - Знаю такі випадки, коли розсада була розкішною, але врожаю майже не було. А буває така чахленька, думаєш, що з неї нічого не виросте, а потім помідорів повно, і вони найсмачніші.
Тим, хто після фотографій різнокольорових томатів уже подумки замовляє десятки пакетиків насіння, Ліля радить не поспішати. Для першого сезону достатньо 20-30 кущів.
– Візьміть кілька різних сортів, - радить Лілія. - Посадіть і подивіться, що вам сподобається на смак, що добре ростиме саме у вашому ґрунті, який сорт дасть гарний урожай. А тоді вже будете потроху збирати свою колекцію.
Бо універсального «найкращого помідора» не існує. Різноманіття сортів, розмірів і кольорів дає змогу зробити вибір: чи солодкий із фруктовим смаком, жовтий, чи гігантський рожевий, чи дрібний чері. Так само і за призначенням: хтось шукає томат для салату, а комусь важливо, щоб урожай був таким, аби вистачило і собі, і родичам на консервацію.